Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №742/1734/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/1734/26

Головуючий у першій інстанції - Давидчук Д. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1729/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Супруна О.П.,

суддів: Мамонової О.Є., Разгуляєвої О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Давидчука Д.П. від 03.06.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

26.03.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020 у розмірі 25 302,50 грн, а також стягнення з відповідача судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Позовна заява вмотивована тим, що 02.11.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 7 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Договір був укладений в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця.

Позивач зазначав, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання в повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку, зазначену відповідачем при оформленні кредиту, однак відповідач належним чином своїх договірних зобов`язань не виконав, у встановлені договором строки кредитні кошти та проценти не повернув, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Як на підставу звернення з даним позовом позивач посилався на те, що 21.04.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № ККЛУ-21042021, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачем. Станом на день звернення до суду заборгованість за кредитним договором, за розрахунком позивача, становила 25 302,50 грн, із яких: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 18 302,50 грн - заборгованість за процентами. У зв`язку з цим позивач просив стягнути зазначену суму заборгованості, а також судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області своїм заочним рішенням від 03.06.2026 задовольнив частково позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», стягнувши зі ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020 у розмірі 10 325,00 грн, витрати на оплату судового збору в розмірі 1 086,26 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.

Заочне рішення суду першої інстанції умотивовано тим, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений у передбаченій законом електронній формі Договір № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020, відповідно до якого відповідач отримала кредитні кошти та зобов`язалася повернути їх і сплатити проценти у строки та на умовах, визначених договором. Право вимоги за цим договором на підставі договору факторингу перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», яке набуло статусу нового кредитора.

Оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами підтверджено факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання ним зобов`язань щодо їх повернення, а також перехід до позивача права вимоги за спірним зобов`язанням.

Разом із тим, суд першої інстанції зазначив, що після закінчення встановленого договором строку кредитування кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом. Ураховуючи, що строк кредитування закінчився 02.12.2020, а позивачем заявлено до стягнення проценти, нараховані й після спливу цього строку, суд визнав такі вимоги необґрунтованими та відмовив у їх задоволенні. Водночас суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 7 000,00 грн та процентів, нарахованих у межах строку кредитування, у сумі 3 325,00 грн, а також пропорційно задоволеним позовним вимогам судових витрат.

25.06.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга від ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», у якій апелянт просить заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні частини процентів за користування кредитом. Апелянт зазначає, що укладеним між сторонами кредитним договором передбачено застосування зниженої процентної ставки лише за умови належного виконання позичальником зобов`язань, тоді як у разі їх невиконання підлягає застосуванню стандартна процентна ставка. Крім того, відповідач ініціювала продовження строку користування кредитом, у зв`язку з чим між сторонами було укладено додатковий договір, яким строк кредитування продовжено до 23.12.2020 та погоджено застосування стандартної процентної ставки. На думку апелянта, після невиконання відповідачем зобов`язань у продовжений строк проценти правомірно нараховувалися відповідно до умов договору протягом 90 календарних днів із моменту виникнення прострочення, що прямо передбачено пунктом 3.1 кредитного договору. При цьому висновок суду про припинення права кредитодавця нараховувати проценти після закінчення строку кредитування є помилковим, оскільки спірні проценти були нараховані відповідно до умов договору та погодженого сторонами порядку користування кредитом. Із огляду на викладене апелянт уважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Копію ухвали Чернігівського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження було направлено відповідачу за її зареєстрованим місцем проживання. Поштове відправлення повернулося до суду без вручення адресату з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання». Із метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом апеляційної інстанції також було вжито додаткових заходів, а саме розміщено оголошення про розгляд справи на офіційному вебсайті судової влади України.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів факт укладення кредитного договору, його пролонгації, порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань та переходу до позивача права вимоги за договором факторингу. При цьому суд дійшов висновку, що проценти можуть бути стягнуті лише за період у межах строку кредитування, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову в частині стягнення процентів, нарахованих після його закінчення.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Суд установив, що 02.11.2020 між ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна», доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток, було укладено Договір № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (кредит) у сумі 7 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (а.с. 11-12).

Пунктом 1.3 указаного Договору встановлено строк кредиту - 25 днів. Дата повернення кредити вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено в порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

За змістом пункту 1.4 Договору тип процентної ставки є фіксованим, а її розмір залежить від фактичного виконання клієнтом умов Договору.

Відповідно до підпункту 1.4.1 Договору знижена процентна ставка становить 0,01 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (3,65 % річних) та застосовується в межах строку надання кредиту, визначеного пунктом 1.3 Договору, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здій снить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана у Графіку платежів.

Згідно з підпунктом 1.4.2 Договору стандартна процентна ставка складає 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 % річних) та застосовується в межах строку надання кредиту, визначеного пунктом 1.3 Договору, якщо клієнт не виконав умови зазначені в підпункті 1.4.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору становить 3,65 % річних у разі застосування зниженої процентної ставки (підпункт 1.5.1) та 693,50 % річних у разі застосування стандартної процентної ставки (підпункт 1.5.2). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору становить 7 017,50 грн у разі застосування зниженої процентної ставки (підпункт 1.6.1) та 10 325,00 грн у разі застосування стандартної процентної ставки (підпункт 1.6.2).

Відповідно до пункту 2.1 Договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену ним в Особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 .

Умовами Договору передбачено можливість продовження строку кредиту в порядку та на умовах, визначених Розділом 4 Договору.

Так, відповідно до пункту 4.1 Договору, у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400,00 грн (включно), клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом укладення Додаткової угоди до Договору.

Згідно з пунктом 4.2 Договору пропозиція (оферта) клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання кнопки «ПРОДЛИТЬ/ПРОДОВЖИТИ КРЕДИТ» в Особистому кабінеті або відповідної кнопки в платіжному терміналі та здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (та у разі їх наявності - штрафних санкцій). Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів та штрафних санкцій (у разі наявності останніх) заява клієнта про продовження строку користування кредитом вважається поданою.

Відповідно до пункту 4.3 Договору Товариство має право, але не зобов`язане, протягом 24 годин з моменту вчинення клієнтом дій, визначених пунктом 4.2 Договору, акцептувати пропозицію (оферту) клієнта про продовження строку користування кредитом шляхом направлення клієнту засобами зв`язку текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені клієнтом Товариству в Особистому кабінеті, та Одноразового ідентифікатора у вигляді коду для підписання клієнтом Додаткового договору.

Згідно з пунктом 4.4 Договору Додатковий договір вважається укладеним з моменту одержання Товариством грошових коштів згідно з підпунктом 4.5 Договору та підписання його клієнтом електронним підписом за допомогою Одноразового ідентифікатора.

Відповідно до пункту 4.5 Договору новий строк кредиту розраховується з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктами 4.2-4.3 Договору, та дорівнює строку кредиту, встановленому пунктом 1.3 Договору, якщо інше не встановлено у Додатковому договорі.

Згідно з пунктом 4.6 Договору протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою або за ставкою, погодженою сторонами у Додатковому договорі, яка не може бути більшою за розмір стандартної процентної ставки.

Окрім того, Розділом 3 Договору визначено порядок обчислення (нарахування) процентів за користування кредитом.

Так, відповідно до пункту 3.1 Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше ніж протягом 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році, тобто методом «факт/факт».

Згідно з пунктом 3.2 Договору до періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту та не включається дата повернення кредиту, зазначена у Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного пунктом 1.3 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до Розділу 4 Договору, у такому разі проценти нараховуються і в дату повернення кредиту, вказану у Графіку платежів, і в нову дату повернення, якщо інше не визначено у відповідному Додатковому договорі.

Відповідно до пункту 3.3 Договору розмір процентної ставки, встановлений пунктом 1.4 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору, не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку. При цьому клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що використання стандартної процентної ставки відповідно до підпункту 1.4.2 Договору є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов Договору, оскільки умови про встановлення різних процентних ставок застосовуються автоматично за домовленістю сторін та не вимагають підписання будь-яких інших додаткових документів, крім цього Договору.

Підписанням цього Договору ОСОБА_1 підтвердила, що перед його укладенням їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в частинах першій та другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та розміщена на вебсайті, вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», розміщеними на вебсайті та затвердженими наказом № 07-ОД від 19.02.2020, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися, про що йдеться в пункті 9.10 Договору.

У пункті 9.11 Договору сторони погодили, що проценти, нараховані згідно з цим Договором після закінчення строку користування кредитом, визначеного пунктом 1.3 Договору, чи продовженого відповідно до Розділу 4 цього Договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Нарахування процентів за понадстрокове користування грошовими коштами здійснюється в момент сплати.

Із Графіка платежів, що є Додатком № 1 до Договору № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020, убачається, що дата повернення позики та сплати нарахованих процентів визначена 27.11.2020, сума кредиту - 7 000,00 грн, сума нарахованих процентів - 17,50 грн, разом до сплати - 7 017,50 грн (а.с. 12 зворот).

Крім того, матеріали справи містять копію Паспорта споживчого кредиту, умови якого щодо суми кредиту, строку кредитування, порядку нарахування процентів та їх розміру узгоджуються з умовами Договору № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020 (а.с. 13).

На підтвердження акцепту Договору відповідачем шляхом його підписання електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора до матеріалів справи долучено копію довідки про ідентифікацію, згідно з якою одноразовий ідентифікатор «Х567» було надіслано 02.11.2020 о 13 год. 40 хв. на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 14, зворот).

Договір № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020, Графік платежів (Додаток № 1 до Договору) та Паспорт споживчого кредиту містять відмітки про їх підписання ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 02.11.2020 о 13 год. 48 хв.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів до матеріалів справи долучено копію листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (iPay.ua) № 1-0701 від 07.01.2026, адресованого ТОВ «Лінеура Україна», згідно з яким відповідно до договору про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 02.11.2020 о 13:50:03 було успішно перераховано грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн на платіжну картку клієнта № НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 71080579, із призначенням платежу: «Зарахування 7000 грн на карту № НОМЕР_3 ».

Також, на вимогу суду першої інстанції АТ «Райффайзен Банк» надало виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 34, 35).

27.11.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020, відповідно до якого у зв`язку з неможливістю виконання позичальником зобов`язань у повному обсязі та у встановлений договором строк, відповідно до Розділу 4 Договору остання ініціювала продовження користування кредитом.

За змістом пункту 3 Додаткового договору сторони погодили продовження строку користування кредитом на строк, що дорівнює строку кредитування, визначеному пунктом 1.3 основного Договору, установивши нову дату повернення кредиту та сплати процентів - 23.12.2020, а також застосування протягом продовженого строку користування кредитом стандартної процентної ставки у розмірі 1,90 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Орієнтовна реальна річна процентна ставка станом на дату його укладення Додаткового договору становить 693,50 % річних, а орієнтовна загальна вартість кредиту - 10 325,00 грн.

У іншій частині, не врегульованій цим Додатковим договором, сторони погодилися керуватися умовами Договору № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020 (пункт 4 Додаткового договору).

У пункті 8 «Підписи сторін» Додаткового договору міститься відмітка про підписання його ОСОБА_1 електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора 27.11.2020 о 07 год. 11 хв. (а.с. 14).

Як убачається з розрахунку заборгованості за Договором № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020, сформованого ТОВ «Лінеура Україна», станом на 20.04.2021 заборгованість відповідача становила 25 302,50 грн, із яких: 7 000,00 грн - тіло кредиту, 18 302,50 грн - проценти за користування (а.с. 15 зворот - 16).

Із аналізу наведеного розрахунку вбачається, що за період із 02.11.2020 по 26.11.2020 (25 календарних днів) проценти за користування кредитом нараховувалися за зниженою процентною ставкою у розмірі 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування, що становило 0,70 грн на день.

При цьому 27.11.2020 у розрахунку відображено сплату відповідачем процентів у сумі 17,50 грн, після чого, на виконання умов укладеного сторонами Додаткового договору, строк користування кредитом було продовжено на 25 календарних днів, тобто з 28.11.2020 по 22.12.2020.

Починаючи з 28.11.2020 по 22.12.2020 (25 календарних днів) проценти нараховувалися за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,90 % від суми кредиту, тобто по 133,00 грн за кожний день користування кредитом.

При цьому в розрахунку після нарахування процентів станом на 22.12.2020 наступним відображеним записом є нарахування станом на 27.12.2020, згідно з яким загальна сума нарахованих процентів становила 3 839,50 грн.

Надалі, починаючи з 28.12.2020, тобто після закінчення продовженого сторонами строку користування кредитом, проценти продовжували нараховуватися у розмірі 133,00 грн за кожний день до 23.03.2021 включно, тобто протягом 90 днів з моменту закінчення строку користування кредитом.

Крім того, у розрахунку заборгованості відображено здійснення відповідачем платежів у рахунок погашення процентів у сумі 100,00 грн 31.12.2020 та 200,00 грн 01.01.2021.

21.04.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № ККЛУ-21042021, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020 у розмірі 25 302,50 грн, що підтверджується копіями зазначеного договору факторингу, витягу з реєстру боржників до вказаного договору, акта приймання-передачі реєстру боржників та платіжної інструкції № 29847 від 21.04.2021 про плату за переуступку права вимоги за Договором факторингу № ККЛУ-21042021 від 21.04.2021 (а.с. 17-18, 19, 19 зворот).

Позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою від 12.03.2026 вих. № 20665025 щодо погашення заборгованості за Договором № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020 та повідомляв про відступлення права вимоги (а.с. 19 зворот).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Установлено, що Договір № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020 містить усі істотні умови, характерні для договорів такого виду, зокрема визначено суму кредиту, дату його надання, строк користування кредитними коштами, розмір процентної ставки та інші умови кредитування.

У розділі «Підписи сторін» Договору міститься відмітка про його підписання ОСОБА_1 02.11.2020 о 13 год. 48 хв. електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора, що узгоджується з довідкою про ідентифікацію, відповідно до якої одноразовий ідентифікатор був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (iPay.ua) № 1-0701 від 07.01.2026 підтверджуєються, що 02.11.2020 на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3 було перераховано кредитні кошти у сумі 7 000,00 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що належними та допустимими доказами підтверджено як факт укладення між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 . Договору № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020 із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», так і факт перерахування відповідачу обумовлених цим договором кредитних коштів у сумі 7 000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надало належні, допустимі та достатні докази на підтвердження переходу до нього права грошової вимоги за Договором № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020, а саме: копії Договору факторингу № ККЛУ-21042021 від 21.04.2021, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», витягу з реєстру боржників до зазначеного договору, акта приймання-передачі реєстру боржників, а також платіжної інструкції № 29847 від 21.04.2021, яка підтверджує плату за переуступку права вимоги згідно Договору факторингу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання нею взятих на себе зобов`язань щодо їх повернення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту.

Разом із тим, предметом апеляційного оскарження є правильність визначення судом першої інстанції періоду та розміру процентів, що підлягають стягненню за користування кредитом.

Вирішуючи спір у цій частині, колегія суддів виходить із того, що правомірність нарахування процентів підлягає оцінці з урахуванням умов укладеного між сторонами Договору, Додаткового договору від 27.11.2020 та фактичного порядку виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Як убачається з умов Договору № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020, сторони окремо врегулювали порядок продовження строку користування кредитом, умови застосування зниженої та стандартної процентних ставок, а також порядок нарахування процентів як протягом строку кредитування, так і після його закінчення.

Так, відповідно до підпунктів 1.4.1 та 1.4.2 Договору застосування зниженої чи стандартної процентної ставки поставлено у залежність від належного виконання позичальником своїх зобов`язань, тоді як пунктами 4.1-4.6 Договору визначено порядок продовження строку користування кредитом шляхом укладення Додаткового договору та передбачено, що протягом продовженого строку проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою або за ставкою, погодженою сторонами у такому Додатковому договорі.

Крім того, згідно з пунктом 3.1 Договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше ніж протягом 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Таким чином, умовами Договору сторони розмежували механізм продовження строку кредитування та механізм нарахування процентів після виникнення прострочення. Пролонгація кредиту та нарахування процентів є самостійними правовими механізмами, які мають різні підстави та порядок застосування.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач реалізувала передбачене умовами Договору право на продовження строку користування кредитом. Із цією метою 27.11.2020 відповідач сплатила нараховані проценти в сумі 17,50 грн, а сторонами укладено Додатковий договір від 27.11.2020, яким продовжено строк користування кредитом на строк, що дорівнює строку кредитування, визначеному пунктом 1.3 Договору, встановлено нову дату повернення кредиту та сплати процентів за користування ним - 23.12.2020, а також погоджено застосування протягом продовженого строку користування кредитом стандартної процентної ставки у розмірі 1,90 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що сторони у передбаченому Договором порядку реалізували механізм продовження строку користування кредитом, уклавши 27.11.2020 Додатковий договір, яким погодили новий строк користування кредитом до 23.12.2020 та застосування протягом цього строку стандартної процентної ставки у розмірі 1,90 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проценти за користування кредитом, нараховані за період дії продовженого строку кредитування, тобто до 23.12.2020, підлягають стягненню, оскільки їх нарахування відповідає умовам укладених сторонами Договору та Додаткового договору.

Однак суд першої інстанції помилково не стягнув проценти за перший період користування кредитом (25 днів), починаючи з 02.11.2025, що становлять 3 325,00 грн (7 000,00 грн х 25 днів х 1,9 %), оскільки орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Додаткового договору складає 10 325,00 грн (пункт 3.4 Додаткового договору) за умови належного виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитодавцем. А оскільки ОСОБА_1 не виконала умови як первісного договору, так і додаткового, застосуванню підлягає пункт 1.4.2 Договору № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020, відповідно до якого стандартна процентна ставка складає 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 % річних) та застосовується в межах строку надання кредиту, визначеного пунктом 1.3 Договору, якщо клієнт не виконав умови зазначені в підпункті 1.4.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки.

Отже, проценти за кредитом у межах строку кредитування становлять 6 650,00 грн (7 000,00 грн х 50 днів х 1,9 %).

Крім того, позивач уважає, що умови кредитного договору дають йому право після закінчення строку кредитування продовжувати нарахування передбачених Договором процентів ще протягом 90 календарних днів із моменту виникнення прострочення.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, виходив із того, що після спливу погодженого сторонами строку кредитування право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припиняється, а тому підстави для їх стягнення за період після 23.12.2020 відсутні.

Як убачається з умов укладеного сторонами Договору, сторони прямо погодили порядок нарахування процентів не лише протягом визначеного строку користування кредитом, а й у разі невиконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення кредиту.

Так, пунктом 3.1 Договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше ніж протягом 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Отже, наведена умова договору безпосередньо передбачає можливість нарахування процентів після настання прострочення, установлюючи при цьому граничний період такого нарахування - 90 календарних днів.

При цьому зазначена умова не може тлумачитися ізольовано від пункту 9.11 Договору, відповідно до якого сторони погодили, що проценти, нараховані згідно з Договором після закінчення строку користування кредитом, визначеного пунктом 1.3 Договору або продовженого відповідно до Розділу 4 цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України. Таким чином, самі сторони договору визначили правову природу процентів, що нараховуються після закінчення погодженого строку користування кредитом, як плати за понадстрокове користування грошовими коштами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При цьому частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наведена норма ЦК України допускає встановлення договором іншого розміру процентів, які підлягають сплаті у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання. У цьому випадку сторони, реалізуючи принцип свободи договору, прямо погодили розмір таких процентів та порядок їх нарахування.

Однак, позивач у своїй позовній заяві не визначив зазначені відсотки як такі, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України, оскільки за змістом позову він уважав, що стягненню підлягає заборгованість за відсотками без визначення періодів правомірного та неправомірного користування відповідачем кредитними коштами. Також, у наданому розрахунку заборгованості передбачені виключно проценти за користування.

За правилами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За вказаних обставин, суд першої інстанції не мав правових підстав самостійно визначати проценти за 90 календарних днів як прострочені та стягувати їх за понадстрокове користування грошовими коштами, оскільки самим позивачем вони не були визначені в такій якості.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).

Із огляду на викладене, заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020 становить 13 332,50 грн (7 000,00 грн х 1,9% х 50 календарних днів - 317,50 грн).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374, пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Оскільки суд першої інстанції, неповно з`ясувавши обставини справи, дійшов помилкового висновку в частині нарахування процентів за кредитним договором, що призвело до неправильного визначення їхнього розміру, колегія суддів уважає, що рішення місцевого суду підлягає зміні з відповідним збільшенням суми стягнутої заборгованості до 13 332,50 грн.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Крім того, за змістом частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

За правилами частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. Із огляду на часткове задоволення позовних вимог та стягнення судом першої інстанції цих витрат у розмірі 2 000,00 грн, вони підлягають збільшенню пропорційно до розміру задоволених вимог (53%) до 4 240,00 грн, а судовий збір - до 1 411,07 грн.

Позивач за подачу апеляційної скарги сплатив 3 993,60 грн (а.с. 58 зворот), які також належить стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог (53%) у розмірі 2 116,61 грн.

Керуючись ст. ст. 367-369, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Частково задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Змінити заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.06.2026, збільшивши розмір стягнутої заборгованості зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за Договором № 1207524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.11.2020 із 10 325,00 грн до 13 332,50 грн, судового збору - із 1 086,26 грн до 1 411,07 грн, витрат на правничу допомогу - із 2 000,00 грн до 4 240,00 грн.

В іншій частині заочне рішення суду залишити без змін.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір перегляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 116,61 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не оскаржується, крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: О.Є. Мамонова

О.В. Разгуляєва