Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №152/693/26 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/693/26

3/152/114/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 серпня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Войнаровського І.В.,

з участю:

секретаря - Дроган Н.Л.,

прокурора – Гірілл І.Ю.,

особи, яка притягується до

адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – Країло С.В.,

розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого міським головою Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

у с т а н о в и в :

Згідно з протоколом №322 про адміністративне правопорушення від 20 квітня 2026 року, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, а саме: являючись міським головою ІІІаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, будучи згідно пп. «б» та «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення та правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 09 серпня 2024 року будучи присутнім на засіданні 45 сесії восьмого скликання ІІІаргородської міської ради при розгляді питання №3 «Про затвердження документацій», публічно не повідомив сесію про наявність у нього реального конфлікту інтересів, тобто суперечності між його приватним інтересом так як він зацікавлений затвердити технічну документацію своїй сестрі ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, так як в подальшому ОСОБА_2 буде мати можливість впоряджатись нею, що не можливо без даного рішення, та дискреційними повноваженнями на посаді міського голови ІІІаргородської міської ради, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень на сесії селищної ради.

10 серпня 2026 року від адвоката Країло С.В. до суду надійшло клопотання про закриття адміністративного правопорушення, в якому він вказує, що відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Стаття 9 КУпАП наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: це є «протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність». За приписами КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Згідно із ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Тому, тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган. Особа, яка притягується до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння правопорушення. Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. За правилами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встанов-лення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження вчинення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Таку правову позицію викладено Верховним Судом в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17. Зі змісту статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» вбачається, що корупційне правопорушення – це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону , за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Правопорушення, пов`язане з корупцією – це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону , за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Так, частиною 1 ст. 172-7 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Частина 2 ст. 172-7 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Зазначені норми закону за своїм змістом є бланкетними та відсилають для повного визначення його ознак до інших норм. Так, зокрема у ст. 1 Закону надано визначення терміну приватний інтерес та реальний конфлікт інтересів. Приватний інтерес – це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях. Реальний конфлікт інтересів – це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Аналогічне визначення цих термінів викладено у ч. 2 примітки до ст. 172-7 КУпАП По своїй суті реальний конфлікт інтересів є юридичним синонімом поняття «зловживання службовими повноваженнями та пов`язаними з цим можливостями». Суб`єктивна сторона правопорушення, склад якого наведений в статті 172-7 КУпАП , характеризується прямим умислом, тобто суб`єкт усвідомлює, що він не повідомляє про наявність у нього реального конфлікту інтересів, або, усвідомлюючи це, вчиняє дії чи приймає рішення в умовах реального конфлікту інтересів. Тому, це означає, що обов`язковою ознакою, за якою будь-яка неправомірна поведінка державних службовців або інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, може визнаватися корупційною, є корисливий або інший особистий інтерес таких осіб або інтерес третіх осіб. Для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, суд має встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як: 1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення. Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути обов`язково відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, яке пов`язане з корупцією та, відповідно, в постанові суду. При вирішенні питання щодо наявності приватного інтересу у сфері службових повноважень як складової конфлікту інтересів слід у кожному випадку враховувати конкретні обставини, відносини та зв`язки особи, обсяг її службових/ представницьких повноважень під час прийняття того чи іншого рішення. Суд з метою правильного застосування положень ЗУ «Про запобігання корупції» що стосується конфлікту інтересів та положень ст. 172-7 КУпАП, ретельного з`ясування їх суті, зобов`язаний визначити точний зміст поняття «конфлікт інтересів» в кожному конкретному випадку. Крім того, суди мають також з`ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв`язку між діяннями і виконанням службових (посадових) повноважень, а у відповідних випадках - мети правопорушення. Згідно положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Безпідставним, зазначеним у протоколі, є висновок про те, що ОСОБА_1 діяв в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки належних і допустимих доказів того, що останній не повідомив про наявність такого інтересу чи голосував за спірне питання матеріали справи не містять, а їх наявність в протоколі не відображена. Вважає, що цей факт виключає наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення. Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Додані до протоколу докази поза розумним сумнівом не доводять вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у протоколі, в умовах реального конфлікту інтересів. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що датою виявлення вчинених ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є дата складання адміністративного протоколу. З цим вважає, що погодитись не можна з огляду на наступне: частиною 4 статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Разом із тим, чинним законодавством чітко не визначено, яку дату слід розуміти під датою виявлення адміністративного правопорушення. Не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами. Складання протоколу – це остаточний, завершальний етап складання процесуального документу на підставі раніше виявлених фактів щодо встановлених порушень, які підпадають під встановлені заборони встановлені законодавством у сфері боротьби з корупцією. У постанові у справі № 149/2498/17 від 28.02.2019 року ВС зазначив, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення. Органом, уповноваженим на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, у цьому випадку є, відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП , уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції у випадках, передбачених ст. 172-7 КУпАП (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище). Відтак, моментом виявлення правопорушень, передбачених ч.ч. 1 та 2 ст. 172-7 КУпАП, є не дата складання протоколу про адміністративне правопорушення, а день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення. В матеріалах справи містяться різного роду запити УСР у Вінницькій області та відповіді на них, з яких вбачається, що по суті інкримінованого останньому правопорушенню Управлінням було отримано необхідні відомості набагато раніше, ніж складено протокол. Оскільки нібито вчинене ОСОБА_1 правопорушення було виявлене набагато раніше, аніж складено протокол, останній є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не відповідає вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП, а так само є неналежними та недопустимими доказами інші матеріали, що містяться у справі. З матеріалів справи вбачається, що подія, яка інкримінується ОСОБА_1 в провину, мала місце 09 серпня 2024 року. Це означає, що строк притягнення останнього до відповідальності минув 09 серпня 2026 року. На підставі вищевикладеного, просить суд справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, провадженням закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП або ст. 38 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав себе винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-7 КУпАП. Заперечував факти, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Захисник Країло С.В. в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав зазначених у ньому. Просив справу закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП або ст. 38 КУпАП.

Прокурор Гірілл І.Ю. вважає, що винуватість ОСОБА_1 доведена його особистими поясненнями, матеріалами справи, і просить притягнути його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП і призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 1700 гривень. Одночасно, прокурором в судовому засіданні вказано, що в протоколі помилково зазначено дату вчинення цього адміністративного правопорушення 13.08.2024 року та вірною є дата – 09.08.2024 року.

До матеріалів справи по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, в якості доказів також долучено копію заяви ОСОБА_2 на затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у власність від 02 липня 2024 року, копію витягу з рішення №825 від 09 серпня 2024 року 45 позачергової сесії «Про затвердження документацій із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність» Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, копію витягу з протоколу №45 від 09 серпня 2024 року, копію відомості поіменного голосування з питань порядку денного 45 позачергової сесії міської ради 8 скликання, копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовленої на ім`я ОСОБА_2 , DVD-R диск із відеозаписом, актовий запис про народження №30, актовий запис про народження №6, актовий запис про шлюб №60, копію рішення №1 від 02 грудня 2020 року першої сесії восьмого скликання Шаргородської міської ради, копію попередження про обмеження, встановленні Законами України «Про запобігання корупції», копію рішення №825 45 позачергової сесії 8 скликання від 09 серпня 2024 року «Про затвердження документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність».

Дослідивши адміністративні матеріали, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його адвоката, висновок прокурора, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування віднесені до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 35-1 Закону України «Про запобігання корупції» у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Відповідно до примітки до ст. 172-7 КУпАП, суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції". У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Згідно ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду…, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

Приймаючи до уваги вище викладене, вважаю, що оперуповноваженим 1-го сектору (протидії корупції) управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Корєшковим В.С. доведено винуватість ОСОБА_1 у неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, за що передбачено адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Так, приписами ч. 4 ст. 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

З огляду на те, що з дня вчинення правопорушення (09 серпня 2024 року) минуло два роки, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП за своєю суттю не є триваючими, а законом не передбачено зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про необхідність закриття провадження у цій справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з закінченням на момент провадження в справі строків, передбачених ст. 38 КУпАП України.

Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

При цьому, Кодекс України про адміністративні правопорушення чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії.

Вказана норма закону є прямою процесуальною перешкодою для будь-якого провадження у справах, де закінчився строк давності.

Згідно із пунктом 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП України.На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 172-6, ст.ст. 245, 247, 246, 248 – 252, 283, 284, 287, 289, ч. 2 ст. 294, 307 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.

Провадження в справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя І.В. Войнаровський