Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №742/3981/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/807/26

Єдиний унікальний № 742/3981/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого судді Павлова В.Г.

секретаря судового засідання Рубан Ж.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, місце роботи - ФОП; адреса реєстрації та місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП–

за участі особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ухилилася від належного виконання батьківських обов`язків щодо догляду, навчання та виховання свого малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 08.07.2026 р. рухався по вул. Котляревського у м. Прилуки на транспортному засобі Honda Dio-27, не маючи права керування та не досягнувши віку адміністративної відповідальності.

Таким чином, ОСОБА_1 ухилилася від виконання покладених на неї батьківських обов`язків, визначених ст.150 СК України, щодо виховання своєї малолітньої дитини, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.184 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 з`явилась особисто, визнала свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, надала суду пояснення щодо обставин справи та добровільно зобов`язалася посилити контроль за поведінкою малолітнього сина з метою недопущення подібних випадків у подальшому.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, виходячи з наступного.

Адміністративна відповідальність за ч.2 ст.184 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення батьками або особами, що їх замінюють, ухилення від виконання обов`язків щодо виховання, навчання та забезпечення необхідних умов життя неповнолітніх дітей.

З об`єктивної сторони цього правопорушення під невиконанням обов`язків щодо виховання і навчання дітей слід розуміти різні форми бездіяльності, внаслідок яких відсутня належна турбота про виховання і навчання малолітніх дітей. Неналежне виконання таких обов`язків означає бездіяльність, у результаті якої вони виконуються неякісно, не в повному обсязі, зокрема, через незабезпечення необхідних умов життя, належного виховання та навчання малолітніх дітей.

Диспозиція зазначеної норми є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які визначають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані, зокрема, виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про її здоров`я та фізичний розвиток.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №942286 від 09.07.2026 р. з відеозаписом до нього; копією паспорта ОСОБА_1 ; копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копією актового запису про шлюб №76; копією постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.12.2025 р. у провадженні №742/6362/25, якою ОСОБА_1 протягом року притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП /а.с.13-14/; письмовими поясненнями, а також визнанням ОСОБА_1 своєї вини, наданим особисто в судовому засіданні. Зазначені докази є послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумніву у їх достовірності й допустимості.

Судом встановлено, що 08.07.2026 р. малолітній син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 /- керував мопедом Honda Dio-27 на вулиці населеного пункту, не досягнувши віку адміністративної відповідальності та не маючи права керування транспортними засобами, що створило реальну загрозу як для його життя і здоров`я, так і для інших учасників дорожнього руху. Сам факт допуску малолітньої дитини до керування механічним транспортним засобом без права керування ним свідчить про неналежне виконання матір`ю обов`язків щодо виховання та забезпечення безпеки дитини

За таких обставин допуск малолітньої дитини до керування мопедом без права керування транспортними засобами не може розцінюватися як такий, що відповідає вимогам належного контролю за поведінкою дитини, та свідчить про неналежне виконання матір`ю обов`язків щодо її виховання і забезпечення безпеки.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.12.2025 р. ОСОБА_1 вже притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, а отже була офіційно попереджена про недопустимість неналежного виконання батьківських обов`язків.

Вчинення аналогічного правопорушення у липні 2026 року, тобто до спливу одного року з дня винесення попередньої постанови, свідчить про те, що застосоване раніше стягнення не досягло превентивної та виховної мети, а поведінка особи щодо виховання та забезпечення умов життя малолітньої дитини не змінилася. За таких обставин суд констатує в діях ОСОБА_1 ознаку повторності, що є кваліфікуючою ознакою складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП.

Оскільки повторність вчинення правопорушення вже врахована судом як кваліфікуюча ознака діяння за ч.2 ст.184 КУпАП, вона не враховується додатково як обставина, що обтяжує відповідальність, аби уникнути подвійного інкримінування одного й того самого факту; відповідно, обставин, що обтяжують відповідальність у розумінні ст.35 КУпАП, судом не встановлено.

Водночас судом встановлено обставину, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , а саме щире розкаяння у вчиненому правопорушенні (п.1 ст.34 КУпАП), яке виявилося в її особистій явці до суду, повному визнанні вини та добровільно взятому на себе зобов`язанні посилити контроль за поведінкою малолітнього сина.

Суд наголошує, що батьки несуть першочергову відповідальність за виховання та розвиток дитини, а їхні обов`язки в цій сфері є пріоритетними щодо обов`язків інших осіб. У даному випадку допущене малолітнім сином порушення не є формальним проступком, а створює безпосередню загрозу його життю, здоров`ю та безпеці інших учасників дорожнього руху, що є прямим наслідком неналежного виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків.

Факт повторного вчинення правопорушення протягом року свідчить про те, що попередні заходи впливу не мали належного виховного ефекту, а ОСОБА_1 не зробила необхідних висновків щодо обов`язковості виконання батьківських обов`язків. За таких обставин накладення стягнення у виді штрафу є необхідним для усвідомлення протиправності такої бездіяльності та реального запобігання повторним випадкам наражання дитини на небезпеку.

Згідно приписів ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, суд враховує характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, малолітній вік дитини, наявність обставини, що пом`якшує відповідальність (щире розкаяння), відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, а також наявність відомостей про попереднє притягнення до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, дотримуючись принципу співмірності між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, з урахуванням наявності негативних наслідків вчиненого правопорушення, а також з урахуванням щирого розкаяння ОСОБА_1 та її добровільного зобов`язання посилити контроль за дитиною, суд вважає за необхідне та достатнє для виховання особи і запобігання вчиненню нових правопорушень застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах мінімальної межі санкції ч.2 ст.184 КУпАП у виді штрафу.

Відповідно до ст.401 КУпАП суд стягує з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.23, 33,401, ч.2 ст.184, ст.ст.283-285 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 /одна тисяча сімсот/ грн. на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 /шістсот шістдесят п`ять/ грн. 60 коп. судового збору.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.Г.Павлов