Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №487/4910/26 — Миколаївський апеляційний суд

11.08.26

22-ц/812/1807/26

Провадження № 22-ц/812/1807/26 Головуючий суду першої інстанції Сухаревич З.М.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Миколаїв Справа № 487/4910/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2026 року , повне судове рішення складено 30 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Сухаревич З.М., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов обґрунтовано тим, що вона перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 18 лютого 2022 року.

Спільних неповнолітніх дітей не мають, спір щодо поділу майна відсутній. Спільне господарство не ведуть, сімейні стосунки між ними фактично припинені, взаєморозуміння та подружні відносини відсутні. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, спільне життя та збереження шлюбу є неможливими.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2026 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передано за підсудністю Нововоронцовському районному суду Херсонської області.

Ухвалу суду мотивовано тим, що при виконанні вимог частин 6, 8 статті 187 ЦПК України, судом не встановлено зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 .

Позивачка зазначає, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила її скасувати та залишити справу для розгляду в Заводському районному суді м. Миколаєва.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що під час подання позову ОСОБА_1 не було зазначено, що відповідач, ОСОБА_2 , перебуває у полоні.

У зв`язку з цим його участь у судовому процесі за місцем реєстрації є фактично неможливою.

Позивачка проживає в місті Миколаєві, і розгляд справи в іншому суді значно ускладнить реалізацію її права на судовий захист, та безпідставно затягне її розгляд.

З огляду на обставини воєнного стану та перебування відповідача у полоні, вважає, що для забезпечення доступу до правосуддя справа може бути розглянута судом за її місцем проживання.

ОСОБА_2 , перебуває у полоні з 04 квітня 2022 року, тому особисто брати участь у судових засіданнях не може.

Позивачка проходить службу, тому її особиста участь у судових засіданнях також є ускладненою.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

За приписами частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм процесуального права.

Статтею 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 частини другої цієї статі, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 ЦПК України)

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що право на звернення до суду гарантовано, доступ до суду має бути забезпечено.

Одне з найважливіших процесуальних питань, яке має вирішити суд при відкритті провадження у справі, - це питання про підсудність справи цьому суду і вказане має велике значення, оскільки означає дотримання судами положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Крім того, частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Обов`язком суду є забезпечення змагальності цивільного процесу (стаття 12 ЦПК України).

Згідно з частиною 2 статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позовна заява, з якою особа звертається до суду за захистом своїх прав, повинна містити, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс (частина 3 статті 175 ЦПК України).

Предметом позову у цій справі є розірвання шлюбу.

Згідно з частиною 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 28 ЦПК України позов про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.

За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Вказана норма процесуального права не може застосовуватися у відриві від положень частини 9 та 10 статті 28 ЦПК України, згідно з якими: позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи); позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Як встановлено матеріалами справи 22 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. У позовній заяві зазначила, що відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . В позові також зазначила, що сторони не мають неповнолітніх дітей та спільного майна.

Саме позивачка, звертаючись до суду з позовом, несе відповідальність за достовірність вказаної у позові відомостей про місце перебування чи проживання відповідача.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 9901/471/21).

Згідно з інформації на запит суду першої інстанції з Єдиного державного демографічного реєстру через підсистеми ЄСТІС «Електронний суд» від 30 червня 2026 року, відомості щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 - відсутні.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, дотримуючись приписів наведених норм процесуального права, виходячи із зазначеного позивачкою місця проживання відповідача, дійшов правильного висновку, що позовна заява ОСОБА_1 подана нею до Заводського районного суду м. Миколаєва з порушенням правил підсудності.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Ураховуючи наведене, можна дійти висновку, що суд першої інстанції з використанням передбачених нормами ЦПК України процесуальних засобів вжив заходів щодо визначення територіальної підсудності справи, що переглядається, та дійшов обґрунтованого висновку, що справа підлягає направленню за територіальною підсудністю до Нововоронцовського районного суду Херсонської області.

В апеляційній скарзі, мотивуючи безпідставність направлення судом справи за підсудністю до Нововоронцовськоого районного суду Херсонської області, позивачка ОСОБА_1 посилається та долучає до апеляційної скарги копію сповіщення сім`ї від 06 липня 2022 року № 110, направлену ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу позивачки про те, що ОСОБА_2 потрапив у полон 04 квітня 2022 року в м. Маріуполь Донецької області.

Між тим зазначене сповіщення не може бути прийнято як доказ та оцінене судом апеляційної інстанції з огляду на таке.

За приписами частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зазначене сповіщення не надавалося суду першої інстанції як доказ на підтвердження позовних вимог, не посилалася на це сповіщення та такі обставини ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог.

Більш того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 також не заявляє будь-яких клопотань про долучення зазначеного сповіщення до матеріалів справи у якості доказу та не зазначає і не надає відповідних доказів щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивачки, а тому колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для прийняття судом апеляційної інстанції цього письмового доказу.

Аргументи скарги про те що, особиста участь позивачки у судовому засіданні в районному суді Херсонської області є ускладненою з огляду на те, що вона проходить службу в лавах ЗСУ, є неприйнятною, оскільки відповідно до процесуальних прав учасника справи, позивачка має право брати участь у судовому засіданні через свого представника або в режимі відеоконференції або звернутися до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності.

Отже, доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.