Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №128/2033/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2033/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11 серпня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі

головуючого судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 14.05.2026 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовує тим, що «вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням суду було розірвано. У шлюбі у них народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З чоловіком вони разом не проживають, допомогу на утримання дитини він взагалі не надає. Дитина залишилася проживати із нею та весь час знаходиться на її повному утриманні. На даний час дитина потребує матеріальної допомоги та коштів на елементарні побутові речі, одяг, харчування, лікування та навчання. Відповідач ухиляється від утримання їхньої дитини, не цікавиться нею, матеріальної допомоги добровільно не надає, хоч має таку можливість, оскільки є працездатною особою, може працювати та отримувати дохід. Тому просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її користь на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 26.05.2026 відкрив провадження у даній справі та призначив судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання 10.08.2026 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом в установленому законом порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Хмелюк К.С. попередньо подала до суду заяву, в якій просить розглядати справу без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився без повідомлення причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку за адресою зареєстрованого місця проживання, заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи до суду не подавав, відзив на позовну заяву у запропонований судом строк до суду не подав.

Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

За наслідком викладеного, відповідач, у відповідності до положень статті 128 ЦПК України, належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, однак не з`явився без поважних причин, не скориставшись процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву і не повідомивши суд про причини неявки.

Крім того, інформація щодо розгляду справи міститься на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет (вебадреса сторінки – http://vnr.vn.court.gov.ua).

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За відсутності заперечень сторони позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 10.08.2026 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом установлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.05.2016.

Вінницький районний суд Вінницької області рішенням від 21.03.2025 розірвав шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований 01.09.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №2490, що підтверджується копією такого рішення.

В акті обстеження фактичного місця проживання від 27.04.2026 зазначено, що « ОСОБА_1 фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується копією такого акту.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У статті 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

У частині другій статті 182 СК України зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 і набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина друга статті 6 цієї Конвенції).

У частинах першій-другій статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Так, при визначенні розміру аліментів, відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, яка є здоровою; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, який працездатного віку. Будь-які докази, що за станом здоров`я відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, відсутні.

Відповідач у судове засідання не з`явився, доказів на спростування обставин, зазначених у позовній заяві, суду не надав.

Отже, аналізуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 треба задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення аліментів 14.05.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне з метою забезпечення інтересів дітей допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За наслідками судового розгляду справи позовні вимоги задоволено, а тому незалежно від форми їх заявлення питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України.

Оскільки позивача звільнено від сплати судових витрат й вона не оплачувала судовим збором позовну заяву, в цій частині судові витрати на відповідача не покладаються (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.07.2022, справа № 496/3134/19).

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У прохальній частині позовної заяви позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь витрати, понесені нею на правничу допомогу, у розмірі 15 000,00 грн.

На підтвердження таких витрат до позову долучено копію договору №210042607/р про надання правової допомоги / юридичних послуг, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник), в якому зазначено, що виконавець зобов`язується за дорученням замовника надати юридичні послуги / правову допомогу згідно з переліком, зазначеним у п. 1.2 цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги виконавця в порядку, визначеному умовами цього договору; перелік послуг, що надаються: проєкт позовної заяви до суду про стягнення аліментів; проєкт до 2-х звернень; комунікація із замовником; вартість послуг згідно з переліком, зазначеним у п. 1.2 цього договору, становить 15 000 гривень.

Згідно з копією акту №21042607/р приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги / юридичних послуг №210042607/р від 21.04.2026, виконавець надав, а замовник прийняв послуги згідно з умовами п. 1.2 договору; вартість послуг виконавця згідно з переліком у п. 1.2 за договором становить 15 000 грн; цей акт є підтвердженням повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування (частина п`ята статті 135 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Тобто дана цивільна справа є малозначною у силу вимог закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Отже, у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом.

Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. №1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31.10.2019 №4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

Установлено, що юридичну консультацію позивачу надавав фізична особа – підприємець ОСОБА_5 , який не є адвокатом.

З урахуванням вищевикладеного відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених нею на правничу допомогу, надану фізичною особою – підприємцем ОСОБА_5 , у розмірі 15 000,00 грн.

Такі висновки суду узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19).

Також установлено, що 03.06.2026 до Вінницького районного суду Вінницької області в інтересах позивача ОСОБА_1 подано заяви адвокатом Хмелюк К.С.

На підтвердження повноважень адвокатом Хмелюк К.С. надано копію ордера серії АІ №2217190 від 03.05.2026.

Водночас, згідно з копією акту №21042607/р приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги / юридичних послуг №210042607/р від 21.04.2026, такі послуги не увійшли до загального переліку послуг за договором про надання правової допомоги / юридичних послуг №210042607/р від 21.04.2026, а на підтвердження витрат, понесених позивачем послуг щодо подання до суду заяв адвокатом Хмелюк К.С., жодних доказів до суду не подано.

Керуючись статтями 141, 180-183, 191 СК України, статтями 4, 76-80, 141, 211, 247, 259, 263, 265, 268, 280-282, 354, 430 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини– задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 14 травня 2026 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць – допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Дата складення повного судового рішення – 11.08.2026.

СУДДЯ