Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №766/7376/23 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/7376/23 Головуючий в І інстанції: Іванцова Н.К.

Номер провадження: 22-ц/819/1152/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк";

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ткаченко Інни Юріївни, яка діє від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Іванцової Н.К., дата складення повного рішення - не зазначено, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

У вересні 2023 року позивач Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 14.08.2013 року у розмірі 52 058,38 грн станом на 17.07.2023 року, а також судові витрати у розмірі 2 684,00 грн.

Позов обґрунтований наступним.

Відповідач звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" (14.06.2018 р. відбулась державна реєстрація та змінено найменування на АТ КБ "ПриватБанк") з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 14.08.2013 року.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач під час укладення договору шляхом підписання відповідної заяви ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Банк виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредит шляхом відкриття карткового рахунку із встановленим кредитним лімітом, котрий у подальшому було збільшено.

Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого станом на 17.07.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 52 058,38 грн, яка складається з: 42 682,05 грн - заборгованості за тілом кредиту, 9 376,33 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.12.2023 року було відкрито провадження у справі й постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача надійшов 14.10.2024 року відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначила, що між сторонами відсутній належним чином укладений кредитний договір, оскільки підписана відповідачем анкета-заява не містить істотних умов кредитування, зокрема розміру кредитного ліміту, процентної ставки, порядку нарахування відсотків та інших умов користування кредитом.

Також вказала, що Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи банку відповідачем не підписувались та не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору.

Крім того, представник відповідача зазначила, що позивачем безпідставно нараховані відсотки за користування кредитними коштами, а суми таких відсотків у розмірі 12006,80 грн були неправомірно включені до заборгованості за тілом кредиту.

Послалась на те, що відповідач не погоджувався із порядком нарахування та списання таких платежів, а тому підстави для їх стягнення відсутні.

Також вказала, що частина операцій за картковим рахунком здійснювалась на території м. Херсона під час його тимчасової окупації, у зв`язку з чим банк, на її думку, мав припинити проведення відповідних банківських операцій. У зв`язку з цим вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав та підстав для стягнення заявленої заборгованості не має.

31.10.2024 року у відповіді на відзив представник позивача наполягав на тій обставині, що виписка по рахунку, довідка щодо виданих кредитних карток, наказ про затвердження редакції Умов і правил надання банківських послуг підтверджують чинність редакції Умов і правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення самого кредитного договору. Також зазначив, що згідно умов договору, кошти, отримані для погашення заборгованості за кредитом, у разі недостатності суми здійсненого платежу, насамперед направляються для погашення прострочених процентів за користування кредитом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились.

Суд розглянув справу за відсутності її учасників.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 04 червня 2026 року позов було задоволено частково. Суд вирішив і заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 52 058,38 грн станом на 17.07.2023 року:

--- стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором №б/н від 14.08.2013 року станом на 17.07.2023 року в розмірі 20 281,13 грн;

--- стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати в розмірі 1 045,64 грн;

--- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20 281,13 грн із заявленої до стягнення в якості тіла кредиту суми 42 682,05 грн та відмовляючи в задоволенні решти вимог (стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі, що перевищує 20 281,13 грн, стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 9 376,33 грн), суд першої інстанції виходив з того, в анкеті-заяві позичальника не міститься положень про сплату процентів за порушення зобов`язання, виходив з того, що Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилається позивач як на підставу для стягнення процентів, відповідачем не підписані, виходив з того, що відсутні докази того, що саме долучені до справи Умови та Правила розумів відповідач та ознайомився з ними, що їх не можна вважати складовою кредитного договору. При цьому суд послався на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Крім того, суд виходив з того, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Така правова позиція міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.

Суд враховував, що у справі не встановлено належного погодження сторонами умов щодо розміру процентної ставки та порядку нарахування процентів, усі списані банком суми, визначені у виписці як відсотки за користування кредитним лімітом, незалежно від зазначеної банком процентної ставки, не можуть бути покладені на відповідача як самостійна складова заборгованості та підлягають врахуванню при визначенні фактичного розміру неповернутого тіла кредиту. При цьому суд виходив з того, що розмір неповернутого кредиту ОСОБА_1 станом на 17.07.2023 при зарахуванні вказаної суми до повернення тіла кредиту становить 20 281,13 грн, виходячи з такого розрахунку: сума заявленої банком заборгованості за тілом кредиту 42 682,05 грн - 22 400,92 грн безпідставно списаних відсотків. При цьому суму списаних відсотків в розмірі 22 400,92 грн суд встановив, дослідивши Виписку про руху коштів від 21.07.2023 року (1335,88 + 1479,01 + 1479,01 + 1431,30 + 1479,01 + 1431,38 + 740,74 + 748,71 + 738,17 + 687,33 + 456,26 + 181,69 + 258,23 + 279,44 + 265,39 + 247,60 + 226,57 + 175,82 + 120,34 + 178,62 + 17,42 + 245,95 + 243,33 + 220,84 + 198,13 + 188,66 + 163,35 + 151,90 + 229,59 + 212,65+ 197,26 + 189,69 + 318,10 + 483,69 + 544,76 + 548,85 + 578,42 + 554,22 + 475,25 + 256,88 + 52,76 + 105,24 + 457,37 + 58,39 + 175,84 + 157,49 + 134,92 + 116,62 + 125,97 + 126,10 + 120,45 + 127,49 + 130,44 + 114,63 + 117,27 + 60,62 + 84,50 + 0,93 + 73,96 + 100,49).

На вказане рішення адвокат Ткаченко Інна Юріївна, яка діє від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині незадоволених вимог Банку та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі. При цьому вона послалася на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема вказала, що суд не прийняв до уваги того, що 14.08.2013 сторонами укладено договір надання банківських послуг. Вказаний договір складається з Анкети-Заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 14.08.2013, підписання якої дозволило відповідачу в подальшому користуватися всіма банківськими послугами без укладання окремого договору; у даній заяві відповідач також зазначив, що ознайомлений із умовами договору та погодився отримати екземпляр договору шляхом роздруківки з сайту Банку, крім того погодився виконувати Умови та правила, а також регулярно ознайомлюватися із змінами останніх на сайті Банку. Також вказаний договір складається з Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 20.11.2020 року, яка була підписана відповідачем в момент отримання нової кредитної картки, враховуючи тривалий характер кредитних правовідносин та зміну судової практики щодо форми погодження тарифів з метою фіксування безумовної обізнаності клієнта з умовами кредитування; означена заява містить, зокрема, положення про розмір відсоткової ставки, строк кредитування, погашення відсотків за рахунок кредитного ліміту та ін. Всі ці умови відображені також в умовах та правилах надання банківських послуг, що розміщені на сайті Банку. Також вказаний договір складається з Умов та Правил надання банківських послуг, редакції яких починаючи з 01.04. 2012 та по теперішній час розміщені на офіційному сайті ПриватБанку https//privatbank.ua/terms у розділі "Архів договорів".

Також зазначила, що суд не звернув увагу на те, що відповідач не надав належних доказів на спростування того, що розрахунок заборгованості Банку не відповідає умовам кредитування, з якими він був ознайомлений, та з якими погодився, прийнявши оферту Банку, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашаючи заборгованості.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідач ОСОБА_1 підписав 14.08.2013 року Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

В ній вказані детальні дані про відповідача, зазначено про наступне: що позичальник погоджується з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Пам`яткою й Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг; що він (позичальник) ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання послуги і Тарифами, приєднується до вказаних Умов та Правил, які розміщено на офіційному сайті банку.

Наявний підписаний відповідачем Паспорт споживчого кредиту.

Також позивачем надано Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які підпису позичальника (відповідача) не містять.

Наявний Витяг з Тарифів, який також підпису відповідача не містять.

З виписки за договором за період з 14.08.2013 по 20.07.2023 року встановлено, що відповідач дійсно користувався кредитними коштами, а також здійснював часткове погашення заборгованості протягом вказаного періоду.

Відповідно до довідки вбачається, що між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 терміном дії до червня 2016 року, № НОМЕР_2 терміном дії до вересня 2016 року, № НОМЕР_3 терміном дії до грудня 2019 року, № НОМЕР_4 терміном дії до липня 2022 року, № НОМЕР_5 терміном дії до березня 2024 року.

З довідки, наданої позивачем, вбачається, що відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт 300,00 грн (14.08.2013), який в подальшому збільшено до 42 700,00 грн (27.07.2022).

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором №б/н від 14.08.2013 року станом на 17.07.2023 року у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 52 058,38 грн, яка складається з: 42 682,05 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 376,33 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Щодо кредитного договору, укладеного між сторонами

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст..ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами (нарахованими та простроченими).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті (https://privatbank.ua), як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16 цс 15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

Апеляційний суд вважає, що в цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14.08.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (вересень 2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

А тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем Витяг з Тарифів, Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовими укладеного кредитного договору.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, яка, вважаючи за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду України, зробила такий значений висновок щодо застосування відповідних норм права у правовідносинах, за яких кредитний договір укладено шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням вказаного висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, на підставі ч.ч.1 і 2 ст.207, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ст.ст.1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, враховуючи обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані Умови та Правила надання банківських послуг, які разом з Тарифами відповідачем не підписані, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, що у цій справі між сторонами був укладений кредитний договір, який не містить строку повернення кредиту, не містить зазначення про розмір процентної ставки, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У цій справі встановлено на підставі наданої позивачем підписаної відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку від 14.08.2013 року, що відповідач ОСОБА_1 уклав з позивачем АТ КБ "ПриватБанк" кредитний договір, складовими якого є Анкета-заява від 14.08.2013 року, відповідач оформив платіжну картку та отримав кредитні кошти.

Факт отримання та користування кредитними коштами підтверджується Випискою за договором б/н, укладеним з відповідачем, та Розрахунком заборгованості.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Крім того, згідно з Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р №578/5, до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи.

Таким чином, банківська виписка має статус первинного документу, вона є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, який повинен досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

Щодо розміру кредитної заборгованості

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Тобто договір має бути укладено після, а не до підписання паспорту споживчого кредиту.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19.

Отже, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми.

Відтак, й наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту також не є складовою кредитного договору.

Апеляційний суд вважає, що в силу положень ч.3 ст.89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Як встановлено, Паспорт споживчого кредиту, як і Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку не є складовими частинами укладеного між сторонами кредитного договору. У анкеті-заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Відтак, відсутні правові підстави для стягнення з позичальника на користь банку заборгованості за відсотками (нарахованими та простроченими).

Відповідно є правильним висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні вказаної складової кредитної заборгованості, а саме процентів.

Щодо вимоги про стягнення тіла кредиту апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове стягнення тіла кредиту, оскільки до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.

Згідно правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 08.07.2020 року у справі № 464/4985/15-ц, "твердження заявника про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості станом на 07 квітня 2015 року, який містить детальний розпис нарахованої заборгованості, як поточної так і простроченої, відповідно до графіку погашення кредиту, з вказівкою на щомісячні платежі, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом та дати здійснення платежів позичальником. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 не надала".

У постанові від 09.08.2023 року у справі справа № 266/4900/21 Верховний Суд зазначив, що "по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій".

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав Розрахунок заборгованості та Виписку по рахунку, яка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості містить детальний розпис нарахованої заборгованості, відповідно до графіку погашення кредиту, з вказівкою на щомісячні платежі, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом та дати здійснення платежів позичальником.

На спростування вказаної заборгованості відповідачем свого контррозрахунку не надано.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами і такі, що висновки суду не спростовують.

Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на, по суті, помилкове застосування судом першої інстанції висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, враховуючи те, що матеріали справи містять докази укладення кредитного договору у письмовій формі з дотриманням вимог ст.1055 ЦК України, а саме погодженням усіх суттєвих умов кредитного договору, в тому числі розміру процентної ставки, з урахуванням Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 20.11.2020 року, яка була підписана відповідачем в момент отримання нової кредитної картки та яка містить погодження між сторонами процентної ставки.

При цьому апеляційний суд враховує те, що, як вже було зазначено, вказані Умови та Правила надання банківських послуг, які разом з Тарифами відповідачем не підписані, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. На думку апеляційного суду надана скаржником Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 20.11.2020 року не може бути прийнята до уваги на підтвердження погодження між сторонами процентної ставки з огляду на те, що вчинена вона через 7 років після укладення договору, а також на те, що з достовірністю не підтверджує факт того, що має відношення саме до вказаного кредитного договору.

Висновки суду апеляційної інстанції

Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Ткаченко Інни Юріївни, яка діє від імені Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", залишити без задоволення.

Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови - 10 серпня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська