Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №128/3904/24 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3904/24

РІШЕННЯ

Іменем України

11 серпня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутністю учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради, Приватного підприємства «Агрофірма Батьківщина», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про скасування рішень про реєстрацію речових прав,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обгрунтовує тим, що «вона є власником нерухомого майна, а саме: консервного цеху, котельні, убиральні та огорожі, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 0520655900:04:002:0577, загальною площею 1,7830 га, розташованої на території Стрижавської селищної територіальної громади, АДРЕСА_1 . Факт наявності у неї майна також підтверджується рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №120/16927/23 року, яке набрало законної сили. Про наявність власника нерухомого майна Стрижавській селищній раді достеменно було відомо, оскільки між сторонами існував та існують судові спори відносно даних земельних ділянок. Незважаючи на зазначене, Стрижавською селищною радою на 67 сесії 8 скликання рішенням №39 від 01.08.2023 «Про розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності» було вирішено здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:04:002:0577, на якій розташоване майно позивача. Оскільки її права було порушено, вона звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення 67 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради №39 від 01.08.2023 і зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області скасувати записи у Поземельних книгах про державну реєстрацію земельних ділянок. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/16927/23 від 04.03.2024 позовну заяву задоволено частково та вирішено: «Визнати протиправними та скасувати рішення 70 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №20 від 29.09.2023 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу (об?єднання) земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості Стрижавській селищній раді»; зобов?язати Головне управління Держеокадастру в Полтавській області скасувати записи у Поземельних книгах про державну реєстрацію земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0750, 0520655900:04:002:0749, 0520655900:04:002:0748, 0520655900:04:002:0747, 0520655900:04:002:0746, 0520655900:04:002:0745, 0520655900:04:002:0744, та перенести відомості щодо цих земельних ділянок до архівного шару Національної кадастрової системи України». Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Однак на стадії виконання рішення суду Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області листом №11-16-0.63-3932/2-24 від 15.08.2024 повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області, що ними фактично не може бути виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/16927/23 щодо скасування записів у Поземельних книгах про державну реєстрацію земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0750, 0520655900:04:002:0749, 0520655900:04:002:0748, 0520655900:04:002:0747, 0520655900:04:002:0746, 0520655900:04:002:0745, 0520655900:04:002:0744, та перенести відомості щодо цих земельних ділянок до архівного шару Національної кадастрової системи України, оскільки відповідно до положень ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об?єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності). Також було повідомлено про те, що скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно після припинення усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки. Враховуючи зазначене, у неї виникла необхідність у зверненні до суду з даною позовною заявою з метою відновлення своїх порушених прав. Крім того, під час підготовки позовної заяви було виявлено, що на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520655900:04:002:0748, 0520655900:04:002:0744 було зареєстровані права оренди, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:04:002:0748 було зареєстроване право оренди за Приватним підприємством «Агрофірма Батьківщина» відповідно до договору оренди б/н від 21.11.2023 та на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:04:002:0744 було зареєстроване право оренди за ОСОБА_2 відповідно до договору оренди б/н від 29.11.2023. Беручи до уваги рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №120/16927/23, з метою відновлено порушеного права та беручи до уваги що об?єкти даних договорів оренди (земельні ділянки) мають бути скасовані на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду, оскільки були зареєстровані на підставі незаконного рішення відповідача у справі, то належним способом захисту порушеного права буде вимога про визнання недійсними договорів оренди землі б/н від 21.11.2023 та від 29.11.2023, застосувавши наслідки недійсності правочинів шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав (права оренди) та їх обтяжень. Тому просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав (права власності) та їх обтяжень індексний номер: 69670732 від 10.10.2023 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:04:002:0749 площею 0,4806 га, яка розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області; скасувати рішення про державну реєстрацію прав (права власності) та їх обтяжень індексний номер: 69670421 від 10.10.2023 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:04:002:0750, площею 0,4427 га, яка розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області; скасувати рішення про державну реєстрацію прав (права власності) та їх обтяжень індексний номер: 69693199 від 11.10.2023 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:04:002:0745, площею 0,1356 га, яка розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області; скасувати рішення про державну реєстрацію прав (права власності) та їх обтяжень індексний номер: 69690478 від 11.10.2023 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:04:002:0746, площею 0,1691 га, яка розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області; скасувати рішення про державну реєстрацію прав (права власності) та їх обтяжень індексний номер: 69689851 від 11.10.2023 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:04:002:0747, площею 0,1036 га, яка розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області; скасувати рішення про державну реєстрацію прав (права власності) та їх обтяжень індексний номер: 69694059 від 11.10.2023 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:04:002:0744, площею 0,1623 га, яка розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області; скасувати рішення про державну реєстрацію прав (права власності) та їх обтяжень індексний номер: 69671022 від 10.10.2023 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:04:002:0748, площею 0,2891 га, яка розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області; визнати недійсним договір оренди землі б/н від 21.11.2023 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:04:002:0748, застосувавши наслідки недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав (права оренди) та їх обтяжень індексний номер: 73346180 від 28.05.2024 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:04:002:0748, площею 0,2891 га, яка розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області; визнати недійсним договір оренди землі б/н від 29.11.2023 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:04:002:0744, застосувавши наслідки недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав (права оренди) та їх обтяжень індексний номер: 70542085 від 05.12.2023 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:04:002:0744, площею 0,1623 га, яка розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області; стягнути з відповідачів на її користь судові витрати в розмірі сплаченого судового збору та понесених витрат на правову допомогу».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 27.09.2024 позовну заяву залишив без руху та надав строк для усунення недоліків.

30.09.2024 на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 27.09.2024 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Тиховський М.О. подав уточнену позовну заяву.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 07.10.2024 відкрив провадження у даній справі та призначив підготовче засідання.

24.10.2024 представник відповідача Стрижавської селищної ради – Форостяна О.М. подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що «підставою для пред`явлення даного позову слугує обставина неможливості виконання позивачем рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі № 120/16927/23, яке постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 залишено без змін. У зв`язку з цим позивач просить скасувати державну реєстрацію права комунальної власності Стрижавської селищної ради на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520655900:04:002:0750, 0520655900:04:002:0749, 0520655900:04:002:0748, 0520655900:04:002:0747, 0520655900:04:002:0746, 0520655900:04:002:0745, 0520655900:04:002:0744, а також визнати недійсними договори оренди землі б/н від 21.11.2023 та б/н від 29.11.2023, укладеними щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0520655900:04:002:0748 та 0520655900:04:002:0744 відповідно. З такою позицією позивача погодитися неможливо, адже, по-перше, позов спрямований на необґрунтоване та не передбачене законодавством втручання у право власності Стрижавської селищної ради на землі комунальної власності. Стрижавська селищна рада, як орган, який від імені територіальної громади здійснює повноваження власника земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0750, 0520655900:04:002:0749, 0520655900:04:002:0748, 0520655900:04:002:0747, 0520655900:04:002:0746, 0520655900:04:002:0745, 0520655900:04:002:0744. Заявлені позовні вимоги фактично призведуть до безпідставного та необґрунтованого позбавлення права власності Стрижавської селищної ради на землі комунальної власності, що не може визнаватися співмірним із інтересами жителів територіальної громади із правами позивача, навіть за умови дійсності їх порушення. По-друге, Стрижавська селищна рада не є належним відповідачем за даним спором. В обґрунтування позову позивач посилається на лист Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №11-16-0.63-3932/2-24 від 15.08.2024, яким повідомлено державну виконавчу службу про неможливість виконання судового рішення у справі № 120/16927/23 з підстав відсутності у ньому вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок. Отже, позивач звернувся до суду з метою уможливлення виконання судового рішення в іншій судовій адміністративній справі, тобто спір виник саме через невчинення суб`єктом владних повноважень – Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області дій на виконання рішення у справі № 120/16927/23. З цього слідує, що позивачем пред`явлено даний позов до неналежного відповідача – Стрижавської селищної ради, при незаявленні відповідачем Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області. Водночас позовна заява не містить обґрунтування змісту висунутих позовних вимог щодо Стрижавської селищної ради, підстав заявлення останньої відповідачем за даним спором. По-третє, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, оскільки підставою для звернення позивачем до суду слугувала обставина невчинення Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області дій, спрямованих на виконання судового рішення в адміністрацій справі № 120/16927/23. Порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду, встановлений у статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, звернення позивача з позовом про скасування державної реєстрації прав власності на земельні ділянки свідчить про обрання ним неналежного способу захисту, оскільки чинним законодавством передбачений інший порядок судового захисту, а саме: шляхом подання відповідної скарги в порядку статті 383 КАС України. Позовна заява не містить вказівки на обставини того, чи заявлялися позивачем позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок в межах адміністративної справи № 120/16927/23 або ж обґрунтування неможливості їх заявлення, відповідно остаточного вирішення спору, без пред`явлення іншого позову. Також неможливо встановити обставини вжиття позивачем заходів щодо оскарження бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в частині невиконання рішення по справі № 120/16927/23. Відсутнє посилання на неможливість використання такого способу судового захисту чи його неефективності. По-четверте, у позивача відсутнє порушене право, що підлягає захисту в порядку цивільного судочинства. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, зокрема витяги з Державного земельного кадастру, що підтверджували б місцезнаходження нерухомого майна, що перебуває у власності позивача, на спірних земельних ділянках, утворених внаслідок поділу земельної ділянки за кадастровим номером 0520655900:04:002:0577. Судовими рішеннями у справі № 120/16927/23 дана обставина також не встановлена. Відтак об`єктивно неможливо прослідкувати наявність матеріально-правового зв`язку майна позивача із земельними ділянками, державну реєстрацію права комунальної власності на які позивач просить скасувати. Обрання позивачем неналежного способу захисту та відсутність порушених прав, що підлягають захисту в порядку цивільного судочинства, свідчать про наявність самостійних підстав для відмови в задоволені позову. У даному випадку позивач, висуваючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі, не визначає правові підстави для визнання їх недійсними та наслідки, які слід застосувати до недійсних правочинів, які були б передбачені чинним законодавством. Також у позовній заяві не вказано, які права позивача були порушені внаслідок укладення сторонами оспорюваних правочинів. Із заявленим позовом Стрижавська селищна рада не погоджується у зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю, недоведеністю викладених у позовній заяві обставин та заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами. Тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі; понесені судові витрати залишити за позивачем».

28.10.2024 представник відповідача Приватного підприємства «Агрофірма Батьківщина» – адвокат Дудчик О.М. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що «позовна заява містить 9 позовних вимог до 3 відповідачів, при цьому, які саме вимоги пред`явлені відповідачу ПП «Агрофірма Батьківщина», в позові не зазначено, так само і не зазначено зміст позовних вимог й щодо інших визначених позивачем відповідачів. Позивач вважає, що їй належить право користування земельною ділянкою площею 1,7830 га, кадастровий номер: 0520655900:04:002:0577. Наявність права користування земельною ділянкою позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору дарування від 30.11.2018 ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 розташовані на земельній ділянці нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 581,2 кв.м. При цьому, станом на 30.11.2018 (на момент набуття права власності позивачем на вказані об`єкти нерухомого майна) земельна ділянка перебувала в оренді на підставі договору оренди землі №347 від 15.05.2015, укладеного між Головним управлінням Держземагенста у Вінницькій області (як орендодавцем) та ПП «Агрофірма Батьківщина» і ОСОБА_3 (разом як орендарем). На стороні орендаря за договором оренди землі виступило одразу дві особи (ПП «Агрофірма Батьківщина» і ОСОБА_3 ), оскільки таким особам на праві власності належали об`єкти нерухомості (будівлі), розташовані на вказаній земельній ділянці. У зв`язку з набуттям права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, до позивача перейшло (з урахуванням того, що на земельній ділянці були розмішені також і об`єкти нерухомого майна, належні на праві власності іншим особам) користування частиною земельної ділянки на умовах, що були у попереднього землекористувача ( ОСОБА_3 ), тобто на умовах договору оренди землі №347 від 15.05.2015. Договір дарування, на підставі якого позивач набула право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, було укладено з порушенням вимог абз. 2 ч. 6 ст. 120 ЗК України, оскільки його укладанню мало передувати виділення частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера, чого зроблено не було. Крім того, позивач не вчинила таких дій і після набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, так само як і не вчиняла будь-яких дій з метою оформлення та реєстрації за собою права оренди земельної ділянки. Договір оренди землі №347 від 15.05.2015 було укладено строком на 7 років, строк його дії за домовленістю сторін не продовжувався та з урахуванням п. 27 Перехідних положень ЗК України такий строк закінчився 14 травня 2023 року. Таким чином, позивач наразі має право на отримання в оренду земельної ділянки, на якій розташовані належні їй об`єкти нерухомого майна, в порядку та на умовах, встановлених ЗК України. Однак з позовної заяви не вбачається, що позивач намагалась реалізувати таке право у встановленому законом порядку, проте не змогла зробити цього з будь-яких причин. Позивач ніколи не мала та не має зараз права оренди щодо користування усією земельною ділянкою площею 1,7830 га, кадастровий номер 0520655900:04:002:0577. На вказаній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі та споруди), які на праві власності, крім позивача, належать й іншим фізичним та юридичним особам, у зв`язку з чим претензії позивача на речові права щодо всієї земельної ділянки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки кожний з власників будівель та споруд має право на отримання в оренду частини земельної ділянки, на якій такі об`єкти розташовані. Так, ПП «Агрофірма Батьківщина» у встановленому законом порядку реалізувало таке право, в результаті чого отримало в оренду земельну ділянку, на якій розташовані належні йому об`єкти нерухомого майна. Натомість позивач не лише сама не вчиняє дій, встановлених законом, для реалізації права на отримання в оренду земельної ділянки, а, звертаючись до суду з позовом у даній справі, намагається позбавити відповідного права і ПП «Агрофірма Батьківщина». Як на підставу заявлених позовних вимог позивач посилається на неможливість примусового виконання судового рішення у справі № 120/16927/23. Як зазначає позивач (не надаючи будь-яких доказів в обґрунтування своїх тверджень), Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області, що ними фактично не може бути виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі № 120/16927/23 з посиланням на норми ч. 10 ст. 24 Закону України « Про Державний земельний кадастр». Підставою для скасування державної реєстрації земельних ділянок являється судове рішення саме про скасування державної реєстрації земельних ділянок, а не про скасування записів у Поземельних книгах про державну реєстрацію земельних ділянок, як про це просив суд позивач у справі № 120/16927/23. Тобто, звертаючись з позовом у справі № 120/16927/23, позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту, ризики чого покладаються саме на позивача. Верховний Суд виснував, що належним та ефективним способом захисту є зобов`язання відповідного Головного управління Держгеокадастру скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з відповідним кадастровим номером, а не скасувати запис у поземельній книзі. Метою звернення позивача з позовом у даній справі є намагання усунути допущені недоліки при обранні способу захисту у справі № 120/16927/23, що є неприпустимим. При цьому, навіть у випадку задоволення позову у даній справі та ухвалення судом рішення про скасування рішень про державну реєстрацію прав на земельні ділянки, це не призведе ані до поновлення будь-яких прав позивача, ані до можливості виконання судового рішення у справі № 120/16927/23, оскільки ним були задоволені вимоги про скасування записів у Поземельних книгах про державну реєстрацію земельних ділянок, тоді як підставою для скасування державної реєстрації земельних ділянок може бути лише судове рішення саме про зобов`язання скасування державної реєстрації земельних ділянок, а такого рішення щодо спірних земельних ділянок наразі не існує. 21.11.2023 між Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області, як орендодавцем, та ПП «Агрофірма Батьківщина», як орендарем, було укладено договір оренди землі щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:04:002:0748, площею 0,2891 га. На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, які на праві власності належать ПП «Агрофірма Батьківщина», у зв`язку з чим останньому була передана в оренду земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:04:002:0748, площею 0,2891 га, на якій такі будівлі розташовані. Вказаний договір оренди землі було укладено на підставі рішення 73 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №42 від 13.11.2023, яке ніким не оскаржувалось. На момент передачі ПП «Агрофірма Батьківщина» в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:04:002:0748 площею 0,2891 га така земельна ділянка була сформована, їй було присвоєно кадастровий номер та право власності на неї було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області. При цьому, будь-яких обтяжень або обмежень щодо такої земельної ділянки, які б свідчили про наявність речових прав на неї у будь-якої іншої особи, крім права власності у власника, в Державному реєстрі речових прав зареєстровано не було. Таким чином, ПП «Агрофірма Батьківщина» у встановленому законом порядку отримало в оренду земельну ділянку, на якій розташовані належні останньому на праві власності об`єкти нерухомого майна (будівлі). За вказаних умов ПП «Агрофірма Батьківщина» не може нести ризики у вигляді позбавлення його речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:04:002:0748 площею 0,2891 га, тим більше з урахуванням того, що на вказаній земельній ділянці будь-які об`єкти нерухомого майна, які б належали позивачу, не розташовані взагалі. Позивач також просить суд визнати недійсним договір оренди землі б/н від 21.11.2023 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:04:002:0748, застосувавши наслідки недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав (права оренди) та їх обтяжень. Правовим наслідком недійсності договору оренди землі б/н від 21.11.2023 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:04:002:0748 може бути повернення орендарем орендодавцеві відповідної земельної ділянки, а заявлена позивачем вимога про застосування наслідків недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав (права оренди) та їх обтяжень взагалі не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України. Крім того, позивач не являється стороною відповідних правочинів».

31.10.2024 керівник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Телятник Г.А. подала письмові пояснення, в яких зазначила, що «необхідність звернення з даним позовом обгрунтована рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №120/16927/23. Станом на сьогодні Головне управління не має можливості виконати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №120/16927/23 з огляду на таке. Скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 0520655900:04:002:0750, 0520655900:04:002:0749, 0520655900:04:002:0748, 0520655900:04:002:0747, 0520655900:04:002:0746, 0520655900:04:002:0745, 0520655900:04:002:0744 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №120/16927/23 можливе виключно після припинення усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо вищевказаних земельних ділянок. Згідно з нормами чинного законодавства, до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області не входить скасування реєстрації права власності на земельну ділянку. Скасування у державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки та припинення усіх речових прав, їх обтяжень на земельну ділянку – це різні реєстраційні дії, які вчиняються різними державними реєстраторами. Отже, оскільки право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520655900:04:002:0750, 0520655900:04:002:0749, 0520655900:04:002:0748, 0520655900:04:002:0747, 0520655900:04:002:0746, 0520655900:04:002:0745, 0520655900:04:002:0744 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав, немає можливості здійснити заходи щодо виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №120/16927/23 в частині скасування державної реєстрації вищевказаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі».

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 02.04.2025 задовольнив клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Тиховського М.О. про витребування доказів; витребував зі Стрижавської селищної ради належним чином завірену копію договору оренди землі б/н від 21.11.2023 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:04:002:0784 та належним чином завірену копію договору оренди землі б/н від 29.11.2023 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:04:002:0744.

10.04.2025 Стрижавською селищною радою на виконання вимог ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 02.04.2025 подано копії договорів оренди землі.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 07.05.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Тиховський М.О. у повному обсязі підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити. Суду зазначив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №120/16927/23 встановлено факт, що належне ОСОБА_1 нерухоме майно розташоване на спірних земельних ділянках. Неможливість виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №120/16927/23 підтверджується долученим до позову листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, де зазначено, що для виконання рішення суду треба скасувати речові права Стрижавської селищної ради на спірні земельні ділянки. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №120/16927/23 визнано протиправним та скасовано рішення 70 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №20 від 29.09.2023 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу (об?єднання) земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості Стрижавській селищній раді», зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області скасувати записи у Поземельних книгах про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0750, 0520655900:04:002:0749, 0520655900:04:002:0748, 0520655900:04:002:0747, 0520655900:04:002:0746, 0520655900:04:002:0745, 0520655900:04:002:0744 та перенести відомості щодо цих земельних ділянок до архівного шару Національної кадастрової системи України. На момент розгляду справи Вінницьким окружним адміністративним судом їм було відомо про зареєстроване право комунальної власності за Стрижавською селищною радою. Виконавче провадження по виконанню рішення Вінницького окружного адміністративного суду не закрито. Позивач не має жодного майнового інтересу до земельної ділянки, яка орендується ПП «Агрофірма Батьківщина». Вимога про визнання недійсним договору оренди є похідною вимогою від вимоги про скасування новоутвореної земельної ділянки, яка перебуває в оренді ПП «Агрофірма Батьківщина». Земельна ділянка, яку в подальшому було поділено, площею 1,7830 га не належала на праві власності позивачу, однак на ній було розміщено нерухоме майно позивача. Дії Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області не оскаржувалися. Задоволення вимог у даній справі призведе до припинення права комунальної власності на спірні земельні ділянки, що в подальшому дасть можливість виконати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №120/16927/23.

Представник відповідача Стрижавської селищної ради – адвокат Парпальос В.В. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Стрижавської селищної ради – адвокат Форостяна О.М. у судовому засіданні у повному обсязі підтримала поданий до суду відзив на позовну заяву.

16.07.2026 представник відповідача Стрижавської селищної ради – адвокат Форостяна О.М. подала до суду письмову заяву (виступ у судових дебатах), в якій зазначила, що «Стрижавська селищна рада є неналежним відповідачем у цьому спорі. Як убачається з позову, єдиною підставою для його пред`явлення є неможливість виконання позивачем рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі № 120/16927/23. Позивач вказує на лист Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яким повідомлено про неможливість виконання адміністративного рішення. Таким чином, цей спір виник виключно через дії (чи бездіяльність) суб`єкта владних повноважень – Держгеокадастру, який бере участь у справі лише як третя особа, тоді як до самої Стрижавської селищної ради жодних матеріально-правових претензій та обґрунтувань у позові не наведено. Позивачем обрано абсолютно неналежний спосіб захисту прав. Якщо позивач вважає, що судове рішення в адміністративній справі № 120/16927/23 не виконується належним чином суб`єктом владних повноважень, чинне законодавство України передбачає чіткий і спеціальний порядок захисту, а саме звернення до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Спроба вирішити питання виконання адміністративного рішення шляхом ініціювання нового цивільного процесу суперечить принципу процесуальної економії та правовим висновкам Велика Палати Верховного Суду. Обраний позивачем спосіб не є ефективним і відповідно до сталої судової практики є самостійною підставою для відмови в позові. У позивача відсутнє порушене право, яке підлягає захисту в порядку цивільного судочинства. У матеріалах справи немає жодного належного чи допустимого доказу (зокрема витягів із ДЗК), які б підтверджували, що будь-яке нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, фізично розташоване на оспорюваних земельних ділянках комунальної власності. Судовими рішеннями в адміністративній справі такий факт також не встановлювався. Отже, матеріально-правовий зв`язок між майном позивача та землею громади повністю відсутній. Даний позов спрямований на необґрунтоване та непередбачене законодавством втручання у право власності Стрижавської селищної ради на землі комунальної власності. Стрижавська селищна рада як орган, який від імені територіальної громади здійснює повноваження власника земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 0520655900:04:002:0750, 0520655900:04:002:0749, 0520655900:04:002:0748, 0520655900:04:002:0747, 0520655900:04:002:0746, 0520655900:04:002:0745, 0520655900:04:002:0744. Заявлені позовні вимоги фактично призведуть до безпідставного та необґрунтованого позбавлення права власності Стрижавської селищної ради на землі комунальної власності, що не може визнаватися співмірним із правами позивача, навіть за умови дійсності їх порушення. Щодо вимог про визнання недійсними договорів оренди землі, позивачем взагалі не зазначено, які саме її права були порушені цими правочинами, та не наведено передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання їх недійсними. Захисту в суді підлягає лише реально порушене право та виключно у спосіб, визначений законом. У даній справі сторона позивача не довела жодної з цих обставин. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог, а судові витрати покласти на позивача».

У судове засідання 10.08.2026 учасники справи не з`явилися, хоч у встановленому законом порядку повідомлялися про дату, час та місце проведення судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Тиховський М.О. попередньо подав до суду письмове клопотання, в якому просить засідання, призначене на 10.08.2026, провести без участі позивача та її представника, позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Стрижавської селищної ради – адвокат Форостяна О.М. у попередньо поданій до суду заяві просила розгляд справи проводити за відсутності Стрижавської селищної ради.

Представник відповідача ПП «Агрофірма Батьківщина» – адвокат Дудчик О.М. попередньо подав до суду письмові судові дебати, в яких викладено обставини, аналогічні тим, що зазначені у відзиві на позовну заяву, який судом описано вище.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області – Ткаченко М.С. попередньо подала до суду письмову заяву, в якій просить провести засідання, призначене на 10.08.2026, без участі представника ГУ Держгеокадастру в Полтавській області з урахуванням правової позиції, викладеної у раніше поданих поясненнях.

Відповідач ОСОБА_2 у жодне судове засідання не з`являвся без повідомлення причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку за адресою зареєстрованого місця проживання, а також за адресою, зазначеною у позовній заяві, заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи до суду не подавав, відзив на позовну заяву у запропонований судом строк до суду не подав.

Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

За наслідком викладеного, відповідач, у відповідності до положень статті 128 ЦПК України, належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, однак не з`явився без поважних причин, не скориставшись процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву і не повідомивши суд про причини неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 10.08.2026 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 04.03.2024 (справа № 120/16927/23) частково задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії; визнав протиправними та скасував рішення 70 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №20 від 29.09.2023 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу (об`єднання) земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості Стрижавській селищній раді»; зобов`язав Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області скасувати записи у Поземельних книгах про державну реєстрацію земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0750, 0520655900:04:002:0749, 0520655900:04:002:0748, 0520655900:04:002:0747, 0520655900:04:002:0746, 0520655900:04:002:0745, 0520655900:04:002:0744, та перенести відомості щодо цих земельних ділянок до архівного шару Національної кадастрової системи України, що підтверджується копією такого рішення (т. 1 а.с. 76-82).

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 11.06.2024 (справа № 120/16927/23) апеляційну скаргу Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області залишив без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року залишив без змін, що підтверджується копією такої постанови (т. 1 а.с. 83-87).

У ксерокопії листа (без дати, номеру, підписів) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, адресованого Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зазначено, що «рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі 10/16927/23 від 04.03.2024, яке набрало законної сили 11.06.2024, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області скасувати записи у Поземельних книгах про державну реєстрацію земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 0520655900:04:002:0750, 0520655900:04:002:0749, 0520655900:04:002:0748, 0520655900:04:002:0747, 0520655900:04:002:0746, 0520655900:04:002:0745, 0520655900:04:002:0744, та перенести відомості щодо цих земельних ділянок до архівного шару Національної кадастрової системи України; по вказаному рішенню старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нікогосяном Г.М. відкрито виконавче провадження №75511314 від 11.07.2024; за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 13.08.2024 за №0-2-0.6-7517/2024, право на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520655900:04:002:0750, 0520655900:04:002:0749, 0520655900:04:002:0748, 0520655900:04:002:0747, 0520655900:04:002:0746, 0520655900:04:002:0745, 0520655900:04:002:0744 зареєстроване за Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області; скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно після припинення усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки; оскільки право власності на зазначені земельні ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області немає можливості здійснити заходи щодо виконання рішення суду по справі №120/16297/23 в частині скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок» (т. 1 а.с. 20-21).

Згідно з копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.09.2024, за Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області на праві власності зареєстровані земельні ділянки з кадастровими номерами 0520655900:04:002:0750 площею 0,4427 га, 0520655900:04:002:0749 площею 0,4806 га, 0520655900:04:002:0748 площею 0,2891 га, 0520655900:04:002:0747 площею 0,1036 га, 0520655900:04:002:0746 площею 0,1691 га, 0520655900:04:002:0745 площею 0,1356 га, 0520655900:04:002:0744 площею 0,1623 га (т. 1 а.с. 22-28).

Відповідно до копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.09.2024, 30.11.2018 за ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 30.11.2018 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі загальною площею 581,2 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 73).

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.09.2019 убачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 28.09.2019 зареєстрували шлюб (т. 1 а.с. 74).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 22.09.2022, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 22.09.2022 зареєстрували шлюб (т. 1 а.с. 75).

Відповідно до копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.10.2024, земельна ділянка площею 1,783 га, кадастровий номер 0520655900:04:002:0577 на праві власності зареєстрована за Стрижавською селищною радою 28.07.2021; 06.10.2023 здійснено поділ земельної ділянки площею 1,783 га, кадастровий номер 0520655900:04:002:0577 (т. 1 а.с. 132-133).

З копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.10.2024 убачається, що за Приватним підприємством «Агрофірма Батьківщина» зареєстровано право власності на нежитлові будівлі площею 456,6 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 134).

Рішенням №42 від 13.11.2023 73 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради надано Приватному підприємству «Агрофірма Батьківщина» в оренду строком на сім років земельну ділянку комунальної власності Стрижавської селищної ради з кадастровим номером 0520655900:04:002:0748, площею 0,2891 га, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, розташованої на території Стрижавської селищної територіальної громади, що підтверджується копією такого рішення (т. 1 а.с. 136).

Згідно з копією договору оренди землі від 21.11.2023, укладеного між Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області (орендодавець) та Приватним підприємством «Агрофірма Батьківщина» (орендар), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером 0520655900:04:002:0748, землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, розташовану на території Стрижавської селищної територіальної громади смт Стрижавка, Вінницького району Вінницької області; на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі загальною площею 456,6 кв.м; право власності на земельну ділянку – комунальна форма власності (т. 1 а.с. 135-136).

Відповідно до копії договору оренди землі від 29.11.2023, укладеного між Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером 0520655900:04:002:0744, землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, розташовану на території Стрижавської селищної територіальної громади смт Стрижавка, Вінницького району Вінницької області; на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі загальною площею 270,2 кв.м; право власності на земельну ділянку – комунальна форма власності (т. 1 а.с. 244-245).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої та другої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Установлено, що 30.11.2018 за ОСОБА_9 на підставі договору дарування від 30.11.2018 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі загальною площею 581,2 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Стрижавська селищна рада з 28.07.2021 є власником земельної ділянки площею 1,783 га, кадастровий номер 0520655900:04:002:0577, яку 06.10.2023 було поділено, в результаті чого утворилися земельні ділянки з кадастровими номерами 0520655900:04:002:0750 площею 0,4427 га, 0520655900:04:002:0749 площею 0,4806 га, 0520655900:04:002:0748 площею 0,2891 га, 0520655900:04:002:0747 площею 0,1036 га, 0520655900:04:002:0746 площею 0,1691 га, 0520655900:04:002:0745 площею 0,1356 га, 0520655900:04:002:0744 площею 0,1623 га.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що належні їй на праві власності нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці площею 1,783 га, кадастровий номер 0520655900:04:002:0577.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав (права власності) та їх обтяжень на земельні ділянки, які утворилися в результаті поділу земельної ділянки площею 1,783 га, кадастровий номер 0520655900:04:002:0577, а також визнати недійсними договори оренди щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0520655900:04:002:0748 та 0520655900:04:002:0744, застосувавши наслідки недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав (права оренди) та їх обтяжень.

Підставою позову сторона позивача зазначає неможливість виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 (справа № 120/16927/23), яким визнано протиправним і скасовано рішення 70 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №20 від 29.09.2023 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу (об`єднання) земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості Стрижавській селищній раді», зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області скасувати записи у Поземельних книгах про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 0520655900:04:002:0750, 0520655900:04:002:0749, 0520655900:04:002:0748, 0520655900:04:002:0747, 0520655900:04:002:0746, 0520655900:04:002:0745, 0520655900:04:002:0744 та перенести відомості щодо цих земельних ділянок до архівного шару Національної кадастрової системи України.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, у статті 13 Конвенції – право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення змісту зазначених норм права свідчить, що цивільні права / інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права / інтересу позивача.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги позивача, може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

У частині першій статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Тобто кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та у порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Суд під час розгляду справи має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права / інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права / інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права / інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право / інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.06.2021 (справа № 9901/172/20), від 01.07.2021 (справа № 9901/381/20), від 22.09.2022 (справа № 462/5368/16-ц).

У постановах від 29.09.2020 (справа № 378/596/16-ц) та від 15.09.2022 (справа № 910/12525/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пеправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити належний позов до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 (справа № 910/3009/18), від 19.01.2021 (справа № 916/1415/19), від 16.02.2021 (справа № 910/2861/18) вказувала, що застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України, право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. «а», «в» ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

У частині першій статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У статті 120 ЗК України визначено особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, треба зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 120 ЗК України (в редакції на час набуття у власність позивачем нерухомого майна, а саме: 02.02.2018), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Аналіз вказаної норми закону свідчить про те, що ця норма може застосовуватись у разі, якщо об`єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці, крім земель державної, комунальної власності.

Згідно з ч. 11 ст. 120 ЗК України, якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Тобто частина одинадцята статті 120 ЗК України передбачає для власника (набувача) об`єкта нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці державної або комунальної власності, три варіанти набуття у власність або користування земельної ділянки державної або комунальної власності: стаття 118 ЗК України (порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами); стаття 123 ЗК України (порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування); стаття 128 ЗК України (порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2018 (справа № 910/18560/16) вказала, що особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 (справа № 200/606/18) також зазначено, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit – збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація – будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Зі змісту рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 (справа № 120/16927/23), неможливість виконання якого стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із позовом у даній справі, убачається, що підставою для оскарження ОСОБА_1 рішення №20 від 29.09.2023 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу (об`єднання) земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості Стрижавській селищній раді» стало неврахування Стрижавською селищною радою при прийнятті такого рішення інтересів власників нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що утворилася внаслідок такого поділу, та їх намірів щодо оформлення прав на земельні ділянки.

З наведеного можна дійти висновку, що кінцевою метою звернення ОСОБА_1 , як до Вінницького окружного адміністративного суду, так і до Вінницького районного Вінницької області, є оформлення прав на земельну ділянку, на якій розташоване належне їй на праві власності майно.

За таких обставин, належним способом захисту прав позивача є право вимагати у власника земельної ділянки комунальної власності оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою або передачу її у власність на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача (власника об`єкта нерухомості), або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній, в порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 ЗК України, на підставі частини одинадцятої статті 120 ЗК України.

Водночас задоволення заявлених позивачем вимог у даній справі не забезпечить реалізацію мети позивача – оформлення прав на земельну ділянку, на якій розташоване належне їй на праві власності майно, та може призвести до необхідності звертатися до суду для вжиття додаткових засобів захисту, що свідчить про неефективність обраного позивачем способу захисту.

Окремо суд звертає увагу і на те, що у результаті поділу земельної ділянки площею 1,783 га, кадастровий номер 0520655900:04:002:0577 утворилося сім земельних ділянок, при цьому, звертаючись до суду з вимогами про скасування рішень про державну реєстрацію прав (права власності) та їх обтяжень щодо всіх утворених внаслідок поділу земельних ділянок, позивач ОСОБА_1 жодним чином не обгрунтовує та не надає будь-яких доказів, які б свідчили про місцезнаходження належного їй нерухомого майна з прив`язкою до конкретної земельної ділянки із зазначенням її кадастрового номера.

Відсутність таких доказів позбавляє суд можливості перевірити, чи не будуть порушуватися інтереси інших осіб у разі скасування рішень про державну реєстрацію прав (права власності) та їх обтяжень щодо всіх утворених внаслідок поділу земельних ділянок, а відтак, чи залучено до участі у справі усіх заінтересованих осіб, та чи претендує позивач на отримання у власність / користування всієї земельної ділянки площею 1,783 га, кадастровий номер 0520655900:04:002:0577, яку було поділено.

Такий висновок суд робить з огляду на те, що згідно з матеріалами справи, на земельній ділянці з кадастровим номером 0520655900:04:002:0748, площею 0,2891 га розміщені об`єкти нерухомого майна, які на праві власності належать ПП «Агрофірма Батьківщина», а на земельній ділянці з кадастровим номером 0520655900:04:002:0744, площею 0,1623 га розміщені об`єкти нерухомого майна, які на праві власності належать ОСОБА_2 .

З наданих суду доказів установлено, що відповідачі ПП «Агрофірма Батьківщина» та ОСОБА_2 , реалізувавши свої речові права, отримали в оренду земельні ділянки, на яких розташовані належні їм об`єкти нерухомого майна, а задоволення вимог позивача у даній справі, за відсутності доказів, що на таких земельних ділянках розташоване і майно позивача, призведе до невиправданого втручання у право відповідачів мирного володіння майном, що зумовить порушення принципу пропорційності.

Треба зазначити, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у частині позовних вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав (права власності) та їх обтяжень є неефективним, а тому такі позовні вимоги треба залишити без задоволення.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом також просить визнати недійсними договори оренди щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0520655900:04:002:0748 та 0520655900:04:002:0744, застосувавши наслідки недійсності правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав (права оренди) та їх обтяжень.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» правочин, зокрема договір, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність договору є приватноправовою категорією, спрямованою на те, щоб не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів чи відновлювати їх. Недійсність правочину означає те, що він не зумовлює юридичні наслідки, тобто відбувається «нівелювання» юридичного результату цього правочину. Вважається, що за ним взагалі не відбулося переходу, набуття, зміни, встановлення чи припинення прав (постанови Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, від 19.02.2024 у справі № 567/3/22).

Заінтересованість особи в оспорюванні правочину виявляється через доведення нею таких обставин: права чи законні інтереси позивача безпосередньо порушує оспорюваний правочин; унаслідок визнання останнього повністю або в частині недійсним ці права чи інтереси будуть відновлені; позивач отримає що-небудь (право, майно) в результаті реституції (постанови Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 904/2981/20, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого позивач не є, він зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, як оспорюваний договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд – перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі вимоги і залежно від встановленого вирішити питання про наявність або відсутність підстав для юридичного захисту позивача (постанови Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 (пункт 6.4), від 13.05.2021 у справі № 910/6393/20).

Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 (справа № 761/26815/17) вказав, що не допускається ініціювання спору про недійсність правочину, зокрема договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 (справа № 567/3/22) вказано, що суд визнає оспорюваний правочин недійсним, якщо одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує юридичні наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був спрямований до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом заявлення вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Для того, щоб суд визнав оспорюваний правочин недійсним, необхідно: заявлення відповідного позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для його оспорення; встановлення того, чи порушене, не визнане, оспорене суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу позивача суд встановлює на момент вчинення відповідного правочину.

21.11.2023 між Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області (орендодавець) та Приватним підприємством «Агрофірма Батьківщина» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:04:002:0748, на якій розміщено об`єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі загальною площею 456,6 кв.м.

29.11.2023 між Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:04:002:0744, на якій розміщено об`єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі загальною площею 270,2 кв.м.

За обставинами цієї справи та з урахуванням наявних у справі доказів немає підстав стверджувати, що вищезазначені договори оренди землі безпосередньо порушують права чи законні інтереси позивача ОСОБА_1 та що внаслідок визнання їх недійсним ці права чи інтереси будуть відновлені.

Стороною позивача жодним чином у даній справі не обґрунтовано, як саме змінюється обсяг прав та обов`язків позивача внаслідок укладення відповідачами спірних договорів оренди.

Стороною позивача не доведено, в який спосіб відповідачі порушили її цивільні права чи законні інтереси укладенням договорів оренди землі, та у чому полягає її інтерес у визнанні таких договорів недійсними. Відсутність / недоведення порушення прав і законних інтересів позивача договорами оренди землі, дійсність яких вона оспорила, є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 (справа № 910/15262/18), від 03.03.2020 (справа № 910/6091/19), від 13.05.2021 (справа № 910/6393/20).

За таких обставин вимоги позивача ОСОБА_1 в частині визнання недійсними договорів оренди землі треба залишити без задоволення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 треба залишити без задоволення у повному обсязі, тому судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору та на правничу допомогу, треба залишити за останньою.

Керуючись статтями 4, 12, 76-82, 89, 95, 211, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради, Приватного підприємства «Агрофірма Батьківщина», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про скасування рішень про реєстрацію речових прав – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач Стрижавська селищна рада, адреса місцезнаходження: селище Стрижавка, вул. Героїв України, 7, Вінницького району Вінницької області.

Відповідач Приватне підприємство «Агрофірма Батьківщина», адреса місцезнаходження: селище Стрижавка, вул. Приміська, 14, Вінницького району Вінницької області.

Відповідач ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, адреса місцезнаходження: м. Полтава, вул. Затишна, 23.

Дата складення повного судового рішення – 11.08.2026.

СУДДЯ