Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №175/10996/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №175/10996/26

провадження №3/175/4322/26

Постанова

Іменем України

06 серпня 2026 року с-ще. Слобожанське

Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Бойко О.М. розглянувши матеріали, які надійшли з ДПП УПП в Дніпропетровській області, відділу адміністративної практики, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

За ч.1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668398 від 17.05.2026 року, вбачається, що 17.05.2026 року о 16 год. 55 хв. в Дніпропетровській області, с-ще. Слобожанське, вул. Каштанова, 1, водій ОСОБА_1 керувала авто «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконала вимогу поліції про зупинку авто, яку поліцейські здійснили шляхом увімкнення проблискового маяка синього та червоного кольорів та спеціального звукового сигналу. Цими діями ОСОБА_1 скоїла правопорушення, передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала та просила суд закрити справу за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Обґрунтувала свою позицію тим, що стверджує, що сигналів від поліції жодних не було і вона зупинилась одразу після їх вимоги.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту протоколу про адміністративне правопорушення. В ньому, зокрема, повинно бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, встановлені на підставі сукупності досліджених доказів, які наведені на обґрунтування наявності складу правопорушення і правильності його юридичної кваліфікації.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, суд має повно, всебічно і об`єктивно з`ясувати обставини кожної справи, вирішуючи її в точній відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Частиною 1 Статті 122-2 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу та тягне за собою накладення штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців

Так, матеріали справи не містять доказів та належного обґрунтування об`єктивної сторони правопорушення, що не відповідає принципам законності, та суперечить ст. 7,9 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що зазначені обставини виключають адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 122-2 КУпАП в діях водія ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Як убачається із матеріалів справи, вина водія ОСОБА_1 підтверджується лише протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668398 від 17.05.2026 року.

Згідно ч. 1 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. 251 КУпАП).

При цьому суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення разом з додатками фактично є формою обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідно на нього розповсюджується дія ст.62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Статтею 62 Конституції України передбачено принцип презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Керуючись cт. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює на провадження у справах про адміністративні правопорушення стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, тобто - норми кримінального процесуального законодавства.

У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 51 КУпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн, ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності такт ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумнім є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні нею правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП є недоведеною та суду не наданого достатніх та допустимих доказів вини останньої.

Тому, проаналізувавши та оцінивши дослідженні фактичні обставини справи та надані суду докази, суд приходить до висновку, про відсутність вини ОСОБА_1 в порушенні нею правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

Отже, враховуючи вищезазначене, та те, що відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

Керуючись ч. 1 ст. 247 КУпАП, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити за відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Копію постанови для відома направити ОСОБА_1 та направити відповідному відділенню поліції.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду через місцевий суд.

Суддя О.М. Бойко

Постанова набрала законної сили ___ ________ 20___ року.