Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №443/1935/23 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1935/23

Провадження №2/443/11/26

РІШЕННЯ

іменем України

10 серпня 2026 року Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Сливки С.І.,

при секретарі Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів із ОСОБА_2 на її користь на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі від всіх його доходів, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку від моменту подання позову до суду до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач є її колишнім чоловіком, шлюб із яким розірвано. В даному шлюбі в них народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 07.06.2021 Жидачівським районним судом Львівської області було винесено рішення по справі №443/686/21, яким постановлено стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій формі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.04.2021 і до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що незважаючи на рішення суду, відповідач аліменти на дитину сплачує рідко.

Розмір аліментів, присуджених до стягнення рішенням Жидачівським районним судом Львівської області від 07.06.2021 в твердій грошовій формі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, рівень витрат на дитину постійно зростає, дитина потребує значних витрат, які є неї фактично немає можливості забезпечити за власні кошти, так як весь тягар по утриманні дитини фактично лежить на ній, що в свою чергу призводить до погіршення як її матеріального становища так і становища дитини. Натомість матеріальне становище відповідача із врахуванням небажання сплачувати витрати на утримання дитини визначені рішенням значно кращі, жодних обов`язкових витрат щодо виконання обов`язків як батько він не несе, та її прохання в частині стягнення від всіх видів доходу є мінімальним.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 19.10.2023 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

07.11.2023 представником відповідача – адвокатом Чорненьким Я.Б. подано відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, стверджуючи в позовній заяві про те, що відповідач на виконання рішення суду аліменти на утримання сина сплачує рідко, що не відповідає дійсності, так як відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 01.11.2023, відповідачем ОСОБА_2 з моменту відкриття виконавчого провадження сплачувались щомісячно, а у серпні 2022 року ним при необхідності сплати аліментів у розмірі 1100 грн. щомісячно було сплачено 11356,79 грн., тобто сплачено аліменти наперед, а починаючи із червня 2023 року ним при необхідності сплати аліментів у розмірі 1416,50 грн., ним сплачуються аліменти у розмірі 2010,50 грн., та станом на 01.11.2023 року із його сторони мається переплата по сплаті аліментів у розмірі 1808,72 грн.

Крім того, позивачці відомо, що відповідач ОСОБА_2 з 30.08.2023 призваний на військову службу, у зв`язку із мобілізацією на період дії воєнного стану та на даний час проходить службу у складі Збройних Сил України, про те позивачка не вказує про цей факт у позовній заяві.

Просить зупинити провадження до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвалою від 14.11.2023 провадження у справі зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

На запит суду 26.06.2026 з в/ч НОМЕР_1 надійшла відповідь, згідно якої вбачається, що відповідно до ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 08.06.2026 у справі №278/3302/25, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 на строк 60 днів до 07.08.2026 (включно). Станом на день надання відповіді на запит (25.06.2026), ОСОБА_2 рахується у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 , проте фактично перебуває під вартою.

Ухвалою від 20.07.2026 провадження у справі поновлено.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак подала заяву, згідно якої остання просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задоволити, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач не подав письмових пояснень, клопотань про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції не надходило, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, клопотання про проведення судового засідання без його участі не надходило, та не повідомив суд про причину неявки, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.

У зв`язку з цим суд визнає неявку представника відповідача неповажною та вважає, що справу можливо слухати у відсутності відповідача та його представника, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження виданого серія НОМЕР_2 (а.с.5).

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано за рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 12.10.2021 у справі №443/425/21 (а.с.8-9), яким також вирішено малолітнього син сторін – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати із матір`ю.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 07.06.2021 у справі №443/686/21 вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій формі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.04.2021 і до досягнення дитиною повноліття(а.с.6-7).

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні ВП №65772799 від 01.11.2023, станом на 01.11.2023 передоплата боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів по виконавчому листі №443/686/21 становить 1808,72 грн. (а.с.21-22).

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України№789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

За приписами вищезазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.

Згідно ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст.181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до положень ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов`язаний сплачувати щомісячно з метою матеріального утримання дитини.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, зміна способу стягнення аліментів (ст.181 ч.3 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст.192 ч.1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані, зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

Одночасно, системний аналіз норм ст.ст. 181,192 СК України, дозволяє дійти висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182 - 184 Сімейного кодексу України , не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що право вибору способу стягнення аліментів надано лише тому з батьків, з ким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів. І можливість такої зміни не пов`язується з наявністю чи відсутністю підстав для зміни розміру аліментів, визначених законодавством.

Як зазначалось вище, рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 07.06.2021 у справі №443/686/21 вирішено стягувати з відповідача аліменти в користь позивачки на утримання сина в твердій грошовій формі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.04.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

З огляду на вищезазначені обставини, зокрема постійне проживання дитини з матір`ю, яка здійснює догляд за нею, збільшення віку дитини та потреб на її утримання, обов`язок обох батьків утримувати дитину та те, що відповідач працездатна особа, враховуючи право стягувача аліментів на визначення способу виконання обов`язку щодо утримання дітей, суд приходить до висновку, що наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів, встановленого рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 07.06.2021.

Разом із тим, визначаючи початок строку стягнення аліментів, слід врахувати, що згідно роз`яснень, даних у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили, а відтак у новому розмірі аліменти слід стягувати з дня набранням даним рішенням законної сили та попередній виконавчий лист, який виданий Жидачівським районним судом Львівської області по справі №443/686/21 слід відкликати.

За таких обставин позовні вимоги слід задоволити частково.

Відповідно до ст.141 Цивільно процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь держави 1073,60 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 07.06.2021 у справі №443/686/21, та стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відкликати виконавчий лист, який виданий Жидачівським районним судом Львівської області у справі №443/686/21.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) в дохід держави 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору.

В решті позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І. Сливка