Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №486/1176/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Суд: Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 09 серпня 2026 р.

Справа: №486/1176/26

Суддя: Далматова Г. А.

Справа № 486/1176/26

Провадження № 2-др/486/15/2026

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Мельник А.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника відповідача Єрмоленко Анни Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

29 травня 2026 року ОСОБА_1 , яка діє через свого представника ОСОБА_3 , через підсистему «Електронний суд» звернулась з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її користь на утримання неповнолітньої дочки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 25000 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дочкою повноліття.

01 липня 2026 року по справі було ухвалено рішення, яким задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 13000 гривень щомісячно, починаючи з 29 травня 2026 року і до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 грн судового збору.

31 липня 2026 представник відповідача Єрмоленко А.В. через підсистему «Електронний суд» подала до Південноукраїнського міського суду Миколаївської області заяву, у якій просить ухвалити додаткове рішення у справі №486/1176/26, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 19000 грн.

Одночасно представник відповідача Єрмоленко А.В. просить поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 липня 2026 року задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В зв`язку з розглядом вказаної справи відповідач поніс витрати на професійну правову допомогу, які підлягають стягненню з позивача. Представник відповідача зазначає, що при подачі відзиву на позовну заяву нею зазначалось, що розрахунок та деталізація витрат на професійну правничу допомогу буде надана відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, та в прохальній частині відзиву на позовну заяву нею зазначалось про стягнення з позивача судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу). На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем у зв?язку з підготовкою, складанням, направленням відзиву на позовну заяву та розглядом справи, надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги від 29 березня 2026 року; розрахунок № 1 наданих послуг і витрат від 01 липня 2026 року; акт № 1 наданих послуг/виконаних робіт від 01 липня 2026 року.

Щодо поважності причин пропуску строку представник відповідача Єрмоленко А.В. вказує, що рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області було винесено 01 липня 2026 року. До системи «Електронний суд» дане рішення було доставлено 04 липня 2026 pоку. З 03 липня 2026 року по 08 липня 2026 року вона перебувала на лікарняному та у зв`язку з поганим сомопочуттям не мала можливості подати заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

До клопотання додано витяг із запису сімейного лікаря Комунального підприємства «Первомайський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Первомайської міської ради Кривенко Н.С., який збережено в ЕСОЗ (дата внесення запису 03 липня 2026 року). Згідно даного запису ОСОБА_4 встановлено тимчасову непрацездатність з 03 липня 2026 року по 08 липня 2026 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України суд викликав учасників справи у судове засідання. Однак, учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату і місце його проведення були повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, подану заяву та докази в її обґрунтування, дійшов наступного висновку.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Вказаним рішенням питання про судові витрати на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось.

Водночас, у рішенні зазначено про те, що в позовній заяві вказано, що попередній розрахунок понесених витрат на правову допомогу становить 15000 грн. Представник відповідача у відзиві зазначила, що розрахунок та деталізація витрат на професійну правничу допомогу буде надана відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Станом на день розгляду справи, сторонами докази понесених судових витрат до суду не надавались.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження №61-1802св24) Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування статті 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, зазначивши, що аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв`язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов`язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує нонести у зв`язку з розглядом справи, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

За змістом наведених правових норм суд може поновити пропущений строк лише у разі пропуску такого строку з поважних причин.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Так, згідно з реєстром підтверджень про отримання документів з «Електронного суду» учасником справи рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 липня 2026 року доставлено до Електронного кабінету представника відповідача Єрмоленко А.В. 03 липня 2026 року о 20:47:12 год.

Судом встановлено, що з 03 липня 2026 року по 08 липня 2026 року ОСОБА_4 дійсно хворіла, у зв`язку з чим зверталася до сімейного лікаря Комунального підприємства «Первомайський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Первомайської міської ради Кривенко Н.С.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що розрахунок та деталізація витрат на професійну правничу допомогу буде надана відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, та в прохальній частині відзиву на позовну заяву нею зазначалось про стягнення з позивача судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу). Попереднього розрахунку понесених витрат на правову допомогу не зазначила.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, тощо), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених відповідачем у зв?язку з підготовкою, складанням, направленням відзиву на позовну заяву та розглядом справи, представником відповідача надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги від 29 березня 2026 року; акт № 1 наданих послуг/виконаних робіт від 01 липня 2026 року, розрахунок № 1 наданих послуг і витрат від 01 липня 2026 року, з вартістю наданих послуг у розмірі 19000 грн (консультації щодо порядку нарахування та утримання аліментів, їх розміру тощо, консультації щодо збору доказів – 2000 грн (витрачено 2 год.); опрацювання наданих клієнтом матеріалів – 3000 грн (витречено 3 год); вивчення судової практики, аналіз норм права – 2000 грн (витрачено 2 год.); формування правової позиції, готування відзиву на позовну заяву, подання відзиву до суду – 10000 грн (витрачено 5 год.); представництво в суді (подання/отримання документів) – 1500 грн; складання розрахунку та акту наданих послуг – 500 грн (витрачено 0,5 год).

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

З огляду на наявність заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, які подавались представником позивача 17 липня 2026 року, часткового задоволення позовної заяви, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Єрмоленко А.В. послуг, суд вважає, що заява представника відповідача ОСОБА_4 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 5000 грн., водночас, вивчення судової практики, аналіз норм права, подання відзиву до суду, складання розрахунку та акту наданих послуг не є правничою допомогою.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Поновити представнику відповідача Єрмоленко Анні Володимирівні строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заяву представника відповідача Єрмоленко Анни Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Г.А. Далматова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua