Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №179/199/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2087/26 Справа № 179/199/26 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Ямкового В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Ямкового Віктора Федоровича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

на постанову судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

У постанові суду зазначено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 796550 від 09.02.2026, 09 лютого 2026 року о 13:00 год. в с. Личкове по вул. Центральній, водій ОСОБА_1 , який причетний до ДТП, перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота) та від проходження медичного огляду на визначення стану сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.10 (є) ПДР, за що передбачена відповідальність ч.4 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування постанови суду як незаконної та необґрунтованої.

Посилається на те, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 є помилковим та упередженим, не ґрунтується на належному і повному дослідженні всіх обставин справи.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 796550 від 09.02.2026 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130 КУпАП, водночас матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би беззаперечно підтверджував факт участі ОСОБА_1 у дорожньо- транспортній пригоді, що нібито мала місце 09.02.2026 в с. Личкове Самарівського району Дніпропетровської області.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для початку перевірки стало повідомлення громадянки ОСОБА_2 , яка повідомила на лінію «102», що приблизно о 04 годині 00 хвилин невідомий автомобіль оранжевого кольору здійснив наїзд на огорожу її домоволодіння та поїхав з місця події, державний номерний знак транспортного засобу вона не бачила, особу водія встановити не змогла. Отже первинне повідомлення про подію містить лише припущення заявниці щодо можливої належності транспортного засобу ОСОБА_1 , що саме по собі не може вважатися належним доказом його причетності до дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, подія відбувалася у темну пору доби, що об`єктивно ускладнювало можливість належної ідентифікації транспортного засобу, його державного номерного знака та особи водія. За таких обставин будь-які твердження щодо причетності саме ОСОБА_1 до вказаної події мають характер припущень та не підтверджуються доказами.

Працівниками поліції не перевірено відомості, повідомлені заявницею. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 є власником або законним користувачем майна, яке, за її твердженням, було пошкоджене, не підтверджено її місце проживання за вказаною адресою та не встановлено наявність у неї статусу потерпілої особи.

Суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, не допитав заявницю та інших можливих свідків події, не перевірив джерела походження відомостей, викладених у протоколі та поклав в основу висновків виключно припущення працівників поліції.

Апелянт вказує, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би безпосередньо підтверджував факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у момент вчинення ДТП, відсутні фото чи відеоматеріали самої дорожньо-транспортної пригоди, показання очевидців, які б ідентифікували особу водія, а також інші докази, що могли б беззаперечно підтвердити причетність ОСОБА_1 до зазначеної події.

Також судом не було допитано самого ОСОБА_1 , який неодноразово був біля суду у призначенні дати судових засідань, але потрапити в судове засідання не мав можливості, оскільки є інвалідом першої групи, а саме є особою з додатковими потребами, але в суді відсутні умови для доступу в судове засідання таких осіб.

Долучений відеозапис із нагрудної камери працівника поліції не містить моменту виявлення транспортного засобу, його зупинки, факту керування ОСОБА_1 чи його участі у дорожньо-транспортній пригоді. Відеозапис розпочинається вже після подій, які покладені в основу обвинувачення та фіксує лише спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 .

Також із відеозапису не вбачається, що працівником поліції було чітко висунуто вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, роз`яснено права, обов`язки та наслідки відмови від такого огляду. Водночас відеозапис не містить чіткої та однозначної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду.

Крім того захисник зазначає, що працівниками поліції не було забезпечено дотримання права ОСОБА_1 на правничу допомогу під час оформлення адміністративних матеріалів. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи, що підтверджується Довідкою МСЕК серії 12ААВ № 566235 від 26.04.2026.

Законодавство України офіційно відносить осіб з інвалідністю до соціально вразливих категорій населення, які потребують додаткового захисту з боку держави. Право на безоплатну правничу допомогу для осіб з інвалідністю 1 групи гарантується пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Разом з тим, із відеозапису та матеріалів справи не вбачається, що працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 його право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, право на залучення адвоката за рахунок держави або право звернення до Центру з надання безоплатної правничої допомоги. За таких обставин ОСОБА_1 був позбавлений можливості отримати кваліфіковану правничу допомогу на стадії складання адміністративних матеріалів, надання пояснень та реалізації інших процесуальних прав, що є істотним порушенням його права на захист та ставить під сумнів дотримання гарантій справедливого розгляду справи.

Більше того, ОСОБА_1 не був присутній під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та Акта огляду на стан алкогольного сп`яніння. На зазначених документах відсутні його підписи про ознайомлення зі змістом документів, роз`яснення прав та наслідків відмови від огляду, а також відсутній будь який запис про його відмову від підписання таких документів. За таких обставин відомості, викладені у протоколі та акті огляду, не можуть беззаперечно свідчити про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи відсутність інших належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт участі ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді та факт керування ним транспортним засобом, усі сумніви щодо доведеності його вини повинні тлумачитися на його користь.

Також суд не врахував правові висновки щодо того, що відповідно до ч. 4 ст. 130 КУпАП, особа зобов`язана проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння лише у випадку скоєння ДТП та залишення місця, де була скоєна дорожньо-транспортна пригода, але зазначеного факту ані поліцією, ані судом встановлено не було. Більше того ОСОБА_1 не міг скоїти ДТП, оскільки в цей період перебував вдома та транспортним засобом не користувався.

Розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 відбувся не внаслідок його небажання брати участь у судовому розгляді, а внаслідок незабезпечення судом належних умов доступності для особи з інвалідністю І групи, що призвело до істотного обмеження його права на захист та є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного захисник просить постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, яке передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП – скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Враховуючи думку захисника Ямкового В.Ф., який не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, вважає можливим провести апеляційний перегляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час апеляційного розгляду захисник Ямковий В.Ф. підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Додатково зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що за встановлених судом першої інстанції обставин ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був причетний до ДТП. Не заперечував, що відносно ОСОБА_1 за тих же обставин поліцейськими були складені також адмінпротоколи за ст.ст.124, 122-4 КУпАП, але суд не встановив вину ОСОБА_1 і закрив обидва провадження за спливом строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Окремо зауважив на тому, що місцевий суд безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності саме за ч.4 ст.130 КУпАП, а не за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки доказів того, що ОСОБА_1 вживав алкогольні напої після вчинення ДТП у справі відсутні.

Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано, однак не у повному обсязі.

Як убачається з оскаржуваної постанови, місцевий суд дослідив матеріали справи та дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду докази, які перевірені та досліджені під час апеляційного розгляду.

Так, за протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №796550 від 09.02.2026, складеного стосовно ОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КУпАП (а.с.3), 09 лютого 2026 року о 13:00 год. в с. Личкове по вул. Центральній, водій ОСОБА_1 , який причетний до ДТП, перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота) та від проходження медичного огляду на визначення стану сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.10 (є) ПДР, за що передбачена відповідальність ч.4 ст.130 КУпАП.

У графі “Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності” вказано «від письмових пояснень та підписів у протоколі відмовився під відеозапис на бодікамеру № 798014».

Вказано, що посвідчення водія ОСОБА_1 не вилучалось, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався.

Протокол підписаний працівником поліції, який його складав.

З електронного рапорту убачається, що 09.02.2026 об 11.03 годин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 09.02.2026 приблизно о 04.00 годині за адресою: Самарівський район, с. Личкове, вул. Першотравнева, буд.2, автомобіль Москвич оранжевого кольору, державний номер не побачила, належить ОСОБА_3 , який мешкає в центрі села, врізався у паркан заявниці та пошкодив його. Автомобіль з місця події поїхав. Заявниця — ОСОБА_2 , вибігла на звук удару а побачила автомобіль, які від`їжджав.

Ві ході виїзду на місце події було встановлено, що 09.02.2026 близько 04.00 годин в с. Личкове, вул. Першотравнева, 2, водій ОСОБА_1 , мешканець с. Личкове, вул. Садова, 36, керуючи автомобілем Москвич-412, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керування, у разі виникнення небезпеки для руху не зупинив транспортний засіб, внаслідок чого здійснив наїзд на металеві ворота домоволодіння № 2 по вул. Першотравневій в с. Личкове. Внаслідок ДТП постраждалих немає. ОСОБА_2 завдано материних збитків. Транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень. Після вчинення ДТП водій ОСОБА_1 з місця пригоди зник та вживав алкогольні напої. Від проходження медичного огляду відмовився. За порушення п.12.1, 12.3 ПДР України було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 796548 за ст. 124 КУпАП. За порушення п. 2.10 ПДР України складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 796549 за ст. 122-4 КУпАП. За порушення п. 2.10 (є) складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 796550 за ч.4 ст.130 КУпАП. Також за порушення п. 2.4 ПДР України винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ББА №509225 за ч.1 ст. 126 КУпАП. Всі дії зафіксовано на нагрудну камеру № 798014 (а.с.5).

Згідно копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №796548 від 09.02.2026, о 04 годині 30 хвилин 09.02.2026 в с. Личкове по вул. Першотравнева, 2, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем М-412, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, у разі виникнення небезпеки для руху не зупинив транспортний засіб, внаслідок чого здійснив наїзд на металеві ворота домоволодіння № 2 по вул. Першотравневій. Внаслідок ДТП потерпілих немає, завдано матеріальні збитки, транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1, 12.3 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (а.с.6).

Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Огляд за допомогою газоаналізатора Алкотестер Драгер 6810 не проводився у зв`язку з відмовою водія (а.с.7).

Відповідно до рапорту інспектора поліції, 09.02.2026 об 11.03 годині надійшло повідомлення зі спецлінії «102» про те, що в АДРЕСА_2 , сталася ДТП, внаслідок якої завдано матеріальних збитків. Водій з місця пригоди зник.

На місці події працівниками СРПП була опитана ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_2 , яка вказала, що 09.02.2026 року близько 04.30 годин ОСОБА_5 власним автомобілем «Москвич» навмисно пошкодив металеві ворота її домоволодіння.

Проведеними заходами було встановлено, що 09.02.2026 близько 04.30 год. в с. Личкове по вул. Першотравневій, 2, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець с. Личкове вул. Садова, 36, керуючи автомобілем М-412-ИЄ н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, під час ожеледиці під час виникнення небезпеки для руху не зупинив транспортний засіб, внаслідок чого здійснив наїзд на металеві ворота домоволодіння АДРЕСА_3 . ОСОБА_4 було завдано матеріальні збитки.

Водій ОСОБА_6 з місця пригоди зник та вжитими заходами був розшуканий в с. Личкове по вул. Центральній поблизу Личківського ліцею.

В ході огляду на автомобілі М-412 н.з. НОМЕР_1 були виявлені механічні пошкодження, характерні для вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Так як у водія ОСОБА_6 були явні ознаки алкогольного сп?яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), останньому було запропоновано пройти медичний огляд для встановлення стану алкогольного сп?яніння за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6810 на місці встановлення, від якого ОСОБА_1 відмовився. Також було запропоновано пройти вищевказаний огляд в медичному закладі, від якого останній теж відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру.

Водій ОСОБА_6 під час спілкування вів себе зухвало, постійно провокував словесний конфлікт та по суті ДТП майже нічого не повідомив.

За фактом ДТП за порушення п.п.12.1, 12.3 ПДР України відносно водія ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення ААД № 796548 за ст.124 КУпАП. За порушення п.2.10 ПДР України відносно водія ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення ААД №796549 за ст.122-4 КУпАП.

Водій ОСОБА_1 , який причетний до вчинення ДТП перебував з явними алкогольного сп?яніння та від проходження медичного огляду для встановлення стану сп?яніння відмовився, тому, за порушення п.2.9(є) ПДР України було складено протокол про адміністративне правопорушення ААД №796550 за ч.4 ст.130 КУПАП.

Під час оформлення адміністративних матеріалів водій ОСОБА_1 передати своє посвідчення водія відмовився, тому, за порушення п.2.4 ПДР України було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №609225 за ч.1 ст.126 КУпАП.

Факт перебування водія ОСОБА_7 в стані алкогольного сп?яніння в момент вчинення ДТП довести не надалось можливим із-за відсутності свідків.

Від письмових пояснень та підписів в адміністративних матеріалах ОСОБА_7 відмовився в грубій формі. Про дату та час розгляду адміністративних матеріалів повідомлений під відеозапис.

Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 під?їхали ще двоє невідомих молодих людей, які постійно втручалися в розмову та вели себе зухвало. Тому, з метою уникнення подальшого конфлікту, водієві ОСОБА_1 було повідомлено номера адміністративних матеріалів, статті, за якими складатимуться адміністративні матеріали та дати і час їх розгляду, але, фактично, матеріали складались не на місці його виявлення, а на місці вчинення ДТП. Всі дії зафіксовано на нагрудну бодікамеру (а.с.8-9).

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис, який міститься на одному DVD-диску, долученому до матеріалів справи (а.с.10), на якому наявні три відеофайли під назвами: «Колісник ст. 130 Зигарь (2)», «Колісник ст. 130 Зигарь (3)», «Колісник ст. 130 Зигарь».

На відеофайлі «Колісник ст. 130 Зигарь (2)» наявний відеозапис з нагрудної камери № 798014 за 09.02.2026 тривалістю 13:30:21-14:03:24, на якому зафіксовано, що водій, як потім буде встановлено — ОСОБА_1 , сидить за кермом свого автомобіля, що припаркований на узбіччі проїжджої частини, та висловлюється за допомогою нецензурної лайки.

Працівник поліції: «Покажіть мені «Дію» і страховку».

ОСОБА_1 , нецензурно лається та надає поліцейському документи.

Працівник поліції: «Надійшло звернення, ми повинні запропонувати Вам пройти медичний огляд на визначення стану сп`яніння за допомогою алкотестеру Драгер. Як Ви на це дивитися?»

ОСОБА_1 , продовжуючи нецензурно лаятися: «Я стояв».

Працівник поліції: «Ви здійснили ДТП і після того вживали алкоголь».

ОСОБА_1 : «Що за бред... (нецензурно)».

Далі на відеозапису видно, що водій ОСОБА_1 телефонує комусь.

Працівник поліції о 13:03:14 годині: «Поки ви телефонуєте адвокату, я Вам роз`ясню, що Ви повинні пройти медичний огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на мою вимогу, оскільки Ви підозрюєтесь у вчиненні ДТП».

ОСОБА_1 висловлюється нецензурною лайкою в адресу адвоката, який не відповідає на дзвінок та звертаючись до працівника поліції: «Що ти ще від мене хочеш?»

Працівник поліції: «Щодо Вас є звернення, що Ви вчинили ДТП, пошкодили паркан і на підставі цього я пропоную Вам пройти медичний огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння (13:04:02 години)».

ОСОБА_1 о 13:04:03 годин: «Напиши, що я його пройшов — як огурчик!»

Працівник поліції: «Ні. Тут або пройшов, або не пройшов. Лише два варіанти. Ви можете пройти огляду, або відмовитись від нього (13:04:28 годин)».

ОСОБА_1 : «Це що, по слідах видно, що це я був?»

Працівник поліції о 13:04:38 годин: «Слід протектора сходиться».

ОСОБА_1 : «Після мене ще хтось проїжджав?»

Працівник поліції: «Ні».

ОСОБА_1 : «Дивись на малого резину».

На відео видно, що поряд з автомобілем ОСОБА_1 стоїть ще один автомобіль та перебувають двоє молодих чоловіків, один з яких, як убачається із розмові між ними, син водія ОСОБА_1 .

Працівник поліції: «У малого є бампер і крило цілі».

ОСОБА_1 , виражається нецензурною лайкою: «У нього резина така ж сама. Хто каже таке, що це був я? Давай малому Драгер!»

Працівник поліції: «Люди на Вас вказали».

ОСОБА_1 : «Люди... (нецензурно) Ти ж мене знаєш...(нецензурно)! Уважаємий, ідіть на ... (нецензурно)»

Працівник поліції: «Поводьте себе достойно!»

ОСОБА_1 о 13:06:16 годин: «Я тебе по-людські прошу! Що ти докажеш? Ні чого не докажеш!».

Працівник поліції: «Моє діло Вам запропонувати пройти медичний огляд на визначення стану сп`яніння і все зафіксувати».

ОСОБА_1 : «Ти зафіксував? Всего хорошего! Я начинаю замерзати! Чого ця... (нецензурно) не заводиться (до автомобіля)?»

Працівник поліції : « ОСОБА_8 , 26 лютого 2026 ми Вас чекаємо у суді з приводу пошкодження автомобіля внаслідок ДТП...Роз`яснюю Вам, що по факту ДТП, зникнення з місця ДТП та відмови від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння щодо Вас буде складено протоколи про адміністративні правопорушення. Вам це зрозуміло?»

ОСОБА_1 о 13:08:00 годин: «А я не відмовлявся!».

Працівник поліції о 13:08:04 годині: «Тоді давайте будемо проходити медичний огляд. Як скажете».

ОСОБА_1 : «Тільки по подібній резині — син!»

Працівник поліції: «Так у нього бампер цілий».

ОСОБА_1 : «Але резина така сама!»

Працівник поліції: «А бампер цілий».

ОСОБА_1 : «Так може я врізався біля двору?»

Працівник поліції: «Може».

ОСОБА_1 : «Шановний! Ти знаєш, що таке ОСОБА_9 ? Ти знаєш, що він може посовітувать?»

Працівник поліції: «Не що таке», а хто такий!»

ОСОБА_1 : «Це тобі — хто такий! А мені — що таке! ОСОБА_10 я можу сказать! Набрать?»

Працівник поліції: «Як хочете».

ОСОБА_1 : «Ти від мене ще щось хочеш?»

Працівник поліції: «Я вам все розказав. Ви ж нічого не хочете».

ОСОБА_1 : «Шановний! Я хто вас викликав? Тобі нічого робити?»

Працівник поліції: «Власний паркану викликав. Як заведете машину, нехай хтось інший сяде за кермо (13:13:08 годин). Щоб не було інших неприємних моментів».

На відеофайлі «Колісник ст. 130 Зигарь (3)» зафіксовано відеозапис з нагрудної камери поліцейського № 798014 за 09.02.2026 тривалістю 12:54:26-12:58:02 години.

Працівник поліції підходить до автомобіля, що зупинений на узбіччі дороги. За кермом перебуває ОСОБА_1 , поряд нікого немає.

Працівник поліції привітався, представився: «У Вас все в порядку?»

ОСОБА_1 : «Як понять?»

Працівник поліції о 12:54:45 годині: «Як хочете, так і розумійте. Нам надійшла інформація про те, що Ви на вулиці Першотравневій пошкодили паркан»

ОСОБА_1 : «Ви оформили інформацію?»

Працівник поліції: «Вона оформлена через службу «102»».

ОСОБА_1 : «Ви бачите пошкодження на автомобілі?»

Працівник поліції: «Бачу пошкодження бампера і передній лівий габарит розбитий».

ОСОБА_1 : «Там є осколки?»

Працівник поліції: «Поїдемо подивимось разом».

Далі видно, що працівник поліції фотографує пошкодження транспортного засобу, за кермом якого перебуває ОСОБА_1 .

Працівник поліції: «Сліди від протектора колеса точно такі саму, як на Вашому автомобілі. Що Ви можете пояснити з цього приводу?»

ОСОБА_1 : «А що, вони єдині у світі? (нецензурна лайка)».

Працівник поліції: «Кажуть люди, що це Ваш автомобіль...»

ОСОБА_1 , нецензурно лаючись: «Тоді занімайтеся своїм ділом! Я вам не потрібен?»

Працівник поліції: « ОСОБА_11 будь ласка технічний паспорта та автомобіль».

ОСОБА_1 нецензурно лається та сміється.

Працівник поліції: «Зрозуміло».

Далі водій ОСОБА_1 надав поліцейського технічний паспорт на автомобіль та вказав, що у нього ще є страховка.

Працівник поліції: «Письмові пояснення будете давати?».

На переконання апеляційного суду досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з явними ознаками сп`яніння та відмовився від проходження запропонованого працівниками поліції огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі.

Фактичні обставини, зафіксовані на зазначених відеофайлах, зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення, рапорті працівника поліції, у своїй сукупності, спростовують твердження захисника про недоведеність факту керування ОСОБА_1 автомобілем та його участі у дорожньо-транспортній пригоді.

Як убачається з відеозапису з нагрудних камер поліцейського, автомобіль, за кермом якого перебуває ОСОБА_1 стоїть на узбіччі проїжджої частини, поряд перебуває працівник поліції. Останній повідомив водію ОСОБА_1 про те, що відділу поліції надійшло повідомлення про те, що саме ОСОБА_1 вчинив ДТП, в результаті якого пошкодив паркан заявниці та з місця події зник. При цьому водій ОСОБА_1 жодного разу за весь час спілкування з працівником поліції не заперечив факт керування транспортним засобом, зупинку його інспектором поліції, вчинення ДТП та залишення місця ДТП, а наголошував лише на тому, що у поліцейських немає доказів вчинення ним адміністративних правопорушень.

Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, причин такої зупинки транспортного засобу, встановлення порушень ПДР чи моменту вчинення водієм ДТП, що може бути встановлено за допомогою інших доказів. Тому апеляційні доводи про відсутність фіксування на відео факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , факту зупинки його працівниками поліції, а тим паче моменту вчинення особою ДТП та процедуру виявлення водія, що скоїв дорожньо-транспортну пригоду, суд апеляційної інстанції не вважає слушними.

Доводи апелянта щодо відсутності доказів участі ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди; відсутності перевірки працівниками поліції повідомлення громадянки ОСОБА_2 про обставини вчинення ДТП та відсутності доказів права власності ОСОБА_2 на домоволодіння і пошкоджений в результаті ДТП паркан, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у даному провадженні факт вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди та залишення ним місця пригоди не є предметом розгляду.

Водночас як убачається з інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постановою судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 796548 від 09.02.2026 за фактом того, що “09.02.2026 о 04.30 год. В с.Личкове по вул. Першотравневій,2 водій ОСОБА_1 , керуючи а/м М-412 д.р.н. НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, не зупинив транспортний засіб, внаслідок чого здійснив наїзд на металеві ворота домоволодіння №2 по вул. Першотравневій” було закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Також у постанові судді Магдалинівського районного суду від 12 червня 2026 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №796549 від 09.02.2026 з фабулою того, що ““09.02.2026 о 04.30 год. В с.Личкове по вул. Першотравневій,2 водій ОСОБА_1 , керуючи а/м М-412 д.р.н. НОМЕР_1 , будучи причетним до скоєння ДТП, залишив її місце, чим порушив п.2.10 ПДР” зазначено, що є підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, однак провадження по справі закрито у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Отже, проаналізувавши наявні у справі докази та вищенаведені обставини, апеляційний суд констатує наступне.

У цьому провадженні органом поліції водію ОСОБА_1 інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КУпАП.

Так, за ч.4 ст. 130 КУпАП настає адміністративна відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду,

Враховуючи встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, які знайшли своє повне підтвердження під час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд вважає, що дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 796550 від 09.02.2026 слід перекваліфікувати з ч.4 ст. 130 КУпАП на ч.1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На переконання апеляційного суду, наявні в матеріалах справи докази, які були предметом дослідження у суді першої інстанції та перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння при обставинах встановлених постановою судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2026 року, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що відеозапис долучений до матеріалів справи не містить повного запису з нагрудних камер працівників поліції щодо події, на переконання апеляційного суду, хоча і є слушними, проте такий недолік не можна вважати істотним, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення підтверджуються всією сукупністю доказів, досліджених судом під час розгляду даної справи.

Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.2.9 «а», п.2.5 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Аналізуючи твердження апелянта про те, що із відеозапису не вбачається, що працівник поліції чітко висунув вимогу водію ОСОБА_1 про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, роз`яснив йому права та обов`язки та наслідки відмови від такого огляду, а також про те, що відеозапис не містить чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, апеляційний суд уважає їх такими, що не відповідають дійсності.

Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського підтверджено, що останній неодноразово пропонував водію ОСОБА_1 пройти медичний огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння (13:02:28, 13:04:02, 15:04:28 годин). Також інспектор поліції роз`яснив водію ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження медичного огляду — складання протоколу про адміністративне правопорушення і направлення його для розгляду у суд (13:03:14).

В свою чергу водій ОСОБА_1 прямої відповіді на вимогу пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння не надавав, зазначаючи про те, що така вимога «це бред собачий» та інші подібні вислови нецензурною лексикою, що правомірно було розцінено працівником поліції як пасивна відмова водія від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не міг вчинити інкриміноване йому правопорушення, оскільки у вказаний період перебував вдома та транспортним засобом не користувався — не підтверджено жодним належним та допустимим доказом у справі.

Щодо доводів апелянта про порушення працівниками патрульної поліції вимог закону у зв`язку із не роз`ясненням особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає, що даний факт не спростовує наявності в його складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того, як убачатися з відеозапису, о 13:03:07 годині ОСОБА_1 телефонував своєму адвокату, однак той не відповів на дзвінок. Крім того, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, були відновлені шляхом, зокрема і подання апеляційної скарги та надання їй можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді. Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що права, що перелічені в ст.268 КУпАП, передбачають їх використання під час розгляд справи, зокрема користуватися юридичною допомогою адвоката, оскаржити постанову по справі.

За таких обставин, відсутність даних про роз`яснення особі її прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, котрий за своєю природою та змістом не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов`язків особи, не тягне за собою безумовне закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

До такого ж висновку дійшов суд апеляційної інстанції і щодо доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи, а тому працівники поліції повинні були повідомити Центр з надання безоплатної правової допомоги та забезпечити участь захисника за рахунок держави. Апеляційний суд зауважує, що законодавцем не встановлено жодної вимоги до працівників поліції про обов`язкове повідомлення Центру з надання безоплатної правової допомоги та забезпечення обов`язкову присутність захисника за рахунок держави під час спілкування з водієм, який має інвалідність та під час складання щодо такої особи протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП. До того ж жодних вимог про необхідність призначення йому захисника водій ОСОБА_1 до працівників поліції не висував.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ані ОСОБА_1 , ані його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також стороною захисту не надано відомостей про, що останні зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб.

Щодо стосується доводів сторони захисту про те, що суд першої інстанції порушив право ОСОБА_1 на захист, розглянувши справу без його участі, при цьому особа, яка притягається до адміністративні відповідальності перебував біля приміщення суду та через наявні фізичні вади та інвалідність не зміг потрапити в зали судових засідань, апеляційний суд зазначає наступне.

В додатках до апеляційної скарги стороною захисту надано копії фотографій, на яких зображений ОСОБА_1 поруч із якимось приміщенням (а.с.67-69). В той же час наявними фотокопіями не підтверджується, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, перебував саме біля приміщення суду першої інстанції у день та час слухання справи, про повідомлення головуючого суддю про зазначений факт та про відмову у допомозі ОСОБА_1 бути присутнім під час розгляду його справи судом.

Крім того, як убачається з оскаржуваної постанови, у судовому засіданні інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 представляв захисник Ямковий В.Ф.

При цьому ОСОБА_1 двічі був належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, натомість у судове засідання не з`явився, що вказує на його небажання приймати участь у розгляді даної справи та бути почутим апеляційним судом щодо його версії подій.

Таким чином апеляційні твердження захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про допущені судом першої інстанції порушення права останнього на захист, є безпідставними.

В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які зводяться до хибного власного тлумачення захисником фактичних обставин адміністративного правопорушення, без їх належного співвідношення до факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, що ставиться йому у провину, а тому ці доводи не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду за всіма ключовими доводам сторони захисту, на які апелянт акцентувала увагу в апеляційній скарзі, викладені вище.

Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП, суд апеляційної інстанції враховує обставини справи про адміністративне правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , який раніше притягувався до адміністративної відповідальності, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне стягнення, відповідно до санкції статті, у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної захисника Ямкового В.Ф. слід задовольнити частково, постанову судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 — змінити в частині правової кваліфікації його дій та накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Ямкового Віктора Федоровича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Постанову судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 - змінити в частині правової кваліфікації та накладення адміністративного стягнення.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.4 ст.130 КУпАП на ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО