Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №206/5429/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/5429/26

Провадження № 3/206/1139/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 року м. Дніпро

Суддя Самарського районного суду міста Дніпра Плінська А.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

В Самарський районний суд міста Дніпра надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 51 КУпАП, які постановою судді були об`єднані в одне провадження.

Так,07.07.2026 року о 11-28 год. за адресою: м. Дніпро, Самарський район по вул. Кирила Осьмака,43д, ОСОБА_1 перебуваючи в магазині «Варус» здійснив викрадення чужого майна шляхом крадіжки, а саме таємно викрав з полиці магазину слабоалкогольний напій «Джек Деніелс-Кока кола», об`ємом 0,33 з/б, в кількості – 4 шт., загальною вартістю 496, 00 грн. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.51 КУпАП.

Також він, 08.07.2026 року о 11-00 год. за адресою: м. Дніпро, Самарський район по вул. Кирила Осьмака,43д, перебуваючи в магазині «Варус» здійснив викрадення чужого майна шляхом крадіжки, , а саме таємно викрав з полиці магазину віскі «Джек Деніелс», об`ємом 0,5 л, варістю 667,00 грн. (з ПДВ). Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.51 КупАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 51 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Оскільки ОСОБА_1 є неповнолітнім, привід до нього не застосовується.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

У поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява №8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003).

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Статтею 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідно до яких вказана справа про адміністративне правопорушення, розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.

Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а не понесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.

Отже, суд виконав всі можливі заходи для виклику ОСОБА_1 у судове засідання, враховуючи, що останній не з`явився за судовою повісткою та вимоги ст. 268 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 51 КУпАП дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян тягне за собою:

- накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п`яти діб.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності,керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 36 КУпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Дослідивши матеріали справи, вважаю що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 51 КУпАП доведена у повному обсязі та підтверджується зібраними у справі доказами, а саме:

- протоколами про адміністративні правопорушення, складені правомочною посадовою особою у встановленому законом порядку;

- рапортами;

- заявами потерпілих;

- інвентаризаційними відомостями щодо вартості викраденого майна;

- довідками про спричинений майновий збиток.

Встановлені судом обставини виявлених правопорушень свідчать про наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ознак складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП.

Вказані докази суд визнає належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності для встановлення судом усіх обставин, що підлягають з`ясуванню.

Суду не надано доказів та не наведено доводів, які б викликали сумніви або вказували на суперечності в обставинах встановлених судом.

При визначені виду і розміру стягнення, суд враховує характер скоєних правопорушень, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність, а також приймає до уваги той факт, що ОСОБА_1 є неповнолітнім.

Як вбачається зі ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених, крім іншого, статтею 51 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, оскільки ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягався, суд вважає за необхідне застосувати до неповнолітнього захід впливу, передбачений ст. 24-1 КУпАП, у вигляді попередження.

Крім того, згідно зі ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі винесення судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 665,60 грн.

Враховуючи, що до неповнолітнього ОСОБА_1 застосований захід впливу на підставі ст. 24-1 КУпАП у виді попередження, яке не є адміністративним стягненням, судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.

Керуючись статями 13, 24-1, 51, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 , у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП та застосувати до нього, відповідно до ст. 24-1 КУпАП, захід впливу у вигляді попередження.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя А.В. Плінська