Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №766/13095/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 серпня 2026 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 766/13095/25

Номер провадження: 22-ц/819/1144/26

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Склярської І.В.,

суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 травня 2026 року ( під головуванням судді Майдан С.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначило, що 31.07.2018 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22030000070740, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит ( проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку встановленому договором. Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

15.12.2021 року згідно умов договору факторингу №15/12/21, АТ "Банк Кредит Дніпро" відступлено право вимоги за кредитним договором №22030000070740 від 31.07.2018 року на користь ТОВ "Цикл Фінанс", а відповідно ТОВ "Цикл Фінанс" набуто право вимоги до відповідача. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 17164,55 грн, з яких: 13538,09 грн - заборгованість по тілу кредиту; заборгованість по відсотках - 14,19 грн; заборгованість по комісії 3612,27 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання, позивачем проведено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року у розмірі 479,02 грн - інфляційні втрати, 79,01 грн - 3% річних.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №22030000070740 від 31.07.2018 року у розмірі 17722,58 грн, та понесені судові витрати по справі, за сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 травня 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» просило рішення суду першої інстанції скасувати та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором N22030000070740 від 31.07.2018 р. у розмірі 17164,55 грн., інфляційні втрати у розмірі 479,02 грн., 3% річних у розмірі 79,01 грн. та судові витрати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи осіб, які подали апеляційні скарги

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Цикл Фінанс» вказав, що 31 липня 2018 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір No22030000070740 у відповідності до якого остання отримала кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 30.07.2023 року (п.1.2 Кредитного договору).

15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - ТОВ «Цикл Фінанс», укладено Договір факторингу N15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за Кредитним договорам.

Апелянтом вказано, що на дату звернення з позовом до суду зобов`язання відповідача за кредитним договором не виконано, у зв`язку з чим сума боргу за кредитним договором становила 17164,55 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту- 13538,09 грн; заборгованість по відсотках - 14,19 грн.; заборгованість по комісії - 3612,27 грн.

Також апелянтом наголошено, що ним помилково було додано до позовної заяви копію Кредитного договору N22036000254032 від 20.12.2019 року, який укладений між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 замість копії вірного Кредитного договору No22030000070740 від 31.07.2018 року.

Разом з тим, до позовної заяви було додано інші документи, які підтверджують наявну заборгованість за Кредитним договором N22030000070740 від 31.07.2018 року, а саме:

- копію витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу No15/12/21 від 15.12.2021 року за Кредитним договором N22030000070740 від 31.07.2018 року;

- виписки по особовому рахунку боржника за перiод з 31.07.2018 року по 14.12.2021 року за Кредитним договором N22030000070740 від 31.07.2018 року;

- розрахунок заборгованості за Кредитним договором No22030000070740 від 31.07.2018 року.

Товариством в апеляційній скарзі вказано, що надані докази підтверджують наявність заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором N22030000070740 від 31.07.2018 року та дають можливість зрозуміти, що копія Кредитного договору N22036000254032 від 20.12.2019 року було додано до позовної заяви помилково.

Позивачем надано до суду виписки по особовому рахунку за період з 31.07.2018 року по 14.12.2021 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та здійснювала часткове погашення заборгованості за Кредитним договором N22030000070740 від 31.07.2018 року.

Посилаючись на норми частини 11,12,13 статті 187 ЦПК України, товариством вказано, що суд першої інстанції з метою з`ясування всіх обставин справи мав залишити позовну заяву позивача без руху та зобов`язати протягом встановленого часу усунути недоліки позовної заяви.

Однак в порушення визначених норм суд не здійснив дій для всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів, які були надані позивачем при зверненні до суду з позовною заявою.

Також до апеляційної скарги без клопотання про залучення доказів до суду апеляційної інстанції, надано наступні докази:

- описи до кредитної справи позичальника-фізичної особи ОСОБА_1 ;

- кредитний договір №22030000070740 від 31 липня 2018 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 ;

- паспорт споживчого кредиту «Кредит готівкою (3-50). Стандарт зі страховкою 60 міс.», підписаний ОСОБА_1 ;

-згода на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого власноручного підпису;

-рішення щодо надання кредиту від 31 липня 2028 року;

-довідка про фінансовий стан позичальника ОСОБА_1 станом на 31 липня 2018 р.;

- реєстр боржників до Договору факторингу №15/12/21 від 15 грудня 2021 року.

(2) Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин, що витікають з кредитного договору, наданий кредитний договір №22036000254032, укладений 20.12.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 , який не є стороною у зобов`язанні за кредитним договором № 22030000070740 від 31.07.2018 року, що є предметом розгляду у цій справі. Суд першої інстанції виснував, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що між первісним кредитором та відповідачем був укладений договір № 22030000070740 від 31.07.2018 року в електронному вигляді, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі..

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» надано кредитний договір №22036000254032, укладений 20.12.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_2 , який не є стороною у зобов`язанні за кредитним договором № 22030000070740 від 31.07.2018 року, що є предметом розгляду у цій справі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд зобов`язаний власні процесуальні дії належним чином обґрунтувати (мотивувати), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковим за таких обставин та за таких умов.

Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами частини другої, шостої статті 95 ЦПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Посилання банку на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором та виписки по особовому рахунку боржника, як на підставу задоволення позовних вимог є такими, що не ґрунтуються на спірних правовідносинах, оскільки:

-позивач, посилаючись на розрахунок та виписку по рахунку залишив поза увагою, що кредитні кошти він не надавав відповідачу;

- позивач своє право на стягнення коштів обґрунтовує договором факторингу №15/12/21 від 15 грудня 2021 року, у якому міститься посилання на реєстр боржників;

- разом з тим доданий позивачем Витяг з реєстру боржників щодо ОСОБА_1 містить посилання на нього, як на додаток №1 до іншого Договору факторингу, а саме Договору факторингу №28/03/21 від 28 березня 2024 року.

Таким чином відсутність належно підтвердженого права позивача на стягнення заборгованості з відповідача, а також наведеного судом першої інстанції обґрунтування унеможливило задоволення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що додані позивачем до позовної заяви документи у тому рахунку, такі як акт-приймання передачі реєстру боржників, Акт приймання-передачі прав вимоги, не містять заповнення щодо основних вимог цих документів, а лише підписи й печатки сторін.

Щодо посилання апелянта на необхідність судом першої інстанції залишення позовної заяви без руху, колегія суддів зазначає, що позивач реалізуючи своє право на захист звернувся до суду із вказаним позовом, який за своєю формою та змістом викладений із дотриманням вимог положень ст. ст. 175, 177 ЦПК України. Не надання доказів на підтвердження позовних вимог позивачем, не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху в порядку частини 11 статті 187 ЦПК України.

Колегія суддів вважає за можливе зазначити, що встановлені судом першої інстанції обставини, як підстави для відмови в позову та встановлені судом апеляційної інстанції не доведення позивачем права на стягнення заборгованості з зазначених вище підстав, не вплинули на кінцевий результат - відмови в задоволенні позову.

Таким чином, наведене не надає підстав для скасування рішення з зазначеної апелянтом підстави.

Щодо надання доказів до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний суд у постанові від 24 липня 2024 року справа № 646/857/18 (провадження № 61-5330 св 24) вказав, що тлумачення положень частини четвертої статті 365, 367 ЦПК України дає Верховному Суду можливість виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подава4и усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.

Зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні.

Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, наступними:

1) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування;

2) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду;

3) суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи;

4) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо).

5) наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.

Зазначене підтверджується численною, сталою й незмінною практикою Верховного Суду (різних юрисдикцій) з цього процесуального питання, яке має важливий вплив на дотримання принципів судочинства: змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (див.: постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Судувід 08 листопада 2023 року у справі № 140/1322/22; постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 717/2052/16-ц, провадження № 14-632цс18 (цивільна юрисдикція), від 31 січня 2020 року у справі№ 370/999/16-ц, провадження № 14-709цс19 (цивільна юрисдикція), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19 (цивільна юрисдикція), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, провадження№ 12-4гс21 (господарська юрисдикція), від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21 (господарська юрисдикція); постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 18 червня2020 року у справі № 909/965/16, від 16 червня 2021 року у справі № 915/2222/19, від 01 липня 2021 року у справі № 46/603 та інші).

Зазначена судова практика є сталою й незмінною і в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (див.: постанови від 03 травня 2018 року у справі№ 404/251/17, провадження № 61-13405св18; від 31 липня 2019 року у справі № 753/11963/15-ц, провадження № 61-27369св18, від 14 грудня 2022 року у справі № 521/574/22, провадження № 61-9422св22 та інші).

У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» судам роз`яснено, що вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання.

Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до апеляційної скарги надано кредитний договір №22030000070740 від 31 липня 2018 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 , який не був наданий до суду першої інстанції.

Доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача, останній не надав, наявність поважних причин їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, не навів, з урахуванням того, шо апелянт взагалі не порушив клопотання про долучення доказів.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ст. 375 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні.

Керуючись ст. ст.367,375, 382 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Склярська

Судді Л.П. Воронцова

В.В. Майданік