Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №467/937/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/937/26

3/467/242/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання - Рожкової Т.М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Братське Миколаївської області, громадянина України, працюючого в ТОВ «Агрофірма Корнацьких», місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Протоколом про адміністративне правопорушення ВАД № 875884 від 08 червня 2026 року поліція висунула ОСОБА_1 звинувачення у тому, що 06 червня 2026 року о 17 год. 50 хв. по вул. Набережна в с-щі Костянтинівка він ухилився від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, у частині обов`язку піклуватись про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний розвиток, у зв`язку із чим допустив керування квадроциклом неповнолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий рухався по дорозі загального користування - вулиці Набережна в с-щі Костянтинівка, усвідомлюючи відсутність у дитини права на керування вказаним транспортним засобом, чи не забезпечив належний нагляд, безпечні умови життя та виховання дитини.

Діяння ОСОБА_1 , за таких обставин, були кваліфіковані уповноваженою особою поліції за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 відображені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вважав не доведеними за допомогою належних і допустимих доказів.

Зокрема, посилався на те, що:

1) поліція порушила установлений ч. 2 ст. 254 КУпАП строк складання протоколу, позаяк, подія мала місце 06 червня 2026 року, а протокол оформлено лише 08 серпня 2026 року, незважаючи на те, що його особа була установлена у день події;

2) при складанні протоколу поліція порушила його право на захист через те, що не надала для ознайомлення жодного відео- та/або фотоматеріалу, що перешкодило йому надати якісні пояснення/заперечення на самому початковому етапі притягнення до відповідальності;

3) безпосередньо у самому протоколі не зазначено осіб, чиї пояснення до нього додаються, що не відповідає критеріям належного процесуального документа;

4) рапорт поліцейського не може слугувати доказом винуватості;

5) письмові пояснення ОСОБА_3 повністю суперечать даним відеозапису із бодікамери поліцейського, де він вказав, що не знає, хто саме їхав на квадроциклі через захисний шолом;

6) поліція опитала його малолітнього сина за відсутності законного представника, що є грубим порушенням ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 242 ЦК України, що зумовлює недопустимість пояснень малолітньої дитини як доказу;

7) пояснення ОСОБА_4 є неналежним для цієї справи, так як не підтверджують обставин, що відображені у протоколі, тоді як до нього не додано жодного доказу, який фіксує рух квадроцикла під керування його дитини.

До цього ж, додав, що усі його діти керують квадроциклом виключно на приватній території або ж по бездоріжжю берегом річки і виключно під наглядом дорослих.

Суд, заслухавши ці пояснення, вивчивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення разом із наданими до нього документами у їх розумінні згідно із ст. 251 КУпАП, із дотриманням положень ст. 252 цього ж Кодексу, оцінивши усі наявні у нього докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходив із такого.

Частина перша статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається, серед іншого, в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (ч. 1) (формальний склад).

Суб`єкт адміністративного проступку - фізичні особи - батьки або особи, що їх замінюють.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Безпосередньо такі обов`язки батьків щодо їхніх дітей установлені ст. 150 Сімейного кодексу України, зокрема, відповідно до частини другої якої батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Проте, суд за наслідками розгляду цієї справи не установив наявності у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.

Зокрема, сам по собі факт керування дитиною квадроциклом ще не вказує на ухилення батьків від виконання ними їхніх обов`язків щодо дітей, у т.ч. й від обов`язку піклуватися про здоров`я і безпечні умови життя житини.

Жодних об`єктивних даних щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків у цій справі суд не установив, а зазначена у протоколі подія у розумінні ст. 184 КУпАП не може розцінюватися як таке ухилення.

Тоді як під ухиленням, зазвичай, розуміють усвідомлену дію або бездіяльність, спрямовану на те, щоб уникнути виконання покладених обов`язків чи певних правил.

Тож, суд не установив у цій справі факту свідомої і навмисної бездіяльності ОСОБА_1 , яка була направлена на пряме невиконання його обов`язку щодо створення для дитини безпечних умов у даному випадку.

Таким чином, висновок поліції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення ґрунтується не на встановлених фактах його власної винної поведінки, а фактично на припущенні про те, що неналежна поведінка дитини обов`язково є наслідком неналежного виконання батьком своїх обов`язків.

Бо сама лише констатація у протоколі факту вчинення малолітньою особою певних протиправних дій не може бути підставою для висновку про ухилення батьків від виконання їх обов`язків по вихованню дітей.

Такий підхід не відповідає вимогам ст. 9 КУпАП щодо винного характеру адміністративного правопорушення та фактично запроваджує об`єктивне ставлення у вину, яке не допускається.

Тоді як суд не вправі самостійно конкретизувати на шкоду особі фабулу обвинувачення, визначати замість уповноваженої посадової особи поліції конкретні дії або бездіяльність, які не були зазначені у протоколі, чи збирати нові докази з метою усунення недоліків адміністративного обвинувачення.

З`ясування судом нових обставин, які не були належним чином сформульовані у протоколі та не покладалися в основу обвинувачення, фактично означало б доповнення адміністративного обвинувачення і перебирання судом функції сторони, яка зобов`язана доводити винуватість особи.

З огляду на таке, суд висновує, що у діянні ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, що має наслідком закриття провадження у цій справі на підставі п. 1 ст. 247 цього ж Кодексу, позаяк, суд вважає у даному випадку відсутньою обов`язкову ознаку об`єктивної сторони цього правопорушення - свідоме, систематичне і цілеспрямоване ухилення.

З урахуванням того, що відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тоді як склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить: об`єкт; об`єктивну сторону; суб`єкт; суб`єктивну сторону.

Бо згідно з ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У цій справі поліція висунула ОСОБА_1 звинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, але не надала до суду достатніх, належних і достовірних доказів щодо у його діях присутній склад цього правопорушення, зокрема, що мало місце дійсне ухилення, а не випадкове вибуття дитини з-під контролю батька.

А ті докази, що надані поліцією, не вказують на свідоме і цілеспрямоване нехтування ОСОБА_1 його батьківськими обов`язками щодо дитини.

Тоді як конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

У свою чергу, розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Отже, для визнання одного із батьків винним у вчиненні правопорушення за ст. 184 КУпАП, має бути безперечно доведено, що він дійсно ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків і про таке поліція має зібрати належні, допустимі і достатні доказами.

Адже сам по собі факт складання протоколу відносно тієї чи іншої особи жодним чином не презюмує таку винуватість.

Водночас, суд відхиляє доводи захисту, висловлені у клопотанні від 10 серпня 2026 року.

Зокрема, сам по собі факт складання протоколу із порушенням ч. 2 ст. 254 КУпАП не тягне за собою автоматично недопустимість доказу, у т.ч. й через відсутність прямої вказівки закону на це.

Стосовно ненадання відео/фото доказів під час оформлення протоколу, то суд вважає, що ознайомлення із долученим до протоколу відеозаписом із бодікамери поліцейського було забезпечено судом із наданням строку для опрацювання доказу, а тому ОСОБА_1 , за таких обставин, мав змогу належно захищатись від висунутого звинувачення і наразі даний факт не може зумовити долучений до протоколу відеозапис недопустимим.

Так само як і сама по собі відсутність у протоколі посилання на пояснення свідків із зазначенням їх прізвищ.

При цьому, суд погоджується із неналежністю пояснень ОСОБА_4 , так як вони не містять у собі корисних саме для цієї справи відомостей, тоді як пояснення ОСОБА_3 суд не може сприйняти як безсумнівні з огляду на те, що останній не чітко указував саме на дитину ОСОБА_1 , зокрема, при первинному спілкуванні із поліцією.

Щодо питання опитування поліцією малолітньої дитини за відсутності її законних представників, то суд нагадує, що доказуванню у цій справі підлягає факт ухилення батька від виконання його обов`язків щодо дитини, а не сам по собі факт керування нею транспортним засобом.

Тому надана дитиною інформація не використовується судом як доказ у цій справі.

Тим самим, слід констатувати, що поліція не допустила істотних порушень процедури оформлення матеріалів чи то прав та інтересів осіб, що фігурують у справі, що могло б зумовити визнання того чи іншого доказу недопустимим.

З урахуванням того, що істотними порушеннями визнаються тільки ті, що могли б перешкодити суду ухвалити законне рішення у справі.

У даному випадку поліція не вірно оцінила ситуацію і не забезпечила справу належною доказовою базою щодо обставин, які підлягають доказуванню згідно ст. 280 КУпАП, зосередившись на поведінці дитини, тоді як мала зібрати докази щодо ухилення батька від виконання його обов`язків щодо дитини.

По суті, поліція надала докази щодо факту керування дитиною квадроциклом, проте, що це було наслідком ухилення батька від виконання його обов`язків,окрім протоколу, не вказує жоден із долучених до нього документів.

Однак, сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом винуватості.

Тому клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі підлягає до задоволення не з підстав, що були указані ним, а з мотивів, що наведені судом вище.

Судовий збір також не підлягає стягненню із ОСОБА_1 в силу норми ст. 40-1 КУпАП, оскільки він не піддається адміністративному стягненню.

Застосування заходів забезпечення провадження у справі не вбачається.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього ж Кодексу у зв`язку з відсутністю у його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Ірина Явіца