Вирок від 28 липня 2026 р. у справі №127/16912/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16912/26

Провадження № 1-кп/127/447/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2026 за № 12026020040000180, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степанки Мурованокуриловецького району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, розлученого, який має неповнолітню дитину, військовослужбовця, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше засудженого 12.08.2025 Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. 00 коп.,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи засудженим 12.08.2025 Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. 00 коп., на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин за таких обставин. ОСОБА_3 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, діючи умисно, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», 03.04.2026 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, маючи умисел на незаконне придбання і зберігання психотропних речовин без мети збуту, проходячи по вулиці Сергія Зулінського у місті Вінниці, придбав шляхом знахідки поліетиленовий пакет із психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP, який розпочав зберігати при собі, достовірно розуміючи, що всередині знаходиться психотропна речовина.

Після цього, 03.04.2026, близько 14:30 год. ОСОБА_3 , продовжуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на зберігання психотропної речовини, без мети збуту, проходячи поблизу будинку № 57 по вулиці Стеценка у місті Вінниці, під час перевірки документів працівниками поліції на підставі статті 32 Закону України «Про Національну поліцію України», усвідомлюючи, що його дії, спрямовані на зберігання психотропної речовини, будуть викриті, повідомив, що зберігає при собі психотропну речовину.

В подальшому, 03.04.2026 під час огляду місця події поблизу будинку № 57 по вулиці Стеценка у місті Вінниці, ОСОБА_3 із внутрішньої лівої кишені своєї куртки, добровільно видав працівникам поліції поліетиленовий пакет із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,2006 г.

Відповідно до висновку експерта в наданій на експертизу речовині, міститься психотропна речовина - PVP. PVP відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено. В досліджуваній речовині, масою 0,2491 г, маса РVР становить 0,2006 г.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав та показав, що дійсно вчинив злочин за вказаних в обвинувальному акті обставин. У вчиненому щиро кається, жалкує про вчинене та завіряє суд, що подібне більше не повториться. На даний час він є військовослужбовцем. Зробив для себе належні висновки. Просить суд його суворо не карати, надати шанс на виправлення.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення злочину, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

А тому суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України, як незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до вимог статей 50, 65-67 Кримінального кодексуУкраїни щодо загальних засад призначення покарання, враховуючи положення статті 12 Кримінального кодексуУкраїни, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше судимий, характеризується задовільно, є військовослужбовцем, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, яка, згідно ст. 66 Кримінального кодексу України, пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Крім того, відповідно до положень частини 2 статті 66 Кримінального кодексуУкраїни, при призначенні покарання суд визнає такою, що його пом`якшує, обставину, не зазначену в частині першій цієї статті, а саме, визнання вини.

Обставин, які, згідно ст. 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд зазначає, що згідно положень статей 50, 65 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Кримінального кодексу України "Службові обмеження для військовослужбовців":

1. Покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

2. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

При цьому суд враховує обставини справи, особу обвинуваченого, який характеризується задовільно, є військовослужбовцем, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, у вчиненому щиро кається, жалкує про вчинене та завіряє суд, що подібне більше не повториться.

Суд вважає, що вище викладені обставини дають підстави на підставі ст. 58 Кримінального кодексу України ОСОБА_3 замість покарання у виді позбавлення волі призначити покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців із відрахуванням 15 відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.

Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_3 засуджено 12.08.2025 Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. 00 коп.

На час постановлення даного вироку штраф ним не сплачено.

Враховуючи викладене, відповідно до ч. 1 ст. 71 Кримінального кодексу України, за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.08.2025 року, слід остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 (один) рік із відрахуванням 15 відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави та штрафу в розмірі 1 700 грн. 00 коп. Згідно ч. 3 ст. 72 Кримінального кодексу України покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. 00 коп. слід виконувати самостійно.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 14 Кримінально-виконавчого кодексу України, військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за кримінальні проступки, арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2026, на майно, вилучене під час огляду 03.04.2026 а саме: поліетиленовий пакет із кристалічною речовиною білого кольору, слід скасувати, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

На підставі ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта: висновок експерта № СЕ-19/102-26/6705 - НЗПРАП від 09.04.2026 в розмірі 2 674 грн 20 коп.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексуУкраїни.

Керуючись статтями 50, 65-67 Кримінального кодексу України, статтями 100, 124, 174, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексуУкраїни, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 58 Кримінального кодексу України ОСОБА_3 замість покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік призначити покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 (один) рік із відрахуванням 15 відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кримінального кодексу України, за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.08.2025 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 (один) рік із відрахуванням 15 відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави та штрафу в розмірі 1 700 грн. 00 коп.

Згідно ч. 3 ст. 72 Кримінального кодексу України покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. 00 коп. виконувати самостійно.

Початок строку відбування покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців рахувати з дня, з якого фактично розпочато відрахування із суми грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн 20 коп.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2026, на майно, вилучене під час огляду 03.04.2026 а саме: поліетиленовий пакет із кристалічною речовиною білого кольору - скасувати.

Речовий доказ у кримінальному провадженні - кристалічну речовину - PVP, масою 0,2006 г, яка, відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 10.04.2026 та квитанції № 1419 (без дати), передана до кімнати речових доказів відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя