Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №539/317/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/317/26 Номер провадження 22-ц/814/2683/26Головуючий у 1-й інстанції Мирошникова О. Ш. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Дорош А.І., Чумак О.В.

розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 березня 2026 року, постановлене суддею Мирошниковою О.Ш. (повний текст складено 20 березня 2026 року),

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

27.01.2026 ТОВ «Бізнес Позика» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 17.12.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №505224-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». За умов такого договору ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн, зі сплатою процентів у розмірі 0,86% за кожен день користування кредитом та комісію, а позичальник зобов`язався повернути кредит на умовах, установлених договором та графіком платежів.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором виконало та перерахувало на зазначену позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті банківську картку за № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн. Проте позичальник зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 07.01.2026 утворилася заборгованість у розмірі 144 500,00 грн, що складається із: 50 000,00 грн - прострочені платежі по тілу кредиту; 70 000,00 грн - прострочені платежі по процентам; 4 000,00 грн - прострочені платежі за комісією; 20 500,00 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України, заявлених позивачем до стягнення включно із витратами, пов`язаними зі сплатою судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.03.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання коштів у кредит №505224-КС-003 від 17.12.2024 у сумі 97 862,02 грн, яка складається із заборгованості за кредитом (основна сума боргу) 50 000,00 грн, процентів за користування кредитом за період із 17.01.2024 по 03.07.2024 у сумі 43 862,02 грн. та комісії за надання кредиту в сумі 4 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» сплачений судовий збір у розмірі 1 810,43 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення міськрайонного суду вмотивовано тим, що позивачем доведено належними доказами неналежне виконання позичальником умов зобов`язання за кредитом, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту, комісією та відсотками, які відповідно до умов зобов`язання слід нараховувати в межах строку кредитування, який сплив 03.06.2025, з урахуванням вчинених відповідачем платежів, які позивач безпідставно відніс до нарахувань у порядку статті 625 ЦК України.

Позивач не погодився із указаним судовим рішенням в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення міськрайонного суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі та здійснити розподіл судових витрат.

Вважає висновки міськрайонного суду такими, що базуються на хибному ототожнені природи нарахування процентів у відповідності до положень статей 1048, 1056-1 ЦК України та в порядку частину другої статті 625 цього Кодексу.

Наголошує, що обов`язок сплати процентів по кредиту, порядок нарахування процентів, а також їх фіксований розмір передбачені статтями 1048, 1056-1 ЦК України та погоджені сторонами зобов`язання при укладенні договору №505224-КС-003 від 17.12.2024, який є чинним. За умов такого зобов`язання сторонами погоджено стандартну процентну ставку за кредитом - 1,0% у день; припускаючи, що позичальник буде дотримуватися обов`язкового графіку платежів за договором, його сторони обраховували орієнтовну загальну вартість кредиту (122 862,00 грн).

Однак, боржник виконав умови кредитного договору лише частково (на суму 25 000,00 грн, із яких по процентах 14 500,00 грн), чим порушив зобов`язання, установлені договором, що і призвело до подорожчання кредиту та збільшення загального розміру нарахованих процентів за період користування кредитом, оскільки проценти нараховуються щоденно на фактичний залишок тіла кредиту.

Посилаючись на наявний у справі розрахунок заборгованості доводить, що проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою в розмірі 1% нараховані позивачем на залишок заборгованості по тілу кредиту чітко в межах дії договору, а саме: із 17.12.2024 по 03.06.2025 (включно). Крім того, з розрахунку вбачається, що штрафні санкції за неналежне виконання умов договору позивачем не нараховувались та не входять складу позовних вимог, а проценти за користування кредитом після 03.06.2025 не нараховувались і як видно, що вже з 04.06.2025 їх розмір залишився незмінним - 22 453,20 грн, з врахуванням здійснених платежів.

Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 24.04.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що повідомлено учасників судового процесу.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приймає до уваги наступне.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно із анкетою клієнта позичальника ОСОБА_1 , останній висловив бажання отримати кредит у розмірі: 50 000,00 грн; дата отримання кредиту: 17.12.2024; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; фінансовий номер телефону позичальника: НОМЕР_2 ; номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів: НОМЕР_1 ./а.с.50/

17.12.2024 ТОВ «Бізнес Позика» запропонувало ОСОБА_1 укласти договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», яка була прийнята останнім./а.с.27-28, 39/

17.12.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №505224-КС-003 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма). За умов такого договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісією за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (п.2.1. договору); тип кредиту: кредит (п.2.3. договору); строк, на який надається кредит: 24 тижні (п.2.4. договору); стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,0, фіксована; комісія за надання кредиту: 10 000,00 грн (п.2.5. договору); загальний розмір наданого кредиту: 50 000,00 грн (п.2.6. договору); термін дії договору: до 03.06.2025 (п.2.7. договору); орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 122 862,02 грн (п.2.8. договору); орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6 669,2 процентів (п.2.10. договору)./а.с.16-25/

ТОВ «ПрофітГід» підтверджено здійснення переказу грошових коштів у рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача:

- номер платіжної інструкції - a3e1105-bc57-11ef-b90a-000c29d57ed2_1;

- надавача платіжних послуг - ТОВ «ПрофітГід»;

- платник - ТОВ «Бізнес Позика»;

- номер транзакції - 43442-70369-23893;

- дата та час здійснення переказу коштів - 11:17 17.12.2024;

- сума переказу - 50 000,00 грн;

- номер платіжної картки отримувача - НОМЕР_3 ;

- емітент платіжної картки отримувача - Монобанк;

- код авторизації - 622224;

- код RRN - 435211280301;

- призначення переказу - перерахування коштів ОСОБА_1 , згідно кредитного договору №505224-КС-003 від 17.12.2024./а.с.51/

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитом, складеним ТОВ «Бізнес Позика» відносно ОСОБА_1 станом на 07.01.2026 становить 144 500,00 грн, що складається із: 50 000,00 грн - прострочені платежі по тілу кредиту; 70 000,00 грн - прострочені платежі по процентам; 4 000,00 грн - прострочені платежі за комісією; 20 500,00 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України./а.с.12-14/

До позовної заяви додано Правила надання споживчих кредитів для продуктів «Кредит 4 місяці» та «кредит 6 місяців» ТОВ «Бізнес позика» (нова редакція), затверджені наказом директора товариства від 27.11.2024 №31-ОД./а.с.52-64/

10.03.2026 АТ «Універсал Банк» повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку); а також надано рух коштів (виписка) за картковим рахунком, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період із 17.12.2024 по 03.06.2025./а.с.109-112/

При постановленні рішення в оскаржуваній частині, міськрайонний суд виходив із того, що до стягнення підлягає заборгованість за відсотками, нараховуними лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто, за період з 17.12.2024 по 03.06.2025, із відрахуванням платежів, безпідставно віднесених позивачем на погашення суми заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України.

У стягненні іншої частини відсотків відмовлено, оскільки їх нарахування здійснено поза межами строку кредитування, як і у стягнення відсотків у порядку стаття 625 ЦК України, нарахування яких в період дії в Україні військового стану - заборонено.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення міськрайонного суду в межах доводів апеляційної скарги, із такими висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц.

Як убачається із матеріалів справи, при укладенні договору №505224-КС-003 про надання кредиту від 17.12.2024 сторони зобов`язання погодили строк кредитування - 24 тижня, який сплив 03.06.2025 (п.2.3, п.2.7. договору); стандартна процентна ставка за кредитом: у день 1,00% фіксована (п.2.4), натомість п.2.11 містить відомості про денну процентну ставку 0,86% та її розрахунок за формулою.

Такі умови кредитування щодо розміру процентної ставки в день є суперечливими, а посилання сторони позивача на те, що подорожчання кредиту та збільшення загального розміру нарахованих процентів за період користування кредитом зумовлено тим, що проценти нараховуються щоденно на фактичний залишок тіла кредиту не відповідають погодженим позичальником істотним умовам кредитування.

При цьому апеляційний суд вважає за доцільне застосувати до спірних правовідносин позицію Верховного Суду, сформовану у справі №753/8945/19 від 05.12.2022, за змістом якої, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Зазначене тлумачення має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь у процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №613/1436/17).

Із рахуванням викладеного, установивши, що відсотки за користування кредитом можуть нараховуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто із 17.12.2024 по 03.06.2025, міськрайонний суд дійшов вмотивованого висновку, що згідно з кредитним договором та графіком платежів сума нарахованих процентів за користування кредитом у вказаний період становить 62 862,02 грн.

При цьому суд першої інстанції надав належну оцінку наданого позивачем розрахунку заборгованості, з якого убачається, що на виконання умов договору відповідач частково сплатив відсотки: 06.01.2025 - 7 500,00 грн; 15.01.2025 - 1 000,00 грн; 17.01.2025- 6 000,00 грн, а всього 14 500,00 грн, зарахованих позивачем на погашення процентів за статтею 625 ЦК України.

Також сплачені відповідачем кошти позивач зарахував на погашення процентів за статтею 625 ЦК України: 06.01.2025 - 3 000,00 грн; 17.01.2025 - 1 500,00 грн, на загальну суму 4 500,00 грн.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що сума заборгованості за процентами, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 43 862,02 грн, виходячи із розрахунку: 62 862,02 грн - 14 500,00 грн - 4 500,00 грн.

Доводів на спростування викладеного апеляційна скарга не містить, а наведена стороною позивача практика судів апеляційної інстанції у розмінні статті 263 ЦПК України не є обов`язковою для врахування. Зокрема, в контексті того, що така практика судів не є релевантною до фактичних обставин цієї справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді А.І. Дорош

О.В. Чумак