Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №569/25397/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/25397/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Кучиної Н.Г.

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання та визнання спадкоємцем четвертої черги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, в якому просила визнати її спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, щоз 17 липня 1977 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 . Її чоловік мав сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дружина ОСОБА_4 померла в 1976 році. Вона фактично стала матір`ю ОСОБА_5 , оскільки з трьох років виконувала обов`язки його матері, виховувала його, піклувалася про нього, одягала, годувала, водила до садочка та школи. Вони проживали однією сім`єю, вона з чоловіком, ОСОБА_6 і її донька ОСОБА_7 , якій тоді було 1 рік. Вони проживали в квартирі по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. Після смерті чоловіка вона знову зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , який був розірваний 24 березня 2005 року, і з того часу вона проживала з дочкою та ОСОБА_9 . За час спільного життя з чоловіком так і після його смерті, ОСОБА_6 постійно відносився до неї як до матері, вони спілкувалися, піклувалися та допомагали один-одному, відвідували разом родичів, спілкувалися з її родиною, у якої він перебував на канікулах, святкували різні події разом, тобто проживали як одна сім`я. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Вона є спадкоємцем померлого четвертої черги, оскільки вони проживали з ним фактично з 1977 року (дня укладення шлюбу з його батьком), опікувалися одне про одного, вели з ним спільне господарство, здійснювали спільні покупки, здійснювали догляд один-за-одним, вона є особою якій важко пересуватися самій, тому ОСОБА_5 був її доглядальником, постійно возив до лікарів. Вона та ОСОБА_6 разом проживали, хоч були зареєстрованими за різними адресами, що було зумовлено тим, що їй потрібно було надавати постійно допомогу. Вони здійснювали спільні покупки, сплачували спільно комунальні платежі за квартири, вели спільний побут. Григорій зароблені кошти приносив і віддавав їй, вона готувала їжу, по мірі можливості допомагала йому в побуті. Вони знали друзів та колег один-одного. Всі документи ОСОБА_5 які залишилися після його смерті, знаходяться у неї. Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно. Інші спадкоємці першої та інших черг відсутні. Вона та її дочка є спадкоємцями померлого четвертої черги, оскільки проживали з ним з фактично з 1977 року (дня укладення шлюбу з його батьком), а пізніше з 2005 року, після розірвання шлюбу з ОСОБА_8 знову стали проживати разом, опікувалися одне про одного, вели з ним спільне господарство, здійснювали догляд за ним під час хвороби, після смерті його вона здійснила поховання. Вона звернулася до нотаріальної контори з приводу консультації про прийняття спадщини. Нотаріусом було роз`яснено, що їй необхідно оформити права спадкоємця після померлого пасинка, як особа яка проживала з ним понад 5 років однією сім`єю та вела спільне господарство, відповідно до ст. 1264 ЦК України, тобто необхідно звернутися з позовом до суду.

Ухвалою від 03 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 19 грудня 2025 року, за заявою сторін суд зупинив провадження у справі до формування кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (до 4 травня 2026 року) та остаточного вирішення питання про спадкоємця померлої особи, яка буде залучена в якості співвідповідача у справі, у разі наявності такої.

01 травня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмета позову, в якій просила встановити факт проживання однією сім`єю їїта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 як мачухи та пасинка (фактично як матері та сина) з 17 липня 1977 року (дата укладення шлюбу з батьком ОСОБА_3 ) та до ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата смерті ОСОБА_3 ) та визнати її спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 07 травня 2026 року суд поновив провадження у справі, прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.

02 червня 2026 року, за клопотання позивача, суд витребував докази у приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Ільчук Н.О.

Ухвалою від 07 липня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та додатково вказала, що з дитинства виховувала ОСОБА_5 як власного сина, дбала про нього піклувалася і допомагала йому, а він так само відносився до неї, бо нікого в цьому світі крім неї не мав. Відносився і піклувався як про рідну матір до самої смерті. Вони проживали разом квартирі по АДРЕСА_2 , яку продали після смерті батька ОСОБА_5 . Вона купила йому кімнату у гуртожитку, хотіла щоб він створив собі сім`ю. Але він так і залишився одиноким,а після того як вона розлучилася зі своїм новим чоловіком прийшов жити знову до неї.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала повністю. Суду доповнила, що відколи себе пам`ятає, проживали однією сім`єю з ОСОБА_5 . Вона відносилася до нього як до рідного старшого брата, а мама як до сина. Всі навкруги їх вважали однією сім`єю. ОСОБА_5 постійно проживав з ними. Вона свого часу виїхала за кордон, де мешкає на даний час. А брат залишився і постійно опікувався мамою, яка має незадовільний стан здоров`я.Вона перебуваючи за кордоном була спокійна, бо знала, що мама перебуває під його наглядом.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомила, що знає сторони з дитинства. Вчилася разом з відповідачкою, разом відвідували спортивну секцію, і проживала поруч з ОСОБА_11 . Знає добре позивачку. Знала і ОСОБА_5 , завжди вважала його старшим братом ОСОБА_12 . Знаю, що ОСОБА_5 жив постійно з ОСОБА_13 , допомагав їй. Скільки себе пам`ятає ОСОБА_5 зажди проживав разом з ОСОБА_1 . Вона його похоронила коли він помер.

Свідок ОСОБА_14 суду повідомив, що мешкає поруч з будинком де проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Знає родину давно, бо був тренером ОСОБА_12 по гандболу. Знав, як живуть сім`ї його підопічних, зокрема знав її батьків, і ОСОБА_5 завжди був присутній як брат біля ОСОБА_12 . Бачив його на районі проживання, запитав, що він тут робить, він сказав, що проживає з мамою, допомагає їй. ОСОБА_5 до смерті жив з позивачкою, коли ОСОБА_15 виїхала за кордон.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що17 липня 1977 року ОСОБА_4 та ОСОБА_16 уклали шлюб, зареєстрованим відділом ЗАГС м.Рівне, актовий запис №763, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 мав сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане Будинком щастя м.Ровно 27 вересня 1973 року.

Мати ОСОБА_3 , ОСОБА_17 , зі слів позивачки, померла в 1976 році.

ОСОБА_18 мала доньку від першого шлюбу ОСОБА_2 1976 року народження.

Згідно відміток в паспорті громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 виданого 06 січня 1998 року Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області та паспорта ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 виданого 18 грудня 2000 року Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області, з 10 жовтня 1982 року ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , за цією ж адресою з 13 липня 1991 року був зареєстрований ОСОБА_3 , що свідчить про їх спільне проживання.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 26 березня 1993 року виданого відділом ЗАГС м.Рівне, 26 березня 1993 року ОСОБА_19 уклала шлюб з ОСОБА_20 .

ОСОБА_20 помер 1994 року.

16 липня 1998 року ОСОБА_21 уклала шлюб з ОСОБА_8 , згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 виданого міським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Рівне, прізвище після одруження дружини « ОСОБА_22 ».

24 березня 2005 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_8 від 16 лютого 2017 року виданого Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 , виданим 13 листопада 2025 року Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання №00054742748 від 13 листопада 2025 року.

Договори-замовлення СК № 003690 та СК № 003691 від 13 листопада 2025 року з КП «Спецкомбінат-Ритуальна служба» Рівненської міської ради на організацію та проведення поховання померлого ОСОБА_3 укладені ОСОБА_1 (позивачем).

На звернення ОСОБА_1 щодо оформлення в правах на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за законом згідно зі ст.1264 ЦК України, приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Ільчук Н.О. завела спадкову справу № 11/2026 (номер у Спадковому реєстрі 75450875) до майна спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 84796909 від 07 квітня 2026 року.

З оглянутої в судовому засідання копії спадкової справи №11/2026 року встановлено відсутність інших, крім ОСОБА_1 спадкоємців після смерті ОСОБА_3 .

Згідно довідки про останнє місце реєстрації померлого №27236 від 18 листопада 2025 року Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, ОСОБА_3 був зареєстрований в АДРЕСА_3 .

Місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою АДРЕСА_4 , про що свідчить довідка №27233 від 18 листопада 2025 року про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні Департаменту ЦТ та ЗНАП РМР.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені в статті 1219 ЦК України (ст.1218 ЦК України).

Згідно зі ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування.

Відповідно до ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, суд враховує правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину четвертої черги спадкоємців за законом, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини.

В свою чергу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 644/6274/16-ц вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї спадкодавця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з спадкодавцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Той факт, що позивач ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 однією сім`єю як мачуха та пасинок, постійно по день смерті ОСОБА_3 , були об`єднані спільним побутом, мали спільний бюджет, спільно несли необхідні витрати на утримання сім`ї, зокрема підтверджується дослідженими свідоцтвами про шлюб та народження, сімейними фото, реєстрацією за одною адресою, документами про поховання, довідкою про склад сім`ї №12 від 19 березня 2018 року ОСББ «Князь» в якій ОСОБА_3 вказав членом своєї сім`ї мачуху ОСОБА_1 .

Також цей факт підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_10 яким відомі обставини спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 із померлим ОСОБА_3 , також цей факт в судовому засіданні підтвердила і відповідач.

Встановлення вказаного факту має визначені юридичні наслідки, що виражаються у отриманні статусу спадкоємця четвертої черги.

За змістом статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1259 Цивільного Кодексу України встановлено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); матеріальне забезпечення спадкодавця; надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; тривалий час здійснення зазначених вище дій; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 через свій вік та стан здоров`я (сліпота та гіпертонічна хвороба) не мала можливості обслуговувати себе сама, таку допомогу за життя їй надавав пасинок ОСОБА_3 , який проживав з нею. Дочка ОСОБА_1 , ОСОБА_2 більше десяти років проживає за кордоном. Після смерті ОСОБА_3 допомогу ОСОБА_1 надає соціальний працівник.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 30 вересня 2019 року у справі № 554/14633/15-ц, від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц.

За положеннями ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем необхідно надати докази спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто наявності спільного бюджету, спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Оскільки в своїй сукупності наведені позивачем докази підтверджують факт проживання позивача однією сім`єю разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, позов в цій частині належить задоволити.

Щодо вимог заявника про встановлення факту проживання з 1977 року.

Згідно з пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набирає чинності разом з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на цю дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України. Таким чином, факт проживання однією сім`єю набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року. Отже, факт проживання однією сім`єю може бути встановлено судом лише з 01 січня 2004 року.

Така позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 червня 2020 року по справі № 362/7078/15-ц(провадження № 61-41557св18).

Крім того, суд враховує, що після смерті ОСОБА_4 , позивачка ще двічі укладала шлюб, і вказала, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_8 24 березня 2005 року стала знову проживати зі своєю дочкою та пасинком ОСОБА_9 , отже з огляду на те, що встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно позивачці для спадкування, враховуючи положення ст. 1264 ЦК України, суд вважає, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 із померлим ОСОБА_3 , однією сім`єю як мачухи та пасинка не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 є достатнім для захисту прав позивача.

Ураховуючи характер спірних правовідносин та відсутність вимог про відшкодування судових витрат, витрати по сплаті судового збору з відповідача на користь позивача не стягуються.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 200, 206, 264-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання та визнання спадкоємцем четвертої черги задоволити частково.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як мачухи та пасинка, протягом п`яти років до часу відкриття спадщини.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі :

позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ,РНОКПП НОМЕР_10 ;

відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ,РНОКПП НОМЕР_11 .

Суддя Н.Г.Кучина