Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №932/5805/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2309/26 Справа № 932/5805/26 Суддя у 1-й інстанції - Карягіна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 17 червня 2026 року відносно нього по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП), -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 17 червня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців. Одночасно стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.

31 липня 2026 року ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови судді місцевого суду. В обґрунтування свого клопотання заявник вказує на те, що в судовому засіданні він присутнім не був, і як виявилося його представник — адвокат Юрашко О.П. також в судове засідання не з`явився, хоча в телефонному режимі повідомляв, що мав бути присутнім. Між тим, згідно інформації з ЄДРСР оскаржувану постанову надіслано судом до реєстру 17 липня 2026 року, зареєстровано 18 липня 2026 року, а забезпечено надання загального доступу 20 липня 2026 року. Тож раніше ознайомитися з текстом судового рішення він не міг і ЄДРСР, а тільки після отримання копії постанови його представником — адвокатом Опарою Г.В. 24 липня 2026 року він мав можливість ознайомитися зі змістом та мотивами, якими керувався суд під час її винесення. Отже заявник вважає, що він має право на поновлення йому пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду та просить його поновити.

Перевіривши матеріали справи та наведені в клопотанні доводи щодо поважності причин пропуску заявником строку на апеляційне оскарження рішення судді місцевого суду, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Безсторонність суду передбачає як його суб`єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об`єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України").

Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження неодноразово висловив у своїй рішенням Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа №299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).

При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.

Суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.

Як убачається з матеріалів справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , хоча і не був особисто присутнім у судовому засіданні 17 червня 2026 року під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно нього та ухвалення судового рішення, але був обізнаним про те, що дана справа розглядається у Шевченківському районному суді міста Дніпра, про що свідчить подана адвокатом Юрашко О.П., в його інтересах, заява про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.7-12) та довідка про SMS-доставку (а.с.19).

Таким чином вказані обставини свідчать про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 безумовно був обізнаний про перебіг судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, а отже мав можливість своєчасно з`явитися до суду для розгляду справи, отримати копію судового рішення та, у разі незгоди, подати апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження, який спливав – 27 червня 2026 року (субота), але не проявив зацікавленості у результатах судового розгляду справи та не скористався своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у визначений законом строк.

Натомість апеляційна скарга була сформована та подана до суду ОСОБА_1 лише 31 липня 2026 року (а.с.22-31), тобто поза межами строку апеляційного оскарження судового рішення.

Водночас згідно заяви на видачу копії постанови (а.с.19) захисником Опарою Г.В. копія оскаржуваної постанови була отримана 24 липня 2026 року.

З огляду на викладене не можна погодитися з наведеними у клопотанні ОСОБА_1 доводами щодо поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 17 червня 2026 року та апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки ОСОБА_1 маючи можливість своєчасно отримати копію постанови суду та скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом строк, не скористався наданим йому законом процесуальним правом з причин, які не можна вважати поважними.

Крім того, апеляційний суд наголошує, що ОСОБА_1 у клопотанні взагалі не наведено причин, які б унеможливлювали його своєчасно отримати копію постанови суду та скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом строк, а лише зазначено, що про результати та мотиви прийнятого рішення він дізнався тільки після того, як його представник — адвокат Опара Г.В. 24 липня 2026 року отримала повний текст постанови.

Інших причин, які унеможливили своєчасно подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у клопотанні не наведено.

Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 17 червня 2026 рокупо справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно нього є безпідставним та задоволенню не підлягає, а тому подана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 17 червня 2026 року щодо нього по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124КУпАП.

Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО