Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №135/76/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/76/26

Провадження № 2/135/212/26

РІШЕННЯ

іменем України

22.07.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Нікандрової С.О., секретар судових засідань Котик В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу не менше 5 років до часу відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

20.01.2026 до Ладижинського міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Анісімова А.М., до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу не менше 5 років до часу відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, у якій позивачка просить: 1) встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Лукашівка, місто Ладижин, Гайсинський район Вінницька область, однією сім`єю без шлюбу, не менше п`яти років до часу відкриття спадщини; 2) визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Лукашівка, місто Ладижин, Гайсинський район Вінницька область, а саме на: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 99,0 кв.м., житловою площею 55,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510690002:10:004:0061, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ладижин, с. Лукашівка Гайсинського району Вінницької області помер ОСОБА_2 , з яким позивач проживала однією сім`єю з травня 2014 по 25.01.2018 без реєстрації шлюбу; з 26.01.2018 по 11.07.2022 у зареєстрованому шлюбі; з 12.07.2022 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 без реєстрації шлюбу. Позивач прийняла спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 подавши 23.06.2025 до приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області заяву про прийняття спадщини. Нотаріусом була заведена спадкова справа.

В свою чергу ОСОБА_2 прийняв спадщину, що відкрилась після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки постійно проживав на день смерті батька в будинку АДРЕСА_1 ). Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась, інших спадкоємців, крім ОСОБА_2 , немає.

Спадщина складається х земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510690002:10:004:0061, за адресою: АДРЕСА_1 , згідно державного акту серії ЯК №779514 від 30.10.2010; житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною за адресою: АДРЕСА_1 , яка належало до категорії колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою №125 від 18.06.2015, виданою виконкомом Ладижинської міської ради Вінницької області. Правостановлюючий документ на житловий будинок відсутній.

Позивач вважає себе спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , оскільки проживала з ним однією сім`єю не менше 5 років до дня відкриття спадщини. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає.

Ухвалою суду від 26.01.2026 відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.67).

Ухвалами суду від 26.02.2026 за клопотанням представника позивача - адвоката Анісімової А.М. витребувано докази у виконавчому комітеті Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Наревської М.Л. та Другої тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області (а.с.80-84).

11.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області Малофєєвої О.В. надійшло клопотання про доручення доказів на виконання ухвали суду від 26.02.2026.

25.02.2026 на адресу суду надійшли матеріали на виконання ухвали суду від 26.02.2026 від приватного нотаріуса Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Наревської М.Л.

20.04.2026 на адресу суду від Другої тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 26.02.2026.

Ухвалою суду від 22.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 22.05.2026 позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Анісімова А.М. підтримали позовні вимоги в повному обсязі, в судове засідання, призначене на 22.07.2026 не з`явилися, представник позивача надала заяву, у якій просить розглядати справу без її участі та без участі позивачки.

Представник відповідача Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання у якому просить розглянути справу за відсутності представника відповідача, при розгляді справи покладається на розсуд суду (а.с.74).

Заслухавши пояснення позивачки, її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника та коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 1 СК України визначаються засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення чинного законодавства.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства. У пункті 6 вказано, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, і тому подібне.

У статті 21 СК України вказано, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно ч.1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18).

У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №639/7697/19 (провадження №61-4709св21) вказано, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст. 256 ЦПК України судом можуть бути встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. Однак, у разі наявності спору про право, такий факт установлюється у порядку позовного провадження. Відтак, позивачем вірно обрано спосіб захисту свого права у порядку позовного провадження, адже між сторонами виник спір щодо спадкового майна.

В судовому засіданні досліджені наступні докази:

- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00055078992 від 02.12.2025 та свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 12.07.2022, відповідно до яких 26.01.2018 позивачка ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , а 12.07.2022 шлюб було розірвано (а.с.17, 18);

- свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; свідоцтво про народження ОСОБА_2 ; свідоцтва про смерть батька спадкодавця ОСОБА_3 (а.с.15, 19 , 20);

- акт серії ЯК №779514 від 30.10.2010 про право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510690002:10:004:0061, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21);

- домову книгу на будинок АДРЕСА_1 (а.с.24-26), якою підтверджується, що ОСОБА_2 був зареєстрований за цією адресою з 10.04.1996 і по день смерті;

- довідку відділу містобудування та архітектори Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області №23-012/101 від 12.12.2025 про те, що АДРЕСА_2 відповідно рішення Ладижинської міської ради від 08.06.2023 №698 перейменована на АДРЕСА_1 (а.с.27);

- довідку №125 від 18.06.2015 виконавчого комітету Ладижинської міської ради про те, що житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_3 відносився до категорії колгоспного двору і станом на 01.01.1991 року до складу колгоспного двору відносились голова ОСОБА_3 (а.с.22).

- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 460840851 від 20.01.2026 щодо відсутності державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.23);

- свідоцтво про шлюб батька і матері спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.28);

- свідоцтво про народження матері спадкодавця ОСОБА_4 (а.с.30);

- лікарське свідоцтво про смерть №33 від 25.03.2017 ОСОБА_4 , яка є матір`ю спадкодавця ОСОБА_2 (а.с.29);

- трудову книжку ОСОБА_2 (а.с.34-35);

- трудову книжку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що в період з 12.07.2014 по 04.04.2016 вона працювала в Філія «Переробний комплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика»; з 15.04.2016 по 24.01.2017 перебувала на обліку Ладижинського міського центру зайнятості як безробітна; з 03.10.2017 по 21.11.2017 працювала в Філія «Птахокомплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика»; з 24.04.2018 по 27.02.2018 перебувала на обліку Ладижинського міського центру зайнятості як безробітна; з 20.08.2022 по 18.04.2025 працювала в ПрАТ «Зернопродукт МХП» (а.с.31-33);

- свідоцтво НОМЕР_3 від 12.06.1984 про закінчення ОСОБА_2 курсів по спеціальності художник-оформлювач (а.с.36); атестат про середню освіту № НОМЕР_2 від 23.06.1984 ОСОБА_2 (а.с.32);

- погосподарська книга за 1991-1995 роки по селу Лукашівка , згідно якої будинок АДРЕСА_1 , відносився до категорії колгоспного двору (а.с. 91, 95);

- копію спадкової справи №43/2025 щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , (а.с.96-105), з якої вбачається, що спадкова справа заведена за заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 від 23.06.2025, згідно повідомлення Відділу ведення реєстру Ладижинської територіальної громади №23-17-582 від 19.06.2025 померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 з 10.04.1996 був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , інших зареєстрованих за даною адресою на момент смерті покійного не було.

- інформацію Другої тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області №206/01-16 від 17.04.2026 про те, що за відомостями алфавітної книги обліку спадкових справ після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкові справи не заводились.

За клопотанням позивача в судовому засіданні допитані свідки:

- свідок ОСОБА_7 , 1968 р.н., яка пояснила, що вона є двоюрідною сестрою позивача. У 2013 році ОСОБА_1 з Закарпаття приїжджала до неї в гості в село Лукашівка, де вона познайомила її з ОСОБА_2 , який проживав з нею в одному селі по сусідству. Після цього весною 2014 року ОСОБА_1 переїхала до ОСОБА_2 і стала проживати разом з ним та його батьками однією сім`єю. Разом Потім батьки ОСОБА_2 померли, ОСОБА_8 з чоловіком здійснювали їх поховання. Через деякий час у 2018 році ОСОБА_2 і ОСОБА_1 одружилися. У 2022 році вони розлучилися, причини розлучення їй невідомі, але продовжували проживати разом, вели спільне господарство. Після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_1 займалася організацією його поховання.

- свідок ОСОБА_9 , 1952 р.н., який пояснив, що тривалий час проживає в с. Лукашівка Гайсинського району Вінницької області. Поруч з ним в селі проживав ОСОБА_2 , з яким він підтримував дружні стосунки. ОСОБА_2 до знайомства з ОСОБА_1 не був одружений, дітей не мав. Разом з ним з 2014 року проживала ОСОБА_1 . Вони проживали як чоловік і дружина спочатку без реєстрації шлюбу, а потім зареєстрували шлюб. У 2022 році вони розлучилися, проте характер їх стосунків не змінився, вони продовжували жити однією сім`єю, вести спільне господарство, мали взаємні обов`язки. Померлий ОСОБА_2 йому розповідав, що розірвав шлюб з ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що він не міг отримувати державну допомогу. ОСОБА_2 помер раптово, до цього не хворів. Після смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_1 залишилася проживати в його будинку.

- свідок ОСОБА_10 , 1958 р.н., який пояснив, що проживає в селі Лукашівка Гайсинського району Вінницької області. Знайомий з позивачем ОСОБА_1 приблизно 12 років, з весни 2014 року, з того часу, коли вона переїхала і стала проживати разом з ОСОБА_2 . ОСОБА_2 до цього не був одружений. Спочатку восени 2013 року ОСОБА_1 приїжджала в гості і познайомилась з ОСОБА_2 . З 2014 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 жили разом як чоловік і жінка, разом доглядали за городом, все робили разом, вели спільне господарство до смерті останнього. Разом з ними проживали також батьки ОСОБА_2 , які потім померли.

На підставі вищевикладеного, проаналізувавши надані суду докази, показання свідків, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 однією сім`єю з травня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 , та з 12 липня 2022 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 в будинку АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали загальний бюджет, разом брали участь в утриманні житла, турбувалися один про одного.

Згідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1261-1265 ЦК України, спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених ст. 1259 ЦК України):

- перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той із подружжя, який його пережив, та батьки;

- друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

- третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;

- четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;

- п`ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).

Таким чином, в основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області Наревською М.Л. після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 заведена спадкова справа №43/2025, номер у Спадковому реєстрі 74242739.

23.06.2025 із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 звернулася ОСОБА_1 .

На час відкриття спадщини ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 . Інших зареєстрованих осіб за даною адресою на момент смерті спадкодавця не було.

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 23.06.2025 відомості про заповіти/спадкові договори після смерті ОСОБА_2 відсутні.

Батьки спадкодавця ОСОБА_2 - батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкові справи після їх смерті не заводилися.

Інші спадкоємці за законом першої, другої та третьої черг після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 відсутні.

Таким чином, єдиним спадкоємцем за законом, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , є позивач ОСОБА_1 , яка на час його смерті проживала з ним однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а тому відноситься до спадкоємців четвертої черги.

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді нерухомого майна, яке він успадкував після смерті ОСОБА_3 , а саме:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 99,0 кв.м., житловою площею 55,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510690002:10:004:0061, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

В свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

При вирішенні спору суд керується законодавством, яке регулювало виникнення права власності у спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема: ЦК УРСР 1963 року, Законом України від 07 грудня 1990 року №553-ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року №105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затв. заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до погосподарської книги за 1991-1995 роки по селу Лукашівка, будинок АДРЕСА_1 відносився до категорії колгоспного двору, станом на 01.01.1991 до складу колгоспного двору входив його голова - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зважаючи на реєстрацію вказаного житлового будинку в погосподарській книзі за померлим ОСОБА_3 останній мав вищевказаний будинок на праві особистої власності, відповідно до діючої на той час ст.13 Конституції СРСР, ст.101, ст.128, ст.134, ст.ст.224-227 ЦК УРСР (редакції 1963 року), право власності на який перейшло в порядку спадкування до його сина ОСОБА_2 , який на час смерті спадкодавця був зареєстрований і проживав разом з ним.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 460840851 від 20.01.2026, відомості про право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.

Згідно інформації, отриманої на виконання ухвали суду від 26.02.2026, Ладижинська міська рада Гайсинського району Вінницької області повідомила, що рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області щодо оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не приймалося та свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок виконавчим комітетом не видавалося.

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_11 на замовлення ОСОБА_1 , станом на 05.12.2025, домогосподарство складається з житлового будинку літ. А, а, а1 загальною площею 99,0 кв.м., житловою площею 55,1 кв.м., господарських будівель та споруд: Б - гараж, б - навіс, б1 - прибудова, б2 - сарай, В - сарай, Г - сарай, №1-3 огорожа.

Як вбачається зі Звіту про оцінку майна, а саме житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ФОП ОСОБА_12 , станом на 24.12.2025 ринкова вартість вищевказаного об`єкту нерухомого майна становить 106 722 грн.

Таким чином, враховуючи, що житловий будинок АДРЕСА_1 , належав на праві власності померлому ОСОБА_3 , після його смерті спадщину прийняв його син ОСОБА_2 , який помер не оформивши своїх спадкових прав, а після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем за законом четвертої черги є позивач ОСОБА_1 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, проте відсутність правовстановлюючих документів на будинок унеможливлює отримання нею в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, тому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами жилою, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 . обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування», якою роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою та при відсутності правовстановлючого документа на спадкове майно (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

У постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі №205/4311/14-ц (провадження № 61-10174св19), 22 вересня 2021 року у справі №227/3750/19 (провадження №61-16069св20) Суд також дійшов висновку, що визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Враховуючи, що судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , який є власником земельної ділянки, спадщину прийняв його син ОСОБА_2 , який проживав з ним за однією адресою, а після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем за законом четвертої черги є позивач ОСОБА_1 , яка у відповідності до ст. 1269 ЦК України прийняла спадщину, право власності на земельну ділянку підтверджене належними правовстановлюючими документами, отже є підстави для видачі нотаріусом відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 не довела, що у неї існують перешкоди для оформлення права власності на спадкову земельну ділянку в позасудовому (нотаріальному) порядку після надання нотаріусу необхідних документів, зокрема рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та державного акту на право власності на земельну ділянку.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу не менше 5 років до часу відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом- задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з травня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 12 липня 2022 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП відсутній, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами жилою, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О. Нікандрова