Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №766/21915/24 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/21915/24 Головуючий в І інстанції: Кузьміна О.І.

Номер провадження: 22-ц/819/1195/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

секретар Середюк О.О.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Кредобанк";

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Беднарського Володимира Вікторовича, який діє від імені Акціонерного товариства "Кредобанк", на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Кузьміної О.І., дата складення повного рішення - не зазначно, у справі за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваних судових рішень та апеляційної скарги

24 грудні 2024 року позивач АТ "ОТП Банк" звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість станом на 22.11.2024 року в загальній сумі 153 783,32 грн та судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору в сумі 3 028,00 грн.

Позов обґрунтований наступним.

21.07.2020 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №№CL-284018, за умовами якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Сума виданого кредиту 101 000,00 грн, дата погашення кредиту - 18.07.2025 р. Відповідач не виконав умови договору та має заборгованість за кредитом та відсоткам за користування кредитом станом на 22.11.2024 року в загальній сумі 153 783,32 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (тіло) - 80 847,58 грн; сума заборгованості за відсотками - 72 935,74 грн.

У зв`язку з наведеним позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.01.2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом й постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Першим заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 квітня 2025 року позов було задоволено повністю.

Адвокат Максимів Володимир Миронович, який діє від імені відповідача, подав заяву про перегляд вказаного заочного рішення, вказавши наступне.

Заочне рішення відповідач не отримував, оскільки у 2022 році виїхав за межі України, кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС не має, про існування заочного рішення дізнався від родичів. В наступному відповідач звернувся за правовою допомогою до адвоката. Вважає, що пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду стався з поважних причин та підлягає у зв`язку із цим поновленню.

Також зазначив, що відповідач не погоджується з визначеним банком та задоволеним судом розміром заборгованості, оскільки, укладаючи кредитний договір, сторони в п. 4.1 кредитного договору погодили, що за користування кредитними коштами позичальник сплачує Банку відсотки за процентною ставкою 35 % річних. Як вбачається із розрахунку заборгованості, Банк здійснював нарахування відсотків як на поточну, так і на прострочену заборгованість. Зокрема за період з 21.05.2021р. по 22.11.2024р. позивач нарахував відповідачу крім відсотків за користування кредитом ще і 20 541,39 грн відсотків на прострочену суму заборгованості.

Натомість, відповідно до п.6 Перехідних і прикінцевих положень Закону України "Про споживче кредитування": "У разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (24.01.2024 року), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

З врахуванням того, що кредитний договір було укладено в 21.07.2020 року, відсотки за прострочення заборгованості нараховувались в період, охоплений дією вказаної норми, вважає, що проценти в розмірі 20 541,39 грн на прострочену заборгованість відповідача були нараховані безпідставно та не підлягають до стягнення шляхом задоволення вимоги в цій частині. Також, з урахуванням того, що позивачем було прийняте рішення про дострокове розірвання договору та направлено на адресу відповідача досудову вимогу про повне погашення боргу, нарахування процентів за користування кредитом після 04.10.2024р. позивачем є безпідставним. За умовами договору строк користування кредитними коштами складає 60 місяців і закінчується 18.07.2025 року. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 04.10.2025 року направлено вимогу про повернення всієї суми кредиту та процентів, нарахованих за користування коштами. Однак, до матеріалів справи не додано доказів вручення даної досудової вимоги відповідачу. З урахуванням того, що останній перебував на той час за кордоном, такий сумнів набуває більшої обґрунтованості. Тобто у позичальника не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позичальник таку вимогу одержав.

Повторним заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 червня 2026 року позов було задоволено частково. Суд вирішив із заявленої до стягнення суми кредитної заборгованості 153 783,32 грн:

--- стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором № CL-284018 від 21.07.2020 року в розмірі 133 241,93грн, з яких: 80 847,58 грн - тіло кредиту; 52 394,35 грн - заборгованість за процентами;

--- в решті вимог - відмовити;

--- стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" судові витрати в розмірі 2 623,54 грн;

--- стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави за подання заяви про перегляд заочного рішення судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що 21.07.2020 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №№CL-284018, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Згідно розділу 2 кредитного договору, сума та валюта кредиту - 101 000 грн, дата видачі кредиту - 21.07.2020 р., строк кредитування - 60 місяців, терміном до 18.07.2025 року.

Також суд виходив з того, що меморіальними ордерами № 37955476 від 21.07.2020 на суму 27043,75 грн та № 37955473 від 21.07.2020 на суму 73956,25 грн підтверджується видача ОСОБА_1 кредитних коштів відповідно до кредитного договору № CL-284018 вiд 21.07.2020 року. Суд зазначив про доведеність належного виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором та неналежного виконання своїх зобов`язань відповідачем. При цьому суд зазначив, що 04.10.2024 року за вих. №85-12430438/24 АТ "Кредобанк" на адресу ОСОБА_1 надіслано досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, яка відповідачем проігнорована, борг не погашено.

Також суд виходив з того, що відповідно до Розрахунку заборгованості за договором кредиту № CL-284018 вiд 21.07.2020р., складеного АТ "КРЕДОБАНК", заборгованість ОСОБА_1 станом на 22.11.2024 складає 153 783,32 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 80 847,58 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 72 935,74 грн.

Також суд враховував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц) та зазначив, що позивач не мав права нараховувати проценти ані за процентною ставкою, передбаченою договором, ані в порядку ст.625 ЦК України. Натомість, як вказав суд, з розрахунку заборгованості вбачається, що банк нараховував позичальнику відсотки на прострочену заборгованість.

Отже, на думку суду, за умовами Договору та з урахуванням пред`явленої до позичальника вимоги про повернення кредиту, обґрунтований розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача, становить 52 394,35 грн, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором в розмірі 133 241,93 грн, з яких: 80 847,58 грн - тіло кредиту; 52 394,35 грн - заборгованість за процентами.

На вказане заочне рішення адвокат Беднарський Володимир Вікторович, який діє від імені Акціонерного товариства "Кредобанк", подав апеляційну скаргу, в якій просить це скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. При цьому скаржник послався на неповне з`ясування наявних доказів, порушенням норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, вказав, що в частині незадоволення позовних вимог висновки суду є хибними й такими, що не підтверджені дійсними обставинами та наявними документами, а також не мають належного правового підґрунтя.

Зокрема, вказав, що суд не прийняв до уваги того, що з метою добровільного й досудового врегулювання спору банк направив 07.07.2024 року відповідачу Досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення кредитного договору та погасити прострочену заборгованість. Однак дану вимогу залишено без реагування. І після спливу строку на виконання досудової вимоги було зупинено з 11.11.2024 року нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Також зазначив, що суд залишив поза увагою те, що згідно розрахунку заборгованості, доданому до справи, в колонці "Сума заборгованості (прострочена)" відображається лише сума простроченого тіла кредиту. І відсотки, які передбачені п.4.1 кредитного договору, нараховуються за користування кредитом на прострочене тіло кредиту в межах строку кредитування, тобто до 11.11.2024 року. При цьому також вказав, що суд безпідставно самостійно змінив розрахунок заборгованості, адже банк подав розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість за процентами становить 72 935,74 грн. Також вказав, що проценти у розмірі 20 541,39 грн, які суд не стягнув і які позивач просить стягнути, розраховані на підставі пунктів 4.1 і 4.2 кредитного договору, сама заборгованість підтверджується кредитним договором, розрахунком заборгованості, банківською випискою про рух коштів по рахунку. Однак суд помилково дійшов висновку, що розмір процентів не може бути нарахований на прострочений борг.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 10.08.2026 року о 08:55 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

21.07.2020 року між Акціонерним товариством "Кредобанк" та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №№CL-284018, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Згідно розділу 2 кредитного договору, сума та валюта кредиту - 101 000 грн, дата видачі кредиту 21.07.2020 р., строк кредитування - 60 місяців, терміном до 18.07.2025 року.

У п. 2.4 Договору позичальник доручив Банкові здійснити переказ кредитних коштів з Позичкового рахунку, вказаного в п. 2.5. Кредитного договору, на наступні цілі та за наступними реквізитами: на поточні потреби в сумі 27 043,75 грн, на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у Відділенні вул. Потьомкіна, 36, AT КРЕДОБАНК у м. Херсон (МФО 325365).

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки за процентною ставкою 35 % річних. Проценти за користування кредитом розраховуються Банком за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, фактична кількість днів у році приймається за 360 днів), з дати надання кредиту до дати повного погашення кредиту включно.

У разі наявності заборгованості, яка підлягає погашенню, нарахування відсотків припиняється після повного погашення такої заборгованості (п.4.9 Договору).

Згідно з п.6.1 Договору позичальник зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені Кредитним договором та/або додатками до нього.

Відповідно до п.6.9. у випадках, передбачених п.3.3. договору банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентій, комісій та інших платежів, про що письмово повідомляє позичальника.

Згідно п.6.10. позичальник зобов`язаний після письмового повідомлення банку, передбаченого п.6.9. договору, усунути порушення умов договору, вказані у повідомленні протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення, якщо цього не зроблено позичальник повинен достроково повернути кредит, проценти та інші платежі не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення.

Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим Кредитним договором відповідно до Графіку платежів (Додаток №1 до цього договору) до Кредитного договору № CL-284018, який підписано ОСОБА_1 .

Окрім того, ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту та анкету-заяву № CL 284018, чим ознайомився з аналогічними умовами кредитування.

Меморіальними ордерами № 37955476 від 21.07.2020 року на суму 27 043,75 грн та № 37955473 від 21.07.2020 року на суму 73 956,25 грн підтверджується видача ОСОБА_1 кредитних коштів відповідно до кредитного договору № CL-284018 вiд 21.07.2020 року.

Наявна Виписка по особовим рахункам з 21.07.2020 по 22.11.2024 відносно ОСОБА_1 , яка сформована 22.11.2024 року. Вказана банківська виписка підтверджує отримання 21.07.2020 року відповідачем від позивача кредитних коштів двома траншами в розмірі 27 043,75 грн та 73 956,25 грн, а також користування ними.

04.10.2024 року за вих. №85-12430438/24 АТ "Кредобанк" надіслано на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, яка відповідачем залишена без реагування, борг не погашено.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за договором кредиту № CL-284018 вiд 21.07.2020 року, складеного АТ "Кредобанк", заборгованість ОСОБА_1 станом на 22.11.2024 року складає 153 783,32 грн, з яких заборгованості за тілом кредиту в сумі 80 847,58 грн, заборгованості за простроченими відсотками в сумі 72 935,74 грн.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України: позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина 1); позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За положеннями ст.1054 ЦК України:

--- за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1);

--- до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2);

--- особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина 3).

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Згідно зі ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній з 10 червня 2017 року, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" споживчий кредит (кредит) - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, регулювання правовідносин кредитодавця зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів". З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023 року.

Кредитний договір був укладений 21.07.2020 року, тобто до внесення вказаних змін до Закону України "Про споживче кредитування", відповідно, денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства може перевищувати 1 %.

Щодо дотримання позивачем вимог, передбачених ч.4 ст.16 Закону України "Про споживче кредитування"

Як вже було зазначено, з 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України "Про захист прав споживачів".

За положеннями ч.4 ст.16 Закону України "Про споживче кредитування":

--- у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит (абзац 1);

--- кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені (абзац 2);

--- якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від банку. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність (абзац 3).

Згідно з умовами договору сторони дійшли згоди, що незважаючи на інші положення договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових зобов`язань. При цьому зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому настає з дати отримання позичальником відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження №14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, "непред`явлення повідомлення (вимоги) про дострокове виконання зобов`язання з повернення кредиту, чи в разі її направлення: до встановленої дати дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів, або до закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення, саме по собі не є необхідною умовою подальшого задоволення позову. Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов`язок з дострокового повернення кредиту".

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження №14 680цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України "Про захист прав споживачів" в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: "суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту".

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

У цій справі встановлено, сторони з цього приводу не заперечують, що кредит, наданий банком (позивачем) відповідачу ОСОБА_1 , є споживчим кредитом, у відповідності до п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування". Строк повернення кредиту на час звернення з цим позовом ще не настав (дата повернення кредиту - 18.07.2025 року).

На підтвердження направлення вимоги про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором позивачем надано суду докази направлення такої вимоги відповідачу, а саме вимогу за вих. №85-12430438/24 від 04.10.2024 року. Позивач (кредитодавець) просив достроково стягнути з відповідача усю суму кредиту, нарахованих процентів, у тому числі як прострочену заборгованість по кредиту та процентах, так і поточну заборгованість по кредиту та процентах.

Тобто, кредитор (позивач) реалізував своє право вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог статті 16 Закону України "Про споживче кредитування".

Адвокат Максимів Володимир Миронович, який діє від імені відповідача, у заяві про перегляд першого заочного рішення від 17.04.2025 року вказав, що до матеріалів справи не додано доказів вручення даної досудової вимоги відповідачу; з урахуванням того, що останній перебував на той час за кордоном, такий сумнів набуває більшої обґрунтованості. Тобто, вказав, у позичальника не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позичальник таку вимогу одержав.

Повторним заочним рішенням, яким було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 133 241,93 грн, з яких: 80 847,58 грн - тіло кредиту; 52 394,35 грн - заборгованість за процентами, тобто було достроково стягнуто поточну заборгованість, суд зазначив, що 04.10.2024 року за вих. №85-12430438/24 АТ "Кредобанк" на адресу ОСОБА_1 надіслано досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, яка відповідачем проігнорована, борг не погашено.

Тобто, частково задовольнивши позов та достроково стягнувши кредитну заборгованість, у тому числі все тіло кредиту (прострочене і поточне), суд встановив, що відповідач отримав вказану досудову вимогу, але проігнорував її. Вказане заочне рішення відповідачем не оскаржено, отже по суті він з ним погодився.

За таких обставин, враховуючи позицію відповідача, який не оскаржує рішення, критерії справедливості, добросовісності та розумності, апеляційний суд вважає, що позивач дотримався вимог, передбачених ч.4 ст.16 Закону України "Про споживче кредитування" щодо пред`явлення боржнику вимоги про повернення споживчого кредиту.

Відтак, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем надано суду доказів направлення та вручення такої досудової вимоги відповідачу, внаслідок чого у останнього виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, тобто наявні підстави для задоволення позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів, а саме дострокового стягнення поточної заборгованості по кредиту та процентах.

Щодо розміру кредитної заборгованості

Факт отримання та користування кредитними коштами підтверджується Випискою по особовим рахункам з 21.07.2020 по 22.11.2024 відносно ОСОБА_1 та Розрахунком заборгованості.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Крім того, згідно з Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р №578/5, до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи.

Таким чином, банківська виписка має статус первинного документу, вона є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, який повинен досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

Суд апеляційної інстанції не може повністю погодитися з висновком суду першої інстанції, який, пославшись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), зазначив про те, що позивач не мав права нараховувати проценти ані за процентною ставкою, передбаченою договором, ані в порядку ст.625 ЦК України, а тому, як вказав суд, з розрахунку заборгованості вбачається, що банк нараховував позичальнику відсотки на прострочену заборгованість, відтак обґрунтований розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача, становить 52 394,35 грн, внаслідок чого суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором в розмірі 133 241,93 грн, з яких: 80 847,58 грн - тіло кредиту; 52 394,35 грн - заборгованість за процентами.

Так, встановлено, що строк користування кредитом становить 60 місяців, терміном до 18.07.2025 року (з 21.07.2020 року).

Відтак, у межах строку кредитування (до 18.07.2025 року) відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 18.07.2025 року відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Такою є й правова позиція Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, саме після пред`явлення позивачем досудової вимоги про повернення споживчого кредиту припиняється право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом.

Тобто, після спливу строку на виконання досудової вимоги було зупинено з 11.11.2024 року нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Про це зазначено і в апеляційній скарзі. Проти цього по суті не заперечує й відповідач.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до Розрахунку заборгованості за договором кредиту № CL-284018 вiд 21.07.2020 року, складеного АТ "Кредобанк", заборгованість ОСОБА_1 станом на 22.11.2024 року складає 153 783,32 грн, з яких заборгованості за тілом кредиту в сумі 80 847,58 грн, заборгованості за простроченими відсотками в сумі 72 935,74 грн.

На вказаний Розрахунок посилається як суд першої інстанції так і сам позивач.

Вказаний Розрахунок містить дані про:

--- суму заборгованості (поточна) за період з 21.07.2020 по листопад 2024 - 24 101,32 грн;

--- суму заборгованості (прострочена) за період з 21.07.2020 по листопад 2024 - 56 7461,26 грн;

--- нарахування відсотків на поточну суму заборгованості по листопад 2024 року (всього 108 044,53 грн);

--- нарахування відсотків на прострочену суму заборгованості по листопад 2024 року (20 541,39 грн);

--- про сплату заборгованості з серпня 2020 по листопад 2024 в розмірі 20 152,42 грн;

--- про сплату відсотків по листопад 2024 року в розмірі 55 650,18 грн.

За вказаний період (з серпня 2020 року по листопад 2024 рік) відповідач до лютого 2022 року сплачував заборгованість, проте не в повній мірі, в подальшому - подекуди.

Однак, як правильно вказано у скарзі, суд не врахував того, що відсотки, які передбачені п.4.1 кредитного договору, нараховуються за користування кредитом на прострочене тіло кредиту в межах строку кредитування, тобто до 11.11.2024 року. При цьому суд не пояснив належним чином відмову у стягненні процентів у розмірі 20 541,39 грн (з 72 935,74 грн, які просив стягнути позивач), які розраховані на підставі пунктів 4.1 і 4.2 кредитного договору, помилково дійшов висновку, що розмір процентів не може бути нарахований на прострочений борг. Адже саме на прострочений борг і мають бути в основному нараховані проценти за кредитним договором.

Суд апеляційної інстанції враховує те, що сама заборгованість відповідно до Розрахунку заборгованості підтверджується кредитним договором, розрахунком заборгованості, банківською випискою про рух коштів по рахунку.

Зокрема, із отриманого тіла кредиту 101 000,00 грн відповідач сплатив по листопад 2024 року лише 20 152,42 грн, отже залишок становить 80 847,58 грн (101 000,00 грн - 20 152,42 грн), з яких: сума заборгованості (поточна) за період з 21.07.2020 по листопад 2024 - 24 101,32 грн; сума заборгованості (прострочена) за період з 21.07.2020 по листопад 2024 - 56 7461,26 грн. Такий самий залишок заборгованості за тілом кредиту в сумі 80 847,58 грн значиться і в Розрахунку заборгованості.

Щодо процентів, то різниця між нарахованими процентами на поточну заборгованість за вказаний період (липень 2020 - листопад 2024) в сумі 108 044,53 грн та сплаченими процентами в сумі 55 650,18 грн становить суму 52 394,35 грн, яка в сумі нарахованими процентами на прострочену заборгованість за вказаний період (липень 2020 - листопад 2024) в сумі 20 541,39 грн становить заборгованість за простроченими відсотками в сумі 72 935,74 грн, що і зазначено в Розрахунку заборгованості.

Підсумовуючи викладене, визначаючи розмір заборгованості відповідача перед позивачем, суд апеляційної інстанції враховує дані Розрахунку заборгованості за договором кредиту № CL-284018 вiд 21.07.2020 року, які не спростовані відповідачем шляхом надання свого контр розрахунку чи інших належних доказів, враховує Меморіальні ордери про отримання відповідачем від позивача кредитних коштів у визначеному розмірі, умови укладеного між сторонами кредитного договору та банківську виписку про рух коштів по рахунку та вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, загальний розмір заборгованості станом на 22.11.2024 складає 153 783,32 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 80 847,58 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 72 935,74 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції

Таким чином, підсумовуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, заочне рішення суду першої інстанції на підставі п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України слід скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 22.11.2024 року в загальній сумі 153 783,32 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 80 847,58 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 72 935,74 грн, а також стягнути судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору в сумі 3 028,00 грн.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2).

При поданні апеляційної скарги скаржником (позивачем) сплачено судовий збір в установленому законом розмірі 4 542,80 грн (150% х 3 028 грн). З огляду на вказане, враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 4 542,00 грн при поданні апеляційної скарги.

Таким чином, загалом з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору при поданні позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 7 570,00 грн (3 028,00 грн + 4 542,00 грн).

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Беднарського Володимира Вікторовича, який діє від імені Акціонерного товариства "Кредобанк", задовольнити.

Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 червня 2026 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов Акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 09807862) заборгованість за кредитним договором № CL-284018 від 21.07.2020 року в розмірі 153 783,32 грн (сто п`ятдесят три тисячі сімсот вісімдесят три гривні 32 коп.), з яких заборгованість за тілом кредиту - 80 847,58 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 72 935,74 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Кредобанк" (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 09807862) судові витрати в розмірі 7 570,00 грн (сім тисяч п`ятсот сімдесят гривень).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови - 10 серпня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська