Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №345/3439/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3439/26

Провадження № 2/345/2545/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

11.08.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Сухарник І.І.

за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей, -

встановив:

Представник позивачки звернувся в суд з даним позовом, мотивуючи його наступним. 08.10.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Відповідач) було зареєстровано шлюб. Від шлюбу у них народилися двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 26.03.2020 рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, вирішено дітей залишити при матері. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.04.2020 було постановлено стягувати із відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі по 1200,00 грн, щомісячно та сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі по 1500,00 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення ними повноліття. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.03.2022 змінено розмір аліментів і стягнуто з Відповідача аліменти на користь дітей: сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі по 2000,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на кожну дитину, шляхом їх виплати в інтересах дітей на ім`я стягувача ОСОБА_1 , до досягнення дітьми повноліття.

На даний час розмір стягуваних з відповідача аліментів по 2000 грн на дитину не є достатнім для їх утримання і не покриває матеріальних витрат на дітей, із урахуванням і обов`язку Позивачки надавати дітям утримання. Діти подорослішали, потребують на себе більших витрат. Середньомісячні витрати на двох дітей, за підрахунками позивачки, становлять: 1. Харчування - 8000 грн; 2. Одяг та взуття - 4000 грн; 3. Шкільне приладдя, навчальні матеріали 1000 грн; 4. Шкільне харчування - 2100 грн; 5. Проїзд до та зі школи - 2500 грн; 6. Гуртки, спортивні секції - 1200 грн; 7. Медичні потреби - 3000 грн; 8. Мобільний зв`язок, інтернет - 1000 грн; 9. Частка витрат на комунальні послуги - 1000 грн; 10. Дозвілля, розваги дітей - 2000 грн; 11. Кишенькові витрати - 2000 грн. Загальна сума щомісячних витрат на двох дітей в середньому становить 27800 грн.

Позивачці відомо, що Відповідач має постійне місце роботи за межами України. У нього є достатньо коштів для надання їх дітям більшого утримання, аніж 2000 грн на дитину. Інших утриманців у Відповідача немає.

Тому представник позивачки просить збільшити визначений рішенням суду розмір аліментів та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 7000,00 грн на дитину щомісячно.

Ухвалою суду від 12.06.2026 провадження у справі відкрито за правилами глави 10 ЦПК України, тобто у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с.27-28).

У судове засідання позивачка не з`явилася, однак представник позивачки подав суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивачки, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує. Також просить суд вирішити питання про повернення позивачці витрат на правову допомогу (а.с.37).

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся про час та місце розгляду справи у визначеному чинним законодавством порядку, в тому числі шляхом розміщення оголошення про час та місце розгляду справи на офіційному сайті судової влади. Відповідач відзиву на позов у встановлені судом строки не подав, причини неявки суду не повідомив, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Тому суд за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280, 281 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як встановлено у судовому засіданні, 08.10.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Відповідач) було зареєстровано шлюб.

Від шлюбу у них народилися двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6, 7).

26.03.2020 рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, вирішено дітей залишити при матері. (а.с.9-10).

Факт проживання дітей разом з матір`ю підтверджується також актом обстеження матеріально-побутових умов від 29.05.2026 (а.с.8).

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.04.2020 було постановлено стягувати із відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі по 1200,00 грн, щомісячно та сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі по 1500,00 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення ними повноліття.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.03.2022 змінено розмір аліментів і стягнуто з Відповідача аліменти на користь дітей: сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі по 2000,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на кожну дитину, шляхом їх виплати в інтересах дітей на ім`я стягувача ОСОБА_1 , до досягнення дітьми повноліття. Також в даному рішенні зазначено, що відповідач з дитинства є особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання, хвороба з роками загострюється. (а.с.11-12).

Відповідач заборгованості по аліментах не має (а.с.13).

У характеристиках на дітей, наданих Копанківською гімназією, вказано, що мама бере активну участь у житті дітей, відповідально ставиться до виконання батьківських обов`язків, сприяє створенню належних умов для навчання та розвитку. Син ОСОБА_3 навчається у 8-му класі Копанківської гімназії. Олег бере участь у різноманітних конкурсах та змаганнях, зокрема у турнірі з шахів, присвяченому пам`яті Герою України Олекси Гірника, конкурсі малюнків «Архітектура рідного краю». Дочка ОСОБА_4 навчається у 5-му класі Копанківської гімназії. Також бере активну участь у громадському житті гімназії та класу. Дитина займається у гімназійному гуртку «Пластика руху». Нагороджена медаллю та подякою за проявлену ініціативу, творчий підхід, креативність та участь у конкурсі «Таланти Калуської громади» та подякою за активну участь у II Всеукраїнському конкурсі «Всі хто любить українське слово». (а.с.14, 15).

Сину ОСОБА_7 встановлені медичні діагнози. В 2024 та 2025 роках ОСОБА_3 проходив огляд у офтальмолога. Також в 2024 та 2025 роках ОСОБА_3 проходив інші медичні обстеження. (а.с.16-21).

Як вбачається з інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 19.06.2026, відповідач ОСОБА_2 06.10.2023 виїхав з України, в Україну не повертався (а.с.32).

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Як передбачено ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку з погіршенням матеріального становища отримувача аліментів, останній може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Та своєю чергою, значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Таким чином, зазначені положення закону вказують на те, що при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, а також погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2026 року - 3512,00 грн.

З урахуванням постійного зростання цін на продукти харчування, ліки та речі першої необхідності, вказаний прожитковий мінімум забезпечує лише мінімальні потреби дитини.

Як вбачається із змісту позовних вимог, вимоги позивача про збільшення розміру аліментів обґрунтовані тим, що розмір стягуваних з відповідача аліментів по 2000 грн на дитину не є достатнім для їх утримання і не покриває матеріальних витрат на дітей. Діти подорослішали, потребують на себе більших витрат, зокрема на: харчування, одяг та взуття, шкільне приладдя, навчальні матеріали, шкільне харчування, проїзд до та зі школи, гуртки, спортивні секції, медичні потреби, мобільний зв`язок, інтернет, витрати на комунальні послуги, дозвілля, розваги дітей, кишенькові витрати.

При визначенні розміру аліментів слід врахувати факт перебування дітей на утриманні позивача; вік дітей; вартість життя та необхідність здійснення витрат як для забезпечення соціально-побутових потреб розвитку, навчання, здоров`я дітей, так і необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб сторін.

Враховуючи викладене, вимоги розумності та справедливості, та те що батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, матеріальне становище та стан здоров`я позивача та відповідача (відповідач є особою з інвалідністю з дитинства, йому встановлено третю групу інвалідності, однак він може працювати, та на даний час перебуває закордоном, інформація про його доходи відсутня), з метою забезпечення потреб та інтересів дітей, враховуючи стан здоров`я дітей, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд дійшов висновку про доцільність збільшення розміру аліментів, встановивши їх у твердій грошовій сумі в розмірі: на утримання сина ОСОБА_6 – 5000,00 грн. щомісячно, на утримання доньки ОСОБА_5 – 5000,00 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Виходячи з закріплених частиною 9 статті 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, такий розмір аліментів сприятиме гармонійному фізичному та духовному розвитку дитини, а платник аліментів, враховуючи встановлені судом обставини, має можливість нести відповідні витрати. Аліменти у визначеному судом розмірі є помірною сумою, не завищеною в сьогоднішніх умовах з урахуванням віку та потреб дітей.

Крім того, при визначенні початку строку стягнення аліментів, слід врахувати, що згідно роз`яснень, даних у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Також у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 гривень.

Щодо понесених витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно ст.133 ЦПК, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України - інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та адвокатом Іванівом О.Б. було укладено договір про надання правових послуг від 03.06.2026 (а.с.39). На підставі договору видано ордер (а.с.22). Додатком до договору є розрахунок-перелік наданих послуг, згідно якого їх вартість становить – 13000,00 грн (а.с.41). Оплата адвокату суми 13000,00 грн підтверджується квитанцією (а.с.40).

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 13000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн. На переконання суду, в даному випадку такий розмір витрат на правничу допомогу є достатнім, пропорційним і справедливим.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 2857,20 грн витрат за надання професійної правничої допомоги пропорційно до задоволених позовних вимог (4000,00 грн. х 71,43%), як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного та керуючись ст. 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280-283 ЦПК України, суд –

постановив:

Позов задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.03.2022 із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає: АДРЕСА_2 ) на утримання неповнолітніх дітей та стягувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно; стягувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набуття рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за надання правничої допомоги в сумі 2857,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили виконавчий лист № 345/377/22 – відкликати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий