Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №523/19336/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Суд: Пересипський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 09 серпня 2026 р.

Справа: №523/19336/25

Суддя: Далеко К. О.

Справа № 523/19336/25

Провадження №2-а/523/39/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2026 р. м. Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря - Дяченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Доводи позову.

16.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Пересипського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), яким просить:

- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягали у внесенні 28.08.2025 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , правил військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також в оголошенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розшук – протиправними.

- визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) № R58363 від 04.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за відсутністю в його діях складу правопорушення

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним. 18.03.2022 року позивач добровільно з`явився до ТЦК та СП та був призваний на військову службу. З 18.03.2022 року по 20.04.2025 року позивач перебував на військовій службі по мобілізації та звільнений з підстав, передбачених пп г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме – необхідність здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим військовою частиною НОМЕР_2 . Позивач має нагрудний знак – «Ветеран війни». ОСОБА_1 отримував відстрочку від призову на військову службу, що підтверджується довідками № 18/599 від 02.05.2025 та № 30/355 від 25.07.2025. Позивач пройшов ВЛК 04.02.2025, що підтверджується довідкою Клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Військово-медичного центру Південного регіону № 693 від 04.02.2025. 04.09.2025 року позивач разом з дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 перетинав кордон в пункті пропуску «Орлівка» — поромний пункт пропуску між Україною (населений пункт Орлівка) та Румунією (пункт Ісакча). Необхідність перетину кордону була викликана тим, що потрібно було повернути сина за місцем його проживання до матері, яка мешкає в Болгарії. Однак, при перевірці документів працівниками Державної прикордонної служби України, з`ясувалося, що позивач знаходиться в розшуку ІНФОРМАЦІЯ_3 . Працівники ДПС України викликали поліцію та в подальшому позивач в супроводі екіпажу поліції був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ). Після тривалого очікування працівниками відповідача-2 позивачу було повідомлено про те, що він перебуває в розшуку, адміністративна справа ініційована відповідачем 1, його порушення полягає в відмові від проходження ВЛК. Будь-які пояснення позивача з приводу того, що ВЛК ним пройдена в лютому 2025 року, що він на законних підставах отримав відстрочку та що пред`являв документи про проходження ВЛК при отриманні відстрочки – працівниками відповідача взяті до уваги не були. При цьому для того, щоб позивач міг вийти з приміщення відповідача-2, йому було в категоричній формі запропоновано сплатити штраф в розмірі 8500 грн. Цей штраф ним було сплачено, оскільки разом з ним очікували вирішення цього питання також його дружина-інвалід і неповнолітній син. Копію протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності та копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача не отримав. Для складання оскаржуваної постанови за вказівкою працівників відповідача-2 позивачу було запропоновано підписати заяви про взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), та одночасно заяву про зняття з обліку. Позивачу на його вимогу було видано лише роздруківку з реєстру «Оберіг», а також повістку про явку до відповідача-1. Застосунок «Резерв+» було скачано позивачем 04.09.2025. До цього часу він вважав, що особиста явка до ІНФОРМАЦІЯ_5 , вчасне оформлення всіх необхідних документів, виконання вимог законодавства унеможливить випадки притягнення його до відповідальності. Після повернення в Україну (07.09.2025) позивач особисто звернувся до відповідача-2 з проханням видати йому копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, однак йому було відмовлено та відібрано попередньо надану роздруківку з реєстру «Оберіг». Будь-які письмові заяви службові особи відповідача-2 відмовилися приймати від позивача. 09.09.2025 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Службовими особами відповідача-1 не було видано позивачу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, запропоновано (всупереч вимогам законодавства – п. 63 Постанови КМУ №560) пройти лікарів, здати відповідні аналізи та з`явитися за направленням на проходження ВЛК. При цьому працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 відібрали у позивача військовий квиток з метою повторної постановки на облік. Будь-які письмові заяви службові особи відповідача-1 відмовилися приймати від позивача. Діями відповідачів позивачу спричинено моральну шкоду. Дії відповідача-1, які полягали у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та оголошення позивача в розшук є неправомірними. Оскаржувана постанова № R58363 від 04.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишено без руху.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите спрощене позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 а.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2025 року витребувано від :

1) ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) (адреса: АДРЕСА_2 ) належним чином засвідчені копії матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, на підставі яких було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності № R58363 від 04.09.2025 за ст. 210 КУпАП, в тому числі копію протоколу та копію постанови, а також копії заяв від 04.09.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про взяття на облік та зняття з обліку;

2) ІНФОРМАЦІЯ_3 засвідчені належним чином копії:

- матеріалів, на підставі яких ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було об`явлено в розшук та внесено відомості про порушення ним правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; - повісток за 2025 рік, виданих на ім`я ОСОБА_1 ;

- всіх актів відсутності ОСОБА_1 за місцем реєстрації;

- документів, що підтверджують отримання ОСОБА_1 повісток;

- документів, що підтверджують відмову ОСОБА_1 від отримання повістки та/або відмову від проходження ВЛК.

Судові засідання по справі неодноразово були відкладені, з підстав не виконання ухвали суду від 10.10.2025 року, та відсутності доказів повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи. ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) не мав зареєстрованого електронного кабінета в підсистемі "Електронний суд".

ІІІ. Позиції сторін.

Позивач ОСОБА_1 з`явившись до судового засідання пояснив, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник позивача – адвокат Самборська Н.П., з`явившись до судового засідання, підтримала позов, просила його задовольнити, зазначила що ОСОБА_1 пройшов ВЛК, та не повинен був його проходити вдруге, оскільки такого обов`язку у нього не виникло. Пізніше поданою заявою просила проводити розгляд справи без її участі, та участі її довірителя.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , з`явившись до судового засідання, позов не визнав, заперечував проти його задоволення, зазначив що ВЛК яке пройшов у лютому 2025 року ОСОБА_1 передбачено для військовослужбовців, для визначення місця служби. Тому, на позивача розповсюджуються вимоги п.2 розділу II Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та він повинен був пройти повторно ВЛК. Заявою просив проводити подальший розгляд справи у його відсутність.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) не забезпечив явку свого представника до судового засідання, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Відзив на позов до суду не подав.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить наступного висновку.

Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим військовою частиною НОМЕР_2 , має нагрудний знак – «Ветеран війни». У Збройні Сили призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 з березня 2022 року.

Згідно Довідки Гарнізонної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 04.02.2025 року №693, молодшого сержанта за мобілізацією ОСОБА_1 , проведено медичний огляд ВЛК 04 лютого 2025 року. Має захворювання пов`язані з проходженням військової служби. На підставі статей 62-б, 23-в, 52-в, 54-в, 64-в графи II Розкладу хвороб придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

В період з 20.02.2025 по 20.04.2025 позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_3 за мобілізацією.

20.04.2025 року ОСОБА_1 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_3 №112 звільнений в запас (через сімейні обставини).

З 02.05.2025 до 06.08.2025 року ОСОБА_1 було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

24.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_7 вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також оголошено його у розшук.

З 10.09.2025 року ОСОБА_1 , згідно інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , як військовозобов`язаний першої категорії загального військового обліку солдатів і сержантів запасу за військово-обліковою спеціальністю «787427 А».

04 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 було складено постанову №R58363 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, з наступних підстав:

- не пройшов ВЛК (п.2 розділу IIЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

- накладено стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн;

Протокол про адміністративне правопорушення не складався, оскільки позивачем 04.09.2025 подано до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву, якою він не оспорює правопорушення, згоден на притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом ст. 1 ЗУ «Про оборону України», особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду".

Суд зазначає, що вказана норма пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України, щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ, зобов`язала осіб віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (до 15.02.2025) до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

В ході розгляду справи суд встановив, що до 04.02.2025 року ОСОБА_1 мав статус військовослужбовця, зокрема згідно Довідки Гарнізонної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 04.02.2025 року №693, молодшого сержанта за мобілізацією ОСОБА_1 , проведено медичний огляд ВЛК 04 лютого 2025 року. Він має захворювання пов`язані з проходженням військової служби. На підставі статей 62-б, 23-в, 52-в, 54-в, 64-в графи II Розкладу хвороб придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Суд виходить із того, що поняття придатності до військової служби поділяється на: придатний, непридатний та тимчасово непридатний.

Статус “обмежено придатний” офіційно скасовано з 4 травня 2024 року відповідно до Закону України № 3621-IX. Рішення про придатність приймає військово-лікарська комісія (ВЛК) після медичного огляду.

Статус “обмежено придатний до військової служби” означав, що людина може проходити військову службу, але з певними обмеженнями.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю).

Вказані громадяни зобов`язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Тобто обов`язковою умовою для того, щоб стверджувати про наявність у громадянина України віком від 25 до 60 років обов`язку щодо повторного проходження ВЛК є наявність у такої особи попереднього висновку ВЛК, яким особу визнано обмежено придатною до військової служби.

Неухильне дотримання кожним законів України передбачено ст. 68 Конституції України.

У даному випадку, суд констатує, що матеріали справи не містять доказів тому, що ОСОБА_1 мав до 15.02.2025 року офіційно статус «обмежено придатний».

Також суд зазначає, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 2010 КУпАП.

Разом із тим, ст. 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Не проходження ВЛК не охоплюється змістом ч.3 ст. 210 КУпАП, а є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке охоплюється ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.

В свою чергу, суд наголошує на тому, що він не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у постанові про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить формулювання обвинувачення у вчиненні певного правопорушення. Суд також не повинен самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).

Суд зазначає, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Суд констатує, що в рамках розгляду даної справи, суду не було надано жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке на останнього було накладено адміністративне стягнення.

З огляду на викладене, постанова № R58363 від 04 вересня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

При цьому, підписання позивачем ОСОБА_1 заяви від 04.09.2025 року про визнання адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, не може бути перешкодою звернення до суду позивача, та не виключає обов`язку суб`єкта владних повноважень дотримуватися вимог чинного законодавства України, при притягненні позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Враховуючи попередні висновки, наявні також правові підстави для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягали у безпідставному внесенні 24.08.2025 року ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також в оголошенні ОСОБА_1 в розшук.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_7 не довів належними та/або допустимими доказами законності своїх дій.

В контексті спірних правовідносин, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1).

В силу приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина 1).

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а також законність внесення даних про порушення ним правил військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оголошення у розшук, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 210-1 КУпАП, 73-77, 90, 205, 241-246, 251, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, визнання дій протиправними – задовольнити.

Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягали у внесенні 24.08.2025 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також в оголошенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розшук – протиправними.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 № R58363 від 04 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210 КпАП України, у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КпАП України закрити, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 ) судові витрати зі сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) (ЄДРПОУ: НОМЕР_6 , АДРЕСА_5 ) судові витрати зі сплаченого судового збору в розмірі 484,48 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 10.08.2026 року.

Суддя: К.О. Далеко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua