Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №202/11896/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/11896/25

Провадження № 2/202/1818/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

16 червня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра в складі:

головуючого судді Дребот І.Я.,

за участі секретаря судового засідання Зеленського Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ :

Свої вимоги до суду позивач мотивувала тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір б/н від 15.02.2012 року. Відповідно до п. 1 Договору позики ОСОБА_1 перебав у власність ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 85000,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути ОСОБА_1 суму позики в строк встановлений цим договором.

Згідно п. 2 цього договору грошові кошти в сумі 85000,00 доларів США ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в момент укладання і підписання цього договору, а ОСОБА_2 відповідно їх отримав, про що свідчать підписи сторін цього договору.

Відповідно до п. 3 цього договору ОСОБА_2 зобов`язаний повернути ОСОБА_1 суму позики у строк до 15.02.2023 року.

Згідно п. 5 договору за домовленістю сторін повернення позики повинно підтверджуватись відповідними розписками про одержання грошей.

Відповідно до п. 8 цього договору в разі, коли позичальник своєчасно не поверне позикодавцю позику згідно п. 3 цього договору строку, у тому числі при порушення умов повернення частинами згідно цього ж пункту договору, позикодавець вправі пред`явити цей договір до стягнення в порядку і в строки передбачені чинним законодавством України. Сторони досягли домовленостей, що спори, які можуть виникнути із цього договору мають розглядатися в Індустріальному районному суді м. Дніпра.

Позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором позики, грошові кошти у розмірі 85000,00 доларів США позивач передав відповідачу у повному обсязі.

Відповідач у повному обсязі не виконав свої зобов`язання за договором позики, грошові кошти у розмірі 85000,00 грн не повернув позивачу.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 09.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, 11.06.2026 року надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надала, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір б/н від 15.02.2012 року. Відповідно до п. 1 Договору позики ОСОБА_1 перебав у власність ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 85000,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути ОСОБА_1 суму позики в строк встановлений цим договором.

Згідно п. 2 цього договору грошові кошти в сумі 85000,00 доларів США ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в момент укладання і підписання цього договору, а ОСОБА_2 відповідно їх отримав, про що свідчать підписи сторін цього договору.

Відповідно до п. 3 цього договору ОСОБА_2 зобов`язаний повернути ОСОБА_1 суму позики у строк до 15.02.2023 року.

Згідно п. 5 договору за домовленістю сторін повернення позики повинно підтверджуватись відповідними розписками про одержання грошей.

Відповідно до п. 8 цього договору в разі, коли позичальник своєчасно не поверне позикодавцю позику згідно п. 3 цього договору строку, у тому числі при порушення умов повернення частинами згідно цього ж пункту договору, позикодавець вправі пред`явити цей договір до стягнення в порядку і в строки передбачені чинним законодавством України. Сторони досягли домовленостей, що спори, які можуть виникнути із цього договору мають розглядатися в Індустріальному районному суді м. Дніпра.

Позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором позики, грошові кошти у розмірі 85000,00 доларів США позивач передав відповідачу у повному обсязі.

Відповідач у повному обсязі не виконав свої зобов`язання за договором позики, грошові кошти у розмірі 85000,00 грн не повернув позивачу.

Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В даному випадку відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики повинен бути укладеним у письмовій формі.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч. 1 ст. 207 ЦК). Відповідно до ч. 2 вказаної статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує укладений між сторонами правочин щодо передання позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своє суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постановах від 08 червня 2016 року (справа №1103цс), від 12 квітня 2017 року (справа №442/8157/15-ц).

Аналогічний правовий висновок міститься і в постанові Верховною Суду України від 18 вересня 2013 року (№6-63цс13) та в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року (№6-50цс16).

Зокрема, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 вересня 2013 року розглянув справу №6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, як вбачається з правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014р. за наслідками розгляду справи №6-79цс14, відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставина, на яку посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума боргу за договором позики у сумі 85000,00 доларів США (три тисячі двісті доларів США).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12112,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись статтями 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (рф, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу за договорами позики у розмірі 85000,00 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 (рф, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12112,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.Я. Дребот