Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №567/886/26 — Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/886/26

Провадження №3/567/313/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Острог

Суддя Острозького районного суду Рівненської області Венгерчук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Острог матеріали, які надійшли з ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання : АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ,

за ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП,

(відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України ОСОБА_1 роз`яснені), -

встановила:

17.05.2026 року о 23 год. 31 хв. ОСОБА_1 в с.Тесів по вул.Набережна Рівненського району (Острозька ТГ) Рівненської області повторно протягом року керував транспортним засобом - автомобілем марки «OPEL KADETT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, так як не отримував посвідчення водія, чим порушив вимоги п.2.1 "а" ПДР України та ст.15 Закону України "Про дорожній рух".

Також, 17.05.2026 р. о 00 год. 00 хв. ОСОБА_1 в с.Тесів по вул.Набережна Рівненського району (Острозька ТГ) Рівненської області керував транспортним засобом – автомобілем марки «OPEL KADETT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на предмет визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», що підтверджується тестом №4440 від 17.05.2026 р., результат огляду становить 1,98 проміле.

ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце, день та час судового розгляду повідомлявся належним чином. Письмових пояснень з викладом своїх заперечень щодо суті правопорушення, вчинення якого ставиться ОСОБА_1 у провину, від нього до суду не надходило.

Відповідно до ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП не є обов`язковою, а відтак суд не вбачає перешкод та вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 .

Окрім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Беручи до уваги завдання КУпАП та з урахуванням невідворотності покарання за винні дії, доведені у встановленому законом порядку, суд приходить до переконання, що за відсутності в матеріалах справи будь-яких доводів ОСОБА_1 на заперечення обставин, викладених у складених відносно нього протоколах, та з урахуванням необов`язкової його участі при розгляді даної справи, суд не вбачає порушення його прав у разі розгляду справи у його відсутності.

Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, за наведених вище обставин, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності виходить з наступного.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В силу ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією ч.5 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених другою-четвертою частинами цієї статті, тобто для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.5 ст.126 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, повторно протягом року вчинила порушення, передбачене частинами другою-четвертою ст.126 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668690 від 18.05.2026р. та іншими матеріалами справи.

В обґрунтування доведеності інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення долучено, зокрема, відеозапис з нагрудної відеокамери поліцейського, постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5257088 від 18.07.2025 за ч.2 ст.126 КУпАП, постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 06.10.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, довідку ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 19.05.2026 року.

З дослідженого судом відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського встановлено, що 17.05.2026 року в м.Острог було зупинено ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки «OPEL KADETT», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Під час перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_1 не мав права керування таким транспортним засобом, так як не отримував посвідчення водія.

Водночас з довідки ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 19.05.2026р. та відомостей з Інформаційного порталу Національної поліції вбачається, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував та притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2, 5 ст.126 КУпАП.

Згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п.2.1а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно із ст.15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував. 06.10.2025р. він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, та після цього повторно протягом року керував автомобілем марки «OPEL KADETT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи особою, яка не має права керування транспортними засобами.

Отже, факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується зібраними у справі доказами, які повністю узгоджуються між собою. Підстав вважати їх недопустимими суд не вбачає.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

При вирішенні питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП виходить з наступного.

Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом, в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст.266 КУпАП, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015р. №1452/735 та «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103.

Відповідно до вказаних нормативно-правових актів оглядові на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння згідно з ознаками такого стану, встановленими у вищезгаданій Інструкції, затвердженій спільним наказом МВС України та МОЗ України.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, направлення на огляд водія до медичного закладу, ознаками алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 були: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови, порушення координації рухів.

Тобто працівник поліції вказав підстави у зв`язку з якими він вважає, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, та останній погодився на проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу на визначення стану сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6820».

З дослідженого судом відеозапису зі службового реєстратора поліцейського встановлено, що після переслідування та зупинки транспортного засобу, керованого ОСОБА_1 , під час спілкування з останнім у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, про що водію було повідомлено та запропоновано пройти освідчення на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки автомобіля та після продування алкотестера показ приладу становив 1,98 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився. Останньому було запропоновано пройти повторний огляд у медичному закладі, на що він відмовився. В подальшому водію були роз`яснені права та складені відповідні процесуальні документи.

З роздруківки тестування на алкоголь №4440 від 17.05.2026 р. встановлено, що при проведенні освідування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння результат тесту становить 1,98 проміле. ОСОБА_1 погодився з достовірністю вказаного результату, про що свідчить його підпис у вищевказаній роздруківці та в акті огляду на стан сп`яніння.

ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення не навів будь-яких заперечень чи доводів, які б спростовували обставини, викладені у складеному відносно нього протоколі.

Згідно п.2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується зібраними у справі доказами, які повністю узгоджуються між собою. Підстав вважати їх недопустимими суд не вбачає.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР, за якими водієві забороняється керувати транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а тому в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Застосовуючи вид адміністративного стягнення враховується особа порушника, ступінь його вини, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, характер вчинених правопорушень, ступінь його суспільної небезпеки.

Обставин, що обтяжують чи пом`якшують відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення не встановлено.

При вирішенні питання щодо можливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд звертає увагу на наступне.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення, передбаченій ст.23 КУпАП. Особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та може бути спричинена відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність порушення ПДР в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення (постанова ККС ВС від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20).

При накладенні адміністративного стягнення судом взято до уваги, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі за аналогічні правопорушення, за віком та станом здоров`я є працездатним, а тому з урахуванням положень ч.2 ст.36 КУпАП, суд вбачає фактичні та правові підстави для застосування адміністративного стягнення згідно санкції ч.5 ст.126 КУпАП, яка передбачає стягнення за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки останній ОСОБА_1 на праві власності не належить, що буде необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також відповідати характеру вчинених правопорушень та меті адміністративного стягнення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.23, 24, ст.40-1, ч.5 ст.126, ст.ст.221, 276, 283, 284 КУпАП, -

постановила:

Визнати ОСОБА_1 таким, що вчинив правопорушення, передбачені ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП та, із застосуванням ч.2 ст.36 КУпАП, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 (сім) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

У разі несплати штрафу в 15-ти денний термін, штраф підлягає примусовому стягненню в порядку ст.308 КУпАП у подвійному розмірі, а саме у сумі 81 600 (вісімдесят одна тисяча шістсот) грн.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.