Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №1512/14114/2012 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м. Київ

справа № 1512/14114/2012

провадження № 61-15534св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - АТ «УкрСиббанк»,

заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 08 лютого 2021 року у складі судді Васильків О. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року у складі колегії суддів Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У січні 2021 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») звернулося до суду заявою про видачу дубліката виконавчого листа.

Заява мотивована тим, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 18 березня 2014 року позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» задоволено, солідарно стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №11099842000 в сумі 102 385,27 доларів США, що відповідно до курсу НБУ еквівалентно 818 365,46 грн, та витрати по сплаті судового збору. На виконання рішення Київського районного суду міста Одеси видано виконавчі листи. Проте виконавчий лист щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 втрачено. АТ «УкрСиббанк» не отримав його від Другого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Просить видати дублікат виконавчого листа у справі № 1512/14114/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11099842000 в сумі 102 385,27 дол. США, що відповідно до курсу НБУ еквівалентно 818 365,46 грн.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року, у задоволенні заяви АТ «УкрСиббанк» про видачу дублікату виконавчого листа відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що викладені в заяві представника АТ «УкрСиббанк» обставини щодо фактичної втрати виконавчого листа нічим не підтверджені та є лише припущенням, оскільки суду не надано жодних доказів щодо відсутності виконавчого листа у стягувача, проте надано ксерокопію вказаного виконавчого листа. Будь-яких інших доказів щодо отримання чи відправлення виконавчого листа, здійснення перевірки його наявності в АТ «УкрСиббанк» суду не надано.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, і також зазначив, що колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника АТ УкрСиббанк» про те, що апелянт не втратив оригінал виконавчого листа, а не отримав його від Другого Київського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що АТ «УкрСиббанк» і доводив у своїй заяві про видачу дубліката виконавчого листа. На момент отримання АТ «УкрСиббанк» виконавчих листів та дублікатів виконавчих листів у 2014 та 2015 роках строк пред`явлення виконавчого листа до виконання становив один рік, тоді як із даною заявою про видачу дубліката виконавчого листа АТ «УкрСиббанк» звернулось лише у 2021 році, тобто поза межами строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Клопотання про поновлення такого строку Банком не заявлено.

Крім того, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку із його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Однак, як зазначено представником АТ «УкрСиббанк» у апеляційній скарзі, апелянт не втратив оригінал виконавчого листа, а лише не отримав його від Другого Київського ВДВС. З урахуванням того факту, що заявником не було втрачено оригінал виконавчого листа, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні заяви АТ «УкрСиббанк» про видачу дублікату виконавчих листів.

Аргументи учасників справи

20 листопада 2024 року засобами поштового зв`язку АТ «УкрСиббанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа; покласти на ОСОБА_1 витрати АТ «УкрСиббанк», пов`язані із апеляційним та касаційним оскарженням.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно сформував висновок відносно того, що стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа поза межами строку встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Беручи до уваги, що 05 листопада 2018 року щодо боржника ОСОБА_1 державним виконавцем Другого Київського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, це свідчить про те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався, тому строк пред`явлення виконавчого документа до виконання станом на дату подачі (24 грудня 2020 року) до суду заяви про видачу його дубліката щодо боржника ОСОБА_1 не був пропущений, оскільки кінцевою датою повторного пред`явлення виконавчого документа було 05 листопада 2021 року.

Суд апеляційної інстанцій не надав належної правової оцінки наявним в справі доказами і помилково відмовив у задоволенні заяви стягувача про видачу дубліката виконавчого листа. Заявником підтверджено, що виконавчий лист відсутній як у стягувача, так і у виконавця, а також неналежне виконання рішення суду, яке набрало законної сили. При цьому АТ «УкрСиббанк» звернулось до суду із заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Норми процесуального права не містять положень щодо необхідності надання доказів втрати оригіналу виконавчого листа, а лише зазначають про можливість отримання дублікату виконавчого листа через пред`явлення відповідної заяви. Оскільки Верховним Судом вже було сформовано висновки щодо видачі дублікату виконавчого документу та належного застосування положень п. 17.4 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (постанова від 18 листопада 2020 року у справі № 263/4331/18, постанова Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі

№ 2-1316/285/11), вказані висновки підлягали врахуванню судом апеляційної інстанції у цій справі.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від19 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

18 березня 2014 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11099842000 в сумі 102 385,27 доларів США, що відповідно до курсу НБУ еквівалентно 818 365,46 грн та стягнуто витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 219,00 грн в рівних частках.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2014 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2014 року було залишено без змін.

31 жовтня 2014 року АТ «УкрСиббанк» повторно звернулося із заявою про видачу рішення, що набрало законної сили, та виконавчих листів та 07 листопада 2014 року судом першої інстанції на адресу банку направлено копію рішення суду та 6 виконавчих листів.

З листа Першого Київського ВДВС ОМУЮ від 06 травня 2015 року вбачається, що перевіркою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень встановлено, що на примусовому виконанні у відділі відсутні виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів № 1512/14114/2012.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2015 року задоволено заяву ПАТ «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, ухвалено видати дублікати виконавчих листів у справі.

04 листопада 2015 року дублікати виконавчих листів було направлено на адресу АТ «УкрСиббанк» та 13 листопада 2015 року дублікати виконавчих листів отримано банком.

До заяви про видачу дубліката виконавчого листа представником АТ «УкрСиббанк» додано ксерокопію дубліката виконавчого листа, виданого 04 листопада 2015 року, та копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 05 листопада 2018 року ? ВП № 53279182.

Вказаною постановою головного державного виконавця Другого Київського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Полякова О. Г. виконавчий лист № 1512/14114/2012, виданий 04 листопада 2015 року про стягнення грошової суми у розмірі 818 365,46 грн з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк», повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Позиція Верховного Суду

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності Законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частини перша, четверта, п`ята статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі

№ 2-836/11 вказано, що «у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».

У пунктах 53 - 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) вказано, що «аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц зроблено висновок, що «при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі

№ 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано:

«єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Крім того, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

… строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

… належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012, від 12 березня 2018 року у справі № 583/1828/17-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 201/15305/14-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 2-1693/10, від 28 травня 2020 року у справі № 1003/6035/12. Проте, в матеріалах справи відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення надісланого стягувачу 24 червня 2020 року Чечелівським відділом ДВС у м. Дніпрі поштового відправлення з дублікатом виконавчого листа № 2/419/1138/2012, виданого 28 серпня 2017 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська. Переглядаючи справу в апеляційному порядку апеляційний суд на вказане належної уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви АТ «Полтава-банк» про видачу дублікату виконавчого листа».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 травня 2019 року у справі № 5023/1702/12, на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що «ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду. Даної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанови від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г).».

Розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, у тому числі і заміна стягувача у виконавчому провадженні, і видача дубліката виконавчого документа, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане в порядку, передбаченому законом. Тому державний / приватний виконавець чи заявник має право звертатися до суду з відповідним поданням, заявою, направленими на виконання статті 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення, стільки раз, скільки це необхідно, аби виконати судове рішення (за винятком випадків, передбачених статтею 44 ЦПК України) (див. пункти 79, 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

У справі, що переглядається:

суди встановили, що постановою головного державного виконавця Другого Київського ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області Полякова О. Г. від 05 листопада 2018 року (ВП №53279182) виконавчий лист № 1512/14114/2012, виданий 04 листопада 2015 року, про стягнення грошової суми у розмірі 818 365,46 грн з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» повернено стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Тому саме з цього часу почав перебіг строку пред`явлення його до виконання після переривання (трирічний строк), який на дату подачі до суду заяви стягувача в цьому провадження (24 грудня 2020 року) щодо боржника ОСОБА_1 не був пропущений;

тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що заявник АТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа із пропуском строку для пред`явлення його до виконання, є помилковим;

разом з тим, суди встановили, що до заяви про видачу дубліката виконавчого листа представником АТ «УкрСиббанк» додано лише ксерокопію дубліката виконавчого листа, виданого 04 листопада 2015 року, та копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 05 листопада 2018 року ? ВП № 53279182. Тому при відмові у видачі дубліката виконавчого листа суди також виходили з того, що стягувачем не надано доказів втрати виконавчого листа;

касаційний суд акцентує увагу, що з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності учасник справи, який ініціює перед судом вирішення певного процесуального питання, зокрема про видачу дублікатів виконавчих документів, зобов`язаний обґрунтувати відповідні підстави для його вирішення судом та підтвердити їх доказами;

в постановах Верховного Суду від 19 квітня 2019 року у справі

№ 2-1316/285/11 та від 18 листопада 2020 року у справі № 263/4331/18, на які є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. Проте наведені постанови не містять висновків про відсутність потреби підтверджувати ці обставини при вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. Тому необґрунтованими є посилання заявника, що норми процесуального права не містять положень щодо необхідності надання доказів втрати оригіналу виконавчого листа;

суди врахували, що дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Встановивши, що заявником таких доказів не надано, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ПАТ «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого документа.

При цьому за наявності таких доказів стягувач не позбавлений права повторно звернутися до суду для вирішення відповідного процесуального питання в межах строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, або при його поновленні, та за умови, що відповідне судове рішення не виконане.

За таких обставин відсутні підстави для скасування оскаржених судових рішень за наслідком їх касаційного перегляду, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). Проте з урахуванням висновків цієї постанови постанову апеляційного суду належить змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду частково ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині оскаржені судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко