Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №522/4784/25-Е — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 522/4784/25-Е

РІШЕННЯ

іменем України

"10" серпня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Манучарян А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ

в квітні 2025 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач ОСОБА_2 05 липня 2024 року, керуючи транспортним засобом марки «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався справа в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2024 року ОСОБА_2 було визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача, як володільця транспортного засобу, не була застрахована, а тому 06 липня 2024 року потерпілий ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ з заявою про виплату страхового відшкодування.

25 жовтня 2024 року позивач сплатив ОСОБА_3 56628,92 грн страхового відшкодування завданої шкоди. Крім цього МТСБУ понесло витрати на визначення розміру завданої потерпілому шкоди в розмірі 2200,00 грн.

Відповідач не компенсував позивачу понесені ним витрати в добровільному порядку, а тому МТСБУ просило стягнути з відповідача на свою користь в порядку регресу 56628,92 грн, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, 2200,00 грн витрат на оплату послуг, пов`язаних з проведенням експертної оцінки щодо визначення розміру заподіяної шкоди, а також судові витрати (судовий збір).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2025 року справу передано за підсудністю до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 травня 2025 року відкрито провадження по вказаній справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою суду від 02 лютого 2026 року до участі в справі в якості правонаступника останнього залучено ОСОБА_1 , ухвалено про продовження розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.

Представниця відповідачки адвокат Вуїв О.В. у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги МТСБУ не визнала з підстав, вказаних у відзиві на позов, зокрема, посилаючись на відсутність рухомого та нерухомого майна, що ввійшло до складу спадщини.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що ОСОБА_2 05 липня 2024 року, керуючи транспортним засобом марки «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався справа в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2024 року ОСОБА_2 було визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача, як володільця транспортного засобу, не була застрахована, а тому 25 жовтня 2024 року позивач сплатив ОСОБА_3 56628,92 грн страхового відшкодування завданої шкоди.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Згідно повідомлень Вознесенської державної нотаріальної контори від 19 листопада 2025 року, 03 грудня 2025 року, 07 квітня 2026 року спадкова справа після смерті вказаної особи не заведена.

Станом на 13 травня 2025 року за останнім місцем реєстрації та проживання померлого ОСОБА_2 була зареєстрована ОСОБА_1 (мати ОСОБА_2 ), що підтверджується повідомленням відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради № 131/01/05/07 від 16 січня 2026 року.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року по справі № 669/446/17 зазначено, що «у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Отже, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України».

Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2024 року у справі № 613/311/23 також зазначав, що «при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України».

Задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи (постанова Верховного Суду від 08 січня 2025 року у справі № 725/1751/22).

Як зазначалося вище, боржник (відповідач у справі) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (після відкриття провадження у справі).

30 травня 2025 року ОСОБА_1 (мати ОСОБА_2 ) повідомила про смерть ОСОБА_2 та надала копію свідоцтва про смерть, в зв`язку з чим ухвалою суду від 05 червня 2025 року провадження по справі було зупинено на підставі п.1 ч.1 ст. 251 ЦПК України. Копію обумовленої ухвали позивач та його представниця ОСОБА_4 отримали 06 червня 2025 року.

Відомостей щодо звернення спадкоємців майна ОСОБА_2 до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини матеріали справи не містять.

За матеріалами справи, станом на 13 травня 2025 року разом з спадкодавцем проживала його мати – ОСОБА_1 , яка у відповідності до положень ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Наявність будь-яких інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 матеріалами справи не встановлено та безпосередньо з повідомлень нотаріальної контори не вбачається.

При цьому, позивач, як кредитор вимогу до спадкоємиці боржника в будь-який спосіб: безпосередньо спадкоємиці; опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини у строки, визначені ч.ч.2,3 ст. 1281 ЦК України, не пред`являв.

Сплив передбачених ст.1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням.

Крім цього, як зазначалося вище, відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна (постанова Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 487/1342/21).

З матеріалів справи вбачається, що рухоме та нерухоме майно, яке ввійшло до складу спадщини, відсутнє.

За встановлених обставин, позовні вимоги МТСБУ задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263 265, 272, 273 ЦПК України, суд

ухвалив

у задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.В. Лузан