Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №484/2676/26 — Миколаївський апеляційний суд

11.08.26

22-ц/812/1809/26

Провадження № 22-ц/812/1809/26 Головуючий суду першої інстанції Шикеря І.А..

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Миколаїв Справа № 484/2676/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – ОСОБА_2 , на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 червня 2026 року, повне судове рішення складено 12 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Шикері І.А., в залі судового засідання в м. Первомайськ, за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2026 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позов мотивований тим, що ФОП ОСОБА_1 є новим кредитором на підставі Договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року та акту про придбання майна на аукціоні від 09 лютого 2026 року до споживачів боржників Комунального підприємства «Первомайськводоканал»(далі – КП «Первомайськводоканал») за комунальними платежами згідно з Додатком № 1 до Договору від 09 лютого 2026 року, зокрема до боржників за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно нарахування за надані послуги, за період з жовтня 2019 року по жовтень 2023, за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок за вказаною адресою № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_3 .

Відповідно до вказаного особового рахунку, за період, з жовтня 2019 по жовтень 2023, розмір заборгованості за надані послуги становить 16 142,40 грн.

Актом зміни показників лічильника підтверджується, що показники передавалися, нарахування за надані послуги є вірними.

Відповідач не погасила заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 , який є правонаступником КП «Первомайськводоканал».

Посилаючись на викладене ФОП ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованості в сумі 21 320,02 грн, яка складається з 16 142,40 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги в період з жовтня 2019 року до жовтня 2023 року, інфляційних втрат, в розмірі 4 043,23 грн, 3% річних, в розмірі 1 134,39 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів своїх позовних вимог, а саме не довів, що на час укладення Договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року та акту про придбання майна на аукціоні від 09 лютого 2026 року, ОСОБА_3 була боржником та що заборгованість становить визначену у позові суму.

Враховуючи те, що в задоволенні позову відмовлено, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8264,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що посилання відповідачки на текст Договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2024 року, як на доказ відсутності боргу є юридично нікчемним. Пункт 5.1 Договору купівлі-продажу містить лише особисту заяву та гарантію самої відповідачки, надану нею покупцеві під час укладання цивільно-правової угоди. Такий договір не є первинним фінансовим документом, довідкою чи актом звіряння від КП «Первомайськводоканал». Надання відповідачкою такої гарантії покупцеві не створює та не підтверджує факту відсутності боргу перед підприємством-надавачем комунальних послуг, а може свідчити виключно про введення покупця квартири в оману.

Відповідачкою не було надано жодної квитанції про повну оплату послуг за вказаний спірний період 2019-2023 років.

Суд першої інстанції безпідставно відхилив як доказ надане Позивачем деталізоване нарахування за послуги, зазначивши, що «лише з особового рахунку неможливо достеменно встановити наявність заборгованості»

Суд першої інстанції незаконно перебрав на себе невластиві йому функції експерта-бухгалтера та здійснив поверхневий, викривлений і неповний математичний розрахунок заборгованості. Розрахунок суду ґрунтується виключно на обсязі послуг з водопостачання, при цьому суд повністю проігнорував вартість послуг з водовідведення (які мають окремий тариф), а також той факт, що тарифи змінювались рішеннями виконавчого комітету Первомайської міської ради (зокрема від 12 липня 2019 року № 306 та від 12 червня 2020 року № 205) та поетапно зростали у спірний період. Суд не мав права підміняти первинний бухгалтерський документ (особовий рахунок № НОМЕР_1 , завірений підписом ліквідатора) власними приблизними підрахунками.

Суд першої інстанції порушив норми процесуального права прийнявши як належний доказ незрозумілу роздруківку про сплату 15 690 грн у жовтні 2024 року. Надана відповідачкою таблиця не містить найменування підприємства, підпису уповноваженої особи та печатки, що унеможливлює її використання як доказу.

Суд повністю проігнорував наявні в матеріалах справи докази позивача про те, що останнім місяцем надання послуг КП «Первомайськводоканал» був жовтень 2023 року. Відповідно до рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради від 31 жовтня 2023 року № 592, виконавцем послуг з 01 листопада 2023 року було визначеноКП «Первомайське управління водопровідно каналізаційного господарства» (далі - КП «ПУВКГ»).

Здійснення відповідачкою будь-яких оплат у жовтні 2024 року на користь нового підприємства КП «ПУВКГ» не погашає історичну заборгованість перед банкрутом КП «Первомайськводоканал». Оцінивши документ щодо розрахунків з третьою особою як доказ відсутності боргу перед скаржником, суд допустив грубе порушення норм матеріального права.

Оскільки факт наявності основної заборгованості за житлово-комунальні послуги на суму 16 142,40 грн за період з жовтня 2019 року до жовтня 2023 року належним чином підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачкою, похідні вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 043,23 грн та 3% річних у розмірі 1 134,39 грн також є цілком законними, обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Позивачем були своєчасно надані всі належні та допустимі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачка у своєму відзиві просила лише покласти судові витрати на позивача у разі відмови в позові, однак жодних обґрунтованих заяв чи клопотань про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу або їх зменшення до суду не подавала.

Таким чином, у своїй сукупності всі докази надані позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу є належними та допустимими доказами, що підтверджують як факт надання послуг адвокатом, так і виникнення у позивача обов`язку зі сплати їх вартості у розмірі 8 264,00 грн.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідачки не надходило.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що постановою Господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2025 року у справі № 915/28/24 КП «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

02 лютого 2026 відбувся електронний аукціон №BRD001-UA-20260121-20415 з продажу майна банкрута по лоту № 4, а саме: право вимоги грошової (дебіторської) заборгованості ЄДРПОУ КП «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради . (код 42700456) станом на 31 березня 2025 року.

Відповідно до протоколу про результати аукціону від 02 лютого 2026 року № BRD001-UA-20260121-20415 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом про проведення аукціону від 02 лютого 2026 року № BRD001-UA-20260121-20415, ціна або частина ціни, сплачена переможцем за лот (що становить залишок гарантійного внеску за вирахуванням винагороди оператора): 666 963,13 грн без ПДВ; сума залишку від ціни продажу лота, яка підлягає сплаті переможцем електронного аукціону (за вирахуванням залишку сплаченого гарантійного внеску): 0,00 грн.; сума, яка підлягає поверненню переможцю електронного аукціону, у разі, коли сума гарантійного внеску, сплаченого таким переможцем аукціону більша за суму ціни продажу лота та винагороди оператора: 532 494,76 грн; винагорода оператора авторизованого електронного майданчика, через який переможцем аукціону придбано майно: 5 378,73 грн у т.ч. ПДВ 896,46 грн.

Платіжна інструкція від 05 лютого 2026 року № 2557 підтверджує оплату за лот № 4 аукціону № BRD001-UA-20260121-20415, а саме: 134 468,37 грн.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 , відповідно до вимог статті 85 Кодексу України з процедур банкротства, в повному обсязі сплачено запропоновану ціну під час проведення аукціону з продажу майна банкрута КП «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради.

09 лютого 2026 року на підставі електронного аукціону № BRD001-UA-20260121-20415, між КП «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено акт про придбання майна на аукціоні, згідно з яким Покупець сплатив Продавцю усі необхідні до сплати кошти, Продавець передав (відступив) Покупцю право вимоги дебіторської заборгованості, а саме: право вимоги дебіторської заборгованості КП «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради на загальну суму 11 205 697,58 грн, в тому числі, заборгованість фізичних осіб (населення) на суму 8 294 061,14 грн, заборгованість фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб на суму 2 911 636,44 грн.

Придбавши це майно на аукціоні, ФОП ОСОБА_1 отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Первомайськводоканал», що надає статус правонаступника, згідно з приписів ЦК України.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 є новим кредитором на підставі Договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року та акту про придбання майна на аукціоні від 09 лютого 2026 року до споживачів боржників за комунальними платежами згідно з Додатком №1 до Договору від 09 лютого 2026 року, зокрема до боржників за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 12 червня 2020 року № 205 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення комунальному підприємству «Первомайськводоканал», які введені в дію з 01 липня 2020 року, на послуги з централізованого водопостачання для населення, бюджетних установ і організацій, інших споживачів, які не є суб`єктами господарювання у сфері центрального водопостачання 27,30 грн за один кубічний метр, з податком на додану вартість, що підтверджено у відомостях про послуги за особовим рахунком № НОМЕР_2 , а саме відображено, що 1 кубічний метр води за лічильником обраховується за ціною 27,30 грн.

Рішення Виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 12 червня 2020 року № 205 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення комунальному підприємству «Первомайськводоканал» розміщено на сайті Первомайської міської ради та виконкому за посиланням http://akts.pervomaisk.mk.ua/showdoc/12329/, та знаходиться в публічному доступі для всіх користувачів послуг.

ОСОБА_3 була власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та абонентом КП «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради і на її ім`я було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

18 жовтня 2024 року ОСОБА_3 відчужила належну їй квартиру ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 6434.

В контексті доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимог позову апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (стаття 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Як встановлено судом першої інстанції ФОП ОСОБА_1 є новим кредитором на підставі Договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року та акту про придбання майна на аукціоні від 09 лютого 2026 року до споживачів боржників за комунальними платежами згідно з Додатком № 1 до Договору від 09 лютого 2026 року, зокрема до боржника ОСОБА_3 за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 16 142.40 грн за період з жовтня 2019 року по жовтень 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , власник квартири на той час ОСОБА_3 , яка за договором купівлі-продажу від 18 жовтня 2024 року передала у власність (продала) квартиру ОСОБА_4 .

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач отримавши право вимоги за результатами електронного аукціону, має право звернення до суду з вказаним позовом до боржника ОСОБА_3 . З такими висновками погодились сторони.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати належне йому майно, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Тлумачення частини 2 статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Загальні положення про плату за комунальні послуги та строки їх внесення передбачені статтями 67, 68 Житлового кодексу України, якими визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація.

Згідно статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний в тому числі оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

Відповідно до статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Положеннями частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до частини 2 статті 7, частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З огляду на зазначене можна зробити висновок, що незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на водопостачання та водовідведення, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманих послуг з водопостачання та водовідведенню.

Висновок суду першої інстанції про існування боргу у розмірі 16 142.40 коп. станом на жовтень 2023 року відповідачкою не оскаржувався.

Відповідачка визнавала такий борг, проте стверджувала, що на час відчуження квартири (жовтень 2024 року) такий борг було сплачено первісному кредитору – Комунальному підприємству «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради про що зазначено у договорі купівлі-продажу квартири від 18 жовтня 2024 року, а також у наданій копії роздруківки нарахування за надані послуги в період з грудня 2023 року по травень 2026 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що

позивач не довів наявність боргу у відповідачки, оскільки ОСОБА_3 здійснила оплату комунальних послуг з водовідведення та водопостачання за вказаний період, про що свідчить пункт 5.1. Договору купівлі-продажу квартирі від 18 жовтня 2024 року та дані особового рахунку про відсутність боргу у визначеній позивачем сумі.

Колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим з огляду на таке.

Відповідно до статті 12 ЦПК України судочинство у судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ЦПК України, втрачає сенс.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, позивач скористався правом надати докази на підтвердження заборгованості відповідачки перед кредитором, з урахуванням положень умов договору про постачання послуг з водопостачання та водовідведення, зокрема, виписку з особового рахунку відповідачки за період з жовтня 2019 року по жовтень 2023 року, з якого вбачається, що відповідачка частково здійснювала оплату за споживчі послуги та заборгованість за які склала 16 142.40 грн.

Цей письмовий доказ засвідчений первісним кредитором.

У відзиві на позовну заяву відповідачка, погоджуючись з розміром заборгованості, стверджувала, що вона сплатила її в повному обсязі перед укладання договору купівлі-продажу квартири від 18 жовтня 2024 року.

Ні підтвердження повної сплату боргу відповідачка надала роздруківку нарахування за надані послуги в період з грудня 2023 року по травень 2026 року, яка ніким не підписана та не завірена відповідною печаткою підприємства, яке надало цю роздруківку. Тобто, наданий такий письмовий доказ не відповідає вимогам, що визначені статтею 95 ЦПК України.

Також не може бути належним доказом на підтвердження оплати комунальних послуг гарантія продавця у Договорі купівлі-продажу квартири від 18 жовтня 2024 року про відсутність заборгованості по комунальним та іншим платежам.

Оплата житлово-комунальних послуг підтверджується розрахунковими та фінансовими документами, що містять інформацію про дату, суму, призначення платежу та реквізити сторін: паперовими чи електронними квитанціями банків, касовими чеками, платіжними інструкціями або виписками з карткових рахунків.

У даній справі такими письмовими доказами можуть бути: паперова квитанція або чек з каси банку чи поштового відділення з відміткою про виконання платежу; електронна квитанція (у форматі PDF або цифрова довідка), сформована інтернет-банкінгом (Приват24, Monobank тощо) чи платіжними сервісами (Portmone, iPay); виписка з банківського карткового рахунку, яка деталізує рух коштів та успішне списання суми на користь надавача послуг; розрахунковий (касовий) чек або квитанція терміналів самообслуговування (I-Box, ПриватБанк тощо).

Отже, докази на підтвердження погашення заборгованості повинні містити: дату та час здійснення транзакції, точну суму платежу, реквізити платника та отримувача (назва підприємства-постачальника комунальної послуги, його рахунок або ЄДРПОУ), призначення платежу (з чітким зазначенням особового рахунку, адреси та періоду, за який проводиться оплата).

Проте, відповідачка, стверджуючи про сплату заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 16 142.40 грн, не надала достовірних доказів, які б підтверджували оплату такого боргу ні первісному кредиту, ні позивачу, а тому позовні вимоги про стягнення цієї суми з відповідачки підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Пунктом 5 Договору про відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року, крім продажу дебіторської заборгованості здійснюється разом з усіма прив`язаними та похідними правами вимоги, у тому числі, правом на стягнення штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат, а також процесуальними правами кредитора.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до вказаної правової норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у позивача, як у нового кредитора, перейшло право вимоги виникло право на стягнення визначених статтею 625 ЦК України нарахувань на прострочену заборгованість за надані послуги, що передбачено ЦК України та договором про відступлення права вимоги, а тому такі вимоги також підлягають задоволенню.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( частина 1 статті 141 ЦПК України).

За результатами перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_2 задоволено, позовні вимоги також задоволено в повному обсязі.

Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 597.44 грн, при зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 331.20 грн.

За такого, з ОСОБА_3 на користь ФОП « ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позову до суду першої інстанції у розмірі 1 331.20 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі у розмірі 1 597.44 грн.

Загалом з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2 928.64 грн судового збору.

Крім того, позивач звертався до суду першої інстанції з клопотанням про стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу понесених ним при розгляді справи в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1-3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – Коваль А.Є., просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогунадану в суді першої інстанції в загальному розмірі 8 264 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору від 19 березня 2026 року № 01 про надання професійної правничої допомоги; копію додатку від 19 березня 2026 року № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 19 березня 2026 року № 01; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію довіреності від 19 березня 2026 року; копію акту від 06 травня 2026 року № 28 приймання-передачі документів до договору про надання професійної правничої допомоги від 19 березня 2026 року № 01; копію акту від 25 травня 2026 року № 28/01 приймання-передачі документів до договору про надання професійної правничої допомоги від 19 березня 2026 року № 01; копію акту від 11 червня 2026 року № 81/01 здачі-приймання наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги від 19 березня 2026 року № 01; копію акту від 11 червня 2026 року № 82/01 здачі-приймання наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги від 19 березня 2026 року № 01

За змістом вищевказаних документів вбачається, що професійна правнича допомога надана на загальну суму 8 264 грн за наступні послуги при розгляді справи в суді першої інстанції: аналіз наданих замовником документів щодо правовідносин Замовника з ОСОБА_3 задля стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги – 500 грн; підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунку інфляційних та 3 відсотків річних задля подання Замовником до суду - 2 500 грн; згідно пункту 2 Додатку № 1 від 19 березня 2026 року до Договору, у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог, Замовник додатково сплачує винагороду у формі гонорару успіху, яка визначається у розмірі 20% від ціни позову – 4 264; складання відповіді на відзив – 1 000 грн.

ОСОБА_3 не надала ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції будь-яких заперечень щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції.

В питанні критеріїв оцінки розміру таких витрат слід врахувати висновки Великої Палати викладені у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, відсутність заперечень відповідачки, складність справи, суть спору, характер послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 264 грн.

З урахуванням того, що за результатами перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі, з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи в суді першої інстанції, в розмірі 8 264 грн.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 червня 2026 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, інфляційних втрат та трьох процентів річних від суми боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 16 142 грн 40 коп. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2019 року по жовтень 2023 року; 4 043 грн 23 коп. інфляційних втрат та 1 134 грн 39 коп. трьох процентів річних від суми боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, а також 2 928 грн 64 коп. судового збору та 8 264 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.