Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №362/6465/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/6465/26

Провадження № 1-кп/362/598/26

ВИРОК

Іменем України

11.08.2026 м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026116140000111, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Васильків Обухівського району Київської області, громадянина України, одруженого, з повною середньою освітою, пенсіонера за інвалідністю, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 162 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2026 року, у денний час, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, яке межує із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що зазначена земельна ділянка та розташоване на ній гаражне приміщення перебувають у приватній власності ОСОБА_4 , усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав та дозволу власника на перебування на вказаній території, діючи умисно, вирішив незаконно проникнути до іншого володіння особи.

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, ОСОБА_3 , порушуючи гарантоване статтею 30 Конституції України право на недоторканність житла та іншого володіння особи, а також право на повагу до приватного життя і володіння, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, використовуючи драбину, встановлену зі сторони свого домоволодіння, подолав огорожу та незаконно проник на територію земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 .

Після цього ОСОБА_3 без законних підстав та всупереч волі власника перебував на території зазначеного володіння, чим порушив гарантоване статтею 30 Конституції України право ОСОБА_4 на недоторканність іншого володіння особи.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 162 КК України.

Зазначені обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку встановлені органом досудового розслідування та викладені в обвинувальному акті, складеному дізнавачем і затвердженому прокурором, який звернувся до суду з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні. Ці обставини не оспорюються обвинуваченим, про що ним подана відповідна письмова заява, складена за участю захисника.

Так, за змістом цієї заяви обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 162 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) та згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду у судовому засіданні. Добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченим, його згоди із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоди на розгляд обвинувального акта за його відсутності підтверджено підписом захисника на вказаній заяві.

Потерпілий ОСОБА_4 також надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні за його відсутності, повідомив про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та про ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження вироку в разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, про що свідчить додана до обвинувального акта письмова заява потерпілого.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд розглядає обвинувальний акт в порядку, передбаченому статтями 381 – 382 КПК України, тобто у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів з ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України оскільки судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть в ньому участь, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт і додані до нього матеріали, керуючись законом й оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого у скоєнні передбаченого частиною першою статті 162 КК України кримінального проступку знайшла своє підтвердження та доведена повністю поза розумним сумнівом. Обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у скоєнні інкримінованого йому кримінального проступку і підтвердив установлені досудовим розслідуванням обставини.

Отже, дії обвинуваченого суд кваліфікує за частиною першою статті 162 КК України як незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи.

Вирішуючи питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченому, суд бере до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина друга статті 50 КК України). Суд відповідно до вимог статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України є кримінальним проступком. ОСОБА_3 має повну середню освіту, пенсіонер по інвалідності, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий. Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, особи обвинуваченого, виходячи з принципів законності, справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, беручи до уваги обумовлену статтею 50 КК України мету покарання, суд вважає за необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого призначити йому покарання в межах санкції частини першої статті 162 КК України у виді штрафу.

Підстав для застосування статей 69, 69-1 КК України немає.

Цивільний позов не пред`являвся. Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись статтями 302, 368 - 371, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 162 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня отримання його копії до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених частиною першою статті 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1