Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №345/3430/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3430/26

Провадження № 2/345/2537/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

11.08.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Сухарник І.І.

з участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що вони з відповідачем зареєстрували шлюб 10.12.2022. Від шлюбу у них народилося двоє доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час спільне життя у сторін не склалося і вони проживають окремо. Доньки проживають з позивачкою. У сторін різні погляди на сімейне життя і обов`язки. Відповідач постійно влаштовував скандали, словесно ображав позивачку, вчиняв щодо неї фізичне насильство. Сварки призвели до того, що сторони стали чужими людьми. Можливості зберегти сім`ю немає. Подружні відносини припинені, спільне господарство не ведеться, спору про спільне майно немає. Позивачка на примирення не згодна. Позивачка просить суд: шлюб розірвати; при розірванні шлюбу її прізвище не змінювати; стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

В судове засідання позивачка не прибула, однак представник позивачки подала суду заяву, в якій просила суд розглянути справу без участі сторони позивачки , позов підтримує та просить задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с.26).

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча повідомлявся про час та місце розгляду справи у визначеному чинним законодавством порядку, в тому числі шляхом розміщення оголошення про час та місце розгляду справи на офіційному сайті судової влади. Відповідач відзиву на позов у встановлені судом строки не подав, причини неявки суду не повідомив, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280, 281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 10.12.2022 у Калуському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис № 625 (а.с. 5).

Від шлюбу у сторін народилося двоє доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9, 10).

Доньки проживають з позивачкою (а.с.11-13).

З інформації, наданої Калуським РВП ГУНП в Івано-Франківській області, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 перебував на профілактичному обліку у відділі превенції як «кривдник» у період часу з 01.05.2024 по 01.05.2025 за вчинення домашнього насильства (а.с.14).

Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлено одним із подружжя. Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд встановив, що подружнє життя у сторін не склалося. На даний сторони проживають окремо. Доньки проживають з позивачкою. У сторін різні погляди на сімейне життя і обов`язки. Відповідач постійно влаштовував скандали, словесно ображав позивачку, вчиняв щодо неї фізичне насильство. Сварки призвели до того, що сторони стали чужими людьми. Подружні відносини припинені, спільне господарство не ведеться, спору про спільне майно немає. Шлюб розпався та існує формально, примирення між сторонами неможливе.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя суперечить інтересам позивачки, а тому шлюб слід розірвати.

Згідно із ч.2 ст. 104 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

В порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та про ставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки також понесені позивачкою та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1331,20 грн (а.с.4).

Щодо понесених витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно ст.133 ЦПК, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України - інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та адвокатом Библів Ю.В. було укладено договір про надання правової допомоги від 03.06.2026 (а.с.16). На підставі договору видано ордер (а.с.15). Відповідно до акту приймання-передачі правової допомоги, адвокатом надано позивачці послуги з правової допомоги в сумі 5000,00 грн (а.с.18). Оплата даної суми підтверджується квитанцією (а.с.17).

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 5000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2500,00 грн. На переконання суду, в даному випадку такий розмір витрат на правничу допомогу є достатнім, пропорційним і справедливим.

Оскільки позов задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 280-283 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10.12.2022 у Калуському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис № 625 – розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити за позивачкою прізвище « ОСОБА_6 ».

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; жителя: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ; фактично проживає: АДРЕСА_3 ) судовий збір в розмірі 1331,20 грн та витрати за надання правничої допомоги в сумі 2500,00 грн.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий