Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №295/15359/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року

м. Київ

справа № 295/15359/24

провадження № 61-3220св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): Гудими Д. А., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2024 року у складі судді Полонець С. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Борисюка Р. М., Шевчук А. М.

у справі

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)

до

відповідача Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області)

про звільнення майна з-під арешту,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У жовтні 2024 рокупозивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звільнення майна з-під арешту.

2. Відповідач позовні вимоги не визнав.

3. Суд першої інстанції позов задовольнив, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.

4. Відповідач оскаржив судові рішення в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

6. Позов обґрунтований так:

- постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Житомирській області Сидоржевського О. М. від 09 березня 2011 року був накладений арешт на все майно позивача в рамках кримінальної справи;

- 13 серпня 2018 року постановою Богунського районного суду м. Житомира у справі № 1-115/12 позивача звільнено від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК) у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальну справу закрито на підставі Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) 1960 року;

- питання щодо скасування арешту майна, накладеного під час досудового слідства у цій справі, суд не вирішував;

- арешт майна продовжує діяти, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 жовтня 2024 року;

- наявність накладеного арешту на майно позивача порушує його права на розпорядження цим майном.

7. Враховуючи викладене, позивач просив суд скасувати арешт, накладений постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Житомирській області Сидоржевського О. М. на все його майно в рамках кримінальної справи № 1-115/12, зареєстрований 08 квітня 2011 року Першою Житомирською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 11050877.

ІII. Короткий зміст судових рішень

8. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року, позов задоволено.

Скасовано арешт, накладений постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Житомирській області Сидоржевського О. М. на майно позивача в рамках кримінальної справи № 1-115/12, зареєстрований 08 квітня 2011 року Першою Житомирською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 11050877.

9. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з такого:

- постанова про накладення арешту на майно ухвалена 09 березня 2011 року, тобто до набрання чинності новим КПК;

- кримінальна справа № 1-115/12 щодо позивача була закрита судом на підставі КПК 1960 року;

- арешт на майно позивача не знято, що перешкоджає останньому у розпорядженні ним.

10. Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що у цій справі арешт на нерухоме майно був накладений для забезпечення конфіскації майна, тому позивач правильно визначив відповідачем ГУ ДПС у Житомирській області.

ІV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

11. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

12. Касаційна скарга обґрунтована таким:

- до ДПС України перейшли функції ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску;

- обов`язок з відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права;

- податкова міліція ДФС втратила повноваження державного органу, який згідно із законом виконує правоохоронні функції, тому вона не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у справі, а отже, і відповідати за зобов`язаннями, які на неї покладені, у тому числі й судовими рішеннями, оскільки такі повноваження передано для виконання завдань і функцій новоствореному правоохоронному органу, яким є Бюро економічної безпеки України;

- ГУ ДПС у Житомирській області є неналежним відповідачем у цій справі;

- хибними є висновки судів щодо відсутності доказів того, що діяльність підрозділів податкової міліції не входить до сфери діяльності, в якій ДПС України є правонаступником ДФС України;

- ГУ ДПС у Житомирській області не має законодавчо визначених підстав та повноважень для виконання рішення суду про скасування арешту, накладеного на майно позивача в рамках кримінальної справи. Таке питання Верховним Судом ще не досліджено;

- є необхідність захисту державних інтересів, оскільки такий спір зачіпає державний орган щодо виконання функцій, йому не властивих, що призведе до недотримання повноважень ДПС України, визначених положенням про ДПС України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227.

V. Рух справи

13. 13 березня 2025 року відповідач звернувся з касаційною скаргою.

14. Ухвалою від 02 квітня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху.

15. Ухвалою від 19 червня 2025 року продовжено відповідачеві строк на усунення недоліків його касаційної скарги.

16. Ухвалою від 18 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження.

17. 28 жовтня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

18. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

VІ. Встановлені судами обставини

19. Згідно з інформаційною довідкою від 10 жовтня 2024 року № 398621399 позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .

20. 09 березня 2011 року постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Житомирській області Сидоржевського О. М. накладено арешт на майно позивача. Цей арешт зареєстрований 08 квітня 2011 року Першою Житомирською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 11050877.

21. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 13 серпня 2018 року у справі № 1-115/12 позивача звільнено від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальну справу закрито на підставі норм КПК 1960 року. Питання щодо скасування арешту майна, накладеного в рамках досудового слідства у цій справі, суд не вирішував. Постанова суду набрала законної сили 21 серпня 2018 року.

22. Арешт майна продовжує діяти, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 жовтня 2024 року № 398621399.

VIІ. Позиція Верховного Суду

23. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.

24. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив захистити його порушене право власності на майно в обраний ним спосіб шляхом звільнення майна з-під арешту, накладеного у кримінальному провадженні, яке було закрите за КПК 1960 року.

25. Верховний Суд враховує, що право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливого суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

26. Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, відповідно до статті 13 Конвенції повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

27. Гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

28. Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

29. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

30. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК).

31. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити за відповідними судовими процедурами. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

32. У частині першій статті 19 ЦПК визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

33. У цій справі позивач просить звільнити майно з-під арешту, накладеного за правилами КПК 1960 року під час досудового слідства у межах кримінальної справи, яка була закрита за тим самим КПК.

34. Згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

35. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та вказувала наступне.

36. Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК 1960 року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17).

37. У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала висновки щодо юрисдикції спорів та, зокрема, зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства (пункти 42, 51).

38. У цій справі арешт був накладений на майно особи, щодо якої за КПК 1960 року була порушена кримінальна справа. Надалі за правилами цього ж процесуального закону особа була звільнена від кримінальної відповідальності, але питання про зняття зазначеного арешту не було вирішено (див. пункти 20-22).

39. З огляду на викладене суди, надавши належну оцінку фактичним обставинам справи та поданим доказам, правильно визначившись із характером спірних правовідносин, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

40. ГУ ДПС у Житомирській області, оскаржуючи судові рішення, фактично не оспорює наявність підстав для звільнення майна з-під арешту, проте посилається на те, що не може бути відповідачем у цій справі.

41. Колегія суддів з такими доводами відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

42. За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пунктах 63 та 64 постанови від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі 5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц).

43. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18).

44. Проте у випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, підлягає вирішенню питання щодо участі у справі відповідного територіального органу Державної податкової служби України (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 676/1280/24, від 21 червня 2023 року у справі № 721/521/21).

45. Суди встановили, що у цій справі арешт на нерухоме майно був накладений для забезпечення конфіскації майна позивача, у зв`язку з чим дійшли висновку, що позивач правильно визначив відповідачем ГУ ДПС у Житомирській області як орган, який представляє державу у спірних правовідносинах.

46. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 676/1280/24, в якій такі ж вимоги власника майна були заявлені саме до територіального органу податкової служби.

47. Доводи касаційної скарги про те, що ГУ ДПС у Житомирській області не наділене повноваженнями щодо виконання судового рішення про скасування арешту, накладеного в рамках кримінальної справи, висновків судів про визначення позивачем належного відповідача у цій справі не спростовують.

48. Посилання ГУ ДПС у Житомирській області на те, що належним відповідачем у справі є Бюро економічної безпеки України, апеляційний суд відхилив, надавши їм належну правову оцінку.

VІІІ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права.

50. Незгода відповідача із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).

51. Суди попередніх інстанцій належним чином, з дотриманням норм статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.

52. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що немає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, що відповідатиме частині третій статті 401 та статті 410 ЦПК.

53. Оскільки судові рішення підлягають залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Із цих підстав,

керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області залишити без задоволення.

2. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 грудня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков