Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №686/22202/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/22202/25

Провадження № 22-ц/820/1444/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.,

з участю представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2026 року, суддя Мазурок О.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У серпні 2025 року ТОВ «Українські Фінансові Операції» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 142402,37 грн.

На обґрунтування свого позову вказало, що 14.04.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4556466 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 15000 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

25.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українські Фінансові Операції» був укладений договір факторингу №25/11/2024, за умовами якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4556466.

ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором у визначений договором строк, не повернула кредит та не сплатила проценти за його користування, у зв`язку з чим її заборгованість за кредитним договором становить 142402,37 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.04.2026 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» заборгованість в розмірі 142402,37 грн, 2422,40 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування скарги відповідач послалася на відсутність у справі доказів фактичного надання кредиту, оскільки виписка з банку таких обставин не підтверджує. Процентна ставка 2,5% не відповідає чинному законодавству, крім того, відповідні проценти є несправедливими.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Українські Фінансові Операції» вказало, що договір укладено в належній формі, всі його умови погоджено між сторонами, позову щодо несправедливості його умов відповідачем не заявлено, контррозрахунку ОСОБА_1 не надала.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в суді проти апеляційної скарги заперечив, підтримав оскаржуване судове рішення.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 14.04.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4556466 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.2. Договору тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 15000 грн.

Згідно з п. 1.3. Договору строк кредиту 357 днів: з 14.04.2024 по 06.04.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 17 днів.

На пільговий строк 17 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої процентної ставки) на умовах 0,01% в день. Оскільки позичальником не виконано зазначених у договорі умов, тому було застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5% у день.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надала кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку позичальником вказано особисто під час укладання договору.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 15000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «А-Банк».

Згідно з повідомленням ТОВ «Пейтек Україна» від 19.12.2024 та випискою по рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ «А-Банк» від 07.10.2025, №20.1.0.0.0/7-20251001/0159, останній 14.04.2024 було зараховано суму кредиту в розмірі 15000 грн.

25.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українські Фінансові Операції» був укладений договір факторингу №25/11/2024, за умовами якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4556466 від 14.04.2024. Загальна сума заборгованості склала 100777,4 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту – 14999,99 грн, заборгованості за процентами – 78277,41 грн, заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 7500 грн.

За розрахунком позивача відповідач станом на 05.04.2025 мав заборгованість за договором №4556466 від 14.04.2024 в розмірі 142402,37 грн, яка складається із суми заборгованості з тіла кредиту – 14999,99 грн, нарахованих процентів за період з 14.04.2024 по 25.11.2024 в розмірі 78277,41 грн, нарахованих процентів за період з 26.11.2024 по 05.04.2025 в розмірі 49125 грн.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України №675-VIII «Про електрону комерцію», (далі – Закон №675-VIII).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону №675-VIII).

Згідно з ч.ч. 6, 8 ст. 11 вказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ст. 12 Закону №675-VIII визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» п. 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

П. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно не більше 1,5%, а з 21.08.2024 не більше 1%.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися з нормами Закону.

У справі, яка переглядається договір кредитної лінії №4556466 було укладено 14.04.2024, строком на 357 календарних днів, з кінцевим терміном повернення коштів 05.04.2025 включно.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 набрав чинності 24.12.2023, отже, до вказаних правовідносин слід застосовувати норми вищезазначеного Закону, а саме п. 17 його Прикінцевих та Перехідних положень.

Аналізуючи вищезазначені умови укладеного між сторонами кредитного договору в частині нарахування процентів за користування кредитом, а також складений позивачем розрахунок заборгованості, колегія суддів вважає, що нараховані відповідачу проценти з 23.04.2024 по кінець строку кредитування суперечать вимогам п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», відтак підлягають перерахунку.

Так, за період з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно (120 днів), з урахуванням тіла кредиту 14999,99 грн, проценти за користування складатимуть 26999,98 грн (14999,99 грн*1,5%*120 днів).

За період з 21.08.2024 по 05.04.2025 включно (228 днів), з урахуванням тіла кредиту 14999,99 грн, проценти за користування складатимуть 34199,97 грн (14999,99 грн*1%*120 днів).

За період з 14.04.2024 по 22.04.2024 включно, залишок несплачених процентів згідно з розрахунком позивача станом на 22.04.2024 становив 13,5 грн, враховуючи, що проценти за вказаний період нараховано з урахуванням процентної ставки, що відповідає вимогам законодавства, відповідні проценти перерахунку не підлягають.

За вказаних вище обставин, оскільки загальний розмір заборгованості з урахуванням нарахованих процентів складатиме 61213,45 грн (13,5 грн+26999,98 грн+34199,97 грн), в той час як позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням нарахованих процентів в сумі 127402,37 грн, колегія суддів вважає позовні вимоги частково обґрунтованими.

Посилання позивача на те, що нараховані ТОВ «Лінеура Україна» як первісним кредитором, так і ТОВ «Українські Фінансові Операції» як новим кредитором процентів є несправедливими колегія суддів відхиляє, оскільки умови кредитного договору з ОСОБА_1 було погоджено при його укладенні, з позовом щодо очевидно несправедливих (кабальних) процентів, встановлених умовами договору, відповідач не зверталася.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2024 ОСОБА_1 , отримавши всю суму кредиту на свій рахунок в АТ «А-Банк», умови кредитного договору в частині повернення тіла кредиту не виконувала, кредитні кошти не повернула, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14999,99 грн також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи ОСОБА_1 про неотримання нею суми кредиту також є безпідставними, оскільки, як вбачається зі змісту виписки з банківського рахунку в АТ «А-Банк», листа ТОВ «Пейтек», позичальник через банк-еквайр АТ «ПУМБ» отримала зарахування на належну їй картку НОМЕР_1 .

Однак суд першої інстанції допустив неправильне тлумачення норм матеріального права, не перевірив складеного позивачем розрахунку в частині стягнення процентів та дійшов помилкового висновку про повне задоволення позовних вимог.

За наведеного, враховуючи неправильне застосування судом норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, з огляду на те, що позов ТОВ «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 задоволено частково, на 53,51% (76213,44 грн/142402,37 грн*100%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в розмірі 1296,22 грн (2422,40 грн.*53,51%) та 2140,40 грн (4000 грн*53,51%) витрат з надання правничої допомоги.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, на 46,49% (100%-53,51%), з ТОВ «Українські Фінансові Операції» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 1688,98 грн (3633 грн*46,49%).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» 76213,44 грн заборгованості за кредитним договором.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» 1296,22 грн витрат зі сплати судового збору та 2140,40 грн витрат з надання правничої допомоги понесених в суді першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» на користь ОСОБА_1 1688,98 грн витрат зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 серпня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.П. Корніюк

О.І. Талалай