Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №446/2432/18 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м. Київ

справа № 446/2432/18

провадження № 61-17517св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 , подану адвокатом Купцем Олегом Ігоровичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 15 січня 2025 року у складі колегії суддів Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 19 червня 2018 року у двоповерховому житловому будинку АДРЕСА_1 виникла пожежа, якою знищено квартиру АДРЕСА_2 у цьому будинку та перекриття площею 194 кв. м. У зв`язку із цим, 22 червня 2018 року він подав заяву до Кам`янка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області про вчинення кримінального правопорушення. За результатами подання такої заяви розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018140220000276 від 23 червня 2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194 КПК України, тобто умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах шляхом підпалу. В ході досудового розслідування встановлено, що місце виникнення пожежі знаходиться у квартирі АДРЕСА_3 у цьому будинку і причиною є теплові прояви електричної енергії внаслідок аварійної роботи електромережі у вигляді виникнення великих перехідних опорів, які виникли в результаті неправильного з`єднання провідників електромережі (з`єднання електропроводів методом скрутки).

Відповідно до частини шостої статті 55 Кодексу цивільного захисту обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму. Право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частках по 1/3 частині на підставі свідоцтва про право власності, виданого приватизаційним відділом житлового фонду.

Відповідно до частини першої статті 177 ЖК України громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і при домової території, правил пожежної безпеки. Зважаючи на те, що власниками квартири АДРЕСА_3 не дотримано правил пожежної безпеки України, пожежею, яка виникла 19 червня 2018 року, йому завдано майнової шкоди на значну суму в розмірі 643 478,00 грн, що визначена висновками експертів. Очевидним є факт того, що шкода, яка заподіяна його квартирі, зумовлена неправомірними діями відповідачів та їх бездіяльністю щодо незабезпечення пожежної безпеки у власній квартирі.

ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з відповідачів завдану майнову шкоду в розмірі 643 478,00 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 02 грудня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в розмірі 643 478,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 по 2 262,39 грн сплаченого судового збору .

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 грудня 2018 року, скасовано після набрання цим рішенням суду законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Встановлено, що ОСОБА_1 , який є власником квартири АДРЕСА_4 , завдано збитки у розмірі 643 478,00 грн внаслідок пожежі, яка сталася 19 червня 2018 року, що підтверджується висновком експерта № 33 від 31 липня 2018 року та висновком експерта № 32 від 10 вересня 2018 року. Зокрема, актом огляду будівлі за фактом пожежі, протоколом огляду місця події, висновком експерта № 2/93Е від 22 жовтня 2018 року та поясненнями свідків підтверджується, що причиною пожежі у належній позивачу квартирі є теплові прояви електричної енергії внаслідок аварійної роботи електромережі у вигляді виникнення великих перехідних опорів та осередок виникнення пожежі знаходиться у правову нижньому куті при вході в приміщення кухні квартири АДРЕСА_3 цього будинку, яка на праві спільної часткової власності належить відповідачам. Належних і допустимих доказів на спростування вказаних обставин відповідачами не надано. З метою усунення сумнівів щодо причин виникнення пожежі, ухвалами Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 грудня 2019 року та від 22 вересня 2020 року за клопотанням представника відповідача призначалася повторна пожежно-технічна експертиза. Однак на час призначення повторної експертизи причину виникнення та осередок виникнення пожежі встановити судовим експертам не вдалося.

Щодо посилання відповідачів про недоведеність позивачем їх вини у виникненні пожежі не беруться до уваги суду, оскільки чинне цивільне законодавство України за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, передбачає презумпцію вини правопорушника, і тягар доказування в даному випадку щодо відсутності вини у заподіянні шкоди покладається саме на відповідачів, натомість вони не надали суду належних і допустимих доказів на спростування вказаних обставин.

Власник квартири зобов`язаний використовувати житлове приміщення за призначенням з дотриманням в тому числі правил пожежної безпеки, тому з відповідачів на користь позивача підлягає відшкодування майнової шкоди у розмірі 643 478,00 грн. Судом береться до уваги розмір збитків вказаний у висновку експерта № 32 судової будівельно-технічної експертизи в сумі 594 638,00 грн та у висновку експерта № 33 судової товарознавчої експертизи в сумі 48 840,00 грн. Такі висновки є належними та допустимими доказами у справі, а розмір майнової шкоди є доведеним позивачем в ході розгляду справи.

Додатковим рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу з кожного по 8 875,00 грн.

Додаткова постанова мотивована тим, що 20 вересня 2021 року представником позивача ОСОБА_6 на адресу суду подана заява в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України, в якій повідомив про те, що докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. Суд не погоджується з твердженням відповідачів про те, що до клопотання про розподіл судових витрат представником не додано документального підтвердження понесення витрат на правову допомогу, оскільки законодавство передбачає можливість відшкодування витрат, як тих, які сторона уже понесла, так і тих, які вона ще має понести у зв`язку з розглядом справи. У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19). При цьому, в додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 41/18 передбачено, що клієнт зобов`язаний оплати надану правову дорогу протягом 14 днів з моменту винесення рішення у справі.

Суд частково погоджується із представником відповідачів, що витрати в сумі 30 000,00 грн є неспівмірними із складністю справи, обсягом робіт та часу, витраченого адвокатом на виконання робіт, вказаних в акті приймання-передачі послуг. Зокрема, в акті приймання-передачі послуг зазначено, що адвокатським об`єднанням були надані такі послуги, як супровід проведення судової будівельно-технічної експертизи та супровід проведення огляду будинку № 1 22 січня 2021 року, однак підтвердження надання даних послуг в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що час, витрачений адвокатами на надання послуг та обсяг таких послуг, ціну позову, а також те, що представником до початку судових дебатів було заявлено клопотання про стягнення витрат на правову допомогу та протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду було подано докази понесення таких витрат, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення частково, а з відповідачів на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу у розмірі по 8 875,00 грн, так як солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Короткий зміст рішень апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 02 грудня 2021 року та додаткове рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 грудня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відшкодування шкоди є видом цивільно-правової відповідальності, для настання якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Саме потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

В акті про пожежу від 19 червня 2018 року зазначено, що місцем виникнення пожежі є горище житлового будинку, а не приміщення кухні квартири АДРЕСА_3 цього будинку, як стверджує позивач. Крім того, акт про пожежу без будь-яких зауважень був підписаний, в тому числі, і позивачем.

Зі звіту про причину виникнення пожежі, складеного 22 червня 2018 року, вбачається, що найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є коротке замикання електромережі. Разом з тим зі змісту вказаного звіту вбачається, що пожежа виникла на горищі житлового будинку, з лівої сторони, над житловою квартирою АДРЕСА_2 , тобто на горищі над квартирою позивача, а також містить інформацію про те, що причиною виникнення пожежі є коротке замикання електричного проводу, який був прокладений по дерев`яному перекриттю горища, мав ознаки пошкодження його цілісності та характерні ознаки слідів короткого замикання у вигляді кулькоподібних оплавлень.

Актом огляду будівлі за фактом пожежі від 23 червня 2018 року підтверджується, що квартира позивача № 3 мала вихід на горище з приміщення кладової, де зафіксовано найбільше вигоряння. На горищі, до якого був влаштований вихід з квартири позивача, було самовільно від стовпа через віконний отвір повітряним шляхом прокладено два кабелі, які були приєднані до повітряної лінії на ізоляторах, а також було виявлено з`єднання з алюмінієвими проводами методом скрутки, що не відповідає технічним протипожежним вимогам.

В акті зазначено, що з квартири позивача № 3 з приміщення кладової вилучено провідники, які поміщені в пакет. В подальшому, у зв`язку із вилученням цих електропровідників самостійно створеною мешканцями комісією, під час проведення огляду місця події в кримінальному провадженні слідчий не зможе об`єктивно зафіксувати слідову інформацію на місці пожежі, так як частина інформації раніше вже була вилучена з місця огляду.

З протоколу огляду місця події від 11 липня 2018 року, який був проведений під час розслідування кримінального провадження за участю спеціаліста, завідувача сектору Львівського НДЕКЦ МВС України Шунькіна В. М., слідує, що при проведенні огляду місця події, зокрема, під час огляду квартири відповідачів № 2 не було встановлено ознак короткого замикання, а саме наявності кулькоподібних мідних оплавлень на виявлених у квартирі АДРЕСА_3 електропроводах.

Суд першої інстанції посилається як на доказ вини відповідачів на висновок № 2/93Е від 22 жовтня 2018 року за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи, яка проводилась завідувачем сектору вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень Львівського НДЕКЦ МВС Шунькіним В. М. Однак висновки, які були зроблені у наведених документах, експерт у своєму експертному висновку не відобразив та не врахував. Зокрема, в акті про пожежу від 19 червня 2018 року зазначено, що пожежею знищено дах на площі 194 кв.м, однак ця інформація у висновку не відображена та в подальшому експертом не врахована. Експертом також не відображено у звіті та не враховано при наданні висновку, що у звіті про причину виникнення пожежі додатково зазначено, що осередок пожежі вбачається на горищі житлового будинку, з лівої сторони, над житловою квартирою АДРЕСА_2 , оскільки саме тут в найбільшій мірі спостерігались ознаки впливу факторів пожежі (полум`яне горіння, тління, об`ємна температура, найбільше вигорання дерев`яних конструкцій); що при огляді горища було виявлено прокладання електричного проводу по дерев`яному перекритті і в одному місці цього проводу було виявлено пошкодження його цілісності, а на жилах проводу виявлено характерні ознаки слідів короткого замикання у вигляді кулькоподібних оплавлень. Крім цього, на сторінці 22 висновку експерт Шунькін В. М. зазначає, що оскільки при відповіді на перше питання було встановлено, що осередок пожежі, місце первинного виникнення пожежі у житловому будинку знаходився у правому нижньому куті при вході у приміщення кухні квартири АДРЕСА_3 цього будинку, а тому сейф-пакет експертної служби № 2876368, в якому знаходилися три подвійні проводи, експерт вирішив не досліджувати.

За встановлених обставин апеляційний суд вважав, що експерт не дослідив та не врахував у висновку експертизи дані, які відображені в акті про пожежу, в звіті про причину виникнення пожежі в двоповерховому житловому будинку, а також не дослідив надіслані йому в сейф-пакеті експертної служби № 2876368 три подвійні проводи, які були вилучені на горищі квартири АДРЕСА_2 цього будинку, та стосовно яких пожежники у звіті про причини пожежі вказали, що саме ці проводи мають характерні ознаки слідів короткого замикання та свідчать про те, що осередок пожежі вбачається на горищі житлового будинку. Про виявлення зазначених електричних проводів на горищі житлового будинку над квартирою позивача експерт у висновку № 2/93Е від 22 жовтня 2018 року не вказав, як і не зазначив про можливість (неможливість) у зв`язку з цим короткого замикання, що могло виникнути на горищі та стати причиною пожежі, таке питання судовий експерт Шунькін В. М. не досліджував.

При складанні експертного висновку було порушено вимоги п. 2.3. Розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року за № 53/5, відповідно до якого експерту забороняється самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

З висновку експерта № 2/93Е від 22 жовтня 2018 року вбачається, що слідчим суддею призначалась пожежно-технічна експертиза, на вирішення якої ставились питання про причини виникнення пожежі та де знаходиться осередок виникнення пожежі, проте експертом досліджувалось питання причин виникнення короткого замикання в електропроводці, яке повинно вирішуватись під час проведення електротехнічної експертизи. Разом з тим, як вбачається з відповіді Міністерства юстиції України № 67122/77973-33-23/6.3 від 26 травня 2023 року на адвокатський запит адвоката Юхименко Р. І., експерт Шунькін В. М. не вправі був проводити електротехнічну експертизу, оскільки був атестований на проведення експертиз за експертними спеціальностями: дослідження обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки (10.8); дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху (5.2.); дослідження обставин та механізму техногенних вибухів (5.4.); дослідження причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці (10.5.). Електротехнічна експертиза, під час проведення якої досліджується питання технічної експлуатації електроустаткування, має код 10.18. Відтак експерт Шунькін В. М. вирішував питання, які виходили за межі його кваліфікації як судового експерта.

Згідно з частиною другою статті 79 КПК України спеціаліст, експерт не має права брати участі в кримінальному провадженні, якщо він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому провадженні. Колегія суддів погоджується з апелянтом, який в суді апеляційної інстанції вказав на те, що оскільки експерт Шунькін В. М. брав участь у проведення огляду будівлі за фактом пожежі 23 червня 2018 року та 11 липня 2018 року, а тому підлягав самовідводу, а тому складений ним за результатами такої експертизи висновок № 2/93Е від 22 жовтня 2018 року є недопустимим доказом у справі.

Як вбачається з експертного висновку експерт Шунькін В. М. , відповідаючи на питання щодо причин виникнення пожежі, вказує на теплові прояви електричної енергії внаслідок аварійної роботи електромережі у вигляді виникнення великих перехідних опорів, однак жодних розрахунків не проводив, опір провідника за формулою не визначав, висновок зробив на припущеннях, зазначаючи, що оскільки на штукатурці у правому ближньому куті кухні квартири відповідача виявлена коса вертикальна штроба, в якій в деяких місцях наявні сліди кіптяви, що може свідчити про плавлення та горіння ізоляції під штукатуркою та керамічною плиткою. Це, на думку експерта, вказує на те, що в даних місцях відбувався нагрів провідників електромережі з послідуючим горінням в результаті великих перехідних опорів, які виникли в результаті неправильного з`єднання провідників електромережі (стор. 25 висновку). При цьому, у матеріалах справи відсутні докази про те, що експерт досліджував електромережу в квартирі АДРЕСА_3 , зокрема, під штукатуркою та керамічною плиткою, де як зазначає експерт, виникли великі перехідні опори.

Під час апеляційного розгляду було призначено судову електротехнічну експертизу, для вирішення якої експерт просив надати додаткові матеріали, зокрема, виконавчої схеми електроустановки квартири АДРЕСА_3 , дані щодо аварійних режимів роботи лінії електроживлення, від якої здійснювалось електропостачання будинку, проект електропостачання будинку та інші. Жодного з цих документів не було в розпорядженні експерта Шунькіна В. М. при проведенні експертизи, експерт Шунькін В. М. клопотання про надання йому цих додаткових матеріалів не подавав, його висновки гуртуються на припущеннях. А відтак, висновок № 2/93Е від 22 жовтня 2018 року вимогам закону не відповідає, є недостовірним та недопустимим доказом, суперечить іншим матеріалам цивільної справи, а саме: акту про пожежу від 19 червня 2018 року, звіту про причину виникнення пожежі в двоповерховому житловому будинку, складеного 22 червня 2018 року, актам огляду та показанням свідків.

Свої висновки про задоволення позову суд першої інстанції обґрунтував показаннями свідків, однак не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_8 , який підтвердив, що в квартирі АДРЕСА_3 нічого не горіло, лише був запах диму, тому вирішив, що майну нічого не загрожує та виносити нічого не став, а зайшовши в квартиру АДРЕСА_2 , побачив, що з квартири йшов сильний дим, тому він не заходив, бо вважав, що це може бути небезпечно для нього, а по приїзді пожежників побачив, що на той час дах над квартирою АДРЕСА_2 впав та було видно відкрите полум`я; а також показання свідків ОСОБА_9 , який є начальником караулу 18 ДПРЧ ГУ ДСНС, та свідка ОСОБА_10 , який є заступником начальника 18 ДПРЧ ГУ ДСНС, які пояснили суду, що 19 червня 2018 року виїхали на пожежу в с. Неслухів, по прибуттю на місце події побачили, що майже весь дах будинку вже прогорів та підрозділом МПК Новий Яричів вже проводилося гасіння пожежі, в результаті розвідки ними було встановлено, що людей в приміщеннях будинку немає, горить дах, є відкрите полум`я в квартирі АДРЕСА_2 , що знаходиться з права на другому поверсі, в квартирі АДРЕСА_3 горіння не було взагалі. Показання свідків підтверджують доводи апелянта про те, що фактично вогнем була охоплена квартира АДРЕСА_2 та горище, а в квартирі АДРЕСА_3 був лише запах диму.

З врахуванням положень частини першої статті 1166 ЦК України, за відсутності підстав для відповідальності відповідачів за завдану майнову шкоду, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 02 грудня 2021 року, то і додаткове рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 грудня 2021 року, яким вирішено питання витрат на професійну правничу допомогу, також підлягає скасуванню.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 15 січня 2025 року заяву ОСОБА_12 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що обґрунтовуючи заперечення щодо стягнення понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу позивач вказує, що розмір гонорару в сумі 60 000,00 грн був фіксованим та узгодженим до подання апеляційної скарги, а тому не може бути обумовленим тривалим розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Сума гонорару є неспівмірною з наданим обсягом професійної правничої допомоги та не відповідає передбаченій договором про надання правової допомоги від 17 січня 2022 року вартості роботи адвоката, виходячи з розрахунку 1 600,00 грн за одну годину роботи адвоката. Разом тим, аналіз змісту договору про надання правової допомоги від 17 січня 2022 року свідчить про те, що в цьому договорі передбачені два способи обчислення гонорару адвоката, а саме: 1) погодинна оплата роботи адвоката з розрахунку 1 600,00 грн за одну годину роботи адвоката; 2) фіксований розмір гонорару, який визначається сторонами перед початком надання правової допомоги. В додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 17 січня 2022 року передбачений фіксований гонорар адвоката в розмірі 60 000,00 грн. Отже, сторонами договору з двох можливих форм оплати гонорару адвоката обрано саме фіксовану форму оплати гонорару, а при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.

Враховуючи складність справи, принцип співмірності судових витрат, а також те, що стягнення з позивача на користь відповідача заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу буде надмірним фінансовим тягарем для позивача, враховуючи заяву про зменшення розміру витрат, що підлягають відшкодуванню, колегія суддів приходить до висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, що відповідає критеріям розумності та справедливості.

Аргументи учасників справи

23 грудня 2024 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а також стягнути з відповідачів на кого користь судові витрати.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суддя Львівського апеляційного суду Ванівський О. М. вже брав участь у цій справі та не заявив собі самовідвід на підставі статей 36, 37 ЦПК України. Згідно зі звітом про автоматизований розподіл справи 19 січня 2022 року о 15:31 за результатом розподілу було обрано головуючу суддю Крайник Н. П. та членів колегії Ванівського О. М., Мельничук О. Я. Вказаною колегією суддів 09 березня 2022 року поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження, а 27 червня 2022 року закінчено підготовчі дії, призначено судове засідання на 22 вересня 2022 року. Проте судове засідання не відбулося у зв`язку із відпусткою членів колегії. Наступне судове засідання призначено на 13 грудня 2022 року, а 12 грудня 2022 року проводиться повторний автоматизований розподіл у справі та обрано нових членів колегії Ніткевича А. В. та Левика Я. А . Причини проведення такого авторозподілу через рік, після надходження апеляційної скарги - невідомі досі. Надалі суддю Ніткевича А. В. заміняють на Шандру М. М. , проте відсутній звіт про автоматизований розподіл справи, згідно з якого відбулася така заміна. В свою чергу ним було заявлено відвід колегії суддів у складі Крайник Н. П., Левик Я. А., Шандри М. М., який ухвалою судді Львівського апеляційного суду визнається обґрунтованим. 03 червня 2024 року відбувається черговий авторозподіл на суддів Шеремету Н. О., Цацяка Р. П. та Ванівського О. М. У свою чергу Ванівський О. М. не заявив собі самовідвід у цій справі на підставі того, що він вже брав участь у даній справі.

Апеляційний суд проігнорував сталу позицію Верховного Суду щодо презумпції вини заподіювана шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди. Суд першої інстанції правильно зробив висновок, що матеріалами справи, зокрема, актом огляду будівлі за фактом пожежі, протоколом огляду місця події, висновком експерта № 2/93Е від 22 жовтня 2018 року та поясненнями свідків підтверджується, що причиною пожежі у належній йому квартирі є теплові прояви електричної енергії внаслідок аварійної роботи електромережі у вигляді виникнення великих перехідних опорів та осередок виникнення пожежі знаходиться у правому нижньому куті при вході в приміщення кухні квартири, яка на праві спільної часткової власності належить відповідачам. У свою чергу суд першої інстанції об`єктивно зазначив, що належних і допустимих доказів на спростування вказаних обставин відповідачами не надано.

Відповідачами ставиться питання щодо недопустимості висновку судового експерта № 2/93Е від 22 жовтня 2018 року, який було підготовлено в межах кримінального провадження №12018140220000276 від 23 червня 2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194 КПК України. Відповідачі, будучи залученими до кримінального провадження у якості потерпілих, мали змогу користуватись усіма правами потерпілого у кримінальному провадженні, що передбачені ст. 56 КПК України. Однак, в межах вказаного кримінального провадження ними не заявлялись жодні клопотання щодо такого висновку експерта, як і не заявлялись жодні відводи судовому експерту Шунькіну В. М. Крім того, про проведення огляду будинку, про що складено акт за фактом пожежі від 23 червня 2018 року, відповідачам було відомо в день складення такого акта, оскільки вони належним чином були запрошені на такий огляд, однак в момент проведення його відмовились від надання доступу до своєї квартири.

В ході розгляду цієї цивільної справи у суді першої інстанції не заявлялись жодні клопотання про відвід судового експерта та визнання доказів недопустимими, незважаючи на повне і всебічне дослідження таких доказів безпосередньо у суді та виклик судового експерта Шунькіна В. М. для роз`яснення свого висновку у судовому засіданні. Невчасне заявлення заперечень щодо допустимості доказу свідчить про зловживання процесуальними правами відповідачами, особливо якщо сторона могла і повинна була заявити таке заперечення у суді першої інстанції.

Висновок судового експерта Шунькіна В. М. № 2/9ЗЄ від 22 жовтня 2018 року відповідає вимогам допустимості. 23 червня 2018 року судовий експерт Шунькін В. М. брав участь в проведенні огляду будівлі за фактом пожежі в межах проведення експертного дослідження згідно із заявою ОСОБА_1 від 21 червня 2018 року до Львівського НДЕКЦ МВС України. Однак таке дослідження не проводилось, і було складено повідомлення про неможливість проведення експертного дослідження від 19 вересня 2018 року №2/6д-1. Причиною неможливості проведення такого дослідження є: відсутність можливості ознайомитись з матеріалами за фактом даної події, а також заява ОСОБА_1 про відмову від проведення дослідження та повернення грошових коштів за її проведення. Судовий експерт Шунькін В. М. не проводив в даному випадку ні ревізій, ні перевірок, ні інших дій у розумінні статті 79 КПК України, що були спрямовані на формування будь-якого попереднього висновку щодо причин і осередку місця пожежі. Експерт Шунькін В. М. не посилається на вказаний акт огляду будівлі за фактом пожежі від 23 червня 2018 року у своєму висновку експерта, а посилається на протокол огляду місця події від 11 липня 2018 року, що складений за результатом проведення огляду будинку в межах кримінального провадження.

Звіт про причину виникнення пожежі, яка виникла 19 червня 2018 року, складений 22 червня 2018 року, містить некатегоричний висновок про причину виникнення пожежі, оскільки зазначається лише про імовірність такої причини та стверджується про необхідність звернення до працівників Львівського НДЕКЦ МВС України з метою встановлення дійсної причини виникнення пожежі, оскільки встановлення таких обставин є прерогативою осіб із спеціальними знаннями та кваліфікацією, а саме судових експертів. Ймовірний висновок лише визначає подальший напрям розслідування, свідчить про необхідність проведення додаткових слідчих дій та оперативних заходів для виявлення нових доказових фактів, отож має оперативно-тактичне значення. У свою ж чергу, висновок судового експерта №2/93Е від 22 жовтня 2018 року містить категоричні висновки та не вимагає подальших чи повторних досліджень стосовно поставлених судовому експерту питань.

Що стосується твердження про те, судовим експертом у своєму висновку не відображено ймовірних висновків звіту про пожежу, то до такого твердження також слід ставитись критично. Відповідно до наказу МВС України від 17 липня 2017 року № 591 «Про затвердження Інструкції з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України» від судових експертів не вимагається посилань на ймовірні висновки спеціалістів (зокрема, на ймовірні висновки звіту про пожежу).

Відповідно до пункту 8 розділу 11 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень основними завданнями пожежно-технічної експертизи є, зокрема, визначення причин, умов та процесів виникнення пожежі та відповідність технічного стану об`єкта протипожежним нормам. Пункт 8.2. цього ж розділу встановлює орієнтовний перелік вирішуваних питань, серед яких є наступні питання: "Чи відповідав стан об`єкта вимогам Правил пожежної безпеки?" та "Чи не є причиною виникнення пожежі аварійний стан електричної мережі (коротке замикання, перевантаження тощо)?". Таким чином, експерт під час проведення пожежно-технічної експертиз міг робити висновки щодо стану електромережі у будинку та встановлювати відповідність стану квартири вимогам Правил пожежної безпеки.

Судом не було досліджено в повному обсязі пояснення свідка ОСОБА_8 , оскільки у своїх пояснення свідок зазначає, що у квартирі АДРЕСА_2 він також помітив дим, про полум`я ним нічого також не вказується, однак цього колегія суддів в оскаржуваному рішенні вже до уваги не взяла. Що стосується свідка ОСОБА_9 , то його твердження лише свідчать про те, що свідок не був присутній при початковій стадії горіння, а лише був присутнім при завершенні пожежі, і полум`я мало місце на той час лише в одній частині будинку. Пояснення свідка ОСОБА_10 є аналогічні поясненням свідка ОСОБА_9 . Незрозумілим є на основі яких інших доказів колегія суддів апеляційного суду змогла дійти висновків, що вогнем була охоплена квартира АДРЕСА_2 та горище, а в квартирі АДРЕСА_3 був лише запах диму. Таке твердження не має нічого спільного із обставинами справи і суперечить усім наявним доказами у справі, включно із показаннями самих відповідачів. Сліди пожежі у квартирі відповідачів чітко зафіксовані у протоколі огляду місця події від 11 липня 2018 року. Крім того, ОСОБА_3 в ході допиту у судовому засіданні повідомила, що в ході пожежі вогнем знищено холодильник і морозильна камера, що додатково підтверджує факт пожежі у їх квартирі. 22 січня 2021 року проводився огляд судовим експертом Чепуріним П. Г., яким також зафіксовано, що у квартирі АДРЕСА_3 наявні сліди пожежі.

Під час апеляційного розгляду суд приймав нові докази: відповідь Міністерства юстиції України від 26 травня 2023 року на адвокатський запит адвоката Юхименко Р.І., проте апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок про прийняття нових доказів. У свою чергу, представником відповідача не було надано жодних пояснень щодо того, чому такий доказ подається на стадії апеляційного перегляду рішення та через 2,5 роки після відкриття апеляційного провадження у справі.

Також у касаційній скарзі заявлено, що позивач очікує понести витрати на правничу допомогу за представництво його інтересів у суді касаційної інстанції, вартість якої становитиме 20 000,00 грн.

13 лютого 2025 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив додаткову постанову скасувати, відмовити у задоволенні клопотання відповідачів про стягнення судових витрат, стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що представником відповідача подано клопотання про стягнення судових витрат від 18 листопада 2024 року, до якого додано: договір про надання правової допомоги від 17 січня 2022 року, додаток №1 до договору від 17 січня 2022 року, опис наданих послуг, акт прийому передачі-послуг від 11 листопада 2024 року та рахунок на оплату послуг. У пункту 3 додатку № 1 до договору сторони домовилися, що за надання правничої допомоги ОСОБА_12 виплачує АО гонорар у розмірі 60 000,00 грн (вказана домовленість укладена на момент подання апеляційної скарги). В свою чергу у поданій апеляційній скарзі зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить: 1) ОСОБА_2 - 10 000,00 грн; 2) ОСОБА_3 - 10 000,00 грн; 3) ОСОБА_12 - 10 000,0 грн, не зазначивши про те, що між сторонам уже наявні домовленості про сплату гонорару у розмірі 60 000,00 грн. Крім того, у поданому клопотанні жодним чином не доведено, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу, яка істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, є такою, яку сторона передбачити на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку не могла. З огляду на те, що сума гонорару є фіксована, була визначена ще на моменті звернення до суду апеляційної інстанції, та не підлягала зміні з огляду на збільшення обсягу наданої правничої допомоги, представник Козак Т. А. не вказав жодних причин, які унеможливлювали подання ним відповідних доказів до ухвалення рішення та не повідомила про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі, незважаючи на те, що позивач мав можливість подати такі докази до ухвалення рішення суду, в т.ч. як і виставити рахунок на оплату наданих послуг.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (зокрема платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови адвокату Юхименку Р. І. у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Також заявлено, що позивач очікує понести витрати на правничу допомогу за представництво його інтересів у суді касаційної інстанції, вартість якої становитиме 6 000,00 грн.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року.

В ухвалі вказано, що результат аналізу змісту касаційної скарги свідчить, що касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, який подає касаційну скаргу, та мати виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.

Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України: від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, від 29 травня 2019 року у справі № 645/2087/15, від 06 березня 2019 року у справі № 286/2210/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 2601/18570/12, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18, від 16 листопада 2023 року у справі № 757/19682/18-ц, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 15 січня 2025 року.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України: від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16; від 08 травня 2018 року у справі № 810/2823/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц, від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 911/739/15, від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 750/2055/20; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2026 року заяву ОСОБА_2 про відвід судді-доповідача Краснощокова Є. В. та членів колегії суддів - Крата В. І. та Пархоменка П. І. визнано необґрунтованою. Заяву про відвід передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Юхименко Р. І., про відвід колегії суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І., Пархоменка П. І. від участі у розгляді справи.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2026 року відзив ОСОБА_2 , поданий адвокатом Юхименко Р. І., на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року у справі залишенобез розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 .

Квартира АДРЕСА_3 в цьому будинку зареєстрована за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 в рівних частинах кожному по 1/3 частці.

Згідно з актом про пожежу від 19 червня 2018 року повідомлення про пожежу у будинку надійшло до пожежно-рятувальних підрозділів 19 червня 2018 року о 12 год 39 хв., пожежу ліквідовано 19 червня 2018 року о 15 год 00 хв., пожежею знищено дах на площі 194 кв. м та пошкоджено перекриття на площі 194 кв. м. В акті також зазначено, що місцем виникнення пожежі є горище житлового будинку. Акт підписаний в тому числі і позивачем без зауважень.

Згідно зі звітом про причину виникнення пожежі в будинку, яка виникла 19 червня 2018 року, складеного 22 червня 2018 року, найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі є коротке замикання електромережі. У звіті міститься наступна інформація: «Динамічним оглядом місця пожежі встановлено, що її осередок вбачається на горищі житлового будинку, з лівої сторони, над житловою квартирою АДРЕСА_2 . Саме тут в найбільшій мірі спостерігались ознаки впливу факторів пожежі (полум`яне горіння, тління, об`ємна температура, найбільше вигоряння дерев`яних конструкцій)… При огляді горища було виявлено прокладання електричного проводу по дерев`яному перекритті. В одному місці даного проводу було виявлено пошкодження його цілісності, а на жилах проводу виявлено характерні ознаки слідів короткого замикання у вигляді кулькоподібних оплавлень…. Характерною ознакою первинного короткого замикання є оплавлення проводів та інших частин електроустановок від електричної дуги, температура якої може досягати 1500-4000 градусів Цельсія. Наявність кулькоподібних мідних оплавлень на проводах, які були виявлені в осередку пожежі, свідчать про руйнування перехідного контакту внаслідок струмового перенавантаження, що перевищило номінальне значення струму в 5-10 разів - а це вказує на те, що коротке замикання було первинним. В місці замикання відбувається електричний вибух рідкої перемички металу між двома замкненими провідниками, внаслідок чого утворюється велика кількість розжарених крапель, які розлітаючись застигають на оточуючих поверхнях…».

23 червня 2018 року був складений акт огляду будівлі за фактом пожежі комісією в складі ОСОБА_17 - голови Неслухівської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Огляд здійснювався за участю завідувача сектору Львівського НДЕКЦ МВС України Шунькіна В. М. Предметом огляду є земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , на якій знаходиться двоповерховий будинок, несучі стіни з цегли з двохскатним дахом з металопрофіля. Квартира АДРЕСА_3 (відповідачів) не оглядалася у зв`язку з відмовою власника приймати участь у огляді та в подальшому їх відсутності під час огляду. Огляд був проведений в квартирі АДРЕСА_2 , яка розміщена на другому поверсі будинку та на горищі будинку.

В акті зазначено: «найбільше знищень та пошкоджень наявно в кладовій, яка знаходиться біля південної стіни будинку між двома кімнатами (згідно плану приміщення № 6). Підлога в даному приміщенні дерев`яна, майже по центру має прогар неправильної форми. Ближче до стіни проглядаються глибинні обвуглення і вигорання дерев`яних елементів перегородок та балок горища. Біля правого дальнього кута виявлено прогар і наскрізні отвори в перегородці. На лівій стороні майже по центру виявлено наскрізний отвір правильної форми розміром 0,5 х 0,5 метра. Зі слів власників квартири в даному приміщенні був вихід на горище. Також комісією проведено огляд горища над квартирою позивача № 3. Зазначено, що зі східної сторони будівлі у верхній частині несучої стіни виявлено віконний отвір 1м х 1м. Під даним отвором на зовнішні стороні стіни прикріплений металевий кутник з ізоляторами для вводу електромережі. До даних ізоляторів від стовпа, який розташований на відстані 10-8 метрів (приблизно) прокладені повітряним шляхом два кабеля. В даному місці під віконним пройомом виявлені два мідних проводи діаметром 1,75 мм, які проходять через стіну, одним кінцем приєднані до кабелю повітряної лінії на ізоляторах. На другому кінці, який знаходиться на горищі на віддалі пів метра, виявлено з`єднання з алюмінієвими проводами методом скрутки». В акті зазначено, що з квартири позивача № 3 з приміщення кладової вилучено провідники, які поміщені в пакет.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 червня 2018 року за заявою ОСОБА_1 внесені відомості до ЄРДР за № 2018140220000276 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 09 липня 2018 року надано дозвіл на огляд у квартирах АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 у будинку.

Ухвалою слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 09 липня 2018 року призначено пожежно-технічну експертизу у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 23 червня 2018 року за № 12018140220000276, на вирішення судової експертизи було поставлено наступні запитання: яка причина пожежі у житловому будинку АДРЕСА_1 , яка мала місце 19 червня 2018 року, та де знаходиться осередок виникнення пожежі (місце виникнення початкового горіння).

11 липня 2018 року на підставі вказаної ухвали слідчим Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області за участі представника Львівського НДЕКЦ МВС України Шунькіна В. М. та власників житлових приміщень проведений огляд місця події, яким зафіксовано наслідки пожежі, що мала місце 19 червня 2018 року, про що складено протокол. Вказаний протокол містить наступну інформацію «при огляді квартири АДРЕСА_3 зафіксовано в коридорі сліди горіння. На перетині від входу стіни на висоті нижче 1,7 м наявні встановлений металевий ящик з приладом обліку електроенергії та двома автоматичними вимикачами, два вимикачі у верхніх положеннях. В даному коридорі місцями повністю відсутнє перекриття, над приміщеннями та горищем наявні балки, які мають сліди обвуглення в верхній та нижній частині, під крайньою балкою перекриття наявні металеві дроти жовтого кольору. З ліва в коридорі наявний перехід в кухонну кімнату, коробка входу в кухню дерев`яна з явними слідами глибинних обвуглень зі сторони кухні… Ступінь руйнування підвісної стелі збільшується від виконаного прольоту до вхідних дверей. … В нижньому правому ближньому куті стіни виявлено кіптяву на штукатурці. Також на штукатурці у правому ближньому куті виявлена коса вертикальна штроба, в якій в деяких місцях наявні сліди кіптяви. Дана штроба веде до круглого отвору, що на відстані 20 см від підлоги і 30 см від краю стіни. У вказаному місці майже під перекриттям будівлі наявний отвір 20х10 см, навпроти якого майже в хаотичному порядку розташовані металеві проводи, деякі з них з`єднані між собою методом «скрутки». На внутрішній стіні біля входу справа наявні залишки гіпсокартону. Над кутом електропроводів, описаних вище, виявлено глибинне обвуглення балки покриття зі сторони відкритого простору приміщення.

При огляді квартири АДРЕСА_2 зафіксовано наступну інформацію. … Між кімнатами №2 та №3 наявне приміщення розміром 1,5 на 4 м. Підлога дерев`яна, по центру підлоги знаходиться прогар. Над даним приміщенням повністю відсутнє перекриття, наявні балки, ближче до лівої стіни з слідами обвуглення зі всіх сторін.

При огляді горища виявлено, що конструкції дахового перекриття збереглися лише у східній частині. Балки перекриття, які проглядаються над отвором над приміщенням квартири АДРЕСА_2 , найбільшого ушкодження зазнали від капітальної стіни будівлі. Балки обвуглені майже рівномірно зі всіх сторін. Балки перекриття, які знаходяться над наскрізним отвором над квартирою АДРЕСА_3 , мають більше слідів глибинного обвуглення зі сторони приміщення кухні. В районі розташування приладу обліку електроенергії квартири АДРЕСА_3 виявлено 4 виступаючі з перекриття металеві проводи, на відстані 20 см від даних проводів виявлено ще два кінці проводу, які виступають з підлоги горища. …».

Згідно з висновком судового експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 2/93 Шунькіна В. М., складеного 22 жовтня 2018 року, яка проведена на підставі ухвали від 09 липня 2018 року про призначення судово-пожежної експертизи слідчого судді у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 23 червня 2018 року за № 12018140220000276, встановлено, що причиною виникнення пожежі в квартирі АДРЕСА_2 є теплові прояви електричної енергії внаслідок аварійної роботи електромережі у вигляді виникнення великих перехідних опорів та осередком виникнення пожежі. Місце виникнення початкового горіння у житловому будинку, що мала місце 19 червня 2018 року, знаходиться у правову нижньому куті при вході в приміщення кухні квартири АДРЕСА_3 цього будинку.

Постановою старшого слідчого СВ Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області майора поліції Мазуркевич О. О. від 22 листопада 2018 року кримінальне провадження № 2018140220000276 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Постановою визначено найбільш ймовірну причину виникнення пожежі, яка була внаслідок недотримання власниками квартири АДРЕСА_5 правил технічної експлуатації електроустановок споживачів та встановлено осередок пожежі, який знаходиться у квартирі АДРЕСА_3 цього будинку, відтак знищення майна пожежею виникло за відсутності умислу яких не будь-яких осіб і виключає виникнення пожежі внаслідок підпалу.

Згідно з висновком експерта № 33 судової товарознавчої експертизи за заявою АО «Юридична фірма «Марусяк і Партнери», що діє в інтересах ОСОБА_1 , складеного 31 липня 2018 року судовим експертом товарознавцем ТзОВ «Судово-експертного бюро України» Дуць Д. Л., розмір майнової шкоди заподіяної власнику ОСОБА_1 , внаслідок пошкодження майна в результаті пожежі на час проведення експертизи, а саме меблів та побутової техніки, становить 48 840,00грн.

Відповідно до висновку експерта № 32 судової будівельно-технічної експертизи за заявою АО «Юридична фірма «Марусяк і Партнери», складеного 10 вересня 2018 року судовим експертом ТзОВ «Судово-експертного бюро України» Бутаковою М. А., розмір майнової шкоди, тобто вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , завданих внаслідок пожежі, яка мала місце 19 червня 2018 року, становить 594 638,00 грн.

Згідно з висновку експерта № 45 додаткової судової будівельно-технічної експертизи за заявою АО «Юридична фірма «Марусяк і Партнери», що діє в інтересах ОСОБА_1 , складеного 21 листопада 2018 року, судовим експертом ТзОВ «Судово-експертного бюро України» Бутаковою М. А. визначено, що: розмір майнової шкоди, тобто вартість ремонтно-будівельних робіт по заміні горищного перекриття в житловому будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , завданих внаслідок пожежі, яка мала місце 19 червня 2018 року, становить 201 984,00 грн; розмір майнової шкоди, тобто вартість ремонтно-будівельних робіт по заміні дахових конструкцій та покрівлі в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_6 , завданих внаслідок пожежі, яка мала місце 19 червня 2018 року, становить 156 269,00 грн.

З метою усунення сумнівів щодо причин виникнення пожежі, ухвалами Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 грудня 2019 року та від 22 вересня 2020 року за клопотанням представника відповідача призначалася повторна пожежно-технічна експертиза. Однак на час призначення повторної експертизи, причину виникнення та осередок виникнення пожежі встановити судовим експертам не вдалося.

20 травня 2020 року експертом Київського НДІСЕ Шмерего О.Б. надіслано до суду повідомлення № 6117/20-46 про неможливість надання висновку експертизи з безпеки життєдіяльності, оскільки сторона позивача не повідомила експерта про стан об`єкта дослідження, а саме, чи проведені відновлювальні роботи у частині будівлі, належної йому, а також у зв`язку з тим, що суд не надав дозвіл експерту проводити дослідження за наявними матеріалами справи, якщо обстановка на місці пожежі змінена. У повідомленні експерт також зазначив, що ним оглянуто усі відеофайли та електронні фотозображення, які містились на наданому експертові судом носії інформації, та співставлено отриману інформацію з матеріалами справи і матеріалами кримінального провадження, за результатами чого не встановлено можливості визначити місце початкового горіння (осередок пожежі), а тому неможливо і встановити причину пожежі через недостатність поданих експерту матеріалів для виконання покладених на нього обов`язків.

У висновку експерта № СЕ 19/109/15-66ПЖ/20 Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, який було складено 30 квітня 2021 року судовим експертом Чепуріном П. Г. на виконання ухвали Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 вересня 2020 року у цій справі, зазначено: «… Максимальні вигорання пожежного навантаження за методом порівнянь неможливо на момент огляду, так як в будівлі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 проведено ремонт покрівлі та горища з заміною несучих дерев`яних конструкцій. В квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку повністю проведені ремонтні роботи з заміною конструкцій перекриття та планування приміщень. Також при огляді неможливо визначити направленість горіння по фронту будівлі. Враховуючи вищенаведене неможливо встановити ознаки найбільшого термічного впливу на будівельні конструкції житлової будівлі, а також особливостям дії полум`я на спалимі матеріали, пожежного навантаження. Розглянувши вищевказане неможливо зробити висновок про місце розташування осередку пожежі в житловому будинку по АДРЕСА_1 .».

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У частинах четвертій та п`ятій статті 319 ЦК України зазначено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 322 ЦК України).

У пунктах 32, 33 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено, що пожежа - неконтрольований процес горіння, внаслідок якого знищується або пошкоджується майно, природні ресурси, а також виникають небезпечні чинники, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, тварин, негативно впливають на навколишнє природне середовище. Пожежна безпека - стан захищеності життя та здоров`я людини, майна, навколишнього природного середовища від пожеж, що характеризується досягненням прийнятного рівня ризику виникнення пожежі.

Відповідно до частини шостої статті 55 Кодексу цивільного захисту України обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Пунктом 3.7.2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України питань житлово-комунального господарства України від 17 травня 2005 року № 76, передбачено, що забезпечення пожежної безпеки в жилих будинках покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи, а в жилих приміщеннях (квартирах) - також і на їх власників, наймачів (орендарів). Взаємні зобов`язання власника будинку, власника, наймача (орендаря) жилого приміщення щодо забезпечення пожежної безпеки повинні визначатися договором. Забезпечення пожежної безпеки в інших окремо розташованих на прибудинковій території спорудах і гаражах покладається на їх власників.

Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 199/6521/19, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов`язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Подібні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 61/8496/15-ц, провадження № 14-154цс19».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2024 року у справі № 645/2087/15, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини. Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 286/2210/16-ц, на яку посилається заявник, зазначено:

«Аналіз наведеної норми права з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17, на яку є посилання в касаційній скарзі вказано, що «ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд правильно врахував, що висновок № 6/154 від 23 березня 2017 року, підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням статті 102 ЦПК України. Колегія суддів враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, на яку посилається заявник, вказано, що «принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18, яку заявник зазначив як підставу касаційного оскарження, вказано:

«застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Таким чином, тлумачення положень частини четвертої статті 365, 367 ЦПК України дає Верховному Суду можливість виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.».

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається якна підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу (стаття 110 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування.

У справі, що переглядається:

звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що 19 червня 2018 року сталася пожежа, внаслідок якої знищено належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_7 . У зв`язку з чим він звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої було розпочато кримінальне провадження № 12018140220000276 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194 КПК України, в межах якого 11 липня 2018 року слідчим за участі представника Львівського НДЕКЦ МВС України та власників житлових приміщень було проведено огляд місця події, про що складено протокол огляду місця події, а також проведено судово-пожежну експертизу, за наслідками якої складено висновок експерта від 22 жовтня 2018 року № 2/93Е. У ході досудового дозслідування встановлено, що місце виникнення пожежі знаходиться у квартирі АДРЕСА_3 , яка належить на праві спільної часткової власності (по 1/3) відповідачам. У зв`язку з чим йому заподіяно майнову шкоду на суму 643 478,00 грн;

суд першої інстанції встановив, що відповідно до висновку експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 2/93 Шунькіна В. М., складеного 22 жовтня 2018 року, причиною виникнення пожежі в квартирі АДРЕСА_2 є теплові прояви електричної енергії внаслідок аварійної роботи електромережі у вигляді виникнення великих перехідних опорів, та осередок виникнення пожежі (місце виникнення початкового горіння у житловому будинку), що мала місце 19 червня 2018 року, знаходиться у правову нижньому куті при вході в приміщення кухні квартири АДРЕСА_3 цього будинку (т. 1, а. с. 78-127); постановою старшого слідчого СВ Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області майора поліції Мазуркевича О. О. кримінальне провадження № 2018140220000276 від 23 червня 2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194 КПК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. У постанові визначено найбільш ймовірну причину виникнення пожежі ? недотримання власниками квартири АДРЕСА_3 правил технічної експлуатації електроустановок споживачів та встановлено місце (осередок) пожежі, який знаходиться у квартирі АДРЕСА_3 цього будинку (т, 1, а. с. 128); експерт Шунькін В. М. в судовому засіданні висновок № 2/93 від 22 жовтня 2018 року підтримав. Додатково пояснив, що ним проводився огляд місця події, на даний огляд були запрошені заінтересовані особи. При складанні висновку він взяв до уваги пояснення свідків, вихідні дані, які вважав за необхідне, та тих, хто не був зацікавленою особою. Первинний осередок (місце виникнення пожежі) знаходиться в правому нижньому куті при вході в приміщення кухні квартири АДРЕСА_3 цього будинку, так як в цьому місці виникло пожежне навантаження. Причиною виникнення пожежі є теплові прояви електричної енергії внаслідок аварійної роботи електромережі у вигляді виникнення великих перехідних опорів, в результаті чого починає плавитися проводка, відбувається нагрівання резинової основи, дві струмені жили між собою з`єднуються і відбувається коротке замикання. Після виникнення горіння проводки в шкрубі, який був в ізольованому стані, відбулося легке займання поверхні підлоги, горіння електромережі, після якого стався перехід на перекриття будинку, яке було між другим поверхом та горищем, після цього почало горіти приміщення горища, та через люк над квартирою АДРЕСА_2 полум`я зайшло в дану квартиру;

апеляційний суд вказав, що висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 2/93 Шунькіна В. М., складений 22 жовтня 2018 року, не врахував висновків, які були зроблені, зокрема, у акті про пожежу від 19 червня 2018 року, звіті про причину пожежі від 22 червня 2018 року, тому вважав такий висновок недостовірним та недопустимим доказом, а також таким, що суперечить іншим матеріалам цивільної справи. Разом з тим, висновок судового експерта формується на підставі спеціальних знань у відповідній галузі, необхідних для встановлення обставин, що мають значення для справи. Документи, про які зазначає апеляційний суд, не встановлюють остаточну причину пожежі, а тому самі по собі не можуть мати перевагу при встановленні тих обставин, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання;

помилковими є й висновки про те, що оскільки експерт Шунькін В. М. брав участь у проведенні огляду будівлі за фактом пожежі 23 червня 2018 року та 11 липня 2018 року, тому підлягав самовідводу, оскільки у розумінні приписів частини другої статті 79 КПК України вказаний експерт не проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовувались у кримінальному провадженні;

аналіз змісту висновку експерта від 22 жовтня 2018 року свідчить, що він складений за результатами саме судової пожежно-технічної експертизи, а висновки, зроблені експертом, не виходять за межі питань, які є предметом такої експертизи, та які визначені в ухвалі від 09 липня 2018 року про призначення судово-пожежної експертизи, постановленої слідчим суддею у кримінальному провадженні № 12018140220000276. Тому необґрунтованим є посилання апеляційного суду, що експерт досліджував питання технічної експлуатації електроустаткування, що виходили за межі його кваліфікації. Оскільки експерт не вирішував питань, що належать до предмета електротехнічної експертизи(технічної експлуатації електроустаткування, код 10.18.), відповідь Міністерства юстиції України № 67122/77973-33-23/6.3 від 26 травня 2023 року на адвокатський запит адвоката Юхименко Р.І. щодо відсутності атестації експерта Шунькіна В. М. на проведення цього виду експертизи не мало доказового значення при вирішенні цієї справи. До того ж такі доводи та вказану відповідь Міністерства юстиції України надано відповідачем лише до суду апеляційної інстанції за відсутності підстав вважати неможливим з`ясування цих обставин в суді першої інстанції;

за наведених обставин суд першої інстанції оцінив докази у справі в їх сукупності, проаналізував показання свідків, в тому числі й тих, про виклик яких клопотала сторона відповідачів, сторін у справі як свідків, а також пояснення експерта Шунькіна В. М. , врахував ухилення відповідачів від участі у первинних оглядах наслідків пожежі та ненадання при цьому їх квартири АДРЕСА_3 для такого огляду, та зробив обґрунтований висновок, що саме відповідачі як співвласники квартири, яка є місцем виникнення пожежі (початкового горіння у житловому будинку), що мала місце 19 червня 2018 року, на яких покладено обов`язок використовувати житлове приміщення за призначенням з дотриманням в тому числі правил пожежної безпеки, є особами, які завдали шкоди. Тому на відповідачів покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а таких доказів відповідачами надано не було;

апеляційний суд не врахував, що у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину. Законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди;

апеляційний суд не навів переконливих висновків про відсутність заподіяння шкоди з вини відповідачів, не вказав обставин, які він дослідив та якими спростовано встановлені судом першої інстанції обставини, тому дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17).

Оскільки апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.Тому додаткову постанову апеляційного суду, яка є невід`ємною частиною судового рішення, також належить скасувати, а додаткове рішення суду першої інстанції - залишити в силі. При цьому суд касаційної інстанції підстави оскарження та доводи касаційної скарги по суті вирішення заяви представника ОСОБА_12 - ОСОБА_20 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, за наслідками розгляду якої ухвалено додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 15 січня 2025 року, не аналізує.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суддя Львівського апеляційного суду Ванівський О. М. вже брав участь у справі та не заявив собі самовідвід, оскільки повторне призначення судді для розгляду справи в межах одного провадження за наслідком повторного автоматизованого розподілу справи не є повторною участю судді в розгляді справи, яка є підставою для його відводу (самовідводу) відповідно до статті 37 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову та додаткову постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 12 869,56 грн. З урахуванням результатів касаційного перегляду, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, судовий збір за подання касаційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 4 289,85 грн з кожного.

Оскільки у касаційній скарзі зроблена заява про подання доказів понесення судових витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, колегія суддів зазначає, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 15 січня 2025 року скасувати.

Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 02 грудня 2021 року та додаткове рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 21 грудня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги по 4 289,85 грн з кожного.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року та додаткова постанова Львівського апеляційного суду від 15 січня 2025 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко