Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №345/3431/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3431/26

Провадження № 2/345/2538/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

11.08.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Сухарник І.І.,

з участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -

встановив:

позивачка звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що вони з відповідачем зареєстрували шлюб 10.12.2022. Від шлюбу у них народилося двоє доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час життя у сторін не склалося і вони проживають окремо. Також, через відсутність взаєморозуміння та взаємну байдужість позивачкою подано до Калуського міськрайонного суду позовну заяву про розірвання шлюбу. Малолітні доньки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають позивачкою, позивачка самостійно займається їх вихованням, навчанням та утриманням. Відповідач ухиляється від покладеного на нього обов`язку утримувати своїх дітей, забезпечувати їм належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Позивачка зазначає, що малолітні доньки відвідують дитячий садочок, у зв`язку з чим часто хворіють та потребують необхідного медичного лікування та обслуговування. Позивачкою одноосібно покриваються щоденні витрати на харчування, постійні витрати на одяг, взуття, засоби гігієни, а також на навчання та всебічний розвиток дітей. Крім того, позивачка несе постійні витрати на оплату комунальних послуг, придбання дітям розвиваючого приладдя, ліків, оплату проїзду та інші витрати, пов`язані із забезпеченням належних умов життя дітей. Орієнтовний розрахунок щомісячних витрат на утримання двох малолітніх дітей становить близько 20000 грн на місяць, у тому числі: 1. Харчування – 7000 грн (сніданки, обіди, вечері, фрукти, овочі, молочні продукти, перекуси та напої); 2. Одяг та взуття - 5000 грн (сезонний одяг, спортивний одяг, взуття); 3.Освіта та розвиток - 1000 грн (канцелярські товари для садочка, гуртки, секції, додаткові заняття); 4.Медичне забезпечення 2000 грн (ліки, вітаміни, профілактичні огляди); 5.Транспортні витрати - 500 грн; 6. Засоби гігієни та побутові потреби 1500 грн (шампуні, зубна паста, засоби особистої гігієни, побутові дрібниці для дітей); 7. Комунальні витрати та частка витрат на житло 1000 грн (електроенергія, опалення, вода; інші комунальні послуги); 8.Дозвілля та інші потреби дітей 2000 грн (культурні заходи, відпочинок, подарунки та непередбачені витрати).

Враховуючи те, що діти ростуть, а з тим і зростають їхні повсякденні потреби, рівень цін на товари і послуги, то самостійно позивачка не спроможна в повній мірі забезпечувати дітей, оскільки у неї склалося скрутне матеріальне становище. На даний час позивачка ніде не працює, так як перебувала у декретній відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку, а також у неї на вихованні та утриманні перебуває ще одна дитина - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка зазначає, що відповідач є фізично здоровою, працездатною та матеріально забезпеченою особою, так як працює водієм в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Калуська фабрика Родина», де отримує стабільну заробітну плату. Дане підприємство має статус критично важливого підприємства, оскільки відкрито публікує актуальні вакансії із позначкою «бронювання працівників» на провідних платформах з працевлаштування, а значить середня заробітна плата на такому підприємстві згідно постанови КМУ № 692 від 30.05.2026 повинна становити 3 мінімальні зарплати, тобто 25941 грн. Тому, відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дітей у сумі 5000 тисяч гривень на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття. Заявлена сума є співмірною із нинішнім рівнем цін на продукти харчування та товари першої необхідності, а також не ставить відповідача у скрутне матеріальне становище та зможе частково компенсувати необхідні щомісячні витрати на дітей.

Також, як відомо позивачці, відповідач володіє на праві власності 1/3 частиною квартири за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти відповідач нікому не платить, стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводяться, інших неповнолітніх дітей він не має.

Угоди про сплату аліментів у добровільному порядку сторонами не досягнуто.

У зв`язку з цим, позивачка просить суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дочок у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з дати звернення з позовом до суду і до досягнення дітьми повноліття (а.с.1-4).

Ухвалою суду від 12.06.2026 провадження у справі відкрито за правилами глави 10 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с.27-28).

В судове засідання позивачка не прибула, однак представник позивачки подала суду заяву, в якій просила суд розглянути справу без участі сторони позивачки , позов підтримує та просить задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с.33).

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча повідомлявся про час та місце розгляду справи у визначеному чинним законодавством порядку, в тому числі шляхом розміщення оголошення про час та місце розгляду справи на офіційному сайті судової влади. Відповідач відзиву на позов у встановлені судом строки не подав, причини неявки суду не повідомив, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280, 281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 10.12.2022 (а.с. 10).

Від шлюбу у сторін народилося двоє доньок: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11, 12).

У позивачки також є син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13-16).

Діти проживають з позивачкою (а.с.17-20).

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.180 СК України, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Виходячи із вимог ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, що стягуються з батьків на утримання неповнолітніх дітей, визначаєст.184 СК України, яка вказує, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Положеннями ст. 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 СК України.

Вищевказані положення кореспондуються з роз`ясненнями зазначених в п.п. 17, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", якими також встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд повинен врахувати стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 182 Сімейного Кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 1 січня 2026 року - 2817,00 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2026 року - 3512,00 грн.

Також ч. 1 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд, відповідно до положень ст. 182 Сімейного кодексу України, враховує майновий стан позивача та відповідача, що відповідач є фізично здоровим та працездатним, отримує дохід, а тому може виконувати обов`язок по утриманню дітей та сплачувати аліменти в розмірі, необхідному для забезпечення дітям належного рівня життя.

Враховуючи вищевикладене, зокрема: положення СК України про те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком матері і батька; факт проживання дітей разом з матір`ю; необхідність значних витрат для забезпечення належного рівня життя та розвитку дітей; відомості про особу відповідача та позивача, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 10000,00 грн на обох дітей (по 5000,00 грн на кожну дитину), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Суд вважає, що стягнення аліментів слід розпочати з часу звернення позивачки до суду з позовом, тобто з 08.06.2026.

Також відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави 1331,20 гривень судового збору.

Щодо понесених витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно ст.133 ЦПК, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України - інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та адвокатом Библів Ю.В. було укладено договір про надання правової допомоги від 03.06.2026 (а.с.22). На підставі договору видано ордер (а.с.21). Відповідно до акту приймання-передачі правової допомоги, адвокатом надано позивачці послуги з правової допомоги в сумі 5000,00 грн (а.с.23). Оплата даної суми підтверджується квитанцією (а.с.24).

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 5000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2500,00 грн. На переконання суду, в даному випадку такий розмір витрат на правничу допомогу є достатнім, пропорційним і справедливим.

Оскільки позов задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 280-283 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягувати із відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ; жителя: АДРЕСА_2 )на користь позивачки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ; фактично проживає: АДРЕСА_4 ) аліменти на утримання дітей: ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в твердій грошовій сумі в розмірі 10000,00 грн на обох дітей (по 5000,00 грн на кожну дитину), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 08.06.2026 і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ; жителя: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ; фактично проживає: АДРЕСА_4 ) витрати за надання правничої допомоги в сумі 2500,00 грн.

Стягнути із відповідача ОСОБА_2 користь держави 1331,20 гривень судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий