Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №482/2025/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

482/2025/25

н\п 2/490/1782/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого судді - Чулуп О.С.

при секретарі судових засідань - Правник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із позовною заявою в якій просить встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_5 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу 22.12.2021 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позову позивач вказує, що 06 листопада 1998 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 . Від даного шлюбу є донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через певні життєві обставини шлюб було розірвано за рішенням суду від 22 грудня 2021 року. Проте, після розірвання шлюбу, ОСОБА_1 з ОСОБА_5 продовжили спільно проживати однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . Весь час вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займались благоустроєм житла, купували товари побутового вжитку. ОСОБА_5 був призваний військову службу 07.03.2023 року. Увесь час протягом проходження служби ОСОБА_1 підтримувала свого чоловіка та була з ним на зв`язку, що підтверджується також скріншотами переписок ОСОБА_5 з ОСОБА_1 у месенджері «VIBER».

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, ОСОБА_1 надійшло сповіщення про смерть за № 66 від 19.10.2023 року в якому зазначено, що її чоловік, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний на військову службу за мобілізацією 07.03.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у районі населеного пункту Синьківка, Куп`янського району, Харківської області, під час виконання бойового завдання, під час штурмових дій противника, які супроводжувались щільними артилерійськими (мінометними) обстрілами.

ОСОБА_1 після розірвання шлюбу була зареєстрована та весь час проживала з ОСОБА_5 , їхньою спільною донькою ОСОБА_3 та його мамою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, саме позивач ОСОБА_1 здійснила поховання свого чоловіка ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 та був похований на міському кладовищі № 1 міста Нова Одеса Миколаївського району Миколаївської області 25 жовтня 2023 року, що підтверджується довідкою, виданою КП «Правопорядок» вих. № 981/1 від 01.11.2023, договором замовлення № 00170 на організацію поховання та проведення поховання та свідоцтвом про поховання № 00170 від 25.10.2023 року.

Встановлення факту проживання однією сім`єю позивачу ОСОБА_1 необхідно для реалізації права членів сімей загиблих військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги.

Представник позивача надав заяву в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 надав заяву в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі. Просить справу розглядати за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні 30.04.2026 року пояснила суду, що позивач проживала в її будинку до квітня 2022 року. Загиблий є її сином. Вважає, що позов підлягає задоволенню.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, про дату, час та місце була повідомлена судом.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом досліджено свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 згідно якого ОСОБА_5 та ОСОБА_1 06 листопада 1998 року уклали шлюб, внаслідок чого остання змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

Судом досліджено свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 згідно якого ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 , в графі батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_1 .

Судом досліджено свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 згідно якого ОСОБА_8 30 серпня 2017 року уклала шлюб з ОСОБА_9 внаслідок чого змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

Судом досліджено рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2021 року згідно якого було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Судом досліджено сповіщення № 66 від 19 жовтня 2023 року надіслане Військовою частиною НОМЕР_4 ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі н.п. Синьківка, Куп`янського району Харківської області під час виконання бойового завдання.

Судом досліджено свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 згідно якого ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Місце смерті село Синьківка, Куп`янського району Харківської області.

Судом досліджено довідку виконавчого комітету Новоодеської міської ради № 9581 від 01.11.2023 року видана ОСОБА_1 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Також в довідці зазначено, що на момент смерті ОСОБА_5 зареєстрована та фактично проживає ОСОБА_1 , яка знаходилась на утримані ОСОБА_5 .

Судом досліджено довідку Комунального підприємства «Правопорядок» Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області від 01 листопада 2023 року про те, що ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 та був похований на міському кладовищі № 1 міста Нова Одеса Миколаївського району Миколаївської області 25 жовтня 2023 року.

Судом досліджено договір-замовлення від 24 жовтня 2023 року укладений між замовником ОСОБА_1 та КП «Правопорядок» на організацію та проведення поховання ОСОБА_5 .

Судом досліджено лист Головного центру обробки спеціальнї інформації Державної прикордонної служби України від 26.03.2026 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 (позивач) 20.04.2022 року виїхала за межі України через пункт пропуску «Порубне». 21.10.2023 року ОСОБА_1 в`їхала на територію України через пункт пропуску «Орлівка-паром».

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що знайома з позивачем та загиблим ОСОБА_5 більше 20 років. Зазначила, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були відносини. Вони вирішували всі сімейні питання разом. Вказала, що у них були гарні сімейні стосунки. Про їх розлучення їй не було відомо. Свідок також зазначила, що їй невідомо чи був Микола у відпустках.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України встановлення факту проживання однієї сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу здійснюється судом в порядку окремого провадження. Норма статті 315 ЦПК України щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки застосовується до правовідносин, які виникли з 01 січня 2004 року (набрання чинності Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 року №2947-III).

Згідно з положеннями статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Відповідно до пункту 4 статті 16 цього Закону до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 стверджувала, що встановлення даного факту необхідне для реалізації свого права на звернення за отриманням грошової допомоги.

Відповідно до частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, свідоцтво про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16ц, від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.

В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх Верховний Суд у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц також зазначив, що самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Факт спільного відпочинку, проведення спільно часу у період відпустки, спільна присутність на святкуванні, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки (які не були регулярними), самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Суд не може взяти до уваги надані позивачем на підтвердження своїх вимог, а саме довідка виконавчого комітету Новоодеської міської ради № 9581 від 01.11.2023 року в якій зазначено, що на момент смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 та знаходилась на утримані ОСОБА_5 , покази свідка, яка стверджувала що позивач та ОСОБА_5 перебували в сімейних стосунках, оскільки ОСОБА_17 з березня 2022 року перебував у військовій частині у складі ЗСУ, а позивач виїхала за кордон та перебувала там до жовтня 2023 року, що не підтверджує у своїй сукупності факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю. А тому докази не свідчать про те, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Більш того, суд враховує, що позивач 20 квітня 2022 року виїхала за кордон та повернулась на територію України лише 21.10.2023 року, тобто вже після загибелі ОСОБА_5 , тобто позивач та ОСОБА_17 з квітня 2022 року разом не проживали.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження вимог про спільне проживання.

За такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 293, 294, 315, 319, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя