Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №716/690/26 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/690/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2026 м.Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Шевчук Р.М.,

при секретарі судового засідання Єлащуку Р.Г.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Данищук Василь Вячеславович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , інтереси якого представляє законний представник ОСОБА_6 , про поділ у натурі нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, звернулася до Заставнівського районного суду Чернівецької області з позовом про поділ у натурі нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності.

В позовній заяві посилається на те, що згідно договору купівлі-продажу серії НАТ за № 315798, від 23.02.2016 року вона прийняла у власність від ОСОБА_7 належні йому на праві приватної власності 14/100 частки нежитлового приміщення токарної майстерні.

Вказувала, що зазначені частки 14/100 належали ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , отже позивачці на праві спільної часткової приватної власності належить нежитлове приміщення - токарна майстерня, площею 123,30 кв.м., в нежитловій будівлі гаражі літ.«Б», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначала, що інші частини у розмірі 4/100 частки має ОСОБА_4 , 8/100 частки ОСОБА_5 , 4/100 частки, ОСОБА_3 та 28/100 частки - ОСОБА_2 .

Решту нерухомого майна належить ОСОБА_6 , який вже виділив в натурі свою частку нерухомого майна, що знаходилась у спільній частковій власності та зареєстрував за собою право власності на дане нерухоме майно, інші співвласники, окрім Відповідача 1, також мають намір виділити в натурі свою частку із спільного майна.

Оскільки позивач являється власником певного нежитлового приміщення, що входить до складу нежитлової будівлі гаражу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тому остання на сьогоднішній день, бажає виділити її в натурі.

Вказує що для цього, 26.02.2026 року вона звернулася із адвокатським запитом до СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр», у якому просила провести будівельно-технічну експертизу нежитлового приміщення - токарної майстерні та встановити, чи можливо виділити в натурі 14/100 частки із майна, що є у спільній частковій власності ОСОБА_1 на нежиле приміщення –токарну майстерню, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

17.03.2026 року було отримано висновок експерта № 21, та за

результатами проведення будівельно-технічної експертизи було встановлено, що виділ частки, яка складає 14/100, що належить їй на праві спільної часткової власності на нежиле приміщення токарної майстерні площею 123,30 кв.м., в нежитловій будівлі гаражу літ. «Б», яка розташована в АДРЕСА_1 , є окремим приміщенням, яке відокремлене від інших приміщень, має окремий вихід на земельну ділянку та окрему систему життєзабезпечення, тому виділ із спільного майна технічно можливий.

Відповідач ОСОБА_2 являється єдиним співласником який відмовляється звернутися разом з позивачем до нотаріуса задля оформлення необхідних документів, а тому позивачка змушена звернутися до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 04.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в цивільній справі прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 08.07.2026 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник адвокат Данищук В.В. в судове засідання не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримали.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, ними було подано в судове засідання заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнали у повному обсязі.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, з огляду на положення ст.247 ч.2 ЦПК України.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідачі звернулися до суду із заявами, в яких зазначили про визнання позовних вимог, суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв`язку з чим є підстави для ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши заяви сторін, дійшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серії НАТ за № 315798, від 23.02.2016 року прийняла у власність від ОСОБА_7 належні йому на праві приватної власності 14/100 частки нежитлового приміщення токарної майстерні, площею 123,30 кв.м., в нежитловій будівлі гаражі літ.«Б», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 53851594, право власності на 14/100 частки нежитлового приміщення токарної майстерні, площею 123,30 кв.м., в нежитловій будівлі гаражі літ. «Б», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 23.02.2016 року було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 04.01.2006 року, відповідач - ОСОБА_2 , є власником нежитлового приміщення прохідна та автобокса № 1-4 за адресою: АДРЕСА_1 , приватна спільна часткова частка - 28/100.

З висновка судового експерта СП «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр», ОСОБА_8 за №21 вбачається, що за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи встановлено, що частка, яка складає 14/100, що належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності на нежиле приміщення токарної майстерні площею 123,30 кв.м., в нежитловій будівлі гаражу літ. «Б», яка розташована в АДРЕСА_1 , є окремим приміщенням, яке відокремлене від інших приміщень, має окремий вихід на земельну ділянку та окрему систему життєзабезпечення, тому виділ із спільного майна технічно можливий.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці у праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної власності такого співвласника припиняється, а тому при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, має бути виділено окреме приміщення, яке повинно бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України

Тобто, виділ частки нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо співвласнику виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру частки такого співвласника у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Визначальним для виділу частки нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є розмір частки співвласника та технічна можливість виділу частки.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 4 вказаної статті при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 13.07.2023 у справі № 583/2924/20 зазначено, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності є можливим, зокрема, в разі, коли є технічна можливість такого виділу.

У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1443цс16 сформульовано висновок про те, що визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.09.2019 у справі № 286/3653/18 та від 10.04.2023 у справі № 520/8307/15-ц.

Оцінивши зібрані у справі докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 належить 14/100 частка у праві спільної часткової власності на нежитлове приміщення – токарної майстерні, загальною площею 123,30 кв. м, що знаходиться у нежитловій будівлі гаража літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, який суд визнав належним, допустимим та достовірним доказом у справі, виділ у натурі належної позивачці частки є технічно можливим. При цьому експертизою встановлено, що технічно можливим є також виділення в натурі інших часток спільного майна, а запропонований варіант виділу не призводить до порушення прав та законних інтересів інших співвласників.

Судом також встановлено, що нежитлове приміщення, яке відповідає частці позивачки, є ізольованим, має окремий вихід на земельну ділянку, а також окрему систему життєзабезпечення, що забезпечує можливість його самостійного використання як окремого об`єкта нерухомого майна.

Оскільки у ході судового розгляду встановлено технічну можливість виділу належної позивачці частки у натурі, а також відсутність порушення прав, свобод чи законних інтересів інших співвласників, суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для виділення ОСОБА_1 у натурі належної їй 14/100 частки зі спільної часткової власності шляхом визнання за нею права власності на окремий об`єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення токарної майстерні загальною площею 123,30 кв. м, розташоване у нежитловій будівлі гаража літ. «Б» за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням права спільної часткової власності на зазначене майно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є доведеними, ґрунтуються на вимогах закону, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

На підставі вище зазначеного та керуючись ст. 319, 355,356, 358, 364 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Виділити в натурі 14/100 частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності та визнати право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на нежитлове приміщення, токарну майстерню, загальною площею 123,30 кв.м., в нежитловій будівлі гаражі літ. «Б».

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою:

АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Шевчук Р.М.