Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №348/1831/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/1831/25

Провадження № 22-ц/4808/1268/26

Головуючий у 1 інстанції Третьякова І. В.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого Бойчука І. В.,

суддів: Томин О. О., Пнівчук О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 07 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Третьякової І. В. в м. Коломиї, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 03.07.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений кредитний договір № 03062-07/2024. За умовами даного договору відповідачу були надані кредитні кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які були надані позичальником. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту та приймає їх.

За умовами, передбаченими п.1.1-1.4, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається на строк 120 днів.

Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 30.10.2024.

За користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована та становить 1,50% в день. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Графіку платежів.

ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 19.11.2024 уклали договір факторингу №19112024/2, відповідно до якого первісний кредитор відступив належні йому права, а позивач набув право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі, зокрема й відповідача на суму 30583,34 грн. за договором № 03062-07/2024, з яких: 10 000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 15 750 грн - сума заборгованості за відсотками та 4 833,34 грн сума заборгованості за штрафними санкціями. Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану суму боргу.

Ухвалою суду від 25 липня 2025 року цивільну справу №348/1831/25 було передано за підсудністю до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Представник відповідача ОСОБА_2 24.11.2025 подав до суду письмові пояснення в яких вказав, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (подібні висновки містить постанова Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 20.05.2022 у справі № 336/4796/18, від 30.06.2023 в справі № 274/7221/19). На підтвердження заявлених вимог ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» не подало до суду будь яких документів про перерахування коштів на користь ОСОБА_1 за укладеним договором позики, як і не надало доказів про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 .. Матеріали справи не містять і ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» також не надало виписку з рахунку ОСОБА_1 , з яких можна було б встановити факт належності певного платіжного засобу, користування банківською карткою, банківським рахунком та наявність у ОСОБА_1 заборгованості. ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» також не надало суду відповідний касовий документ, який відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Також представник відповідача вказує на те що, ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» не надало до суду виписку з рахунка ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» для підтвердження списання кредиту з рахунку товариства та перерахування їх на рахунок ОСОБА_1 .. Натомість, ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» подало до суду розрахунок. Проте, такого розрахунку недостатньо для висновку про те, що ОСОБА_1 отримав кошти і порушив обов`язок щодо їх повернення. Цей розрахунок заборгованості односторонній документ без підпису посадової особи, яка його склала, без обґрунтування та підтвердження на основі якого первинного документа він базується. Цей документ сам по собі не є належним доказом з огляду на вимоги ч. 1 ст. 77 ЦПК України, оскільки не містить посилань на картковий чи інший банківський рахунок, на який мали б надсилатись кошти і яким мав би користуватись ОСОБА_1 .. Більше того, сума в розрахунку обраховувалась відповідно до умов договору і відповідно до денної відсоткової ставки 1.5% (зазначена у паспорті споживчого кредиту), що суперечить імперативним приписам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Це вкотре підтверджує не тільки, що сам по собі розрахунок не підтверджує заборгованість, а й те, що цей розрахунок ще й хибний.

Таким чином, ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», звертаючись до суду із цим позовом, мала надати первинні документи, які підтверджують перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів чи видачу їх, йому за договором позики, а також розміру заборгованості за ним, проте, цього не зробив, адже у матеріалах справи цього немає.

За вказаних обставин просив в задоволенні позову відмовити.

Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» Сова Ю.М. 05.12.2026 подала суду заперечення на письмові пояснення представника відповідача, в яких вказала, що перерахування коштів на платіжну карту відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим. З метою забезпечення найвищого рівня безпеки проведення платежів PCI DSS, технологія карткових рахунків побудована таким чином, що в платіжних системах міститься лише перші шість та останні чотири цифри номеру карти. Інформацію про повний номер платіжної карти мають банки-емітенти платіжних карток (з параметрами: Номер картки). Для цього необхідно надати відомості про транзакції, які містяться в інформаційній довідці/листі/квитанції наданого платіжним сервісом. За наданими параметрами Банк-емітент платіжної картки зможе повністю ідентифікувати отримувача.

Зазначила, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції , за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17 наголошено, що неістотні недоліки в оформленні первинних документів не є такими, що нівелюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції. Таким чином, первинні документи підтверджують господарські операції для ведення бухгалтерського обліку та подачі фінансової звітності та є доказом перерахування на рахунок кредитора грошових коштів та відображає рух коштів за кредитним договором. Зауважує, що розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Стверджувала, що позивачем надано підтвердження перерахування коштів, зокрема відповідна інформаційна довідка про перерахування кредитних коштів.

Окрім того, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування штрафу в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов Договору та додатків до нього. Відповідачем при підписанні Кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначеного договору, та інших положень договору. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.05.2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» подало апеляційну скаргу в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначає, що за своєю суттю наведена судом причина відмови в задоволені позову є підставою для розірвання кредитного договору. Адже, у відповідності до вимог статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В такому випадку ненадання кредитних коштів позичальнику є істотним порушенням умов вищезазначених договорів.

Також наголошує на тому, що вищезазначений договір укладений з ОСОБА_1 в судовому порядку не був розірваний.

Крім того, вказаний договір у відповідності до вимог чинного законодавства недійсним не визнаний, тобто в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

На підтвердження заявлених позивних вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано копії відповідних кредитних договорів та договорів позики, договорів факторингу із відповідними додатками та розрахунки заборгованості, які відповідач належними доказами не спростував.

Крім того, ТОВ «ФК «ЄАПБ» подано разом із позовною заявою ряд документів, зокрема інформаційну довідку щодо надання кредитних коштів та розрахунок заборгованості.

Вважає, що відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів відповідачу, суд не врахував наведені вище докази та вимоги процесуального законодавства і фактично ухилився від вирішення спору по суті.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_1 та його представник правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, ураховуючи таке.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що позивачем у суді не доведено обставин надання та перерахунку ОСОБА_1 кредитних коштів.

До такого висновку суд першої інстанції на думку колегії суддів апеляційного суду прийшов передчасно, без належного дослідження зібраних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Встановлено, що між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 03.07.2024 в електронній формі був укладений кредитний договір № 03062-07/2024.

Договір був укладений в електронній формі та підписаний відповідачем електронним підписом W0427.

За умовами цього договору відповідачу були надані кредитні кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які були надані позичальником. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту та приймає їх.

За умовами, передбаченими п.1.1-1.4, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається на строк 120 днів.

Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 30.10.2024.

За користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована та становить 1,50% в день. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Графіку платежів.

Згідно Графіка платежів за договором про надання фінансового кредиту №03062-07/2024 від 03.07.2024р. вбачається, що протягом строку кредитування кожні 15 днів ОСОБА_1 повинен був погашати відсотки в сумі 2250,00 грн. (7 платежів), а в останній платіж 30.10.2024р. повернути суму кредиту 10000,00 грн. та сплатити відсотки в сумі 2250,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №03062-07/2024 від 03.07.2024р. вбачається, що станом на 19.11.2024 залишок заборгованості становить 30 583,00 грн, з яких: 10 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 750 грн - сума заборгованості за відсотками та 4 833,34 грн сума заборгованості за штрафними санкціями.

ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 19.11.2024 уклали договір факторингу №19112024/2, відповідно до якого первісний кредитор відступив належні йому права, а позивач набув право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі, зокрема й відповідача на суму 30 583,34 грн за договором № 03062-07/2024, з яких: 10 000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 15 750 грн - сума заборгованості за відсотками та 4 833,34 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями. Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану суму боргу.

Між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» 19.11.2024 був підписаний акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №19112024/2, згідно якого Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників і став кредитором по відношенню до них стосовно заборгованостей.

Згідно Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №19112024/2, позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за заборгованістю, яка виникла за договором № 03062-07/2024 в загальній сумі 30 583,34 грн.

Факт укладення договору про надання фінансового кредиту №03062-07/2024 стороною відповідача не заперечується, однак наголошується на відсутності належних доказів виконання ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», як кредитодавцем, своїх зобов`язань по договору щодо перерахування ОСОБА_1 суми кредиту на його платіжну картку.

У матеріалах справи міститься лист-відповідь ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 23.04.2025 (а.с.18), зі змісту якого убачається, що між цим товариством та ТОВ АВАНС КРЕДИТ» укладено договір на переказ коштів від 12.01.2022. Відповідно до цього договору було прийнято платежі на користь ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» , зокрема, 03.07.2024 зараховано на карту НОМЕР_1 платіж у розмірі 10 000 грн (трансакція у системі їРау.ua – 442436698).

У заяві-анкеті відповідач ОСОБА_1 вказував, що кредит отримує для ремонту оселі/автотранспорту і зазначив номер картки отримувача НОМЕР_1 , тобто номер, на який було здійснено переказ коштів від імені ТОВ «АВАНС КРЕДИТ».

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить висновку, що у суду першої інстанції не було підстав вважати про відсутність даних про переказ коштів відповідачу та про відмову у задоволенні позову з цих підстав, оскільки такі мотиви та доводи відповідача не знайшли ствердження в суді.

Заперечуючи факт отримання коштів за кредитним договором, відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, зокрема, виписки з власного банківського рахунку, доступ до якого він має як клієнт банку – емітента платіжної картки, або довідки про відсутність у нього такого рахунку на момент укладення договору та перерахування коштів.

Апеляційний суд звертає увагу, що кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність якого регулюється Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Тому позивач позбавлений можливості подати суду такий доказ як виписка з рахунку позичальника на підтвердження отримання ним кредитних коштів, оскільки не є емітентом банківських послуг у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Саме по собі заперечення проти договору без належних доказів його недійсності чи фальсифікації не створює для суду безумовного обов`язку витребувати такі матеріали. Такий обов`язок належить відповідачу.

З огляду на таке, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про відсутність у справі доказів отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за цим договором.

Щодо розміру заборгованості, то розрахунок її не відповідає вимогам договору та нормам матеріального права, які застосовуються до вирішення цього спору по суті.

Статтею 3 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

З матеріалів справи і досліджених в суді доказів, які надано позивачем, суд доходить таких висновків.

Згідно п. 1.6. Договору кредит надається клієнту товариством у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки 5168 – 74хх - хххх – 0837 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №03062-07/2024 від 03.07.2024р. вбачається, що станом на 19.11.2024 залишок заборгованості становить 30 583,00 грн, з яких: 10 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 750 грн - сума заборгованості за відсотками та 4 833,34 грн сума заборгованості за штрафними санкціями.

Несплата відповідачем заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 10 000 грн встановлена судом апеляційної інстанції і така підлягає стягненню з нього.

Однак, визначена у розрахунку заборгованість за відсотками не відповідає умовам договору та Закону України «Про споживче кредитування», у який були внесені зміни щодо поетапного зниження процентної ставки з 2.5% до 1%, який набув чинності з 24.23.2023, тому слід зазначите таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме статтю 8 доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати одного відсотка. Прикінцеві та перехідні положення цього закону доповнено п. 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів – 2,5%; протягом наступних 120 днів – 1,5%

Тобто, денна процентна ставка має становити з 04.07.2024 до 20.08.2024 року 1,5% що становить у цьому випадку 7 050 грн, а з 21.08.2024 по день закінчення строку дії кредитного договору (120 днів) – 1%, що становить 7 300 грн, а загалом 14 350 грн. Проте, у наданому суду позивачем розрахунку заборгованості зазначено, що відповідачем сплачено по договору 2 416,66 грн, які зараховано на погашення відсотків та штрафу, тому вказану оплату слід вважати такою, що спрямована на погашення боргу за відсотками і вирахувати від загального розміру такої заборгованості.

В підсумку заборгованість відповідача за відсотками становить 11 933,34 грн (14 350 – 2 416,66), а за основною сумою боргу 10 000 грн, тому підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 21 933, 34 грн.

При цьому апеляційний суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення на користь позивача суми заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 4 833,34 грн.

Пунктом 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України передбачено, що уперіод дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з військовою агресією 24 лютого 2022 року російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався і діє по сьогоднішній день.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23) вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями є безпідставними.

Щодо строків позовної давності слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався та скасований з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 4 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.

Таким чином, впродовж строку дії воєнного стану позовна давність була продовжена від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року включно, а 30 січня 2024 року її перебіг зупинився до 3 вересня 2025 року включно.

Отже, строк звернення до суду спочатку було продовжений (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився на строк дії воєнного стану до 3 вересня 2025 року включно.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене без додержання вимог матеріального і процесуального права, тому його слід скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково і стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 03.07.2024 у загальній сумі 21 933,34 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.

Судові витрати по оплаті позивачем судового збору також слід задовольнити частково, враховуючи таке.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з поданням позову в суді першої інстанції та за перегляд справи у суді апеляційної інстанції слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково у розмірі 71,72%, тому стягненню на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір за подання позову до суду першої інстанції та оплату апеляційної скарги у сумі 5 429,20 (7 570 х 71,72 : 100) грн.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 07 травня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 03062-07/2024 від 03.07.2024 в розмірі 21 933 (двадцять одна тисяча дев`ятсот тридцять три) грн 34 коп, з яких: 10 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 11 933,34 грн – заборгованість за процентами, а також 5 429 (п`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн 20 коп. судового збору, сплаченого за подання позову та апеляційної скарги.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Постанову складено 11 серпня 2026 року.

Головуючий: І. В. Бойчук

Судді: О. О. Томин

О. В. Пнівчук