Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №545/2484/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/2484/25 Номер провадження 22-ц/814/2381/26Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря Ванди А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Малофєєва Артема Івановича

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 березня 2026 року, ухвалене суддею Зуб Т.О.

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів

В С Т А Н О В И В

У червні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що він з 09.09.2000 року перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , який було розірвано рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27.11.2023.

В період шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 виконуючи бойове завдання під час дії воєнного стану ОСОБА_5 загинув.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» 07.07.2023 року ОСОБА_3 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою на виплату одноразової грошової допомоги за свого загиблого сина військовослужбовця ОСОБА_6 . При цьому, між позивачем та відповідачем існувала усна домовленість, що половину коштів, які будуть отримані ОСОБА_3 , будуть ним перераховані ОСОБА_4 як матері загиблого сина, а вона подасть до ІНФОРМАЦІЯ_4 нотаріально засвічену відмову від частки допомоги. Будь-яких письмових договорів з цього приводу між ними не укладалось, інших підстав перераховувати їй грошові кошти у такому значному розмірі у також не було, оскільки на той момент вони вже були розлучені, не проживали однією сім`єю та взагалі не підтримували жодних стосунків.

ІНФОРМАЦІЯ_5 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України був надісланий висновок від 13.09.2023 року № 9/1/8673, щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 під час дії воєнного стану.

Виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_6 протоколом № 16/168 від 26.01.2024 призначено батьку загиблого в сумі 15000000 (П`ятнадцять мільйонів) грн. Мати - ОСОБА_4 , надала нотаріально завірену відмову від частки одноразової грошової допомоги. На підставі наявної інформації в ІНФОРМАЦІЯ_7 , загиблий одружений не був, дітей та утриманців не мав). Виплата проводилася відповідно до наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Не зважаючи на усну домовленість, відповідач 26.04.2024 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою на виплату одноразової грошової допомоги за свого загиблого сина, військовослужбовця ОСОБА_6 та нотаріально завіреною заявою про скасування раніше наданої заяви про відмову від частки одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим ІНФОРМАЦІЯ_5 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України був надісланий висновок від 14.06.2024 № 981/9/1/8582, щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 під час дії воєнного стану.

Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України до ІНФОРМАЦІЯ_4 був надісланий витяг з протоколу № 21/зм від 20.09.2024, яким батьку загиблого молодшого сержанта ОСОБА_6 призначено грошову допомогу в розмірі 1/2 частини 15000000 грн., в сумі 7500000 (Сім мільйонів п`ятсот тисяч) грн. 00 коп.

Станом на 16.01.2025 ОСОБА_3 на підставі наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 виплачено одноразову грошову допомогу на загальну суму 5124000 (П`ять мільйонів сто двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп., а саме: 3000000,00 грн. на підставі наказу № 172 від 19.02.2024; 300000,00 грн. на підставі наказу № 272 від 18.03.2024; 300000,00 грн. на підставі наказу № 527 від 18.04.2024; 300000,00 грн. на підставі наказу № 827 від 17.05.2024; 300000,00 грн. на підставі наказу № 1060 від 17.06.2024; 300000,00 грн. на підставі наказу № 1247 від 20.07.2024; 300000,00 грн. на підставі наказу № 1466 від 20.08.2024; 243 000,00 грн. на підставі наказу № 1955 від 11.11.2024; 81000,00 грн. на підставі наказу № 2077 від 17.12.2024;

Також, виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_6 протоколом № 216/168 від 20.09.2024 призначено матері загиблого ОСОБА_6 в розмірі 1/2 частини 15000000 грн., в сумі 7500000 (Сім мільйонів п`ятсот тисяч) грн. 00 коп.

Не знаючи того факту, що відповідач скасувала раніше подану заяву про відмову від частки одноразової грошової допомоги та подала заяву про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 перерахував їй загалом 1650000 грн., а саме: 03.03.2024 - 750000,00 грн., 01.04.2024 -150000,00 грн., 21.04.2024 - 150000,00 грн., 19.05.2024 - 150000,00 грн., 27.06.2024 -150000,00 грн., 27.07.2024 - 150000,00 грн., 29.08.2024 - 150000,00 грн.,

Намагаючись врегулювати спір у досудовому порядку, Кожем?як Р.В. звертався до відповідача з письмовою заявою про добровільне повернення безпідставно набутого майна, однак жодної відповіді або задоволення його вимог не отримав.

Враховуючи вищенаведене, просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь 1650000 (один мільйон шістсот п`ятдесят тисяч) грн. безпідставно набутих коштів, витрати зі сплати судового збору в розмірі 15140,00 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 40000,00 грн.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 березня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1650000 (один мільйон шістсот п`ятдесят тисяч) грн. безпідставно набутих коштів, витрати зі сплати судового збору у розмірі 15140 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 10000 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_4 адвокат Малофєєв А.І., просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо наявності між сторонами домовленостей щодо передачі відповідачці половини коштів одноразової грошової допомоги отриманої позивачем, та відповідно, наявності правових підстав для застосування ст. 1212 ЦК України.

Зазначено, що позивач протягом тривалого часу добровільно здійснював грошові перекази на користь відповідачки, усвідомлюючи відсутність будь-якого письмового договору чи іншого зобов`язання між сторонами, що свідчить про безпідставність подальшої вимоги про повернення цих коштів від ОСОБА_4 , як безпідставно набутих.

Окрім того, просив стягнути з Кожем?як Р.В. на користь ОСОБА_4 судові витрати понесені в суді апеляційної інстанції, а саме судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 22710 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 60000 грн.

Від Кожем?як Р.В. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від представника ОСОБА_4 адвоката Малофєєва А.І. до суду надійшла відповідь на відзив, в якому просив залишити відзив на апеляційну скаргу без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України, та підтримано доводи апеляційної скарги.

В судовому засіданні були присутні позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат Пожидаєв В.О., а також представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Малофєєв А.І.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 09.09.2000 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27.11.2023 (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_8 у них народився син ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 10).

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2023 № 159 молодшого сержанта ОСОБА_7 виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку з його смертю, яка пов`язана із захистом Батьківщини (а.с. 128).

24 січня 2023 року ОСОБА_8 , заявою, яка посвідчена приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Рой Т.В., розуміючи значення і правові наслідки своїх дій, без будь-якого тиску зі сторони, повідомила, що відмовляється та не буде претендувати на виплату частки одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 за загиблого 13.01.2023 військовослужбовця ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 131).

07 липня 2023 року Кожем?як Р.В. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю його сина ОСОБА_10 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 129 (зворотня сторона) – 130).

ІНФОРМАЦІЯ_5 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України був надісланий висновок від 13.09.2023 року № 9/1/8673, щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 під час дії воєнного стану, в якому зазначено, що батько військовослужбовця ОСОБА_10 - ОСОБА_3 має право на отримання частки одноразової грошової допомоги, а мати - ОСОБА_4 надала нотаріальну заяву про відмову від частки ОГД (а.с. 125).

Виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 , протоколом № 16/168 від 26.01.2024 призначено батьку загиблого в сумі 15 000 000,00 (п`ятнадцять мільйонів) грн. (а.с. 17).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 вказав, що між ним та відповідачкою існувала усна домовленість, що половину отриманих коштів у подальшому ним буде перераховано ОСОБА_4 , як матері загиблого сина, а остання надасть до ІНФОРМАЦІЯ_4 нотаріально засвічену відмову від частки допомоги, що нею і було зроблено.

Факт відмови ОСОБА_4 від отримання одноразової грошової допомоги також підтверджується листами ГУ соціальної статистики Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_4 , у яких зазначено, що виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_10 протоколом № 16/168 від 26.01.2024 призначено батьку загиблого в сумі 15000000 (п`ятнадцять мільйонів) грн. 00 коп. Мати ОСОБА_4 , надала нотаріально завірену відмову від частки одноразової грошової допомоги (а.с. 15-16).

З довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що ОСОБА_3 за період з 21.02.2024 по 28.08.2024 отримав виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 4 800 000 грн., а саме: 21.02.2024 – 3 000 000 грн; 23.03.2024 – 300 000 грн.; 21.04.2024 – 300 000 грн.; 18.05.2024 – 300 000 грн.; 25.06.2024 – 300 000 грн.; 26.07.2024 – 300 000 грн.; 28.08.2024 – 300 000 грн. (а.с. 20).

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» Кожем?як Р.В. за період з 03.03.2024 по 29.08.2024 здійснив переказ коштів на рахунок ОСОБА_4 у загальному розмірі 1 650 350 грн., а саме: 03.03.2024 – 750 050 грн.; 01.04.2024 – 150 050 грн.; 21.04.2024 – 150 050 грн.; 19.05.2024 – 150 050 грн; 27.06.2024 – 150 050 грн.; 27.07.2024 – 150 050 грн.; 29.08.2024 – 150 050 грн. (а.с. 21).

З повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.01.2025 № 981/9/1/175/с вбачається. що 26.04.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулася ОСОБА_4 із заявою на виплату одноразової грошової допомоги за свого загиблого сина військовослужбовця ОСОБА_10 та нотаріально завіреною заявою про скасування раніше наданої заяви про відмову від частки одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим, ІНФОРМАЦІЯ_5 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.06.2024 № 981/9/1/8582 був надісланий висновок, щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 під час дії воєнного стану (а.с. 16).

Згідно Витягу з протоколу засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 21/зм від 20.09.2024, у зв`язку з уточненням кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги та виправленням описок прийняти такі рішення: 7. Згідно з пунктом 25 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі- Комісія) від 26.01.2024 № 16/168, одноразову грошову допомогу призначено батьку загиблого ІНФОРМАЦІЯ_6 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_6 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 19.01.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 11.10.2023 № 321/КЦ/8199 в сумі 15000000 (П`ятнадцять мільйонів) грн. 00 коп.

У зв`язку зі зміною кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги (матір загиблого військовослужбовця відкликала раніше подану до ІНФОРМАЦІЯ_9 нотаріально засвідчену відмову від частки допомоги та звернулася із заявою на отримання допомоги до згаданого ОТЦКСП) пункт 25 протоколу засідання Комісії від 26.01.2024 № 16/168 викласти в такій редакції:

«25. Батьку загиблого ІНФОРМАЦІЯ_6 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_6 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 19.01.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 11.10.2023 № 321/КЦ/8199- в розмірі 1/2 частини 15000000 грн., в сумі 7500000 (Сім мільйонів п`ятсот тисяч) грн. 00 коп.» (а.с. 18).

Відповідно до витягу з протоколу засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 216/168 від 20.09.2024, призначено матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_6 у період дії воєнного стану молодшого сержанта ОСОБА_6 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 19.01.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 11.10.2023 № 321/КЦ/8199 - в розмірі 1/2 частини 15000000 грн., в сумі 7500000 (Сім мільйонів п`ятсот тисяч) грн. 00 коп.» (а.с. 19).

18 квітня 2025 року Кожем?як Р.В. направив ОСОБА_4 засобами поштового зв?язку вимогу про повернення безпідставно набутих коштів у сумі 1 650 000 грн. (а.с. 23-26).

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 26.05.2025, виданої клієнту ОСОБА_3 , за період з 01.02.2024 по 23.05.2025 відсутні зарахування коштів від ОСОБА_4 на рахунки клієнта (а.с. 22).

Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що отримані відповідачем від ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 1 650 000 грн. є безпідставно набутими, а тому підлягають стягненню з неї на користь позивача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Тлумачення статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 ЦК України необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами першою, другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Звертаючись до суду з даним позовом, Кожем?як Р.В. вказав на існування між сторонами усної домовленості щодо перерахування ним на користь відповідачки половини отриманої одноразової грошової допомоги внаслідок смерті сина.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 24 січня 2023 року заявою, яка посвідчена приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Рой Т.В., розуміючи значення і правові наслідки своїх дій, без будь-якого тиску зі сторони, відмовилася та вказала, що не буде претендувати на виплату частки одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 за загиблого 13.01.2023 військовослужбовця ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 131).

Враховуючи вказану відмову відповідачки від отримання частки гарантованою державою виплати, позивачу ОСОБА_3 було призначено виплату одноразової грошової допомоги у сумі 15 000 000 грн.

Таким чином, позивач мав правомірні очікування на отримання від держави грошових коштів у вищевказаному розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що після отримання позивачем періодичних надходжень одноразової грошової допомоги, він за період з 03.03.2024 по 29.08.2024 здійснив переказ коштів на рахунок ОСОБА_4 у загальному розмірі 1 650 350 грн.

Проте, 26.04.2024 ОСОБА_4 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою на виплату одноразової грошової допомоги за свого загиблого сина військовослужбовця ОСОБА_10 та нотаріально завіреною заявою про скасування раніше наданої заяви про відмову від частки одноразової грошової допомоги.

В результаті вказаних дій, передбачена державою одноразова грошова допомога у сумі 15 000 000 грн. була призначена сторонам у справі по частині кожному, тобто по 7 500 000 грн.

Посилання апелянта на те, що позивач добровільно протягом тривалого часу здійснював грошові перекази на рахунок ОСОБА_4 як матеріальну допомогу, надану батьком загиблого сина його матері, колегія суддів оцінює критично, оскільки позивач почав здійснювати перерахунок коштів відповідачці лише після отримання від держави виплат одноразової грошової допомоги та після її розподілу між сторонами (20.09.2024), ОСОБА_3 не здійснював жодних перерахувань на рахунок відповідачки.

З огляду на вищевказані обставини справи, враховуючи суперечливу поведінку відповідачки, відсутність між сторонами взаємних прав та обов`язків, зокрема щодо утримання один одного, доведеності факту отримання ОСОБА_4 від позивача грошових коштів у розмірі 1 650 000 грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вищевказані кошти є набутими відповідачем без відповідної правової підстави, а тому підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 згідно ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, тому підстави для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судових витрат понесених в суді апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Малофєєва Артема Івановича залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

О.О. Панченко