Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №345/3451/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3451/26

Провадження № 2/345/2555/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.2026 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Сухарник І.І.

з участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина до трьох років, -

встановив:

Позивачка звернулась в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що вона та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину — доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час сторони мешкають роздільно, позивачка звернулася до суду з заявою про розірвання шлюбу. Дитина проживає з позивачкою. Позивачка не має можливості працювати внаслідок догляду за їх малолітньою дитиною. Відповідач добровільно достатніх коштів на утримання позивачки, як дружини, не надає. Він знаходиться у працездатному віці, а тому має можливість утримувати дружину до досягнення дитиною трьох років. Відповідач має стабільний дохід, інших дітей та утриманців у нього немає. Позивачка не має можливості працювати, оскільки доглядає дитину та займається її вихованням. Інших джерел доходу, крім соціальних виплат по догляду за дитиною, позивачка не має. Тому позивачка просить суд стягувати з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі 3000,00 грн щомісячно на своє утримання як дружини, з якою проживає дитина до трьох років.

Ухвалою суду від 12.06.2026 провадження у справі відкрито за правилами глави 10 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с.18-19).

В судове засідання позивачка не з`явилася, однак її представник подав суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивачки, позовні вимоги підтримує повністю (а.с.24).

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву про визнання позову повністю. Просить суд зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки сума 4500,00 грн є неспівмірною зі складністю справи. Просить вирішити справу у його відсутності (а.с.25).

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебувають в шлюбі з 08 червня 2024 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 08.06.2024 року, яке видане Калуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.9).

Від спільного проживання в шлюбі в сторін народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , яке видане 27 серпня 2024 року Калуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.10).

Донька ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7, 11).

Судом встановлено, що відповідач на даний час зареєстрований за іншою адресою (а.с.17).

Згідно із ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законом або договором.

Згідно з ч.1, ч.4 ст.75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно статті 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Суд звертає увагу, що у Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. При цьому, суд при прийнятті рішення враховує прожитковий мінімум та кошти, що необхідні на життєві потреби особи.

Слід зазначити, що аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Суд при прийнятті рішення в кожному конкретному випадку має виходити із матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших утриманців; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів доходу, інші обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти на утримання дружини у твердій грошовій сумі 3000,00 грн щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Згідно ч. 1 ст. 79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць. Згідно ч.2 ст. 430 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 гривень.

Щодо понесених витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно ст.133 ЦПК, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України - інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та адвокатом Жовніром М.Й. було укладено договір про надання правової допомоги від 09.06.2026, в якому зазначено вартість роботи – 4500,00 грн (а.с.13). На підставі договору видано ордер (а.с.14). Оплата адвокату суми 4500,00 грн підтверджується квитанцією (а.с.15).

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 4500,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2500,00 грн. На переконання суду, в даному випадку такий розмір витрат на правничу допомогу є достатнім, пропорційним і справедливим.

Оскільки позов задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 280-283 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , жительки АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дружини у твердій грошовій сумі 3000,00 грн щомісячно, починаючи з 09.06.2026 року і до досягнення донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за надання правничої допомоги в сумі 2500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 гривень судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуючий