Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №212/10240/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2168/26 Справа № 212/10240/26 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Покровського районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 08 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 665,60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови судді, 17 червня 2026 року об 11:58 годині за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Карнавальна, 90, ОСОБА_1 керував автомобілем “Skoda Fabia”, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Адміністративне правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КупАП.

На вказане рішення особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, або ж направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вважає, що висновки суду про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, не грунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи та не відповідають фактичним обставинам справи. Наполягає на тому, що на відеозаписі відсутній момент руху автомобіля саме під його керування, а оскаржувана постанова судді не містить відомостей щодо обставин дослідження судом відеозапису та чи дійсно відеозапис досліджено безпосередньо судом. ОСОБА_2 усвідомлював, що не має право керувати транспортним засобом, а тому не мав наміру здійснювати повноцінну поїздку, єдиною його метою було перемістити автомобіль на відстань приблизно 50 метрів до найближчої автозаправочної станції. Матеріалами справи не підтверджено належне встановлення ознак наркотичного сп?яніння та працівники поліції не повідомили причину для зупинку у порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про націорнальну поліцію», повідомляючи різні причини для зупики у ході спілкування, що свідчить про їх неповслідовність та викликає обгрунтовані сумніви щодо об?єктивності встановлення обставин справи та правильної подальшої кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Крім того, судом порушено його прав на захист та не повідомлено про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно до п. 2. 5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Так, факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України, а відтак вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджений відповідними даними, що містить протокол, направлення на огляд, відеозапис правопорушення, рапорт з яких вбачається, що дійсно останньому було запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, проте він відмовився.

Згідно з витягом з адмінпрактики, ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2025 року.

Таким чином, в діях ОСОБА_2 безумовно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, вчинена повторно протягом року.

Доводи ОСОБА_2 з приводу того, що він не керував транспортним засобом, спростовуються відеозаписом з бодікамер, з яких вбачається що він знаходився за кермом автомобіля та керував ним.

Відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність дій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Він отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Також, як вбачається з відеозапису, поліцейськими в повному обсязі виконано вимоги ст. 266 КУпАП.

Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі наркотичного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ якої проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного сп`яніння або психотропної речовини є обов`язковим в закладах охорони здоров`я.

Тобто, поліцейський не проводить огляду на стан таких різновидів сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 10 липня 2025 року у справі № 11-97сап25 та у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №11-21сап21.

Як вбачається з відеозапису з бодікамер, інспектором поліції було роз`яснено ОСОБА_2 , що в нього є ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим, йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння відповідно до чинного законодавства, оскільки робітники поліції не мають медичної освіти для встановлення чіткого висновку про знаходження особи, в стані наркотичного чи іншого сп`яніння.

Крім того, ознаки наркотичного сп`яніння виявлені у ОСОБА_2 зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення в графі місце скоєння, суть адміністративного правопорушення та опис установлених обставин, тому доводи апеляційної скарги про неналежне встановлення ознак наркотичного сп`яніння, наведених робітниками поліції, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. При цьому, висловлення підозри щодо знаходження водія у стані наркотичного сп`яніння з перерахуванням таких ознак положення Інструкції № 1452/735 відносить виключно до компетенції працівника поліції. Наявність чи відсутність обґрунтованості висловленої поліцейськими підозри спростовуються водієм виключно у встановлений законом спосіб.

Натомість, ОСОБА_2 висловив відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння та покинув місце зупинки транспортного засобу, що підтверджено відеозаписом.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу поліцейськими, як і законність дій поліцейських при цьому, не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння та законністю його результатів.

Досліджені матеріали справи та відеозапис, є інформативним і не вказують на упередженість чи суб`єктивне ставлення працівників поліції, ними були роз`яснені права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що судом не встановлено недотримання працівниками поліції вимог КУпАП при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, суддя, оцінивши кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, визнав їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність достатньою для того, щоб дійти висновку щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 ПДР України повторно протягом року.

Доводи ОСОБА_2 про те, що оскаржувана постанова судді не містить відомостей щодо обставин дослідження судом відеозапису та чи дійсно відеозапис досліджено безпосередньо судом по суті зводяться до незгоди апелянта з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції. Водночас ця оцінка ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону, й автором апеляції протилежного не доведено.

Невизнання ОСОБА_2 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами.

Сукупність доказів є достатніми, щоб дійти висновку щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 ПДР України.

Обговорюючи доводи апелянта про те що ОСОБА_2 не був повідомлений про час та місце розгляду справи, апеляційний суд вважає їх слушними.

Разом з тим, апеляційним судом були виправлені допущені судом першої інстанції порушення, у повній мірі забезпечено право ОСОБА_2 на доступ до правосуддя. Йому була надана можливість взяти участь у судовому засіданні, надати пояснення, заявити будь-які клопотання та скористатись всім обсягом прав передбачених ст. 268 КУпАП.

Оскільки всі наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Постанова суду є законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову судді Покровського районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 08 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя