Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №215/5887/26 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5887/26

1-кп/215/698/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської областікримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026041760000235 від 16.04.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 28.04.2026 Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 382 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений із іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_5 ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ч. 1 статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2025 року по справі № 215/6809/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян який складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років.

Крім того, постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року по справі №215/9259/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП та на нього накладено штраф у розмірі 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Також постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2025 року по справі №215/9663/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено штраф у розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн., на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років.

Проте ОСОБА_3 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду та усвідомлюючи, що позбавлений права керування транспортними засобами до 2035 року, з метою невиконання цих постанов суду, маючи реальну можливість їх виконати, вчинив дії щодо умисного невиконання даних судових рішень.

Так, ОСОБА_3 приблизно о 01:00 год. 16.04.2026 по вул. Пляжна у Тернівському районі м. Кривого Рогу керував транспортним засобом «ВАЗ 2106», номерний знак " НОМЕР_1 " та був зупинений працівниками патрульної поліції, які під час перевірки виявили, що останній позбавлений права керування транспортними засобами строком на 10 років.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, за ознаками умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненому визнав повністю та пояснив, що знав про те, що його постановами Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позбавлено права керування транспортними засобами на 10 років за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, однак 16.04.2026 у комендантську годину, перебуваючи за кермом автомобіля, повертався додому із гаража та був зупинений працівниками поліції. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_3 не оспорював фактичні обставини справи, його показання є послідовними, логічними і у суду не має сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

У зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та обставин його вчинення відповідно до обвинувального акту, враховуючи відсутність заперечень учасників судового провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд впевнився в правильному розумінні учасниками судового провадження змісту цих обставин і у суду немає сумнівів в добровільності і істинності їх позиції, разом із цим судом роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які не досліджувались у суді.

На підставі вищевикладеного, врахувавши обставини, що визнаються учасниками судового провадження, оцінивши показання обвинуваченого, суд приходить до висновку про доведеність обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 382 КК України за ознаками умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, які обтяжують і пом`якшують покарання обвинуваченому.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, є нетяжким злочином.

Дані, що характеризують особу обвинуваченого, свідчать, що він має місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, працює не офіційно, тобто має стійкі соціальні зв`язки; на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Проте він вже притягався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України і має судимість.

Досудовою доповіддю органу пробації встановлено, що рівні ризиків вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюються як середні. На думку органу пробації, виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства в його випадку є можливим за умови повного виконання обов`язків, покладених судом, відповідно до ч.ч.1, 3 статті 76 КК України.

Обставинами, які згідно зі ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його правдиві і послідовні покази, які сприяли встановленню істини у кримінальному проваджені, та його щире каяття в скоєному, що виразилося в усвідомленні ним своєї провини та засудженні своєї протиправної поведінки.

Передбаченою ст.67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, є вчинення злочину повторно.

Суд не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Зважаючи, що обвинувачений не має постійного місця роботи та доходів, призначення покарання у виді штрафу є недоцільним.

З урахуванням викладеного, суд призначає ОСОБА_3 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі, передбаченому санкцією цієї статті і вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Врахувавши дані про особу обвинуваченого суд дійшов переконання, що він не є тією суспільно-небезпечною особою, яку слід ізолювати від суспільства, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства із звільненням з випробуванням та з покладанням на обвинуваченого відповідно до вимог ст.76 КК України певних обов`язків.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатимеметіпокарання, його принципам індивідуалізації, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Зважаючи на те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачений ОСОБА_3 притягається до кримінальної відповідальності (за даним вироком) було вчинене ним до ухвалення попереднього вироку Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.04.2026, остаточне покарання йому слід призначити за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень.

Обвинуваченому ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 24.08.2026 з покладенням обов`язків відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи те, що з моменту обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не змінилися обставини та ризики, які стали підставою для його обрання, суд вважає необхідним залишити без змін обраний стосовно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази судом вирішується відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 124, 349, 368, 369, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 9 (дев`ять) місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим, призначеного вироком Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2026 року, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного йому іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки, пов`язані із звільненням від відбування покарання з випробуванням:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-виконати заходи, передбачені пробаційною програмою.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_3 раніше обраний йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту (за виключенням часу перебування в укритті під час оголошення сигналу повітряної тривоги) з покладенням на нього обов`язків:

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- не змінювати місце проживання з адреси: АДРЕСА_2 на іншу адресу без повідомлення слідчого, прокурора або суду.

Речові докази:

-копії матеріалів адміністративних справ №215/8539/25, №215/9259/25, №215/9663/25, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12026041760000235 – залишити в матеріалах кримінального провадження №215/5887/26 (1-кп/215/698/26);

-оптичний DVD-R диск з відеозаписами з нагрудних відеокамер співробітників патрульної поліції, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12026041760000235 – залишити в матеріалах кримінального провадження №215/5887/26 (1-кп/215/698/26).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду через районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим – з дня отримання його копії.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя