Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №274/7976/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/7976/25

Провадження № 1-кп/0274/474/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р. м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі

секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

законного представника потерпілого ОСОБА_8

представника потерпілого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Бердичівського міськрайонного суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025060480000997 від 13.10.2025 відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Козятин Вінницької області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, інвалідність ІІІ групи, працюючого директором ТОВ «Арт-Транс 2000», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

12.10.2025 близько 19 год. 20 хв. ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Тоуоtа Саmrу» р/н НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить останньому, рухався по площі Соборна в м. Бердичів, в напрямку вул. Вінницька.

Рухаючись по вказаній вулиці у зазначеному напрямку, поблизу будинку №1/2, водій ОСОБА_6 проявив безпечність та неуважність і в порушення вимог пункту 12.3. 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі ПДР України), наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, якому створена перешкода, внаслідок чого передньою лівою частиною керованого ним автомобіля здійснив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_7 , який здійснював перехід вказаної вулиці в межах дії дорожніх знаків 5.38.1, 5.38.2 ПДР України та дорожньої розмітки 1.14.1 ПДР України з права на ліво по ходу руху вказаного автомобіля.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: садна в лобній ділянці, забій м`яких тканин голови зліва, лінійний перелом лобної кістки по лівій половині, що проходить через обидві стінки лобної пазух, серединно проходить через комірки решітчастої кістки та праву половину пазухи клиновидної кістки, що призвело до пневмоцефалії (наявність міхурців повітря в черепній коробці) перелом передньої стінки лівої верхньощелепної пазухи; закритої травми грудної клітки: переломи 4-9 ребер зліва, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.

Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Кримінальна відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_6 визнається винуватим, передбачена ч. 2 ст. 286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, не заперечуючи фактичних обставин вчинення злочину, викладених в обвинувальному акті. Крім того, обвинувачений показав, що дійсно 12.10.2025 близько 19 год. він рухався на автомобілі Тойота Камрі в м. Бердичеві зі сторони фортеці в напрямку вул. Вінницька. Швидкість його авто була не висока, близько 40 км/год. В момент, коли він під`їжджав до пішохідного переходу, то повернув голову, щоб подивитися на інших пішоходів, і не помітив потерпілого, якого збив. Він відразу вибіг з авто, підбіг до потерпілого та викликав карету швидкої допомоги. Заявив, що розкаюється в скоєному. Цивільний позов потерпілого в частині матеріальної шкоди визнав у повному обсязі, в частині моральної шкоди визнав на суму 200000 гривень. Він пропонував потерпілим відшкодувати шкоду, але вони відмовлялися брати гроші. Також вказав, що він працює на станції технічного огляду в м. Фастові та м. Козятині, куди добирається на автомобілі.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що 12.10.2025 близько 19.00 год. він йшов зі сторони «вічного вогню» в бік дому та говорив по телефону. Перед пішохідним переходом він зупинився, трохи постояв на місці, поклав слухавку та пішов через перехід. Далі нічого не пам`ятає, отямився вже у кареті швидкої допомоги. Після ДТП він лікувався два тижні, у нього посилились мігрені, почались проблеми з колінами, з`явились провали в пам`яті, загалом з`явилась тривожність, став розгубленим. Через ДТП йому довелось взяти академвідпустку за станом здоров`я. Заперечив те, що обвинувачений звертався з приводу відшкодування шкоди. Щодо міри покарання покладався на розсуд суду, але не бажав щоб обвинуваченого позбавляли волі. В судових дебатах потерпілий просив призначити покарання пов`язане з ізоляцією від суспільства.

Законний представник потерпілого ОСОБА_8 суду пояснила, що після ДТП син постійно лікується, відвідує невролога та психіатра. Через травми син втратив рік життя, оскільки не міг навчатися. Обвинувачений не відшкодував завданих збитків. До страхової компанії з приводу відшкодування завданої шкоди вони не зверталися.

За клопотанням прокурора та згоди учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд переконався, що сторони правильно розуміють зміст цих обставин. Сумнівів у добровільності їх позиції у суду немає. Наслідки такого визнання у вигляді позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, сторонам роз`яснено.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого та потерпілого, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження .

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує характер і ступінь небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким необережним злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, позитивно характеризується за місцем роботи, має інвалідність ІІІ групи, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, на спеціалізованих обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставиною, пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, зважаючи на встановлені обставини, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнає, розкаюється, позицію потерпілого, який спочатку не наполягав на суворому покарання, але в судових дебатах змінив думку на протилежну - наполягав на позбавленні волі, з огляду на те, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає безальтернативний вид покарання позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, суд вважає за можливе призначити даний вид основного покарання в його розмірі, що наближається до мінімального. Крім того, приймаючи до уваги грубість порушення обвинуваченим ПДР України, який на пішохідному переході збив неповнолітню дитину, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження, суд вважає за необхідне призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк два роки.

Разом з цим, зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення та особу винного, який раніше не судимий, одружений та має на утриманні дитину, працює, позитивно характеризується, є особою з інвалідністю, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого від відбування основного покарання, звільнивши його з випробуванням із іспитовим строком.

На переконання суду саме такий захід примусу зможе забезпечити досягнення мети покарання і буде відповідати загальним засадам призначення покарання, є необхідним для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним так і іншими особами.

При вирішенні заявленого законним представником потерпілого цивільного позову до ОСОБА_6 про відшкодування 15683,52 грн. матеріальної та 500000 грн. моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Судом встановлено, що внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, потерпілим понесено витрати на лікування.

З метою відшкодування заподіяної їй матеріальної та моральної шкоди законний представник неповнолітнього потерпілого, в межах даного кримінального провадження, звернулась до обвинуваченого ОСОБА_6 з цивільним позовом, в якому просила стягнути з обвинуваченого моральну та матеріальну шкоду.

Поряд з цим судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-234095191.

В Постанові від 14.12.2021 року у справі 147/66/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди не застрахована. Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31)).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з договором або Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Тобто, унаслідок заподіяння під час дорожньо-транспортної пригоди шкоди (настання страхового випадку) винуватець дорожньо-транспортної пригоди не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

У то й же час, потерпіла особа в разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страховик здійснює потерпілій фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у розмірі 10 відсотків страхової (регламентної) виплати у зв`язку з її лікуванням та/або втратою нею працездатності, розрахованої відповідно до статей 21-23 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відтак установивши, що на момент вчинення кримінального правопорушення цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», однак позивач не пред`явив вимоги до страховика про стягнення шкоди в межах страхової суми, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позову.

У постанові Верховного Суду від 15.05.2023 у справі № 352/371/21 (провадження №61-8494св22) зроблено висновок, що: «лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть».

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

У постанові ВС від 10.12.2019 у справі № 199/6524/18 суд вказує на належне коло співвідповідачів у цій категорії справ. Так, якщо позовні вимоги пред`явлено не до всіх належних відповідачів, зокрема, їх не пред`явлено до страховика, суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог, визначати розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок ДТП, та здійснювати їх розподіл між страховиком і винуватцем ДТП у межах страхових сум.

Якщо позовні вимоги не пред`явлено також і до страхової компанії, суд буде змушений відмовити у задоволенні позовних вимог та роз`яснити потерпілому та його представнику право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15.10.2025 після набрання вироком законної сили - підлягає скасуванню.

Процесуальні витрати, пов`язані з залученням експертів, суд в порядку ст. 124 КПК України, стягує з обвинуваченого.

Підстав для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, з врахуванням відсутності клопотань з цього приводу, його належну процесуальну поведінку та призначене покарання, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням протягом 2 (двох) років іспитового строку, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - не застосовувати.

У задоволенні цивільного позову законного представника потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити. Роз`яснити потерпілому та його законному представнику право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства до страховика або до страховика та обвинуваченого.

Стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави витрати на проведення Житомирським науково дослідним експертно-криміналістичним центром судових експертиз, які становлять 5794 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири) гривні 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави витрати на проведення Житомирським відділенням Київського НДІ судових експертиз експертного дослідження, які становлять 6361 (шість тисяч триста шістдесят одну) гривню 20 копійок.

Після набрання вироком законної сили арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15.10.2025 на автомобіль марки «Toyota Camry», р/н НОМЕР_2 , власником якого являється ОСОБА_6 - скасувати.

Речові докази по справі після набрання вироком законної сили:

- автомобіль марки «Toyota Camry», р/н НОМЕР_2 , який належить обвинуваченому ОСОБА_6 та зберігається за місцем його проживання: АДРЕСА_3 , - залишити власнику ОСОБА_6 ;

- медичну картку стаціонарного хворого № 1135 ОСОБА_7 з КНП «Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня», яка зберігається в матеріалах кримінального провадження – повернути до лікувального закладу;

- DVD-R диск з відеозаписом із міської камери відеоспостереження, яка встановлена на перехресті вул. Європейська - Вінницька- пл. Соборна в м. Бердичеві, який зберігається в матеріалах кримінального провадження в Бердичівській окружній прокуратурі - залишити в матеріалах справи.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Бердичівському міськрайонному суді Житомирської області.

Суддя ОСОБА_1