Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №581/411/26 — Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/411/26

Провадження № 3/581/115/26

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2026 року сел. Липова Долина

Суддя Липоводолинського районного суду Сумської області Кузьмінський О.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 (с. Недригайлів) Роменського районного відділу поліції ГУНП України в Сумській області, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про працевлаштування, притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,

про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 10 червня 2026 року о 16 год 26 хв в с-щі Липова Долина по вул. Роменській ОСОБА_1 керував електровелосипедом, оснащеним електродвигуном, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер та у медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху, відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від захисника Козін Т.В. надійшла заява з проханням розгляд справи провести без їх присутності

У поданому захисником письмовому запереченні на адміністративний протокол висловлене заперечення щодо доведеності вини ОСОБА_1 , обґрунтоване тим, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 є велосипедом, а не механічним транспортним засобом. Згідно Правил дорожнього руху транспортні засоби з електродвигуном вважаються механічними лише за умови, що їхня потужність перевищує 3 кВт. ОСОБА_1 керував велосипедом із двигуном на 36 В (що значно менше 3 кВт), тому він не є водієм механічного транспортного і не зобов`язаний мати посвідчення водія чи виконувати вимоги поліції щодо проходження огляду в розумінні статті 130 КУпАП. Оскільки стаття 130 КУпАП стосується водіїв механічних транспортних засобів, то дії ОСОБА_1 працівниками поліції мали б кваліфікуватися за частиною 3 статті 127 КУпАП (порушення ПДР особами, які керують велосипедами у стані сп`яніння). Вважає, що перекваліфікація неможлива через відсутність належних доказів самого факту сп`яніння чи порушення ПДР. Крім того, співробітники поліції зупинили велосипед без жодних законних підстав та не повідомили причину зупинки, що є порушенням статті 35 Закону України «Про національну поліцію» та робить усі подальші процедурні дії й вимоги неправомірними. Поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України. Крім того, згідно з довідкою ВЛК, особа має діагноз «легка розумова відсталість у стадії легкої дебільності» (F70), через що внаслідок психічних вад не здатна повною мірою розуміти та реалізовувати свої права, а його відповідь «ні» на пропозицію пройти огляд не може розцінюватися як свідома відмова. Поліцейські на місці не оформили та не видали водієві письмове направлення до закладу охорони здоров`я, що є обов`язковим етапом перед складанням протоколу в разі відмови від Драгера на місці. Через це огляд вважається недійсним відповідно до частини 5 статті 266 КУпАП. Також, між першим екземпляром протоколу (в матеріалах справи) та другим (виданим на руки) є суттєві розбіжності у п. 14: в одному дозаписано «від надання пояснень відмовився», в іншому — «від проходження огляду відмовився». Внесення змін після підписання протоколу заборонено законом, що робить його неналежним доказом.

Судом було досліджено долучені до матеріалів справи:

протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №689266 від 10 червня 2026 року;

відеозапис події від 10 червня 2026 року, на якому зафіксовано керування ОСОБА_1 електровелосипедом, його зупинку, встановлення поліцейським ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю), висловлення поліцейським вимоги пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі, відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану сп`яніння на місці та в медичному закладі;

фототаблицю із зображенням ОСОБА_1 , що тримає в руках електровелосипед;

фотокопію паспорта ОСОБА_1 ;

копію довідки військово-лікарської комісії від 8 грудня 2025 року ОСОБА_1 з описом діагнозу: легка розумова відсталість в стадії легкої дебільності, короткозорість слабкого ступеня обох очей.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до частини 1 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статей 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись судом у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.

У відповідності до частини 1 статті 130 КУпАП підставою притягнення до адміністративної відповідальності є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 1.10. Правил дорожнього руху передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Велосипедист - особа, яка керує велосипедом.

Відповідно до пункту 2.5. цих Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 2.1. Правил лише водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб.

При цьому слід враховувати, що електровелосипед потужністю до 3 кВт не є механічним транспортним засобом, водій такого велосипеду не повинен мати документи, визначені пунктом 2.1. Правил.

Діючим законодавством України не передбачено обов`язку особи, що керує велосипедом з електродвигуном потужністю до 3 кВт отримувати посвідчення водія, а отже така особа не може вважатись водієм в розумінні пункту 2.5. Правил дорожнього руху, статті 130 КУпАП і на таку особу не може бути поширений обов`язок проходити медичний огляд на вимогу поліцейського.

Із досліджених судом документів встановлено, що належний ОСОБА_1 велосипед є велосипедом з електродвигуном потужністю 1 кВт, який використовує педалі та електродвигун. Як альтернативне джерело живлення в велосипеді використовується електродвигун потужністю 36 Вт, тобто цей велосипед із урахуванням технічних характеристик двигуна не є механічним транспортним засобом у розумінні пункту 1.10. Правил дорожнього руху.

Щодо наявності розбіжностей у протоколі, долученому до матеріалів справи та врученого ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 256КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Крім того, згідно вимог пункту 7 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06.11.2015, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.

У судовому засіданні під час дослідження письмових доказів встановлено наявність суттєвих та очевидних розбіжностей між змістом першого примірника протоколу, що міститься в матеріалах справи, та змістом другого примірника, який було видано ОСОБА_1 .

Зокрема, у пункті 14 першого примірника міститься допис «від надання пояснень відмовився», тоді як у примірнику, наданому ОСОБА_1 , у цьому ж пункті зазначено «від проходження огляду відмовився».

Чинне законодавство України не передбачає і категорично забороняє внесення будь-яких односторонніх змін, виправлень чи додаткових записів до тексту процесуальних документів після ознайомлення з ними особи, яка притягається до відповідальності, та вручення їй копії. Такі дії з боку правоохоронних органів нівелюють юридичну силу документа та свідчать про порушення процедури його складання.

Наявність розбіжностей у суттєвих за змістом пунктах протоколу позбавляє суд можливості встановити, який саме варіант тексту є первинним.

Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Оскільки перший примірник протоколу зазнав виправлень та дописок поза встановленою законом процедурою, суд визнає даний протокол неналежним та недопустимим доказом, який не може бути покладений в основу судового рішення про винуватість особи.

Щодо доводів захисника Козін Т.В. суд зазначає таке.

Щодо не роз`яснення під час складання протоколу поліцейським ОСОБА_1 його прав, передбачених статтею 268 КУпАП, зокрема права на правову допомогу.

Вказані доводи суд вважає надуманими, оскільки протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №689266 від 10 червня 2026 року містить підпис ОСОБА_1 про те, що йому роз`яснено його права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Крім того, вказані обставини також підтверджуються відеоматеріалами.

Щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , який має психічні відхилення.

Суд зазначає, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції не володіли інформацією про наявність у ОСОБА_1 психічних відхилень, а сам ОСОБА_1 чи інші особи про вказаний факт працівників поліції не повідомили. За таких обставин у діях працівників поліції відсутні ознаки упередженості чи свідомого процесуального порушення правил оформлення матеріалів у цій частині на момент зупинки.

Щодо відсутності направлення для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі.

У пункті 10 розділу ІІ Інструкція № 1452/735 зазначено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі – Порядок № 1103).

Пунктом 8 Інструкції № 1452/735 передбачено, що форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Із аналізу норм Інструкції та додатку 1 до неї вбачається, що у разі скерування особи до медичного закладу з метою проведення огляду на стан сп`яніння, працівником поліції складається направленням за встановленою формою, у якому, крім іншого, зазначається заклад охорони здоров`я, у якому повинен відбутися огляд водія.

Водночас, ні Інструкція № 1452/735 ні Порядок № 1103 не передбачають вручення копії направлення на проведення огляду на стан сп`яніння особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, воно лише є підставою для проведення відповідного медичного огляду в закладі охорони здоров`я.

Із матеріалів відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у найближчому медичному закладі, а тому відповідно поліцейським не складалося направлення для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі.

Пояснення захисника не спростовують викладених висновків суду.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно частини 2 статті 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Таким чином, ретельно дослідивши та перевіривши в ході розгляду наявні в справі докази, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим поза розумним сумнівом у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє у категоричній формі зробити беззаперечний і однозначний висновок про порушення ним вимог пункту 2.5. Правил дорожнього руху.

Керуючись частиною 1 статті 130, статтями 221, 245, 280, 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Постанова судді може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О. В. Кузьмінський