Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №439/977/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м. Київ

справа № 439/977/23

провадження № 61-5186св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на постанову Львівського апеляційного суду від 10 березня 2025 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживача у спосіб відновлення становища, яке існувало до порушення, та зобов`язання до сплати пені.

Позов мотивований тим, що 24 грудня 2022 року в період часу з 18.19 год до 18.21 год з її карткового рахунку НОМЕР_1 (номер картки НОМЕР_2 ) банком списано кредитні кошти трьома платіжними операціями - по 30 000,00 грн на загальну суму 90 000,00 грн. Такі операції не були акцептовані позивачем з її фінансового номеру НОМЕР_3 .

Щодо проведення вказаних операцій позивач дізналася 02 січня 2023 року та повідомила про них банк, але у поверненні їй грошових коштів відповідач відмовив.

Оскільки волевиявлення на здійснення таких операцій ОСОБА_1 не мала та відповідної згоди не надаваладії відповідача є протиправними.

ОСОБА_1 просила зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк»:

повернути за рахунок власних коштів суму в розмірі 90 000,00 грн, що складається з трьох неакцептованих платіжних операцій на її рахунок НОМЕР_1 ;

сплатити на її користь пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день, починаючи з 24 грудня 2022 року до дня повернення коштів в розмірі 90 000,00 грн на рахунок НОМЕР_1 ;

відшкодувати їй суми утриманих з неї комісійних винагород за виконані 24 грудня 2022 року у період часу з 18.19 год до 18.21 год три неакцептовані платіжні операції по 30 000,00 грн на загальну суму 90 000,00 грн;

у порядку пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України відшкодувати їй за період з 24 грудня 2022 року до дати повернення коштів у розмірі 90 000,00 грн на її рахунок НОМЕР_1 суми утриманих з неї неустойки у виді штрафу та/або пені, а також процентів за виконані 24 грудня 2022 року у період часу з 18.19 год до 18.21 год три неакцептовані платіжні операції по 30 000,00 грн на загальну суму 90 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк»:

- за рахунок власних коштів повернути на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 90 000,00 грн, що складається з сум з трьох неакцептованих платіжних операції, виконаних в період з 18.19 год до 18.21 год 24 грудня 2022 року, а також сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку ОСОБА_1 коштів за цими неакцептованими платіжними операціями до дня повернення коштів на рахунок платника;

- відшкодувати ОСОБА_1 суми утриманих з неї у період з 24 грудня 2022 року до дня повернення коштів в розмірі 90 000,00 грн на її рахунок НОМЕР_1 суми утриманих неустойки (штрафу та/або пені) та процентів, нараховані внаслідок здійснення в період з 18.19 год до 18.21 год 24 грудня 2022 року трьох неакцептованих платіжних операцій.

У позові в частині вимог про відшкодування суми утриманих комісійних винагород за виконані 24 грудня 2022 року в період часу з 18.19 год до 18.21 год три неакцептовані платіжні операції на загальну суму 90 000,00 грн відмовлено.

Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 1 073,60 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати та акцептувати платіжні операції. Відповідач такі обставини не довів, службове розслідування за цим фактом банк не проводив), що вказує на відсутність вини ОСОБА_1 у перерахуванні спірних грошових коштів.

З приводу скасування спірних транзакції позивач зверталася до банку. Крім того, ОСОБА_1 звернулася й до правоохоронних органів щодо незаконного заволодіння її грошовими коштами.

Доводи відповідача про те, що до несанкціонованого переказу коштів з карткового рахунку позивача призвели її дії, які сприяли незаконному використанню інформації, що дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, ґрунтуються виключно на припущеннях.

Таким чином, суд визнав недоведеним волевиявлення ОСОБА_1 на зміну фінансового номеру (логіну) та відповідно до здійснення спірних грошових переказів, а також, що про ці операції позивача було повідомлено у момент їх вчинення.

За вказаних обставин суд вважав, що спірні 90 000,00 грн та (враховуючи недоведеним факт користування цими грошовими коштами позивачем), утримані з них неустойки та проценти, банк повинен повернути ОСОБА_1 , а також сплатити, відповідно до частини дванадцятої статті 86 Закону України «Про платіжні послуги», пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання коштів до дня їх повернення на рахунок платника.

Суми комісійних винагород з позивача не утримувалися, що підтверджується відповідними виписками з її рахунку. Указані обставини є підставою для відмови в частині позовної вимоги про зобов`язання відповідача до відшкодування таких сум.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 березня 2025 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції не погодився та зазначив, що 24 грудня 2022 року здійснено три платіжні операції з18.19 год до 18.21 год в сумі по 30 000,00 грн, опис трансакції «LIOPAY*DARYA (MAREKAS), DNIPRO UA P Інтернет-магазин», призначення: «Оплата товарів (послуг через інтернет: LIOPAY* DARYA (MAREKAS)». Зазначені кошти були переказані на рахунок НОМЕР_4 клієнта ФОП ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , id НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Банком вивчено логи входів в акаунт «Приват24» клієнта ОСОБА_1 , починаючи з 01 грудня 2022 року та СМС-повідомлення, які надходили на мобільні номери позивача ОСОБА_1 за період з 20 до 30 грудня 2022 року.

Встановлено, що 24 грудня 2022 року о 18.13 год на фінансовий номер мобільного телефону НОМЕР_3 надійшло СМС-повідомлення, пароль для зміни логіна в системі «Приват24», внаслідок чого по клієнту ОСОБА_1 відбулась зміна фінансового номера телефону з НОМЕР_3 на номер телефону НОМЕР_7 . Надалі вже на новий фінансовий номер телефону НОМЕР_7 надходили СМС-повідомлення, зокрема, на підтвердження здійснення трьох спірних платежів.

Номер телефону НОМЕР_7 як фінансовий рахувався за позивачем ОСОБА_1 до 30 грудня 2022 року і о 14.44 год був змінений знову на номер НОМЕР_3 . Згідно даних програмних комплексів АТ КБ «ПриватБанк» мобільний номер телефону НОМЕР_7 нікому з клієнтів не належав, крім ОСОБА_1 .

З кримінального провадження позивач повідомлена, що кошти в розмірі 90 000,00 грн отримала ФОП ОСОБА_3 , а не відповідач АТ КБ «Приватбанк», тому у зазначеній справі є неналежний відповідач, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції вважав, що введення в аккаунт «Приват24» особистої інформації позивача ОСОБА_1 відбулося тільки за її волевиявленням.

Беручи до уваги встановлені факти в процесі кримінального провадження, відповідно до яких перерахування грошових коштів відбулося за волевиявленням ОСОБА_1 на рахунок ФОП ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 . Просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові не зазначив як змісту конкретної особистої інформації, яка нібито була введена ОСОБА_1 в системі «Приват24» для зміни свого фінансового номера, тобто дій, які б підтверджували саме її волевиявлення на зміну фінансового номера, з якого було здійснено ініціювання списання з її кредитного рахунку у короткий проміжок часу трьома транзакціями по 30 000,00 грн загальної суми у розмірі 90 000,00 грн, так і доказів, які б такі висновки підтверджували;

з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом з застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, зокрема: всебічності дослідження доказів; повного дослідження судом доказів; об`єктивності дослідження; безпосередності дослідження доказів. Недотримання вказаних засад призводить до порушення принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості. Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові стверджував обставини, які не підтверджуються доказами, які б були безпосередньо досліджені у судовому засіданні під час апеляційного розгляду, дійшов помилково висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову;

апеляційний суд у мотивувальній частині оскарженої постанови не зазначив мотивів відхилення ключових та вагомих аргументів ОСОБА_1 , викладених у відзиві на апеляційну скаргу банку, згідно з якими: 1) суд першої інстанції зазначив і банком не оспорювалось в апеляційній скарзі, що відповідачем не доведені обставини, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати та акцептувати платіжні операції, адже службове розслідування за цим фактом банком не проводилося. Вказане свідчить про відсутність вини ОСОБА_1 у перерахуванні спірних грошових коштів; 2) ОСОБА_1 не ініціювала ні тимчасової зміни свого фінансового номеру, ні списання зі своєї кредитної картки трьома транзакціями загальної суми у розмірі 90 000,00 грн, а також не підтверджувала банку зміни свого фінансового номеру. Такі дії проведені банком фактично самовільно, тому відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про платіжні послуги» вони є протиправними; 3) при зміні фінансового номера та списанні з рахунку ОСОБА_1 кредитних коштів, банком залишено поза увагою наявність у цих діях індикаторів підозрілості, визначених Типологією легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, «Кіберзлочинність та відмивання коштів», затвердженої наказом Державної служби фінансового моніторингу України від 25 грудня 2013 року № 157. За такими факторами як: спроба входу з забороненого/нового IP-адресу; трансакції в нестандартний час, зокрема підключення до системи у вечірній час; висока частота переказів коштів протягом невеликого періоду часу; операції не відповідають попереднім операціям клієнта ці обставини, які стосуються індикаторів підозрілості, на що позивач звертала увагу суду першої інстанції й що було судом частково враховано;

суд апеляційної інстанції посилався на Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які не були досліджені безпосередньо у судовому засіданні. Помилково використовуючи їх як доказ, не застосував до спірних правовідносин норми статей 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, а також не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо практики застосування цих норм права. Надані банком Умови та Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, адже вони не підписані та не визнаються позивачем ОСОБА_1 , а також оскільки ці Умови та Правила прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позивачем, але копії якої банк не надав суду. На ці обставини ОСОБА_1 звертала увагу суду першої інстанції у запереченні від 17 вересня 2023 року проти доводів і міркувань відповідача, викладених у поясненнях від 14 липня 2023 року. Проте суд апеляційної інстанції, вийшовши за межі доводів апеляційної скарги банку, за відсутності у матеріалах справи анкети-заяви позичальника з її підписом про її приєднання до Умов та Правил, неправильно застосував вказані норми матеріального права;

відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази суд не взяв до уваги. Викладення у рішенні лише доводів, доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням процесуальних норм. Проте суд апеляційної інстанції при застосуванні норм процесуального права не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо практики застосування, внаслідок чого в описовій частині постанови не зазначив, а в мотивувальній її частині не спростував конкретні, доречні та важливі доводи ОСОБА_1 ;

відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме частин другої, четвертої статті 249, у поєднанні з частинами першої, шостої статті 258, частини шостої статті 259 ЦПК України про: порядок розгляду зауважень щодо неправильності та неповноти запису у протоколі судового засідання, до складення судом апеляційної інстанції повного тексту постанови, чи після; вплив результатів розгляду зауважень щодо неправильності та неповноти запису у протоколі судового засідання на зміст постанови суду апеляційної інстанції, в тому числі внаслідок нерозгляду судом апеляційної інстанції таких зауважень взагалі;

суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги щодо обставин, встановлених судом першої інстанції у рішенні та неоспорених в апеляційному порядку, без можливості ОСОБА_1 висловити у відзиві на них свої заперечення, зокрема з урахуванням змісту поданого в суді першої інстанції заперечення від 17 вересня 2023 року. Неправильне застосування норм процесуального права апеляційний судом унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, які суд апеляційної інстанції помилково вважав встановленими.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У травні 2025 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив, який поданий представником Деркач О. Р . Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення апеляційного суду - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що:

суд розглядаючи спір по суті повинен перевірити, чи власна бездіяльність позивача щодо необхідності збереження її фінансового номера телефону не сприяла тому, що сторонні особи могли використати її фінансовий номер телефону для здійснення несанкціонованих банківських переказів; здійснити аналіз доводів позивач про те, що вона не втрачала банківських карток, їх ПІН-кодів і телефону та нікому їх не передавала, не вчиняла будь-яких інших дій, які б могли призвести до списання грошових коштів з її рахунків із алгоритмом реєстрації у системі «Приват24», що потребує обов`язкового введення ПІН-коду банківської картки клієнта з урахуванням її номера; дати належну правову оцінку всім доказам наявним у справі, а саме: доказам, які містять інформацію про дату, час та спосіб авторизації у системі «Приват24» та введенні особою, яка здійснила авторизацію, даних; проаналізувати всі доводи, запереченням сторін; ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону;

23 березня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023141160000083 за заявою ОСОБА_1 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 190 КК України. Так, відповідно до статті 190 КК України шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Таким чином, безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших кримінальних правопорушень проти власності;

відповідно до визначеної процедури змінити логін входу в систему «Приват24» без активної участі самого клієнта не представляється можливим. Фактичні обставини справи свідчить про безпосередню участь ОСОБА_1 у списанні кредитних коштів з її картки/рахунку;

до суду першої інстанції також надавалась інформація про те, що 02 січня 2023 року зафіксовано звернення на гарячу лінію «3700» о 11.14 год тривалістю 24 хв 35 сек із мобільного фінансового номеру телефону НОМЕР_3 . В ході діалогу клієнт ОСОБА_1 заявила про те, що у неї списано кошти 24 грудня 2022 року із картки НОМЕР_2 трьома сумами по 30 000,00 грн, які вона не здійснювала і їй нічого про ці списання не відомо. За результатами діалогу від клієнта було подано заявки на повернення коштів. У результаті розгляду поданих заявок у поверненні коштів відмовлено із коментарем «Операція з 3-D Secure не може бути оскаржена, як помилка або ненадання товару або шахрайство»;

спірні кошти були переказані на рахунок НОМЕР_4 клієнта ФОП ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , id НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач як платник коштів за оспорюваними видатковими операціями вправі заявити вимоги до одержувача коштів, а саме до ФОП ОСОБА_3 про повернення безпідставно отриманих коштів. При цьому, банк не проводив жодного списання коштів (договірне списання чи списання за розпорядженням клієнта), адже клієнтом або третьою особою, якій довірена позивачем банківська інформація, що дозволяє ініціювати і виконувати видаткові операції за рахунком клієнта у системі «Приват24» здійснено переказ коштів ФОП ОСОБА_3 ;

24 грудня 2023 року було підтверджено, надано доступ та здійснено вхід в систему «Приват24» клієнта ОСОБА_1 на мобільному телефоні марки НОМЕР_8 . Виходячи з даних логів входів за 24 грудня 2022 рік, які знаходяться в матеріалах справи, в акаунт клієнта ОСОБА_1 відбулась програмна зміна фінансового номеру телефону з НОМЕР_3 , який рахувався за клієнтом ОСОБА_1 , починаючи з 17 грудня 2019 року, на номер телефону НОМЕР_7 . У ході авторизації нових логінів не зафіксовано відновлення пароля, тобто мало місце вірне введення паролю на вхід в систему «Приват24» клієнта ОСОБА_1 . Таким чином, згідно з даними АТ КБ «ПриватБанк» вхід в систему «Приват24» клієнта ОСОБА_1 мав місце під двома різними логінами - мобільними телефонами клієнта ОСОБА_1 . Отже, в матеріалах справи є всі наявні докази, які свідчать про те, що за волевиявленням позивача 24 грудня 2022 року через систему «Приват24» відбулось перерахування коштів (оплата) з картки НОМЕР_2 за допомогою ресурсу LIQPAY на рахунок НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_3 . Водночас, під час розгляду цієї справи позивач не спромоглась пояснити суду яким же чином сторонній особі стали відомі дані паролю входу в систему «Приват24» та ще й ПІН-код картки, котрий надав змогу успішно увійти в систему «Приват24», ініціювати та здійснити переказ коштів, користуватись повністю всім функціоналом системи. Також залишається без пояснень доцільність здійснення сторонніми особами трьох переказів на рахунок НОМЕР_4 саме ФОП ОСОБА_3 ; відсутність будь-яких дій щодо звернення до ФОП ОСОБА_3 про повернення безпідставно перерахованих коштів вказаній особі, не залучення вказаної особи до участі у цій справі як відповідача;

спірні платіжні операції є акцептованими, адже відбулись з волевиявлення позивача шляхом входу та ведення в системі «Приват24» її особистої інформації, а також ініціювання в ній платежів від 24 грудня 2022 року;

переказ коштів відбувся 24 грудня 2022 року, а до банку про несанкціоноване списання коштів ОСОБА_1 звернулась лише 02 січня 2023 року. Вказане поза розумним сумнівом, на переконання банку, свідчить про те, що саме клієнтом або за її прямої згоди здійснено видаткові операції;

доводи касаційної скарги про непроведення службового розслідування за фактом звернення позивача до банку, що на переконання позивача, свідчить про відсутність її вини у несанкціонованому перерахуванні спірних грошових коштів, є надуманими;

необґрунтованими є посилання у касаційній скарзі на те, що при зміні фінансового номера та списанні з рахунку ОСОБА_1 трьома трансакціями кредитних коштів банком залишено поза увагою наявність у цих діях індикаторів підозрілості, визначених Типологією легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, «Кіберзлочинність та відмивання коштів», затвердженої наказом Державної служби фінансового моніторингу України від 25 грудня 2013 року № 157;

твердження про те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам частини першої статті 367 ЦПК України вчинив дії для перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції поза межами доводів апеляційної скарги банку, є безпідставними.

Короткий зміст відповіді відзиву на касаційну скаргу

У травні 2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 .

У вказаній відповіді вказано, що:

всупереч вимогам пункту 3 частини другої статті 395 ЦПК України відсутнє будь-яке обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги ОСОБА_1 , а банком наводяться фактичні обставини із зазначенням доказів, які їх підтверджують. Проте згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими;

банк стверджуючи у відзиві, що змінити логін входу в аккаунт «Приват24» без активної участі самого клієнта не представляється можливим, щодо фактичних обставин вказує: 24 грудня 2022 року о 18.13 год на мобільний номер НОМЕР_3 клієнта ОСОБА_1 надійшло СМС-повідомлення про зміну логіну в «Приват24». Коментар - «Р24АOS2 checkoldlogin», (check old login в перекладі з англійської «перевірка старого логіну»); ІНФОРМАЦІЯ_2 о 18.16 год на мобільний номер НОМЕР_3 надійшло СМС-повідомлення про підтвердження зміни логіну в «Приват24» клієнта ОСОБА_1 . Коментар - «Р24АOS2 setnewlogin», (set new login в перекладі з англійської «встановлення нового логіну»). У суді першої інстанції банк відзив на позовну заяву ОСОБА_1 не подавав, але представник відповідача у судовому засіданні озвучував аналогічного змісту заперечення проти позову, як і у відзиві на касаційну скаргу, проте рішення суду першої інстанції з підстав неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи, щодо зміни логіну в «Приват24», та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин, банком в апеляційному порядку не оскаржувалось;

якщо з точки зору стороннього неупередженого спостерігача проаналізувати аргументи банку щодо наведених ним у відзиві фактичних обставин, то виникає цілком логічне запитання про зміст конкретних дій самої ОСОБА_1 , спрямованих на зміну логіну входження у систему «Приват24», навіть якщо припустити, що на її мобільний номер НОМЕР_3 дійсно надходили 24 грудня 2022 року два СМС-повідомлення: о 18.13 год про зміну логіну в системі «Приват24» та о 18.16 год про підтвердження зміни логіну. Так, зі сторони позивача жодного волевиявлення, яким би підтверджувалась її згода 24 грудня 2022 року як на зміну логіну в системі «Приват24», так і на підтвердження зміни логіну в системі «Приват24», не було. Більш того, навіть якщо припустити, що для ОСОБА_1 із чи у застосунку «Приват24» на мобільний номер НОМЕР_3 дійсно надходили два СМС-повідомлення англійською мовою, якою позивач не володіє, то для обґрунтованості твердження банку про існування у неї волевиявлення на зміну і підтвердження зміни логіну в «Приват24» від неї мав би бути зворотній зв`язок у вигляді надсилання банку певного підтвердження (схвалення). Проте такого зворотного зв`язку, з якого б можна було поза межами розумних сумнівів стверджувати про вільне волевиявлення, від позивача у відповідь на згадані два СМС-повідомлення, виражено не було.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 439/977/23 та витребувано справу з суду першої інстанції.

У травні 2025 року матеріали справи № 439/977/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2026 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке підписане представником ОСОБА_2 , про участь у судовому засіданні касаційного суду відмовлено; справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 квітня 2025 року зазначено, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20, від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17, від 01 червня 2022 року в справі № 755/17944/18, від 12 жовтня 2022 року в справі № 214/1894/16, від 07 червня 2023 року в справі № 317/4035/17, від 18 жовтня 2022 року в справі № 916/2519/21, від 09 серпня 2023 року в справі № 266/4900/21, від 04 жовтня 2023 року в справі № 2-1347/11, від 15 травня 2024 року в справі № 459/2076/21, від 20 листопада 2024 року в справі № 373/2163/21, від 15 січня 2025 року в справі № 333/6680/23, від 12 лютого 2025 року в справі № 679/1103/23, від 18 вересня 2019 року в справі № 564/2153/16, від 05 серпня 2020 року в справі № 766/1980/16, від 07 грудня 2020 року в справі № 182/5175/16; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та користувачем платіжної картки № НОМЕР_2 (власником рахунку НОМЕР_1 ).

Відповідно до виписки по картці/рахунку ОСОБА_1 24 грудня 2022 року здійснено три операції - «Оплата товарів/послуг через інтернет LIQPAY*Darya(marekas)», кожна на суму 30 000,00 грн.

Згідно з повідомленням банку щодо вказаних операцій 24 грудня 2022 року о 18.16 год логін клієнта було змінено з НОМЕР_9 на НОМЕР_10 через систему «Приват24». Зміну підтверджено по СМС-повідомленнях на фінансовий номер клієнта та новий номер. Перекази (списання) було підтверджено по СМС-повідомленнях на новий номер телефону НОМЕР_10 - LIQPAYmerchant SMS.

Відповідно до архіву повідомлень банку 24 грудня 2022 року на телефон клієнта (номер НОМЕР_3 ) надійшло повідомлення {PASSWORD PRIVAT24-CHANGE (WEB)}.

24 грудня 2022 року в період з 18.13 год до 18.16 год відбулися операції щодо зміни логіну позивача, що підтверджується виписками.

У виписці відображено про зміну 24 грудня 2024 року номера телефону користувача ( НОМЕР_11 ) - НОМЕР_3 та ір-адреси - НОМЕР_13 на номер НОМЕР_7 та ір-адресу - НОМЕР_12.

Спірні перекази відбувалися з терміналу І0130BW2, тоді як інші операції в період з 05 грудня 2022 року до 12 травня 2023 року, відбувалися з терміналів СР980048 та СР980Р05.

Пристрій та мережа, пов`язані із ір-адресою НОМЕР_13, розташовані у м. Львові, пристрій та мережа, пов`язані із ір-адресою НОМЕР_12, знаходяться в м. Едісон, Нью-Джерсі, США.

Як зазначено у витязі з системи банку Voice Record System 02 січня 2023 року зафіксовано телефонне з`єднання номеру НОМЕР_3 із номером банку +20240651 тривалістю 24,35 хв.

23 березня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023141160000083 за заявою ОСОБА_1 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 190 КК України, відповідно до яких 02 березня 2023 року у відділення поліції № 1 Золочівського РВП надійшла заява ОСОБА_1 про те, що з її платіжної картки № НОМЕР_2 (рахунку НОМЕР_1 ), на якому були розміщені кредитні кошти з прив`язкою до її абонентського номера НОМЕР_3 , було здійснено 24 грудня 2022 року переказ коштів трьома платежами по 30 000,00 грн, в загальній сумі 90 000,00 грн. Вона не здійснювала таких платежів, на її фінансовий номер не надходили будь-які повідомлення про підтвердження щодо здійснення таких платежів.

Позиція Верховного Суду

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Нормою частини першої статті 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Законом України «Про платіжні послуги» регламентовано поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлено виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначено загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлено права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначено загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

У статті 1 вказаного Закону визначено основні терміни, серед яких: автентифікація, дистанційна платіжна операція, засіб дистанційної комунікації, індивідуальна облікова інформація, ініціатор, платіжна операція та інші.

Інформування користувачів під час виконання платіжних операцій з використанням платіжних інструментів регламентовано статтею 32 Закону України «Про платіжні послуги».

Так, користувач відповідно до умов договору зобов`язаний надати надавачу платіжних послуг інформацію для здійснення контактів із ним, а надавач платіжних послуг зобов`язаний зберігати цю інформацію протягом строку дії договору. Обов`язок надавача платіжних послуг щодо повідомлення користувача (у спосіб, визначений договором) про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: 1) інформування надавачем платіжних послуг користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; 2) відмови користувача від отримання повідомлень надавача платіжних послуг про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі. Надавач платіжних послуг зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту, помилкових, неналежних, неакцептованих платіжних операцій, ініційованих з використанням такого платіжного інструменту, надавати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, встановлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень (скарг) громадян.

Обов`язки емітента визначено частиною дев`ятнадцятою статті 38 указаного Закону, а користувача - частиною двадцятою. Так, емітент зобов`язаний: 1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна жодним іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого частиною шістнадцятою цієї статті); 2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; 3) не надавати користувачу електронні платіжні засоби без відповідного запиту користувача, крім випадку надання користувачу електронного платіжного засобу на заміну раніше виданого електронного платіжного засобу; 4) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату електронного платіжного засобу, або втрату індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання електронного платіжного засобу після отримання такого повідомлення; 5) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про необхідність розблокування або заміни (перевипуску) електронного платіжного засобу; 6) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу.

У свою чергу, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

У статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» визначено відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій.

Так, надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди) (частина дванадцята статті 86 Закону України «Про платіжні послуги»).

Загальні вимоги Національного банку України до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням установлено Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 № 164 (далі - Положення).

Умови договору не повинні містити вимоги про безумовну відповідальність користувача за неналежну платіжну операцію, за винятком, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту (пункт 29 Положення).

Згідно з пунктом 140 Положення користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 146 Положення).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (див. постанову Верховного Суду України від 13 травня 2015 року в справі № 6-71цс15 та постанову Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року в справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року в справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року в справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року в справі № 176/1445/22 та ін.).

Саме банк відповідає за безпеку здійснення електронних платежів. Несанкціоноване списання коштів поза волею клієнта, свідчить про несанкціоноване втручання в систему здійснення банківських платежів, яка належить банку, з боку третіх осіб (див. постанову Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 922/4091/19).

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності (див. постанову Верховного Суду від 21 лютого 2019 року в справі № 489/1649/17).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що

«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.

Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк». При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:

«сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.

Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі № 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що:

«суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.

Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1, у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.

Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».

Суд розглядаючи спір по суті повинен перевірити, чи власна бездіяльність позивача щодо необхідності збереження її фінансового номера телефону не сприяла тому, що сторонні особи могли використати її фінансовий номер телефону для здійснення несанкціонованих банківських переказів; здійснити аналіз доводів позивач про те, що вона не втрачала банківських карток, їх ПІН-кодів і телефону та нікому їх не передавала, не вчиняла будь-яких інших дій, які б могли призвести до списання грошових коштів з її рахунків із алгоритмом реєстрації у системі «Приват24», що потребує обов`язкового введення ПІН-коду банківської картки клієнта з урахуванням її номера; дати належну правову оцінку всім доказам наявним у справі, а саме: доказам, які містять інформацію про дату, час та спосіб авторизації у системі «Приват24» та введенні особою, яка здійснила авторизацію, даних; проаналізувати всі доводи, запереченням сторін; ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону (див. постанову Верховного Суду від 25 січня 2023 року в справі № 235/2054/21 (провадження № 61-1725св22)).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що переглядається:

при зверненні з позовом про захист прав споживача у спосіб відновлення становища, яке існувало до порушення, та зобов`язання до сплати пені ОСОБА_1 посилалась на те, що 24 грудня 2022 року в період часу із 18.19 год до 18.21 год із її карткового рахунку банком списано кредитні кошти трьома платіжними операціями - по 30 000,00 грн на загальну суму 90 000,00 грн. Такі операції не були акцептовані позивачем з її фінансового номеру НОМЕР_3 . Про проведення зазначених фінансових операцій позивач дізналася 02 січня 2023 року та повідомила про них банк, але у поверненні їй грошових коштів відповідач відмовив. Оскільки волевиявлення на здійснення таких операцій ОСОБА_1 не мала та відповідної згоди не надавала, то, на її думку, дії відповідача є протиправними;

при частковому задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати та акцептувати платіжні операції. Відповідач такі обставини не довів, службове розслідування за цим фактом банк не проводив), що вказує на відсутність вини ОСОБА_1 у перерахуванні спірних грошових коштів. З приводу скасування спірних транзакції позивач зверталася до банку. Крім того, ОСОБА_1 звернулася й до правоохоронних органів щодо незаконного заволодіння її грошовими коштами. Доводи відповідача про те, що до несанкціонованого переказу коштів з карткового рахунку позивача призвели її дії, які сприяли незаконному використанню інформації, що дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, ґрунтуються виключно на припущеннях. Таким чином, суд визнав недоведеним волевиявлення ОСОБА_1 на зміну фінансового номеру (логіну) та відповідно до здійснення спірних грошових переказів, а також, що про ці операції позивача було повідомлено у момент їх вчинення. Отже, суд першої інстанції зробив висновок, що спірні 90 000,00 грн та (враховуючи недоведеним факт користування цими грошовими коштами позивачем), утримані з них неустойки та проценти, банк повинен повернути позивачу, а також сплатити, відповідно до частини дванадцятої статті 86 Закону України «Про платіжні послуги», пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання коштів до дня їх повернення на рахунок платника. Також суд першої інстанції наголосив, що суми комісійних винагород за виконані 24 грудня 2022 року в період часу з 18.19 год до 18.21 год три неакцептовані платіжні операції по 30 000,00 грн на загальну суму 90 000,00 грн з позивача не утримувалися. Це є підставою для відмови в частині позовної вимоги про зобов`язання відповідача до відшкодування таких сум;

апеляційний суд, не погодившись з висновком суду першої інстанції, вказав, що 24 грудня 2022 року здійснено три платіжні операції з18.19 год до 18.21 год в сумі по 30 000,00 грн, опис трансакції «LIOPAY*DARYA (MAREKAS), DNIPRO UA P Інтернет-магазин», призначення: «Оплата товарів (послуг через інтернет: LIOPAY* DARYA (MAREKAS)». Зазначені кошти були переказані на рахунок НОМЕР_4 клієнта ФОП ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , id НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Банком вивчено логи входів в аккаунт «Приват24» клієнта ОСОБА_1 , починаючи з 01 грудня 2022 року та СМС-повідомлення, які надходили на мобільні номери позивача ОСОБА_1 за період з 20 до 30 грудня 2022 року. Встановлено, що 24 грудня 2022 року о 18.13 год на фінансовий номер мобільного телефону НОМЕР_3 надійшло СМС-повідомлення, пароль для зміни логіна в системі «Приват24», внаслідок чого по клієнту ОСОБА_1 відбулась зміна фінансового номера телефону з НОМЕР_3 на номер телефону НОМЕР_7 . Надалі вже на новий фінансовий номер телефону НОМЕР_7 надходили СМС-повідомлення, зокрема, на підтвердження здійснення трьох спірних платежів по 30 000,00 грн з картки НОМЕР_2 клієнта банку ОСОБА_1 , яке мало місце 24 грудня 2022 року о 18.18 год; 18.19 год та 18.20 год. Номер телефону НОМЕР_7 як фінансовий рахувався за позивачем ОСОБА_1 до 30 грудня 2022 року і о 14.44 год був змінений знову на номер НОМЕР_3 . Згідно даних програмних комплексів АТ КБ «ПриватБанк» мобільний номер телефону НОМЕР_7 нікому з клієнтів не належав, крім ОСОБА_1 . Зазначена інформація надана банку правоохоронними органами на виконання вимог ухвали Бродівського районного суду Львівської області від 25 травня 2023 року в кримінальному провадженню № 12023141160000083, яке відкрито 23 березня 2023 року за статтею 190 КК України на підставі заяви ОСОБА_1 . Отже, з кримінального провадження позивач повідомлена, що кошти в розмірі 90 000,00 грн отримала ФОП ОСОБА_3 , а не відповідач АТ КБ «Приватбанк», тому у зазначеній справі є неналежний відповідач. При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача, є підставою для відмови у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції вважав, що введення в аккаунт «Приват24» особистої інформації позивача ОСОБА_1 відбулося тільки за її волевиявленням. Беручи до уваги встановлені факти в процесі кримінального провадження, відповідно до яких перерахування грошових коштів відбулося за волевиявленням ОСОБА_1 на рахунок ФОП ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення про відмову у позові;

суди встановили, що:

- ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк»та користувачем платіжної картки № НОМЕР_2 (власником рахунку НОМЕР_1 );

- відповідно до виписки по картці/рахунку ОСОБА_1 24 грудня 2022 року здійснено три операції - «Оплата товарів/послуг через інтернет LIQPAY*Darya(marekas)», кожна на суму 30 000,00 грн;

- згідно із повідомленням банку щодо вказаних операцій 24 грудня 2022 року о 18.16 год логін клієнта було змінено з НОМЕР_9 на НОМЕР_10 через акаунт «Приват24». Зміну підтверджено по СМС-повідомленнях на фінансовий номер клієнта та новий номер. Перекази (списання) було підтверджено по СМС-повідомленнях на новий номер телефону НОМЕР_10 - LIQPAYmerchant SMS. Відповідно до архіву повідомлень банку 24 грудня 2022 року на телефон клієнта (номер НОМЕР_3 ) надійшло повідомлення {PASSWORD PRIVAT24-CHANGE (WEB)};

- 24 грудня 2022 року в період з 18.13 год до 18.16 год відбулися операції щодо зміни логіну позивача, що підтверджується виписками;

- у виписці відображено про зміну 24 грудня 2024 року номера телефону користувача ( НОМЕР_11 ) - НОМЕР_3 та ір-адреси - НОМЕР_13 на номер НОМЕР_7 та ір-адресу - НОМЕР_12;

- спірні перекази відбувалися з терміналу І0130BW2, тоді як інші операції в період з 05 грудня 2022 року до 12 травня 2023 року, відбувалися з терміналів СР980048 та СР980Р05;

- пристрій та мережа, пов`язані із ір-адресою НОМЕР_13, розташовані у м. Львові, пристрій та мережа, пов`язані із ір-адресою НОМЕР_12, знаходяться в м. Едісон, Нью-Джерсі, США;

- у витязі із системи банку Voice Record System вказано, що 02 січня 2023 року зафіксовано телефонне з`єднання номеру НОМЕР_3 із номером банку +20240651 тривалістю 24,35 хв;

- 23 березня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023141160000083 за заявою ОСОБА_1 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 190 КК України;

банком фактично визнається несанкціоноване втручання в систему онлайн банкінгу клієнта (позивача) з боку третіх осіб, як і факт несанкціонованого списання грошових коштів із його рахунків. Проте, банк посилався як в судах попередньої інстанції, так і в касаційній скарзі на наявність вини позивача у доступі третіх осіб до інформації, яка дозволила їм ініціювати відповідні банківські операції;

лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності;

вирішуючи спір, суд першої інстанції, надав правову оцінку наявним у справі доказам, установив фактичні обставини у справі і зробив правильний висновок про те, що позивач не була ініціатором зміни фінансового номеру (логіну) та здійснення спірних переказів грошових коштів із рахунку, відкритого у АТ КБ «ПриватБанк». 24 грудня 2022 року треті особи отримали доступ до акаунту ОСОБА_1 в системі онлайн банкінгу «Приват24», що забезпечило безперешкодне входження до нього з нетипового пристрою та ініціювання неналежним платником платежів із використанням як кредитних коштів позивача. При цьому відповідач не довів, що саме свідомі чи необережні дії або бездіяльність позивача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту. Тобто банк не довів, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню третіми особами інформації про логін та пароль в системі онлайн банкінгу;

водночас апеляційний суд безпідставно вважав, що введення в аккаунт «Приват24» особистої інформації позивача ОСОБА_1 відбулося лише за її волевиявленням, адже належним доказів про те, що саме позивач сприяла своїми діями чи бездіяльністю втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не містять. У разі недоведеності обставин про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, слід виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. При цьому, посилання апеляційного суду на підписання 17 грудня 2019 року анкету-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку, та норми якої містять обов`язки користувача щодо збереження інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не є належним доказом вини користувача;

також апеляційний суд помилково вказав, що встановлені факти в процесі кримінального дослідження нібито свідчать про те, що перерахування грошових коштів відбулося за волевиявленням позивача ОСОБА_1 на рахунок ФОП ОСОБА_3 . Сам факт того, що за даними програмних комплексів АТ КБ «ПриватБанк» мобільний номер телефону НОМЕР_7 (новий фінансовий номер) нікому з клієнтів не належав, крім позивача, не може беззаперечно підтверджувати те, що зміна фінансового номера та перерахування грошових коштів відбулося за волевиявленням позивача;

необґрунтованим також є висновок суду апеляційної інстанції про те, що з кримінального провадження позивачу стало відомо, що кошти в розмірі 90 000,00 грн отримала ФОП ОСОБА_3 , а не відповідач АТ КБ «ПриватБанк», який є неналежним відповідачем. Водночас пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову. У межах спірних правовідносин позивач пред`явила вимоги про захист прав споживача у спосіб відновлення становища, яке існувало до порушення, та зобов`язання до сплати пені, у зв`язку із проведенням банком неакцептованим позивачем фінансових операцій (переказів кредитних коштів) на загальну суму 90 000,00 грн. Тому належним відповідачем за такими вимогами є саме АТ КБ «ПриватБанк».

Касаційний суд відхиляє посилання позивача на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме частин другої, четвертої статті 249, у поєднанні з частинами першої, шостої статті 258, частини шостої статті 259 ЦПК України про: порядок розгляду зауважень щодо неправильності та неповноти запису у протоколі судового засідання (до складення судом апеляційної інстанції повного тексту постанови, чи після); та вплив результатів розгляду зауважень щодо неправильності та неповноти запису у протоколі судового засідання на зміст постанови суду апеляційної інстанції (у тому числі внаслідок нерозгляду судом апеляційної інстанції таких зауважень взагалі), а розгляд справи апеляційним судом здійснено із суттєвим порушенням норм процесуального права, що вплинуло на розгляд справи апеляційним судом.

Частинами першою - третьою статті 248 ЦПК України встановлено, що у судовому засіданні секретар судового засідання забезпечує ведення протоколу судового засідання, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У протоколі судового засідання зазначаються такі відомості: 1) рік, місяць, число і місце судового засідання; 2) найменування суду, який розглядає справу, прізвища та ініціали судді, секретаря судового засідання; 3) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та інших учасників справи; 4) порядковий номер вчинення процесуальної дії; 5) назва процесуальної дії;6) час вчинення процесуальної дії; 7) ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати; 8) інші відомості, визначені цим Кодексом. Протокол судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно, але не пізніше наступного дня після судового засідання і приєднується до справи.

Учасники справи мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, протоколом судового засідання та протягом п`яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису.Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису судового засідання та протоколу судового засідання, про що постановляє відповідну ухвалу. У разі пропуску строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду. Зауваження щодо технічного запису судового засідання чи протоколу судового засідання повинні бути розглянуті не пізніше п`яти днів з дня їх подання (стаття 249 ЦПК України).

Матеріали справи свідчать, що:

у засіданні апеляційного суду 10 березня 2025 року було ухвалено оскаржену постанову апеляційного суду та оголошено її вступну та резолютивну частини;

повний текст постанови Львівського апеляційного суду від 10 березня 2025 року виготовлено 20 березня 2025 року;

18 березня 2025 року до суду надійшла заява про зауваження щодо технічного запису судового засідання або протоколу судового засідання, які мотивовані тим, що:

- у протоколі від 10 березня 2025 року під номером 53 міститься неправильний запис «Дослідження матеріалів справи завершити та перейти до судових дебатів», оскільки процесуальне рішення головуючого було фактично іншим, а саме «З`ясування обставин та перевірки їх доказами суд оголошує завершеним та переходить до судових дебатів», що підтверджується звукозаписом судового засідання, адже жодні докази судом апеляційної інстанції взагалі не досліджувались;

- запис протоколу від 10 березня 2025 року здійснено неповно, оскільки у ньому взагалі не відображено неодноразові застереження про те, що під час апеляційного розгляду суд, всупереч вимогам частини першої статті 367 ЦПК України, вчиняв дії для перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції поза межами доводів апеляційного скарги, стосовно обставин, встановлених судом, які банк в апеляційній скарзі не оспорював;

- на заяві про зауваження щодо технічного запису судового засідання або протоколу судового засідання міститься резолюція головуючого судді Мікуш Ю. Р. - «Погодитись, долучити до матеріалів справи. 19.03.25».

Таким чином, апеляційний суд фактично не розглянув указані зауваження, відповідної ухвали не постановив, чим порушив вимоги статті 249 ЦПК України.

Разом вказане порушення у цій справі не може бути самостійною підставою для скасування постанови апеляційного суду з одних лише формальних міркувань, адже такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Касаційна скарга не містить доводів та мотивів щодо позовних вимог про відшкодування суми утриманих комісійних винагород та стягнення пені. Тому суд касаційної інстанції відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не надає оцінку обґрунтованості висновків судів у цій частині позову.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про скасування рішення суду першої інстанції. Тому постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що оскаржену постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати; рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 10 березня 2025 року скасувати.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року залишити в силі.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 10 березня 2025 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко