Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №650/6402/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/6402/25 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О.

Номер провадження: 22-ц/819/1168/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

секретар Середюк О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Слівінського Ігоря Олександровича, який діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт", на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 18 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Сікори О.О., дата складення повного рішення - 22 червня 2026 року, у справі за позовом адвоката Бєлікова Андрія Андрійовича, який діє від імені ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

07 жовтня 2025 року адвокат Бєліков Андрій Андрійович, який діє від імені ОСОБА_1 , звернувся через підсистему "Електронний суд" до суду з вказаним позовом до ТОВ "Ютс-Агропродукт" та ТОВ "Перемога-Плюс", в якому, зокрема, просив:

--- розірвати договір оренди землі № 652060004001492 від 30.03.2012 року, укладений між ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (новий орендар ТОВ "Перемога-Плюс" на підставі договору купівлі продажу права оренди від 17.04.2025) та ОСОБА_1 , номер запису про право (номер запису в державному реєстрі прав) 34423402 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520683600:02:011:0006;

--- стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача, витрати понесені на сплату судового збору та правничу допомогу.

Позов обґрунтований наступним.

30 березня 2012 року між позивачем та ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" укладено договір оренди землі № 652060004001492, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 9,67 га, яка розташована на території Максимогорківської сільської ради Бериславського району Херсонської області, на цей час - Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області.

20 січня 2015 року сторону орендаря за договором змінено з ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" на Приватне підприємство "ЮТС-Агропродукт Плюс", 28 липня 2017 року сторону орендаря змінено з ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" на ТОВ "Ютс-Агропродукт", а 17 квітня 2025 року право оренди відчужене на користь ТОВ "Перемога-Плюс", до якого перейшли права та обов`язки орендаря.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 292 542,16 грн. Відповідно до додаткової угоди від 27 листопада 2019 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7,65 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди, що становить 22 379,47 грн. Орендна плата підлягає внесенню до 31 грудня кожного року. Строк дії договору встановлений до 30 листопада 2027 року.

Орендна плата за 2022 рік була сплачена відповідачем 21 вересня 2023 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача.

Водночас орендна плата за 2023 та 2024 роки позивачу не сплачена, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 44 758,94 грн, яка складається з двох щорічних платежів по 22 379,47 грн.

Предметом позову є не стягнення вказаної заборгованості, а розірвання договору оренди землі у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати.

На підтвердження факту невиплати орендної плати представник позивача послався на виписку по картковому рахунку позивача за 2022-2024 роки, адвокатські запити до ТОВ "Ютс-Агропродукт" та ТОВ "Перемога-Плюс" щодо надання інформації про нарахування та виплату орендної плати, які залишені без відповіді, а також на лист Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 23 вересня 2025 року № 01-12/2934/25.

Крім того, представник позивача зазначив, що орендар протягом 2023 та 2024 років не повідомляв позивача про неможливість використання земельної ділянки, не ініціював перед орендодавцем вирішення питання щодо тимчасового звільнення від орендної плати, зміни умов договору або його припинення, а також не надав доказів фактичної неможливості використання саме цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням.

На підтвердження можливості здійснення сільськогосподарської діяльності на території Бериславського району Херсонської області представник позивача послався на відповіді ТОВ "АГРО-ЛАЙФ 2023" та ТОВ "ДОДОЛА 2021", згідно з якими вказані суб`єкти господарювання після деокупації відповідних територій здійснювали господарську діяльність, вживали заходів до обстеження земельних ділянок на предмет наявності вибухонебезпечних предметів та виплачували орендну плату орендодавцям. Також представник позивача послався на нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які, за доводами сторони позивача, підтверджують здійснення ТОВ "Ютс-Агропродукт" обробітку земельних ділянок на території Бериславського району у 2023 та 2024 роках із залученням сільськогосподарської техніки та працівників.

Представник позивача вважає, що посилання відповідача на воєнний стан, тимчасову окупацію території у 2022 році, потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, розпорядження військової адміністрації щодо податкових пільг та листи компетентних органів не доводять повної об`єктивної неможливості використання спірної земельної ділянки у 2023 та 2024 роках у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України.

Представник позивача також зазначив, що рішення місцевих військових адміністрацій щодо податкових пільг приймаються в межах податкових правовідносин і не звільняють орендаря від виконання приватно-правового зобов`язання зі сплати орендної плати за договором оренди землі приватної власності.

У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що допущене відповідачем систематичне невиконання договірних обов`язків, а саме несплата орендної плати протягом кількох бюджетних періодів, не нарахування інфляційних втрат свідчить про істотне порушення умов договорів оренди.

Такі дії є підставою для їх дострокового розірвання відповідно до положень ст.32 Закону України "Про оренду землі", ст.651 ЦК України та п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, в зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з відповідними вимогами про розірвання договорів оренди землі.

Ухвалою суду першої інстанції від 21.10.2025 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом з повідомленням (викликом) сторін.

У письмових поясненнях представник відповідача ТОВ "Ютс-Агропродукт" просив відмовити у задоволенні позову. При цьому представник відповідача не заперечив факт укладення договору оренди землі, подальшу зміну сторони орендаря, укладення додаткової угоди від 27 листопада 2019 року, розмір орендної плати, строк її сплати, а також факт несплати орендної плати за 2023 та 2024 роки.

Водночас представник відповідача зазначив, що несплата орендної плати була обумовлена не недобросовісною поведінкою орендаря, а об`єктивною неможливістю використання земельної ділянки через обставини, за які орендар не відповідає.

Представник відповідача вказав, що територія Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, в межах якої розташована спірна земельна ділянка, перебувала в тимчасовій окупації у 2022 році, а після деокупації віднесена до територій можливих бойових дій. Крім того, така територія, за доводами відповідача, є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами, що унеможливлює безпечне проведення сільськогосподарських робіт.

На підтвердження своїх заперечень представник відповідача послався на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року щодо військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорної обставини; на інтерактивну карту ДСНС України; на розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 31 жовтня 2023 року № 163, від 06 лютого 2024 року № 29 та від 18 квітня 2024 року № 154; на лист Центру протимінної діяльності Міністерства оборони України від 25 травня 2026 року № 703; лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 28 травня 2026 року № 66 03-3994/66 16/3; лист Херсонської обласної військової адміністрації від 01 червня 2026 року № 01-01-66-6808/0/26/46; а також на внутрішні накази ТОВ "Ютс-Агропродукт" за 2022-2025 роки.

За доводами представника відповідача, з указаних доказів вбачається, що спірна земельна ділянка не була обстежена операторами протимінної діяльності, роботи з гуманітарного розмінування сертифікованими операторами на ній не проводилися, сертифікат або висновок про її безпечність не видавався, а ДСНС не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт у зв`язку зі щоденними обстрілами з боку російської федерації.

Представник відповідача вважає, що за таких обставин орендар звільняється від обов`язку сплачувати орендну плату на підставі частини шостої статті 762 ЦК України, оскільки майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.

Також представник відповідача зазначив, що право оренди земельної ділянки було відчужено ТОВ "Перемога-Плюс" на підставі договору купівлі-продажу права оренди, у зв`язку з чим ТОВ "Ютс-Агропродукт" не є боржником за договором оренди землі та не повинно бути відповідачем у справі.

Крім того, представник відповідача заперечив проти стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на відсутність належних доказів їх фактичного понесення, розміру та співмірності.

Представник позивача подав заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів, у яких зазначив, що докази подані відповідачем із порушенням процесуальних строків. Разом з тим, суд, зважаючи на необхідність повного та всебічного з`ясування обставин справи, дослідив подані сторонами докази у сукупності з іншими матеріалами справи та надав їм оцінку при вирішенні спору по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, його представник надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання представник відповідача ТОВ "Ютс-Агропродукт" не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

На судове засідання представник відповідача ТОВ "Перемога-Плюс" не з`явився.

Суд розглянув справу за відсутністю її учасників.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 18 червня 2026 року позов було задоволено. Суд вирішив:

--- розірвати договір оренди землі № 652060004001492 від 30.03.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" та ОСОБА_1 , номер запису про право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 34423402, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520683600:02:011:0006 площею 9,67 га, новим орендарем якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" на підставі договору купівлі-продажу права оренди від 17.04.2025;

--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн;

--- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн;

--- у стягненні витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Договору оренди землі відповідач зобов`язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю (позивачу) орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 6520683600:02:011:0006 за 2023 та 2024 роки до 31 грудня кожного поточного року, що орендна плата за вказану земельну ділянку становить 7,65% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 292 542,16 грн, що становить 22 379,47 грн за рік (292 542,16 грн х 7,65 %) і 44 758,94 грн за два роки. А тому орендар повинен був сплатити орендну плату за 2023 та 2024 роки за вказану земельну ділянку, однак цього не виконав.

Також суд виходив з того, що відповідачами не надано доказів того, що новий орендар вказаних земельних ділянок, а саме ТОВ "Перемога-Плюс", на даний час здійснює господарську діяльність на зазначених земельних ділянках, виконує умови договору оренди, зокрема щодо цільового використання землі, її обробітку та сплати орендної плати.

Також суд виходив з того, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні, перебування певної території у минулому в тимчасовій окупації, її подальше віднесення до територій можливих бойових дій або наявність загальних ризиків, пов`язаних із мінною небезпекою, не є автоматичною підставою для звільнення орендаря від виконання грошового зобов`язання за договором оренди землі приватної власності.

Суд погодився з тим, що збройна агресія російської федерації проти України, тимчасова окупація частини території Херсонської області, обстріли та мінна небезпека є загальновідомими обставинами, які вплинули на життєдіяльність і господарську діяльність на відповідних територіях. Однак, вказав суд, для вирішення цього спору значення має не абстрактне існування таких обставин, а їхній безпосередній вплив на можливість виконання саме цього договору оренди землі у 2023 та 2024 роках.

Оцінюючи посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, суд зазначив, що такий лист є загальним офіційним документом, який засвідчує факт військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорної обставини. Водночас, вказав суд, він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору оренди землі, конкретного зобов`язання, конкретної земельної ділянки та не доводить, що саме за цим договором орендар був позбавлений можливості виконувати зобов`язання щодо сплати орендної плати у 2023 та 2024 роках.

Крім того, як зазначив суд, стаття 617 ЦК України передбачає звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання у разі доведення випадку або непереборної сили, але не звільняє автоматично від виконання самого договірного зобов`язання. Тому, на думку суду, посилання на форс-мажорні обставини саме по собі не усуває обов`язку орендаря довести неможливість користування земельною ділянкою у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України.

Щодо листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 28 травня 2026 року № 66 03-3994/66 16/3, суд зазначив, що з його змісту вбачається, що земельні ділянки, про які йдеться у запиті представника відповідача, можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами, а піротехнічні підрозділи ДСНС не залучалися до проведення робіт з розмінування на відповідній території та не можуть гарантувати безпеку проведення польових робіт у зв`язку із щоденними обстрілами з боку російської федерації. Разом з тим, вказав суд, даний лист не містить висновку про фактичне забруднення саме земельної ділянки з кадастровим номером 6520683600:02:011:0006 вибухонебезпечними предметами, не підтверджує проведення її огляду чи обстеження, не містить заборони на її використання у 2023 та 2024 роках та не встановлює юридичної або фактичної неможливості її використання саме у спірний період. На думку суду, твердження про потенційне забруднення є попереджувальним за своїм змістом і свідчить про наявність ризику, однак не є тотожним встановленню факту повної неможливості використання земельної ділянки.

Щодо листа Центру протимінної діяльності Міністерства оборони України від 25 травня 2026 року № 703, суд зазначив, що з нього вбачається відсутність відомостей про проведення гуманітарного розмінування сертифікованими операторами протимінної діяльності та відсутність можливості надати сертифікат або висновок щодо безпечності земельних ділянок. Водночас, вказав суд, відсутність сертифіката про проведення гуманітарного розмінування сама по собі не доводить, що земельна ділянка фактично була забруднена вибухонебезпечними предметами або що її використання у 2023 та 2024 роках було повністю неможливим. Такий доказ підтверджує лише відсутність інформації про проведення відповідних робіт і відсутність позитивного висновку про безпечність, але не встановлює факту непридатності земельної ділянки до використання.

Щодо листа Херсонської обласної військової адміністрації від 01 червня 2026 року № 01-01-66-6808/0/26/46, суд зазначив, що він також не містить висновку про фактичну непридатність спірної земельної ділянки для сільськогосподарського використання у 2023 та 2024 роках. Наведений документ, на думку суду, по суті, вказує на те, що питання підтвердження забрудненості або очищення земель належить до компетенції відповідних органів у сфері протимінної діяльності.

Отже, підсумував суд, наведені листи компетентних органів не доводять того, що орендар у 2023 та 2024 роках був повністю позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку та саме з цієї причини не міг виконувати грошове зобов`язання зі сплати орендної плати.

Щодо розпоряджень Новорайської сільської військової адміністрації від 31 жовтня 2023 року № 163, від 06 лютого 2024 року № 29 та від 18 квітня 2024 року № 154, суд зазначив, що вказані акти приймалися у сфері надання пільг зі сплати місцевих податків та зборів, тобто в межах публічно-правових податкових відносин. Надання суб`єкту господарювання податкових пільг або визначення певних земельних ділянок такими, що не є об`єктом оподаткування у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, на думку суду, саме по собі не змінює змісту приватно-правового договору оренди землі, не припиняє обов`язку орендаря сплачувати орендну плату орендодавцю за договором приватної оренди та не є безумовною підставою для звільнення від виконання такого зобов`язання. Оподаткування та договірні орендні відносини мають різну правову природу. Звільнення або надання пільг у сфері місцевих податків і зборів спрямоване на зменшення податкового навантаження на платника податків, але не означає автоматичного звільнення від виконання цивільно-правового обов`язку перед власником земельної ділянки. Крім того, вказав суд, зазначені розпорядження ґрунтуються на потенційній загрозі забруднення вибухонебезпечними предметами, а не на встановленні факту фактичного забруднення конкретної земельної ділянки чи заборони її використання у 2023 та 2024 роках.

Щодо внутрішніх наказів ТОВ "ЮТС-Агропродукт" за 2022-2025 роки, суд зазначив, що такі документи є односторонніми внутрішніми актами самого відповідача. Вони можуть свідчити про позицію підприємства щодо організації його діяльності у відповідний період, однак не є незалежним доказом фактичної непридатності спірної земельної ділянки до використання та не підтверджують об`єктивної неможливості виконання грошового зобов`язання за договором оренди.

Щодо інтерактивної карти ДСНС України, суд зазначив, що така карта містить інформацію про території, які можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами, та має важливе попереджувальне значення. Водночас вона не містить індивідуального висновку щодо конкретної земельної ділянки, не підтверджує факту її реального забруднення, не встановлює історичного стану ділянки за весь період 2023 та 2024 років і не є актом, яким заборонено використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Суд також враховував, що відповідачем не надано доказів того, що у 2023 або 2024 роках він звертався до орендодавця із повідомленням про неможливість використання земельної ділянки, пропозиціями щодо зміни умов договору, тимчасового врегулювання питання орендної плати, організації обстеження земельної ділянки, розірвання договору за згодою сторін або повернення земельної ділянки власнику. Також враховував, що не надано і доказів того, що орендар у 2023 або 2024 роках своєчасно та активно ініціював перед компетентними органами питання обстеження саме цієї земельної ділянки, її очищення або розмінування, а також що отримав від таких органів відмову або інше рішення, яке б підтверджувало неможливість її використання.

Суд взяв до уваги і те, що земля є особливим об`єктом цивільних прав, який потребує належного використання, догляду та збереження якісних характеристик. Орендар, отримавши земельну ділянку у строкове платне користування, не лише набуває право користування нею, але й бере на себе обов`язки щодо її належного використання та сплати орендної плати. Якщо орендар фактично самоусувається від користування земельною ділянкою, не сплачує орендну плату, не комунікує з орендодавцем і не вживає активних заходів для врегулювання ситуації, це порушує баланс прав та обов`язків сторін договору. На думку суду, у даному випадку позивач як власник земельної ділянки позбавлений можливості самостійно користуватися належною йому земельною ділянкою або передати її іншому добросовісному користувачу, оскільки право оренди продовжує існувати. Водночас орендар не сплачує орендну плату за користування цією земельною ділянкою та не довів наявності правових підстав для повного звільнення від такого обов`язку за 2023 та 2024 роки.

Суд також враховував, що 17 квітня 2025 року право оренди земельної ділянки було відчужено на користь ТОВ "Перемога-Плюс". При цьому матеріали справи не містять доказів того, що новий орендар фактично приступив до виконання умов договору, сплатив позивачу орендну плату, повідомив його про порядок подальшого виконання договору або вжив заходів до належного використання земельної ділянки. Відчуження права оренди не усуває встановленого судом факту систематичного невиконання умов договору щодо сплати орендної плати за попередній період. Навпаки, у поєднанні з відсутністю доказів реального виконання договору новим орендарем це свідчить про те, що подальше збереження договору не забезпечує досягнення його мети та порушує інтереси власника земельної ділянки.

Суд не прийняв до уваги доводів представника відповідача про те, що ТОВ "ЮТС-Агропродукт" не є належним відповідачем, оскільки право оренди відчужено ТОВ "Перемога-Плюс", адже, вказав суд, ТОВ "ЮТС-Агропродукт" було орендарем земельної ділянки у період, за який позивач посилається на систематичну несплату орендної плати, а саме у 2023 та 2024 роках. Саме поведінка цього орендаря у вказаний період є підставою для висновку про істотне порушення умов договору. ТОВ "Перемога-Плюс" є новим орендарем, до якого перейшло право оренди та на якого поширюються наслідки розірвання договору. Тому участь обох товариств як відповідачів у цій справі є обґрунтованою.

Суд не прийняв доводи відповідача про те, що перебування земельної ділянки на території можливих бойових дій та відсутність сертифіката про її очищення автоматично звільняють орендаря від сплати орендної плати. Такі доводи, на думку суду, зводяться до припущення про потенційну небезпеку, але не підтверджують належними та допустимими доказами факту повної об`єктивної неможливості використання земельної ділянки у 2023 та 2024 роках. При цьому суд не ігнорує загальну небезпечність ситуації в Херсонській області та на території Бериславського району, однак зазначає, що саме на сторону, яка посилається на неможливість виконання зобов`язання, покладається обов`язок довести конкретні обставини, які унеможливлювали виконання саме цього зобов`язання за саме цим договором. На думку суду, відповідач такого обов`язку належним чином не виконав.

Як зазначив суд, у матеріалах справи відсутні докази сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки. Відсутні також докази, що позивач відмовлявся прийняти виконання, перешкоджав користуванню земельною ділянкою, погодив звільнення орендаря від сплати орендної плати або що між сторонами було досягнуто домовленості про зміну умов договору. Отже, суд дійшов висновку, що орендар допустив систематичну несплату орендної плати за 2023 та 2024 роки, тобто два роки поспіль. Таке порушення є істотним, оскільки позбавило орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме своєчасного отримання орендної плати за користування належною йому земельною ділянкою.

Суд зазначив, що вказані обставини відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду землі", ст.651 ЦК України та пункту "д" ч.1 ст.141 ЗК України є підставою для розірвання договору оренди землі.

На вказане рішення адвокат Слівінський Ігор Олександрович, який діє від імені відповідача ТОВ "Ютс-Агропродукт", подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення в частині розірвання договору оренди землі скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін. При цьому він послався на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, вказав, що суд не прийняв до уваги того, що надані позивачем докази не підтверджують безпечність спірної земельної ділянки, натомість вони підтверджують позицію скаржника про необхідність офіційного обстеження перед використанням. Натомість, вказав, надані ним докази підтверджують об`єктивну неможливість використання спірної земельної ділянки у 2023-2024 роках.

Вказав, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією території Херсонської області, на якій розташована орендована земельна ділянка, включенням відповідача до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, невідновленням до сих пір діяльності відповідача, знищенням та викраденням військовими рф майна відповідача, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов`язків за договором оренди, а також через неможливість доступу до орендованих земельних ділянок, які були забруднені вибухонебезпечними предметами. На думку відповідача позов не може бути задоволений, оскільки невиплата орендної плати є результатом непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов`язань.

Також вказав, що суд не звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, зроблену у постанові від 21.01.2026 року у справі №650/3776/24, правовідносини у якій є подібними.

У відзиві адвокат Бєліков Андрій Андрійович, який діє від імені ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. При цьому зазначив наступне.

Щодо неможливості користуватися орендованим майном надані відповідачем докази не підтверджують існування обставин, які б свідчили про повну неможливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України, зокрема у частині забезпечення доступу до майна, фактичного перебування на орендованій земельній ділянці чи можливості забезпечення її належного утримання.

Чинним законодавством та сталими висновками Верховного Суду унормовано те, що підтвердженням настання дії форс-мажорних обставин, як умови можливості звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, є саме сертифікат Торгово-промислової палати України, який би був виданий за зверненням сторони орендаря відсутній, а тягар доказування повної неможливості користування об`єктом оренди внаслідок дії обставин непереборної сили покладається на орендаря. Однак відсутня інформація, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що воно було позбавлене можливості виконувати свої зобов`язання за договором оренди. Також, на території, де за позицією відповідача неможливо здійснювати господарську діяльність, інші суб`єкти господарювання проводять господарську діяльність. Крім того, орендар жодним чином та жодного разу не повідомив орендодавця про неможливість використання ним земельної ділянки.

Орендар жодним чином не комунікує з орендодавцем за більш ніж 3 роки, та не надав жодної інформації про сплату заборгованості за орендовану земельну ділянку, при тому наявні факти продажу права оренди відповідачем (розрахунок 100 гривень за 1 гектар), що свідчить про відсутність у відповідача бажання проводити господарську діяльність на орендованій ділянці.

Заперечуючи проти розірвання договору оренди, ТОВ "Ютс-Агропродукт" фактично створює умови для того, щоб земельна ділянка, належна позивачу, і в подальшому не використовувалася згідно її цільового призначення, а позивач і в подальшому був позбавлений можливості отримання матеріальних благ, на які розраховував при укладені Договору оренди землі. Викладені відомості в розпорядженнях військової адміністрації, також самі по собі не є достатніми для висновку про відсутність у Відповідача повної можливості володіти чи користуватись об`єктом оренди у спосіб, що унеможливлює його експлуатацію взагалі. Вказаними розпорядженнями фактично надається пільга зі сплати податків і не звільняє сторону від сплати орендної плати.

Щодо інтегративної карти зазначив, що згідно даних Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/) у межах території, де знаходиться земельна ділянка, відсутня інформація (позначки) про підтверджені або непідтверджені небезпечні зони/скупчення таких зон. Крім того, вказана мапа не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, а також не підтверджує факт реального забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення. Таким чином, відповідачем не доведено той факт, що орендована ним земельна ділянка є забрудненою вибухонебезпечними предметами, оскільки доводи, наведені відповідачем, ніяким чином не підтверджують вказане.

Орендарем допущено систематичну несплату орендної плати відповідно до договору оренди землі. Як наслідок, позивач вважає, що розмір завданих порушенням Договору втрат не дозволяє йому як орендодавцю у значному розмірі отримати те, на що він очікував, укладаючи договір.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24 вказав, що правовідносини, які були предметом розгляду у вказаній справі, не є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі, і взагалі стосуються різних періодів несплати орендної плати.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 10.08.2026 року о 08:10 годині, однак учасники справи, які до суду не з`явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом

Позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 6520683600:02:011:0006 площею 9,67 га, розташована на території Максимогорківської сільської ради Бериславського району Херсонської області, на цей час - Новорайської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області.

Вказані обставини підтверджуються державним актом на право приватної власності на землю та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки.

30 березня 2012 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" укладено договір оренди землі № 652060004001492, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6520683600:02:011:0006 площею 9,67 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

20 січня 2015 року укладено додаткову угоду, якою змінено сторону орендаря за договором оренди землі з ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" на Приватне підприємство "ЮТС-Агропродукт Плюс".

28 липня 2017 року укладено додаткову угоду, якою змінено сторону орендаря з ПП "ЮТС-Агропродукт Плюс" на ТОВ "ЮТС-Агропродукт".

27 листопада 2019 року між ТОВ "ЮТС-Агропродукт" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до якої строк дії договору визначений до 30 листопада 2027 року, а орендна плата встановлена у грошовій формі у розмірі 7,65 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди.

Відповідно до умов договору та додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня кожного року.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 292 542,16 грн, а розмір орендної плати за один рік оренди складає 22 379,47 грн.

17 квітня 2025 року право оренди земельної ділянки відчужено на користь ТОВ "Перемога-Плюс" на підставі договору купівлі-продажу права оренди, у зв`язку з чим новим орендарем земельної ділянки стало ТОВ "Перемога-Плюс".

Орендна плата за 2022 рік була сплачена позивачу 21 вересня 2023 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача.

Орендна плата за 2023 та 2024 роки позивачу не сплачена. Вказаний факт фактично не заперечується представником відповідача ТОВ "ЮТС-Агропродукт", який у письмових поясненнях прямо зазначив, що протягом 2023-2024 років орендна плата за користування земельною ділянкою не сплачувалася.

Таким чином, суд встановив факт невиконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати за два роки поспіль, а саме за 2023 та 2024 роки.

Загальна сума заборгованості з орендної плати за вказаним договором оренди перед позивачем складає за 2023-2024 роки 44 758,94 грн (22 379,47 грн х 2 роки).

Також встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин щодо виконання зобов`язань за договором оренди землі відповідачем не отримувався. Повідомлень орендодавцю про неможливість використання земельної ділянки або про настання обставин непереборної сили відповідачем не надсилалося.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, офіційно засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, визнається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). ТПП України підтвердила, що 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року, встановлено факт реєстрації двох епізодів можливих кримінальних правопорушень, кваліфікованих за частиною першою статті 438 КК України - порушення законів та звичаїв війни.

Перший епізод зареєстровано на підставі самостійного виявлення прокурором відповідної інформації. У ньому зазначено, що 09 квітня 2022 року приблизно об 12:00 годині невстановлені особи у військовій формі з території бази ТОВ "ЮТС-Агропродукт", яка розташована в селі Новорайськ Бериславського району Херсонської області, вивезли три одиниці сільськогосподарської техніки - зокрема автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_1 - на загальну суму близько 1,5 мільйона гривень. Вказані дії здійснені в умовах воєнного стану, оголошеного президентом російської федерації путіним В.В. , що становить порушення норм міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції.

Другий епізод внесено до ЄРДР 17 червня 2022 року на підставі заяви ТОВ "ЮТС-Агропродукт". Згідно з викладеними в ній обставинами, у зв`язку з тимчасовою окупацією збройними силами російської федерації території Херсонської області, зокрема Бериславського району, 24 лютого 2022 року російські військові проникли на територію підприємства за адресою: селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, внаслідок чого працівники товариства були позбавлені доступу до свого майна. Крім того, 23 квітня 2022 року з території підприємства було захоплено 11 одиниць мультикоптерів DJI Agras (CE). Унаслідок цих дій підприємство також втратило можливість обробляти земельні ділянки загальною площею 60 532,9902 га, розташовані у Херсонській області.

Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ "ЮТС-Агропродукт", піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.

При цьому зазначено, що ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв`язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.

У зв`язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року №?101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушення зобов`язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є підставою для розірвання договору.

Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов`язань, відповідно до ст.526 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За положеннями ст.651 ЦК України ("Підстави для зміни або розірвання договору"):

--- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1);

--- договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2);

--- у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3).

За ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За положеннями ст.ст.21, 22 вказаного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до ст.23 вказаного Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

За положеннями ст.24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Статтею 96 ЗК України серед обов`язків землекористувачів передбачений такий, як обов`язок своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею (п."в" ч.1).

На підставі ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24, 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Аналогічна умова зазначена в Договорі оренди землі.

Відповідно до пункту "д" ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.

У постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок:

"У ч.2 ст.651 ЦК України використано формулу закінчення "та в інших випадках", що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене - спеціальним законодавством або домовленістю сторін.

З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила ч.2 ст.651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24".

Також у вказаній вище постанові зазначено:

"Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати … під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною".

Також у вказаній постанові Верховний Суд висловив свою позицію щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а також на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.

Так, щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України Верховний Суд зазначив:

"Щодо поняття "несплата", вжите у п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття "несплата" та "недоплата" не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова "несплата", можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати. До того ж потрібно враховувати, що розмір недоплати може варіюватися орієнтовно від 1 % до 99 % суми належної орендної плати, що не може не впливати на ступінь порушення прав власника землі та оцінку істотності такого порушення. Протилежне розуміння, а саме якщо вважати підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, зокрема й сплату орендної плати не в повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), навряд чи буде справедливим та розумним, оскільки під дію цієї спеціальної норми права підпадатимуть і незначні (неістотні) порушення, наприклад систематична недоплата 1,00 грн зі 10 000,00 грн орендної плати. За таких обставин суди будуть змушені на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України розривати договори оренди землі всупереч принципу збереження договору".

Щодо розірвання договору оренди землі на підставі ч.2 ст.651 ЦК України Верховний Суд зазначив:

"Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. …

Головна ідея, на якій ґрунтується правило ч.2 ст.651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору. …

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові (від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23) зазначала, що у разі, якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а загальне правило ч.2 ст.651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.

Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.

Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.

Верховний Суд ураховує, що у контексті ч.2 ст.651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У п."д" ч.1 ст.141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред`явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати".

Таким чином розірвання договору оренди землі можливе як на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, так і на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. У першому випадку (п."д" ч.1 ст.141 ЗК України) мають бути доведені два та більше випадки повної несплати орендної плати. У другому ж випадку (ч.2 ст.651 ЦК України) має бути доведено істотне порушення умов договору, наприклад, якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував.

У постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 388/647/17 зроблено такий висновок: "у своєму висновку суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність ознак систематичності несплати СПС "Степ" орендної плати й відповідно підстав для розірвання договору оренди, оскільки відповідач сплатив, а ОСОБА_2 та у подальшому позивач ОСОБА_1 отримали орендну плату наперед. Доводи касаційної скарги про систематичну несплату відповідачем орендної плати не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. Суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_2 орендної плати наперед за 2014-2016 роки та отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2015-2016 роки".

У цій справі відсутні докази отримання позивачем орендної плати наперед, проти цього відповідач не заперечує.

Щодо суті спору

Відповідач по суті заперечує проти позовних вимог, вказуючи про те, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією території Херсонської області, на якій розташована орендована земельна ділянка, включенням відповідача до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, невідновленням до сих пір діяльності відповідача, знищенням та викраденням військовими рф майна відповідача, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов`язків за договором оренди, а також через неможливість доступу до орендованих земельних ділянок, які були забруднені вибухонебезпечними предметами. На думку відповідача позов не може бути задоволений, оскільки невиплата орендної плати є результатом непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов`язань.

У цій справі сторонами по суті не заперечується, і з приводу цього спір відсутній, що з огляду на розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6520683600:02:011:0006 та розміру орендної плати у процентному відношенні до нормативної грошової оцінки земельних ділянок (292 542,16 грн і 7,66%), сума орендної плати складає 22 379,47 грн (292 542,16 грн х 7,65 %) за рік і 44 758,94 грн (22 379,47 грн х 2 роки) за два роки (2023, 2024 роки).

Відтак, відповідно до умов договору оренди орендар повинен був сплатити орендну плату за 2023 та 2024 роки за вказану земельну ділянку орендну плату в загальному розмірі 44 758,94 грн, однак цього не виконав.

У справі встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на території Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області, яка перебувала в тимчасовій окупації з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року.

Зазначене підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Вказане підтверджується також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, який є чинним.

Згідно із ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У позові зазначено про те, що відповідач не сплатив орендну плату за вказаним договором оренди землі за 2023-2024 роки. По суті відповідач цей факт не заперечив.

28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану. Таким чином, Торгово-Промислова Палата підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

У постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 викладено наступні висновки:

--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

--- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:

--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

--- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

--- Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 916/1788/22.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма ч.6 ст.762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Як зазначалося, підставою розірвання договору оренди землі згідно з п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, як підстава позову, є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи й дав належну оцінку зібраним доказам, а тому прийшов до вірного висновку про те, що у справі відсутні докази сплати відповідачем орендної плати на користь позивача за 2023 та 2024 роки за умовами договору оренди землі.

Також апеляційним судом встановлено, що відповідач не довів, що мав об`єктивну неможливість у 2023 та 2024 роках використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності, адже матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням. При цьому апеляційний суд враховує, що в 2023 та 2024 роках правобережжя Херсонської області, на якій розташовані спірні земельні ділянки, після деокупації 11.11.2022 року, були вільні від окупантів, лінія фронту з часу деокупації по суті проходить по руслу річки Дніпро, що в певній мірі є стабілізуючим фактором. Також, як правильно вказав суд, відповідач не звертався до позивачки з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов`язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв`язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі.

Також апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на воєнний стан та лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, оскільки, відповідач не надав доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташована орендована земельна ділянка; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства у 2023-2024 роках. Відповідач не надав доказів того, що підприємство у 2023-2024 роках зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, він не довів існування в зазначений період форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2023, 2024 роки, також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.

Також суд апеляційної інстанції враховує й те, що той факт, що відповідачем не здійснювалася посівна кампанія в 2023 році та в 2024 році, не може свідчити про те, що таке рішення відповідача було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов`язків за договором оренди.

Також апеляційний суд бере до уваги те, що обставини, пов`язані із потенційним замінуванням, про які зазначає відповідач, не можуть свідчити про існування для нього об`єктивних перешкод у використанні даних земельних ділянок. Адже процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, як вказав суд, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Суд правильно зазначив, що загальновідомі факти свідчать про те, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.

Апеляційний суд враховує й те, і на це також обґрунтовано послався суд першої інстанції, що з боку відповідача не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.

Встановивши, що відповідач систематично не виконував свого обов`язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, суд дійшов правильного висновку про розірвання договору оренди.

Крім того, розглядаючи вказаний спір, суд апеляційної інстанції також враховує наступне.

Позивач є власником спірної земельної ділянки. Як орендодавець він передав її в оренду відповідачу ТОВ "ЮТС-Агропродукт", очікуючи від останнього сплати орендної плати. Тобто, для позивача єдиним призначенням спірної земельної ділянки є отримання відповідного доходу: або в результаті передання її в оренду, або в результаті самообробітку. Відповідач, орендуючи землю, також має на меті отримання прибутку. Проте між власником землі та її орендарем існує суттєва різниця: орендодавець виступає у якості власника землі, він вже має її у своїй власності, а орендар лише планує отримати дохід від оренди землі. Таким чином, неотримання орендодавцем орендної плати за свою землю по суті позбавляє його своєї власності.

У цій справі, як вбачається, відмова в задоволенні позовних вимог з підстав несплати орендної плати за 2023, 2024 роки по суті буде означати позбавлення позивача його орендної плати за свою землю та/або у позбавленні його права на повернення земельної ділянки від орендаря внаслідок несплати останнім орендної плати за вказаних обставин. Тобто, позивач по суті буде позбавлений (тимчасово на невизначений час або взагалі) своєї власності: з одного боку, земельна ділянка буде належати на праві оренди орендареві і позивач її не отримає у своє володіння, а, з іншого боку, і орендна плата йому не буде сплачена. Отже, за таких обставин орендодавець хоча і буде вважатися формальним власником земельної ділянки, однак по суті жодного зиску з цього мати не буде. Саме така ситуація і склалася за обставинами справи, адже повномасштабна війна рф проти нашої держави триває вже більше 4 років і час її завершення, як і час повоєнного відновлення, наразі невідомі. Таким чином, гіпотетична відмова в позові призведе до того, що позивач, як орендодавець, як за минулий час, так і наперед на невизначений час буде позбавлений своєї власності, що по суті означає порушення справедливого балансу між інтересами орендаря та інтересами позивача як орендодавця, оскільки позивач буде фактично позбавлений як своєї землі, так і орендної плати, в той час як відповідач жодних обтяжень нести не буде.

У випадку ж задоволення позову про розірвання договору оренди землі кожна зі сторін залишається при своїх інтересах, зокрема і відповідач, відносно якого, за обставинами справи, не доведено, що він буде нести якийсь надмірний тягар.

Крім систематичної несплати орендної плати, підставою позову позивач вказав і ч.2 ст.651 ЦК України (істотне порушення договору орендарем). Апеляційний суд вважає, що за обставинами справи також наявне істотне порушення орендарем умов договору, адже, як зазначено, внаслідок несплати орендної плати орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

Отже, наявні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог про розірвання договору оренди землі, а рішення суду є законним і обґрунтованим.

Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24, в якій погодився з тим, що у відповідача відсутня вина за невиконання обов`язку зі сплати орендної плати за 2022 рік, оскільки орендар не міг користуватися в цей час земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не провів посівну компанію та компанію зі збору врожаю, що розташована на території Харківської області, яка у період з 28 лютого по 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Натомість, погодився з тим, що за 2023 рік орендна плата має бути виплачена.

Колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі № 650/3776/24 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди. При цьому колегія суддів не встановила подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.

Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування судом доведення факту неможливості виконувати зобов`язання за договором оренди землі, оскільки, як вказав скаржник, це підтверджується тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, відповідними розпорядженнями військової адміністрації, якими визначено, що земельні ділянки не придатні до їх використання через потенційне забруднення, листом Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 6603-2942/6616/3. При цьому апеляційний суд враховує те, що самі по собі вказані посилання без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов`язань за договором оренди землі у 2023, 2024 роках не можуть свідчити про очевидну неможливість використання у вказаний період земельної ділянки відповідачем у своїй господарській діяльності. Також суд апеляційної інстанції враховує те, що матеріали справи не містять сертифікату, який був би виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не містять належних доказів на підтвердження того, що підприємство у 2023, 2024 роках зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що воно було позбавлено можливості виконувати свої зобов`язання за договором оренди. Також, наведені розпорядження місцевої військової адміністрації (якими надавались податкові пільги із сплати місцевих податків та/або зборів у зв`язку з визнанням земельних ділянок непридатними для використання через імовірну загрозу їх забруднення вибухонебезпечними предметами) не звільняють ані ТОВ "ЮТС-Агропродукт", ані ТОВ "Перемога-Плюс", як нового орендаря, від обов`язку сплати орендної плати за спірні земельні ділянки, які є приватною власністю і не віднесені до земель комунальної форми власності за вказаний період, а потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов`язання за договором оренди. Крім того, зміст листа ГУ ДСУНС у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 6603-2942/6616/3 не підтверджує наявності обставин, які б виключали відповідальність відповідача за невиконання умов договорів оренди землі. Що ж до посилань скаржника на неможливість використання земельної ділянки через її забрудненість, то вони підлягають відхиленню, оскільки, як вже було зазначено, процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації. Апеляційний суд враховує, що потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов`язання за договором оренди землі.

Також апеляційний суд враховує, що посилання відповідача на відповідні обставини без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов`язань за договором оренди землі у 2023, 2024 роках не можуть свідчити про очевидну неможливість використання у вказаний період земельної ділянки відповідачем у своїй господарській діяльності. Розпорядження місцевої адміністрації стосуються питання надання пільг і зовсім не встановлюють як доведений факт неможливості виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди землі протягом 2023-2024 років. Матеріали справи не містять сертифікату, який був би виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не містять належних доказів на підтвердження того, що підприємство зупинило роботу у 2023-2024 роках у зв`язку з воєнним станом, що воно було позбавлено можливості у вказаний період виконувати свої зобов`язання за договором оренди. Крім того, Витяг з ЄРДР лише підтверджує факт попереднього виявлення органом досудового розслідування обставин щодо протиправного заволодіння 09 квітня 2022 року невстановленими особами у військовій формі з бази ТОВ "ЮТС-Агропродукт" автомобілем КАМАЗ держ. номер НОМЕР_1 та трьома дронами для проведення с/г робіт вартістю 1,5 млн. грн, а не підтверджує такий факт і, крім того, відповідач не довів причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними обставинами та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором оренди. Щодо Інтерактивної карти Державної служби надзвичайних ситуацій вказав, що згідно даних Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням "Розмінування України" (https://mine.dsns.gov.ua/) суд апеляційної інстанції враховує те, що з неї неможливо встановити факт того, чи виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети в межах території розташування земельної ділянки. Вказана карта не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, а також не підтверджує факт реального забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення. Таким чином, в цій частині відповідачем не доведено той факт, що орендована ним земельна ділянка є забрудненою вибухонебезпечними предметами. Доводи відповідача не підтверджують існування обставин, які б свідчили про повну неможливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України. З приводу посилань на те, що земельна ділянка, яка є предметом договору оренди землі, є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами, апеляційний суд звертає увагу, що процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказану земельну ділянку через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.

Також не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування судом правової позиції Верховного Суду, зробленої у постанові від 21.01.2026 року у справі №650/3776/24. При цьому, як вже вказувалось, апеляційний суд не встановив подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24.

Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого судом рішення, та не містять в собі підстав для його скасування, слід залишити поза увагою інші доводи апеляційної скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" залишити без задоволення.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 18 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови - 10 серпня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська