Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №145/1440/25 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/1440/25

Провадження №2/145/123/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Копилової Л. В. ,

за участю секретаря Мигдальської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Обгрунтовуючи позовні вимоги посилалася на те, що рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 липня 2019 року з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повнолітнього віку. Відповідач аліменти у вказаній сумі на утримання сина сплачує регулярно, однак цього розміру недостатньо для забезпечення дитини навіть необхідним. Їх син проживає разом з нею, вона працює, отримує заробітну плату, якої не вистачає для того, щоб належним чином забезпечувати сина.

З урахуванням змінених позовних вимог просить суд змінити спосіб стягнення аліментів, які присуджено рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 липня 2019 року і стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до повноліття сина.

Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 13 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено розгляд з повідомленням сторін.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2025 року провадження у справі було зупинено на час проходження військової служби відповідачем ОСОБА_2 .

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 10 липня 2026 року провадження у справі відновлено та призначено розгляд справи.

23 липня 2026 року відповідач ОСОБА_2 надав суду відзив, в якому заявлені вимоги не визнав та зазначав, що на даний час його сімейний стан істотно змінився, він має на утриманні дружину, яка тяжко хворіє і після ендопротезування потребує тривалого відновлення та його матеріальної підтримки. У випадку якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то просив стягувати аліменти в розмірі 1/5 частини усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення повноліття сином.

На розгляд справи до суду позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи в її відсутність, в якій підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 не заперечувала проти зміни способу стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки, оскільки це є правом позивачки. Водночас пояснила суду, що відповідач має на утриманні дружину, яка потребує лікування і його матеріальної допомоги. Тому просила визначити розмір аліментів 1/5 частини усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення повноліття сином.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 липня 2019 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Згідно довідки № 590 від 12.09.2025 року Тиврівської селищної ради Малощак Владислав проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки ЦОЗУ Тиврівської селищної ради № 28 від 20.08.2025 року позивачка ОСОБА_1 працює в дитячому садочку директором, розмір її заробітної плати за період з 01 січня по 31 липня 2025 року склав 148 514,17 грн.

На підтвердження зміни сімейного та матеріального стану відповідачем надано суду копію свідоцтва про шлюб, згідно якого відповідач ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 13 грудня 2025 року.

На підтвердження стану здоров`я дружини відповідач надав суду копію виписки № 1790 із медичної карти ОСОБА_5 , відповідно до якої остання проходила лікування в період з 03 по 11 лютого 2026 року з діагнозом - правобічний коксартроз 3-4 ст., больовий синдром.

Також надано копію консультативного висновку фахівця медичного дому Odrex від 29.01.2026 року; копію консультації невролога від 08.07.2025 року; копія протоколу магнітно -резонансної томографії поперекового відділу хребта від 25.01.2026 року; копію консультативного висновку лікаря ортопеда - травматолога від 14.04.2026 року та копію результатів УЗД лівого плечового суглоба від 16.06.2026 року.

Положеннями ст.51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.180 СК України , батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст.182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим їх здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.

Частиною першою ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Так, позивачка просить змінити спосіб стягнення аліментів, посилаючись на те, що стягувані з відповідача аліменти не покривають потреб дитини відповідного віку.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зміну розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, на користь якої сплачуються аліменти - отримувач аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Суд зазначає, що на час розгляду справи, відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів, які свідчать про неможливість сплачувати ним аліменти на утримання сина за зміненим способом та розміром, ураховуючи ненадання ним доказів щодо розміру доходу та його матеріального становища.

Надана відповідачем ОСОБА_2 медична документація підтверджує діагноз стану здоров`я його дружини, однак не підтверджує понесення ним витрат на її утримання та лікування та те, що ці витрати впливають на його матеріальне становище, тому пріоритет залишається за забезпеченням інтересів дитини.

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги те, що позивачка має право вибору способу стягнення аліментів, а зміна способу стягнення аліментів у даному випадку не ставить відповідача в скрутне матеріальне становище, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) у розмірі 1/4, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Така зміна способу стягнення аліментів ураховуючи однаковий обов`язок обох батьків щодо утримання своїх неповнолітніх дітей,буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Суд зазначає, що відповідно до п.23 постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 6 ст.141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачка при зверненні до суду з даним позовом відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, а відповідач є учасником бойових дій, судові витрати відносяться за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити повністю.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які присуджено рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 липня 2019 року і с тягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття сина.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та проголошено 11 серпня 2026 року.

Суддя Копилова Л. В.