Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №717/1021/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року

м. Чернівці

справа № 717/1021/26

провадження № 22-ц/822/1613/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Кулянди М. І., Литвинюк І. М.

за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Владислав Олегович, на ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту ухилення батька від виконання обов`язку щодо утримання загиблого сина за життя та усунення від права на отримання одноразової державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця,

головуюча в суді першої інстанції суддя Кудиба З. І.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко В. О., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту ухилення батька від виконання обов`язку щодо утримання його загиблого сина ОСОБА_3 за життя та усунення ОСОБА_2 від права на отримання одноразової державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 серпня 1991 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Соколівською селищною радою Кіровоградського району Кіровоградської області.

За час спільного проживання у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Соколівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області, актовий запис № 8.

Позивачка зазначала, що приблизно у липні 1999 року відповідач залишив сім`ю, повернувся до села Новоселиця Кельменецького району Чернівецької області, матеріальної допомоги на утримання сина не надавав, участі у його вихованні не брав та спілкування з ним не підтримував.

Рішенням місцевого суду Кіровоградського району Кіровоградської області від 28 лютого 2002 року у справі № 2-256/2002 встановлено, що син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на утриманні позивачки, а відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на його утримання не надає. Цим рішенням з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 1/2 частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, починаючи з 25 січня 2002 року і до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З листа Кельменецького відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області та відомостей ВП-спецрозділу вбачається, що виконавче провадження № НОМЕР_3 було відкрито 12 березня 2002 року за виконавчим листом № 2-256 від 28 лютого 2002 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 . Виконавче провадження закінчено 28 вересня 2012 року на підставі пункту 6 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із закінченням передбаченого законом строку для цього виду стягнення.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2007 року у справі № 2-403/2007 встановлено, що сімейне життя сторін не склалося, сторони не проживають спільно з 1999 року, а шлюб має формальний характер. Цим рішенням шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , зареєстрований 17 серпня 1991 року Соколівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області, актовий запис № 14, розірвано; рішення набрало законної сили 15 жовтня 2007 року.

Також позивачка посилалася на те, що під час навчання сина у Соколівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області у період з 1998 по 2007 рік участь у вихованні дитини приймала лише мати, тоді як батько ОСОБА_2 участі у вихованні не брав та навчанням дитини не цікавився, що підтверджується довідкою Соколівського ліцею Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 27 лютого 2026 року № 01-42/32.

З довідки Кропивницького професійного ліцею Кіровоградської обласної ради від 04 березня 2026 року № 13 вбачається, що ОСОБА_3 навчався у професійно-технічному училищі № 8 з 01 вересня 2007 року по 01 липня 2010 року та отримав диплом за професією монтажник санітарно-технічних систем і устаткування, електрозварник ручного зварювання. У довідці зазначено, що у вихованні дитини активну участь брала мати ОСОБА_1 , спілкувалася безпосередньо з майстром та класним керівником, тоді як батько ОСОБА_2 участі у вихованні дитини в період навчання в закладі не брав.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 загинув під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що, за твердженням позивачки, підтверджується рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2023 року у справі № 390/1488/23, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 та іншими доданими до позовної заяви документами.

У подальшому, як зазначала позивачка, ОСОБА_2 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з питанням щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина.

Позивачка вважала, що відповідач ухилявся від виконання батьківського обов`язку щодо утримання сина як у добровільному, так і в примусовому порядку, а встановлення такого факту має значення для охорони її прав та інтересів, оскільки відповідно до частини другої статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» може бути підставою для відмови відповідачу у призначенні та виплаті частки одноразової грошової допомоги.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту ухилення від виконання обов`язку щодо утримання сина та усунення від права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця визнано неподаною та повернуто позивачці разом із доданими до неї документами.

Судове рішення мотивоване тим, що ухвалою судді Кельменецького районного суду Чернівецької області від 26 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

02 червня 2026 року представник позивачки подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Кельменецького районного суду Чернівецької області від 15 червня 2026 року позовну заяву повторно залишено без руху та надано позивачці строк п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачкою не усунуто недоліків, визначених попередньою ухвалою, а саме: не визначено ціну позову, не наведено обґрунтованого розрахунку спірної суми одноразової грошової допомоги та не сплачено судовий збір за майнову вимогу.

Суд першої інстанції виходив із того, що позовна вимога про усунення відповідача від права на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язана з виникненням або припиненням права на отримання грошової виплати, а тому є вимогою майнового характеру.

Оскільки станом на день постановлення ухвали недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі від 15 червня 2026 року, позивачкою не усунуті, будь-яких документів на виконання вимог судді до суду не подано, суд першої інстанції дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Бойко В. О. , просить ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2026 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про майновий характер заявленої позовної вимоги.

Зазначає, що вимога про усунення відповідача від права на отримання одноразової грошової допомоги не є вимогою про стягнення коштів, витребування майна, визнання права власності чи присудження позивачці конкретної грошової суми.

Вказує, що метою позову є встановлення юридичного факту ухилення відповідача від виконання обов`язку щодо утримання загиблого сина за життя та визначення правового статусу відповідача щодо права на одноразову грошову допомогу.

Вважає, що можливе збільшення частки інших отримувачів одноразової грошової допомоги є похідним наслідком задоволення позову, а не безпосереднім предметом спору.

Також зазначає, що статтею 176 ЦПК України не передбачено обов`язку визначати ціну позову у справах про усунення особи від права на отримання одноразової грошової допомоги.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, предметом апеляційної перевірки у цій справі є законність повернення позовної заяви саме з тих підстав, які були покладені судом першої інстанції в основу оскаржуваної ухвали.

Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна, у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, а у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Отже, обов`язок зазначити ціну позову та обґрунтований розрахунок спірної суми виникає лише у разі, якщо заявлена вимога за своїм змістом підлягає грошовій оцінці.

Визначаючи характер позовної вимоги, суд має виходити не лише з можливого майнового наслідку судового рішення, а насамперед зі змісту заявленої вимоги та способу судового захисту, який обрала особа.

У цій справі ОСОБА_1 просить встановити факт ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язку щодо утримання його загиблого сина за життя та усунути його від права на отримання одноразової державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця.

Зі змісту позовної заяви та її прохальної частини не вбачається вимога про стягнення з відповідача чи на користь позивачки конкретної грошової суми, витребування майна, визнання права власності на майно або перерозподіл уже присудженої грошової виплати.

Відповідно до частини другої статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.

З наведеного вбачається, що судове рішення у такій справі є юридичною передумовою для подальшого вирішення уповноваженим органом питання про призначення, відмову, припинення або призупинення виплати одноразової грошової допомоги.

Разом з тим таке судове рішення не є рішенням про стягнення 15 000 000 гривень або будь-якої частини цієї суми, не визначає конкретного розміру грошового зобов`язання та не замінює собою рішення уповноваженого органу про призначення чи виплату допомоги.

Те, що задоволення позову може вплинути на подальший розподіл одноразової грошової допомоги між особами, які мають право на її отримання, є похідним правовим наслідком, а не безпосереднім предметом заявленої позовної вимоги.

Тому можливий вплив судового рішення на майнові права учасників спору не є достатньою підставою для висновку про майновий характер позову.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про необхідність визначення ціни позову, наведення розрахунку спірної суми одноразової грошової допомоги та сплати судового збору як за вимогу майнового характеру є передчасним та необґрунтованим.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 584/661/24, провадження № 61-14036св25.

У зазначеній справі предметом позову також було встановлення факту ухиляння одного з батьків від виконання обов`язку щодо утримання свого загиблого сина за його життя та вирішення питання про право такого з батьків на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Верховний Суд вказав, що метою позову у справі цієї категорії є встановлення факту ухилення одного з батьків від виконання обов`язку щодо утримання загиблого військовослужбовця з метою подальшого вирішення питання про право на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому факт ухилення від виконання обов`язку щодо утримання виступає юридичним фактом, з яким закон пов`язує можливість припинення або обмеження суб`єктивного права особи на отримання соціальної виплати.

У цій же справі суди здійснювали розподіл судових витрат, виходячи не з розміру одноразової грошової допомоги 15 000 000 гривень, а з фіксованого розміру судового збору за вимогу немайнового характеру. Так, рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 червня 2025 року при частковому задоволенні позову було стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27 травня 2026 року, з позивача на користь відповідача стягнуто судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 908,40 грн.

Наведене свідчить, що у подібній категорії справ, яка вже була предметом касаційного перегляду Верховного Суду, судовий збір обчислювався як за вимоги немайнового характеру, а не як за майнову вимогу, пов`язану з ціною одноразової грошової допомоги або часткою у ній.

Колегія суддів виходить з того, що судове рішення не присуджує суму одноразової грошової допомоги, а встановлює юридичну передумову для застосування уповноваженим органом наслідків, передбачених частиною другою статті 16-4 Закону № 2011-XII.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлюється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3328 гривень, а тому 0,4 його розміру складає 1331 гривень 20 копійок.

За таких обставин невиконання позивачкою вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху у частині, яка була визначена судом помилково, не могло бути підставою для повернення позовної заяви. Ухвала Кельменецького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового повернення позовної заяви.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойко Владислав Олегович, задовольнити.

Ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2026 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту ухилення батька від виконання обов`язку щодо утримання загиблого сина за життя та усунення від права на отримання одноразової державної грошової допомоги, пов`язаної зі смертю військовослужбовця, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 11 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді: Мирослава КУЛЯНДА

Ірина ЛИТВИНЮК