Постанова від 08 квітня 2025 р. у справі №357/9091/18 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 357/9091/18

провадження № 61-14834св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ситнік О. М.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марценюк Леся Анатоліївна, на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року, ухвалену колегією у складі суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Олійникова Слобода» звернулося з позовом до ОСОБА_4 ,

ТОВ Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію.

В обґрунтування позову вказувало, що на підставі договору оренди землі № б/н

від 30 квітня 2015 року в оренді позивача перебувала належна ОСОБА_4 земельна ділянка площею 2,4054 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033, розташована у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Строк оренди - 10 років.

Державна реєстрація права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» вказаної земельної ділянки проведена державним реєстратором Реєстраційної служби Таращанського районного управління юстиції Київської області Гречінською Н. П. згідно з рішенням індексний номер 26331175 від 20 листопада 2015 року.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Олійникова Слобода» дізналося, що орендована ним у ОСОБА_4 земельна ділянка передана в оренду ТОВ Агрокомплекс «Узин» на підставі договору оренди землі № б/н

від 5 березня 2018 року, право оренди за яким зареєстровано рішенням державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної

ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» (далі - державний реєстратор) Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) з індексним номером 40133271 від 15 березня 2018 року.

Позивач вважав, що такі дії ОСОБА_4 суперечать частині першій статті 792 ЦК України, пункту «б» частини першої статті 95 ЗК України, статтям 13, 24, 25, 31 Закону України від 8 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» та умовам договору оренди землі № б/н від 30 квітня 2015 року, у зв`язку з чим на підставі

частини першої статті 215 ЦК України договір оренди землі № б/н від 5 березня

2018 року є недійсним.

На думку позивача, рішення державного реєстратора Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) з індексним номером 40133271

від 15 березня 2018 року відповідно до частини другої статті 26 Закону України

від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та у зв`язку із порушенням статей 10, 19, 24 Закону

України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає скасуванню.

За таких обставин просило:

- визнати недійсним договір оренди землі від 5 березня 2018 року № б/н, укладений ОСОБА_4 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4054 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033;

- скасувати рішення державного реєстратора Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40133271,

від 15 березня 2018 року.

- відшкодувати за рахунок відповідачів судові витрати.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_4 - ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.

Суд першої інстанції керувався відсутністю будь-яких порушень вимог Закону України «Про оренду землі» на час укладення договору оренди земельної ділянки

від 5 березня 2018 року, у зв`язку з чим вважав відсутніми підстави визнавати його недійсним.

Крім того, суд зазначив, що сплив строку, передбаченого частиною першою

статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не є підставою для відмови у державній реєстрації прав,

а на момент прийняття оспорюваного рішення державним реєстратором Мироненко Ю. Ю. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033 був скасований, тому позов ТОВ «Олійникова Слобода» задоволенню не підлягає.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року задоволено частково апеляційну скаргу ТОВ «Олійникова Слобода».

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня

2021 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 5 березня 2018 року,

укладений ОСОБА_4 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4054 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033.

Скасовано рішення державного реєстратора Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40133271,

від 15 березня 2018 року.

У задоволенні позову ТОВ «Олійникова Слобода» до державного реєстратора Мироненко Ю. Ю. відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 і ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» з кожного по:

- 4 405 грн у відшкодування судового збору;

- 12 997,58 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції;

- 10 059,57 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в апеляційному суді.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що на дату укладення оспорюваного договору від 5 березня 2018 року договір оренди, укладений ТОВ «Олійникова Слобода» з ОСОБА_4 , був чинним, не оспорений у судовому порядку, не припинений або розірваний з підстав, визначених законом або договором, тому ОСОБА_4 не мав правових підстав для передання спірної земельної ділянки в оренду будь-якій іншій особі, в тому числі ТОВ Агрокомплекс «Узин», і, відповідно, укладати з ним договір оренди.

Таким чином, укладення ОСОБА_4 оспорюваного договору оренди

з ТОВ Агрокомплекс «Узин» суперечить частині першій статті 792 ЦК України, статтям 13, 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовам договору оренди, оскільки перешкоджає ТОВ «Олійникова Слобода» користуватися спірною земельною ділянкою і тим самим позбавляє його права користування нею та права самостійно господарювати на ній за відсутності підстав для припинення або розірвання укладеного ним договору оренди, що є підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до частини першої статті 203, статті 215 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації, пред`явленої до державного реєстратора, апеляційний суд керувався тим, що така позовна вимога не може бути звернена до державного реєстратора, якого позивач визначив відповідачем. Державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, чи не був залучений.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження витрат, понесених ТОВ «Олійникова Слобода» на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи у судах першої та апеляційної інстанцій, надані всі передбачені законом докази. При цьому суд проаналізував доводи та мотиви клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу і вважав, що ці клопотання не містять належного обґрунтування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марцелюк Л. А., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року і залишити в силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2021 року, змінивши його мотивувальну частину.

Касаційну скаргу мотивовано неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції статей 12, 14, 15 ЦК України, статті 79-1 ЗК України, статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», а саме без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року

у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року

у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року

у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року

у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), від 1 квітня 2020 року

у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19), від 19 січня 2021 року

у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 14 червня 2023 року

у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), від 1 березня 2023 року

у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22), постановах

Верховного Суду від 3 червня 2020 року у справі № 686/2073/19-ц

(провадження № 61-17026св19), від 10 травня 2023 року у справі № 357/8194/19 (провадження № 61-8059св22), від 27 липня 2023 року у справі № 357/9020/18 (провадження № 61-11366св22) та постановах Верховного Суду України

від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13, від 4 жовтня 2017 року

у справі № 914/1128/16, щодо необхідності встановлення обставин порушення прав та інтересів позивача і ефективності способу захисту права. Заявник вважає, що право позивача щодо спірної земельної ділянки вже захищено

у справі № 357/656/21.

Зазначає про неправильне застосування апеляційним судом статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», порушення статті 255 ЦПК України і незакриття провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора у зв`язку з відсутністю предмета спору. Суд апеляційної інстанції встановив, що право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» вже припинено, рішення державного реєстратора вичерпало свою дію через те, що сторони самостійно припинили дію оспорюваного договору 4 грудня 2018 року. Розділ об`єкта цивільних прав у Державному реєстрі закрито без можливості відновлення. Тобто апеляційний суд встановив відсутність як оспорюваного рішення державного реєстратора, так і чинного права оренди. На думку заявника, суд апеляційної інстанції в цій частині не врахував висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 вересня

2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).

Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції в супереч статтям 11 та 141 ЦПК України, не надав оцінку її клопотанню про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція інших учасників справи

У січні 2023 року представник ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Тетеря С. І. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 1 березня 2023 року

у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22), від 14 червня 2023 року

у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), від 19 січня 2021 року

у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 1 квітня 2020 року

у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19), від 4 червня 2019 року

у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), від 30 січня 2019 року

у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 5 червня 2018 року

у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), у постанові Верховного Суду

у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року

у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), у постановах

Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 357/8194/19 (провадження № 61-8059св22), від 3 червня 2020 року у справі № 686/2073/19-ц (провадження № 61-17026св19), від 27 липня 2023 року у справі № 357/9020/18 (провадження № 61-11366св22), від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16,

від 20 лютого 2019 року у справі № 904/792/18 (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що 30 квітня 2015 року ТОВ «Ім. Котовського» та ОСОБА_4 уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого останній передав в оренду товариству земельну ділянку площею 2,4054 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033, розташовану у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на 10 років.

Державна реєстрація права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» вказаної земельної ділянки проведена державним реєстратором Реєстраційної служби Таращанського районного управління юстиції Київської області Гречінською Н. П. згідно з рішенням індексний номер 26331175 від 20 листопада 2015 року.

Протоколом № 5 Загальних зборів учасників ТОВ «Ім. Котовського» від 22 листопада 2016 року ТОВ «Ім. Котовського» перейменоване на ТОВ «Олійникова Слобода».

Рішення державного реєстратора індексний номер 26331175 від 20 листопада

2015 року скасовано наказом Міністерства юстиції України від 15 березня

2018 року № 727/5.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року

у справі № 357/9440/20 визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, у тому числі в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» спірної земельної ділянки.

Постановою Верховного Суду від 4 травня 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у вказаній справі в цій частині залишено без змін.

5 березня 2018 року ОСОБА_4 уклав з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди, за яким передав останньому в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033.

15 березня 2018 року державний реєстратор Мироненко Ю. Ю. прийняла рішення (індексний номер 40133271) про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18 грудня 2018 року суди встановили, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судового рішення лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14 Конституції України визначає землю як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Разом з тим, повноваження власника певним чином обмежуються, бо згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На час укладення договору оренди ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_4 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , стаття 6 Закону України «Про оренду землі» передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Дія такого договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (частина перша статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (стаття 16 Закону України «Про оренду землі»).

У частині четвертій статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Суди встановили, що речове право на спірну земельну ділянку за позивачем на підставі договору оренди землі від 30 квітня 2015 року № б/н, укладеного позивачем та ОСОБА_4 , зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Таращанського районного управління юстиції Київської області Гречінською Н. П. згідно з рішенням індексний номер 26331175 від 20 листопада 2015 року. Договір укладено строком на 10 років.

Вказане рішення державного реєстратора скасовано наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5.

25 серпня 2021 року постановою Київського апеляційного суду

у справі № 357/9440/20 визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, у тому числі в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» спірної земельної ділянки. Постановою Верховного Суду від 4 травня 2022 року постанову апеляційного суду від 25 серпня 2021 року в цій частині залишено без змін.

Внаслідок визнання незаконним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 право оренди позивача за договором оренди землі від 30 квітня 2015 року є дійсним з моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Олійникова Слобода» спірної земельної ділянки, оскільки скасування наказу відновило дію державної реєстрації цього права.

Верховний Суд вже зазначав, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (частина друга статті 24 Закону України «Про оренду землі»); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (постанови від 20 березня 2019 року

у справі № 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц,

від 2 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року

у справі № 587/2326/16-ц, від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

У позивача право оренди земельної ділянки закінчується у квітні 2025 року. Власник земельної ділянки - ОСОБА_4 та його правонаступник ОСОБА_1 не заявляли вимог ні про розірвання договору оренди з ТОВ «Олійникова Слобода», ні про визнання його недійсним. Відповідних судових рішень вона не надала, тому підстав вважати такий договір неукладеним, недійсним чи нечинним Верховний Суд не вбачає.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови

від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19),

від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430цс19), крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Саме від задоволення вимог позивача (первинного орендаря) залежатиме подальша можливість законної реалізації його прав.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою.

Суди встановили, що на дату укладення ОСОБА_4 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» оспорюваного договору оренди землі від 5 березня 2018 року не припинив свою дію договір, укладений 30 квітня 2015 року позивачем та ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 .

Уклавши оспорюваний договір оренди земельної ділянки

з ТОВ Агрокомплекс «Узин» під час дії договору оренди тієї ж земельної ділянки з ТОВ «Олійникова слобода», ОСОБА_4 (орендодавець) вчинив дії, які перешкоджають орендареві (позивачу) користуватися орендованою земельною ділянкою, тобто порушив вимоги абзацу четвертого частини другої

статті 24 Закону України «Про оренду землі».

Враховуючи, що на час підписання оскарженого договору оренди та реєстрації права оренди земельної ділянки був чинним інший договір оренди цього ж об`єкта, підписаний раніше і зареєстрований, є підстави для визнання оспорюваного договору оренди недійсним як такого, що суперечить акту цивільного законодавства (частина перша статті 203 ЦК України), зокрема приписам абзацу четвертого частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі», а також для скасування його державної реєстрації.

Схожий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19),

від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430цс19) та

у постанові Верховного Суду від 9 липня 2021 року у справі № 584/722/18 (провадження № 61-3381св21).

Верховний Суд враховує, що поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки. Передання земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки. За обставинами справи ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , передав в оренду ТОВ «Олійникова Слобода» всю земельну ділянку, яку в подальшому поділив на дві земельні ділянки. Такий поділ земельної ділянки не припиняє права орендаря на її оренду, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у дві сформовані земельні ділянки. Тому договір оренди земельної ділянки не припинив своєї дії.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «Олійникова Слобода» поновило свої права орендаря у справі № 357/656/21, оскільки у вказаній справі предметом позову є земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:011:0048 та 3220484400:01:011:0049, які утворилися внаслідок поділу спірної земельної ділянки 3220484400:01:011:0033.

Посилання у касаційній скарзі на те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту, так як належним способом у спірних правовідносинах є витребування земельної ділянки безпідставні, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року, прийнятій у справі № 357/8277/19 з тотожними правовідносинами, зазначено, що у разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним.

При цьому колегія суддів наголошує на неможливості витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0033 внаслідок її поділу.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статтю 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», внаслідок чого порушив норми процесуального права, зокрема статтю 255 ЦПК України, і не закрив провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора та припинення права оренди, без урахування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, Верховний Суд відхиляє.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20

(провадження № 61-3438сво21) зазначила, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.

Проте поділ земельної ділянки у цій справі не припиняє права оренди, що виникло у землекористувача до її поділу, а розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Тому немає підстав стверджувати, що провадження у справі мало бути закрите через відсутність предмета спору.

Такого висновку, відхиляючи аналогічні доводи касаційної скарги у подібних правовідносинах, дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2023 року

у справі № 357/9169/18 (провадження № 61-7948св22).

Колегія суддів відхиляє доводи заявника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки взявши до уваги тривалість провадження у судах першої та апеляційної інстанцій, визначені законом принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, враховуючи конкретні обставини справи, її складність та виконану адвокатським об`єднанням роботу, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану заявником суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатським об`єднанням «Еверліґал» обсягом послуг у суді, відповідають критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підстав для відмови у їх стягненні або ж зменшення їх розміру у суду відсутні.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків апеляційного суду та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК

України постанова апеляційного суду підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Постанова апеляційного суду не переглядається в касаційному порядку в частині вирішення позовних вимог до державного реєстратора Мироненко Ю. Ю., відмова у задоволенні позову в цій частині не впливає на обсяг прав та обов`язків

ОСОБА_1 , а ТОВ «Олійникова Слобода», реалізовуючи свої процесуальні права на власний розсуд, постанову суду апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржило.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марценюк Леся Анатоліївна, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року

в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою

відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточноюі оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко О. М. Ситнік В. В. Сердюк