Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №650/7768/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

11 серпня 2026 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справа : 650/7768/25

Номер провадження : 22-ц/819/1176/26

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Радченка С.В.,

Суддів: Бездрабко В.О., Воронцової Л.П.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Клюцука Вадима Петровича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 липня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Сікори О.О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

В грудні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 2108823255048 від 29 березня 2021 року у розмірі 63 879,54 грн. В обґрунтування позову позивач зазначив, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір № 2108823255048 від 29 березня 2021 року, за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти в розмірі 5100,00 грн. Позивач стверджував, що відповідачка не виконала зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Право вимоги за цим договором перейшло до позивача на підставі договорів відступлення права вимоги, укладених між фінансовими установами. Станом на дату подачі позову загальна сума заборгованості складає 63 879,54 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням, тобто за тілом кредиту, становить 5 100,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги становить 58 779,54 грн.Позивач також просив стягнути на свою користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 липня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2108823255048 від 29 березня 2021 року у розмірі 63 879,54 грн, з яких: 5 100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 58 779,54 грн - заборгованість за процентами. Стягнуті судові витрати у розмірі 2422,40грн., а також понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості та обов`язку боржника виконати свої зобов`язання за умовами укладеного кредитного договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Клюцук В.П. діючи в інтересах відповідачки ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав доведеними, порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, посилається на те, що позивачем не доведено видачі кредитних коштів первісним кредитором. Також не доведено волевиявлення відповідача на саме такі умови кредитування, які викладені в наданій позивачем копії тексту кредитного договору. Також зазначає про те, що стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування, є безпідставними. Вважає недоведеним факт переходу прав вимоги за кредитним договором до позивача. Посилається на порушення судом права відповідачки на справедливий суд через неналежне повідомлення її про час та місце розгляду справи.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

У письмовому відзиві, який надійшов на адресу суду апеляційної інстанції, ТОВ «Коллект Центр» просить відхилити доводи апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на відзив, який надійшов на адресу суду апеляційної інстанції, адвокат Клюцук В.П., який діє в інтересах відповідачки ОСОБА_1 , просить відзив ТОВ «Коллект Центр» залишити без задоволення, рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09.07.2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» відмовити в повному обсязі.

Фактичні обставини справи

29 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2108823255048, відповідно до умов якого кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 5 100,00 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 1.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит без конкретної споживчої мети на суму, зазначену та погоджену сторонами в заяві-анкеті, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надавався на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, які є додатками до договору та його невід`ємними частинами.

Відповідно до пункту 1.3 договору орієнтовний строк повернення кредиту становив 16 днів з моменту отримання кредиту. При цьому у разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Відповідно до пункту 1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту. Договором передбачено розмір процентної ставки 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів не пізніше ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту, а також збільшення процентної ставки у разі неповернення кредиту після спливу орієнтовного строку повернення кредиту.

Відповідно до пунктів 1.4.1, 1.4.2 договору нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, а у разі якщо сума кредиту залишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Відповідно до заяви-анкети для отримання кредиту від 29 березня 2021 року ОСОБА_1 просила надати їй кредит на особисті потреби у розмірі 5 100,00 грн. У заяві-анкеті зазначено орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту, а також прямо зазначено, що кредит надається строком на 365 днів з правом повернення достроково.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 договору у разі підписання електронного договору договір вважається укладеним у письмовій формі з дати прийняття позичальником пропозиції кредитодавця. Датою прийняття та підписання кредитного договору, заяви-анкети, правил, паспорта кредиту та інших складових договору є дата складення та підписання сторонами заяви-анкети.

Відповідно до пункту 4.3 договору сторони погодили, що у разі укладення електронного договору як підпис сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Відповідно до пункту 4.4 договору сторони підтвердили, що цей договір укладений у письмовій формі з дотриманням вимог законодавства щодо процедури укладення та підписання договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

Відповідно до довідки ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 02 жовтня 2025 року підтверджено здійснення переказу грошових коштів за договором № 2108823255048 у сумі 5 100,00 грн 29 березня 2021 року о 09 год 29 хв 32 сек на банківську картку з маскою НОМЕР_1 , емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», категорія картки MasterCard .

Відповідно до листа ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 08 червня 2026 року № 080626-4, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів, грошові кошти за вказаною платіжною операцією були перераховані на банківську картку № НОМЕР_3 .

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 26 червня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260626/78588-БТ банк повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , емітовано картку № НОМЕР_3 , рахунок IBAN № НОМЕР_5 .

Зазначеним листом АТ КБ «ПриватБанк» також підтверджено, що власником картки є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , а номер телефону НОМЕР_6 знаходився в її анкетних даних та був фінансовим номером телефону, на який відправлялась інформація про підтвердження операцій.

Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» за рахунком № НОМЕР_3 , IBAN № НОМЕР_5 , за період з 29 березня 2021 року по 03 квітня 2021 року, 29 березня 2021 року на картку № НОМЕР_3 здійснено операцію «Зарахування переказу» на суму 5 100,00 грн.

Судом досліджено розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідно до якого заборгованість за договором № 2108823255048 складає 63 879,54 грн, з яких 5 100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 58 779,54 грн - заборгованість за процентами.

01 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір № 1-12, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 2108823255048, укладеним з ОСОБА_1 .

10 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» набуло право вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за договором № 2108823255048.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист адвокатського об`єднання, заявку на надання юридичної допомоги № 1899 від 03 листопада 2025 року на суму 16 000,00 грн та витяг з акта № 16 про надання юридичної допомоги з описом наданих послуг.

Позиція апеляційного суду.

Згідно частини першої ст.368 ЦПК України, в апеляційному суді справа розглядається за правилами розгляду справ у суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За частиною третьою ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її розгляд здійснюється у письмовому провадженні, без виклику сторін, а тому клопотання представника ТОВ «Коллект Центр» про розгляд справи з повідомленням учасників справи задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

-надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

-заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

-вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепту) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З наявніх в матеріалах справи доказів вбачається, що між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачкою, у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України, досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця, та відповідачка підписала його одноразовим ідентифікатором, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» ці правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Заперечуючи факт виникнення у відповідача будь яких договірних відносин з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та недоведеність належного відповідачці карткового рахунку на який було здійснена зарахування кредитних коштів у зв`язку з підписанням договору, колегія суддів звертає увагу, що позичальник самостійно зазначає реквізити банківської платіжної картки на яку повинні бути зараховані кошти у з`язку з підписанням договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти в розмірі 5100 грн.

На підтвердження виконання кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів в сумі 5100 грн позичальнику (відповідачу) на її картковий рахунок, в матеріалах справи міститься інформація ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 02 жовтня 2025 року, якою підтверджено здійснення переказу грошових коштів за договором № 2108823255048 у сумі 5 100,00 грн 29 березня 2021 року о 09 год 29 хв 32 сек на банківську картку з маскою НОМЕР_1 , емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», категорія картки MasterCard .

Також відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» за рахунком № НОМЕР_3 , IBAN № НОМЕР_5 , за період з 29 березня 2021 року по 03 квітня 2021 року, 29 березня 2021 року на картку № НОМЕР_3 , власником якої є ОСОБА_1 здійснено операцію «Зарахування переказу» на суму 5 100,00 грн.

Доказів того, що на картковий рахунок ОСОБА_1 , зазначений в інформаційній довідці Банку не було перераховано суму у розмірі 5100 грн. відповідачка не надала.

При цьому матеріали справи не містять жодного доказу про виконання відповідачкою своїх обов`язків по погашенню кредитної заборгованості. Вбачається, що відповідачка жодного платежу на погашення заборгованості не здійснювала.

Оскільки відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 5100 грн. шляхом перерахування суми кредиту на банківську картку, яка вказана в анкеті - заяві, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 суми кредиту на користь ТОВ «Коллект Центр», який відповідно до договорів відступлення права вимоги набув статусу нового кредитора та право грошової вимоги за договором № 2108823255048.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо недоведеності відступлення прав вимоги новому кредитору з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.Згідно з ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Умовами договорів відступлення прав вимоги, який укладено між фінансовими установами за обставинами даної справи визначено, що перехід від клієнта до позивача прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідних прав вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт переходу права вимоги до позивача підтверджується наданими до матеріалів справи договорами відступлення права вимоги, актами приймання-передачі реєстрів боржників, витягами з реєстрів боржників, а також документами щодо виконання сторонами умов договорів відступлення.

Тобто дані договори є результатом домовленості сторін і відповідають загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Факт переходу права вимоги позивача саме до відповідача за вказаним договором підтверджується реєстром боржників, який містить відомості та обсяг необхідних відомостей, таких як анкетні дані відповідача, номер договору, суму заборгованості, які дають можливість належним чином підтвердити набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 .

З огляду на наведене позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги про недоведеність факту відступлення права грошової вимоги за укладеним 29.03.2021 року кредитним договором до ТОВ "Коллект Центр"є не обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність нарахування процентів за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається зі змісту договору про надання споживчого кредиту № 2108823255048 від 29 березня 2021 року, а саме п.1.2 - кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, які є додатками до договору та його невід`ємними частинами.

Відповідно до заяви-анкети для отримання кредиту від 29 березня 2021 року ОСОБА_1 просила надати їй кредит на особисті потреби у розмірі 5 100,00 грн. У заяві-анкеті зазначено орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту, а також прямо зазначено, що кредит надається строком на 365 днів з правом повернення достроково.

«Строк дії договору» - це загальний термін, протягом якого діють права та обов`язки сторін за кредитним договором, може бути довшим, якщо договір передбачає погашення заборгованості після закінчення строку використання ліміту, тобто охоплює як період використання ліміту, так і період погашення заборгованості після закінчення цього ліміту. Метою є повне погашення відсотків.

«Строк користування кредитом» - це загальний термін, протягом якого погашається заборгованість, яка була взята в певний момент (або протягом усього терміну кредитування). Цей термін може бути довшим за строк дії ліміту кредитування, особливо якщо ви берете кошти частинами протягом усього періоду дії ліміту, а погашення основної суми відбувається пізніше.

Як вбачається, сторони передбачили строк дії договору - 365 днів з правом повернення достроково. Суд першої інстанції правильно зазначив, що проценти за користування кредитом нараховані у межах строку кредитування 365 днів, а саме до 28 березня 2022 року. Позивач не заявляє до стягнення проценти за період після спливу граничного строку кредитування 365 днів, не заявляє вимоги про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат, трьох процентів річних або комісії, а просить стягнути лише тіло кредиту та договірні проценти за користування кредитом.

Щодо доводів апелянта про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зважає на наступне.

Оцінюючи заявлену суму 16 000,00 грн з урахуванням ціни позову 63 879,54 грн, характеру спору, обсягу підготовлених процесуальних документів, розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відсутності участі представника позивача у судових засіданнях, а також принципів розумності, справедливості та співмірності, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є завищеним щодо відповідача. При цьому суд першої інстанції вважав, що повна відмова у стягненні витрат на професійну правничу допомогу була б неспівмірною, оскільки позивач надавав документи на підтвердження факту надання правничої допомоги, а подання процесуальних документів у справі було зумовлене необхідністю спростування заперечень відповідача та підтвердження заявлених позовних вимог.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, вважаючи обґрунтованим, розумним та співмірним стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5 000,00 грн.

Також неприйнятними є доводи апеляційної скарги про порушення права відповідачки на справедливий суд через неповідомлення її про дату судового засідання, оскільки справу судом було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Із урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам представника відповідачки, викладені у відзиві, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, як ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Клюцука Вадима Петровича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення, а рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.В. Радченко

Судді В.О. Бездрабко

Л.П. Воронцова