Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №766/3913/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 серпня 2026 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 766/3913/25

Номер провадження: 22-ц/819/1148/26

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Склярської І.В. ,

суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.,

секретар Середюк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 травня 2026 року (під головуванням судді Шестакової Я.В.), у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2025 року представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 травня 2023 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500771892. Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та банком.

Додатково 25 травня 2023 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500771892 банк прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500771892 від 25 травня 2023 року.

У Додатку №1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.

Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

Таким чином, 25.05.2023 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту No 500771892, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту No 500771892, додатком No 1 "Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг", паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ "Альфа-Банк" на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Альфа-Банк", із наступними основними умовами: тип кредиту - "Кредит готівкою"; сума кредиту - 282320,24 грн; процентна ставка - 4,99 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 120 місяців; дата повернення кредиту - 25.05.2033 року; порядок повернення кредиту - графік платежів: до 25 числа кожного місяці з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 3275,39 грн, загальна кількість платежів 120; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок N НОМЕР_1 , відкритий у Банку.

Також позивачем вказано, що позичальник кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером №1762921392 від 25 травня 2023 року.

Банк належним чином виконав свій обов`язок та надав відповідачу кредитні кошти, а останній, в свою чергу свої зобов`язання перед позивачем не виконав, кредит не повернув у строки, встановлені кредитним договором, внаслідок чого станом на 07.08.2023 року утворилась заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 309804,69 грн., з яких: 278346,38 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 16777,67 грн. - заборгованість по відсоткам; 14680,64 грн. - заборгованість по комісії..

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 07 травня 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Суд ухвалив:

-стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 500771892 від 25.05.2023 року в розмірі 275442 (двісті сімдесят п`ять тисяч чотириста сорок дві) гривні 72 копійки;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 3305 (три тисячі триста п`ять) гривень 37 копійок;

-В решті позовних вимог відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник АТ «Сенс Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник АТ «Сенс Банк», вказав, що 25.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг.

25.05.2023 року підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту N 500771892 Відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту (далі - Угода). Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Альфа-Банк", що укладений між ним та Банком.

25.05.2023 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту N500771892 Банк прийняв пропозицію Відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту No 500771892 від 25.05.2023 року.

У Додатку N 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.

Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

Апелянтом вказано, що документи були підписані позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «9555», шляхом направлення 25.05.2023 року на номер телефону НОМЕР_2 .

Таким чином, 25.05.2023 року між банком та відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства було укладено кредитний договір та погоджено умови надання кредитних коштів.

Крім того, апелянтом наголошено, що нарахування відсотків та комісії відповідає погодженим умовам договору, у зв`язку з чим суд першої інстанції безпідставно визнав відсотки та комісії нікчемними.

Також позивачем надано докази, які в сукупності підтверджують факт укладання та виконання договору.

Апелянтом зауважено, що відповідач зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, що відображено у виписці та розрахунку заборгованості вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору, про що неодноразово наголошував Верховний Суд у Постанові від 05 червня 2018 року №338/180/17 та у Постанові від 23 грудня 2020 року №127/23910/14

Позиція інших учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи, зокрема, Оферта на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500771892 від 25.05.2023 року, Паспорт споживчого кредиту від 25.05.2023 року, Додаток № 1 до Угоди про надання кредиту № 500771892 від 25.05.2023 року «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», не містять підпису позичальника шляхом введення коду підтвердження «1936», вказано в довідці про ідентифікацію, а вказані документи містять лише підпис представника АТ «Сенс Банк», а не відповідача. За твердженням представника позивача кредитний договір було укладено в електронній формі шляхом підписання його одноразовим цифровим ідентифікатором. Однак, судом першої інстанції виснувано, що до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження вказаної обставини.

Разом з цим, судом першої інстанції вказано, що з матеріалів справи вбачається, що грошові кошти у сумі 282320,24 грн. перераховано на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції виснувано, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Сенс Банк» не повернуті, а з виписки по особовому рахунку відповідача та розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що в рахунок погашення заборгованості за кредитом відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти в загальному розмірі 6877,52 грн., з яких: 3605,52 грн. - 25.05.2023 року; 3272,00 грн. - 17.07.2023 року. Тому суд першої інстанції вбачає підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, яка складається з фактично отриманої суми грошових коштів в розмірі 275442,72 грн. (282320,24 - 6877,52 грн.)

Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги долучений позивачем паспорт споживчого кредиту, оскільки він є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Також судом першої інстанції виснувано, що при розгляді справи судом встановлено відсутність доказів про те, що комісійна винагорода за надання кредиту включала в себе додаткові послуги, які надавалися поза межами інформування про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право вимагати безоплатно один раз на місяць, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення заборгованості по комісії.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

25 травня 2023 року ОСОБА_1 запропоновано укласти Угоду про надання споживчого кредиту № 500771892, відповідно до умов яких визначено основні умови кредитування: тип кредиту - «Кредит готівкою»; мета отримання кредиту - для власних потреб; сума кредиту - 282320,24 грн.; строк кредитування - 120 місяців, тобто до 25.05.2033 року. Кредит надається позичальнику для повернення заборгованості за кредитним договором 501360805 від 16.09.2021 року. Розмір - 282320,24 грн., спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714.

Додатково АТ «Альфа-Банк» підписало акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500771892 від 25.05.2023 року. Шляхом підписання акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб, банк надав згоду на рефінансування кредитної заборгованості відповідача за кредитним договором 501360805 від 16.09.2021 року.

До матеріалів справи надано Додаток № 1 до угоди про надання кредиту № 500771892 від 25.05.2023 року графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.

Також до матеріалів справи надано паспорт споживчого кредиту, у розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

25.05.2023 року АТ «Сенс Банк» направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень шляхом погашення заборгованості за Кредитним договором № 500771892 від 25.05.2023 року в загальному розмірі 289861,52 грн.

Згідно меморіального ордеру №91762921392 від 25 травня 2023 року, грошові кошти в сумі 282320,24 грн перераховано на рахунок № НОМЕР_3 .

Також з виписки по особовому рахунку вбачається, що на рахунок відповідача, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перераховано грошові кошти в сумі 282320,24 грн.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором № 500771892 від 25 травня 2023 року, відповідно до якого загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 309 804,69 грн, з яких: 278346,38 грн за кредитом; 16777,67 грн - по відсотках, 14680,64 грн. - по комісії.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що передбачено частиною другою статті 11 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України).

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до положень статей 641-643 ЦК України оферта це пропозиція певній стороні укласти договір з урахуванням викладених умов. Оферта вважається прийнятою після її акцепту. Прийняття (акцепт) оферти є юридично значущою дією, наслідком якої є виникнення між сторонами договору. Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до положень частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частин 1,3,4,5,6 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» - пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

-надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

-заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

-вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини першої статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» - якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин 1,2,3 статті 207 ЦК України - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 12 ЗУ «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно частини першої цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абзацу 1 частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,зокрема: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис (пункт 15 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасники справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Нормою частини 7 статті 81 ЦПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи свої вимоги Банк вказував на те, що 25 травня 2023 року між ОСОБА_1 та АТ «Сенс Банк» укладено угоду про надання споживчого кредиту №500771892, за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

На підтвердження укладання кредитного договору між сторонами позивачем надано паперові копії: оферти ОСОБА_1 на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500771892 від 25.05.2023; акцепту банку: «Акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту No500771892» від 25.05.2023; паспорту споживчого кредиту.

На підтвердження доводів апеляційної скарги, щодо підписання договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ОТП-пароль), який був надісланий на фінансовий номер клієнта, жодних доказів Банком суду не надано.

Посилаючись у позові на підписання відповідачем документів аналогом ЕПЦ у формі одноразового ідентифікатору «9555» з доведенням про це довідкою, позивач наведене не довів. Так, у довідці про ідентифікацію вказано, що клієнт ОСОБА_1 підписав договір №500771892 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора. Також у довідці зазначений текст повідомлення для проведення ідентифікації, дату відправки ідентифікатора позичальнику - 25 травня 2023 року та номер телефону НОМЕР_2 , який не зазначений в матеріалах кредитної справи, як номер телефона відповідача. Разом з тим одноразовий ідентифікатор, який був відправлений ОСОБА_1 для підпису кредитного договору не вказаний.

Отже, надана позивачем довідка про ідентифікацію АТ «СЕНС БАНКОМ» клієнта ОСОБА_1 з яким укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб, не є належним доказом підписання електронним підписом позичальником кредитного договору.

Колегія суддів вважає за можливе зазначити, що якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Надані позивачем докази не надають підстав для висновку про належне підписання кредитного договору, укладення його між сторонами .

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що акцепт, який має власноручний підпис особи банку, був направлений Банком позичальнику у спосіб, обраний останнім у Оферті, а саме на електронну адресу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем укладення між Банком та ОСОБА_1 угоди про надання споживчого кредиту у письмовій формі саме у тій редакції, яка була надана суду, щодо обумовлення сторонами розміру відсотків, які підлягають сплаті за кредитним договором.

Що стосується паспорту споживчого кредиту, то колегія суддів зауважує, що кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Така правова позиція міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, яка в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню.

Таким чином всупереч визначеного у статтях 12, 81 ЦПК України процесуального обов`язку позивач не надав до суду належних і допустимих доказів про те, що сторони у справі дійшли згоди про укладення кредитного договору на зазначених у позові умовах.

Водночас, колегія суддів вважає, що в даному випадку договірні відносини за Договором кредиту є підтвердженими лише щодо фактичного використання відповідачем кредиту, але щодо відсотків погодження у письмовій формі між сторонами не відбулось.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні погоджені підписом позичальника умови нарахування та сплати відсотків по кредиту у суду відсутня можливість для перевірки підстав нарахування банком у цій справі вимог про погашення відповідної суми боргу саме за відсотками.

За наведених обставин не є погодженою комісія, а тому колегія суддів не надає оцінку її правомірності.

Отже аргументи скаржника про те, що позичальник підписав договір електронним підписом, тобто договір укладено належним чином, матеріалами справи підтверджено не було.

Інших аргументів, які б свідчили про наявність підстав для висновків про обґрунтованість позовних вимог банку про стягнення відсотків по кредиту, апеляційна скарга позивача не містить.

Таким чином апеляційний суд враховує, що оферта на укладення договору, яким регламентується сплата відсотків по кредиту, що міститься в матеріалах даної справи, не підписана відповідачем, докази про направлення акцепту позичальнику відсутні, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, оскільки протилежні висновки суперечили б вимогам частин першої, другої статті 207, статті 1055 ЦК України про письмову форму кредитного договору.

За наведених обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення в оскаржувані частині, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та не спростовують мотивованих висновків суду з огляду на встановлені судом обставини справи.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1.ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

Апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги в оскарженій частині не спростовують, а тому колегію суддів не можуть бути прийняти як такі, що є підставою для зміни рішення суду в оскарженій частині.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс-Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 травня 2026 року в оскарженій частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 10 серпня 2026 року.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: Л.П. Воронцова

В.В. Майданік