Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №750/3586/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 750/3586/26 Головуючий у 1 інстанції Кузнєцова О. О.

Провадження № 33/4823/637/26

Категорія - частина 1 статті 130 КУпАП

Постанова

іменем України

05 серпня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Парфененко О. Я., з участю захисника Ширая А. А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Ширая Андрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 ,

встановив:

1.Короткий зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 червня 2026 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення: штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн судового збору.

Суд першої інстанції встановив, що 11 грудня 2025 року о 17 годині в місті Чернігові по проспекту Миру, 29, ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Laguna, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння. Огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога ЧОПНЛ, що підтверджується Висновком № 1656 від 16 грудня 2025 року. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9. «а» Правил дорожнього руху, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

2. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не погодився із судовим рішенням та подав апеляційну скаргу. Просив скасувати постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 червня 2026 року, постановити нову постанову якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП закрити у зв`язку з закінченням строків, передбачених частиною восьмою статті 38 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник вказав, що оскаржувана постанова є необ`єктивною, не відповідає вимогам закону.

Захисник вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 7, частини першої статті 9, 245, 247, 280 КУпАП, оскільки не дослідив в повному обсязі всі обставини справи на неправильно їх оцінив.

Доводи захисника зводяться до того, що оскаржувана постанова прийнята Деснянським районним судом міста Чернігова 10 червня 2026 року, при цьому в матеріалах судової справи міститься постанова слідчого Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області від 26 лютого 2026 року про закриття кримінального провадження. Отже, з моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження і до моменту розгляду справи в суді пройшло більше ніж три місяці, відповідно строк притягнення до адміністративної відповідальності, визначений частиною восьмою статті 38 КУпАП закінчився.

Захисник зазначає, що позиція місцевого суду, з приводу того, що факт закриття кримінального провадження у даному випадку не має правового значення, є помилковою, оскільки частиною восьмою статті 38 КУпАП визначено спеціальний строк щодо притягнення до адміністративної відповідальності, а саме стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

3. Позиції учасників провадження.

Захисник апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на обставини та доводи, які викладені в апеляційній скарзі.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності у судове засідання не з`явився.

4. Мотиви та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із Законом.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, на підставі перевірки та належної оцінки зібраних по справі доказів під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, виконав вимоги статті 280 КУпАП, повно з`ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та вірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9. «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП підтверджується зібраними і дослідженими матеріалами справи.

Доводи захисника про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення апеляційний суд відхиляє з таких підстав.

Відповідно до частини шостої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження (частина 11 статті 38 КУпАП).

З матеріалів справи вбачається, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, було вчинено 11 грудня 2025 року, а постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності суд першої інстанції ухвалив 10 червня 2026 року, тобто в межах однорічного строку, прямо визначеного законом для даної категорії справ.

Посилання захисника на положення частини одинадцятої статті 38 КУпАП, відповідно до яких у разі закриття кримінального провадження адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Апеляційний суд зазначає, що стаття 38 КУпАП містить диференційоване правове регулювання строків накладення адміністративних стягнень.

Так, положеннями частин першої та другої статті 38 КУпАП встановлено загальні строки накладення адміністративного стягнення, відповідно до яких адміністративне стягнення може бути накладено протягом двох місяців з дня вчинення адміністративного правопорушення, а у справах, підвідомчих суду, протягом трьох місяців з дня його вчинення.

Водночас для окремих категорій адміністративних правопорушень законодавцем прямо передбачено спеціальні строки притягнення до відповідальності.

Частина шоста статті 38 КУпАП є спеціальною нормою, якою законодавець окремо врегулював питання строків притягнення саме за правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, встановивши для них особливий, відмінний від загального, строк накладення адміністративного стягнення.

Натомість положення частини одинадцятої статті 38 КУпАП регулюють загальне правило визначення строків у випадках, коли після закриття кримінального провадження в діях особи встановлюються ознаки адміністративного правопорушення, однак не містять спеціального регулювання щодо окремих категорій адміністративних правопорушень, для яких законом уже встановлено спеціальні строки притягнення до відповідальності.

Тлумачення положень частини одинадцятої статті 38 КУпАП як таких, що підлягають застосуванню незалежно від існування спеціального строку, передбаченого частиною шостою цієї статті, фактично призвело б до нівелювання прямої вказівки законодавця про можливість накладення адміністративного стягнення за статтею 130 КУпАП протягом одного року та до втрати практичного змісту спеціального правового регулювання.

Таким чином, оскільки на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови однорічний строк, визначений частиною шостою статті 38 КУпАП, не сплив, підстави для закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності були відсутні.

Інші доводи особи, яка подала апеляційну скаргу не є визначальними для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до положень статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Санкція частини першої статті 130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Суд першої інстанції призначив стягнення ОСОБА_1 у відповідності із вимогами статті 33 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, які визначені в санкції частини першої статті 130 КУпАП.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Ширая Андрія Анатолійовича - залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП ОСОБА_1 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 11 серпня 2026 року.

СуддяО. Я. Парфененко